Його свята любов до людства (стр. 2 )

·  «Дві половинки українського серця» (Гоголь і Шевченко ),

·  «Нерозгадані таємниці Миколи Гоголя»

·  «Видатний талант двох народів»,і т. д.

7

Схема книжково-ілюстративної виставки

“З Україною в серці: шляхи творчої долі Миколи Гоголя”

(до 200-річчя від дня народження письменника)

Цитати:

«Гоголь створив духовний образ України».

Олесь Гончар

«...В цьому краю Гоголь відчувається

як реальна, земна людина...
адже він починався саме звідси,

від цього повітря,
від цих широких шляхів,
полів та долин...»
Олесь Гончар.

Розділи:

1.  Безсмертне творіння

(виданя творів )

2.  Все життя з Гоголем

(література про життя і творчість )

3.  М. Гоголь і Україна

4.  Світове значення

8

Сценарій літературного вечора

«Майстер художнього слова»,

(До 200-річчя від дня народження)

Оформлення: портрет Миколи Гоголя у вишитому рушнику,

цитати : «Україна не мала ще другого такого сина,

котрий би так повно виразив у собі

дорогі боки її народного духу" (М. Драгоманов).

« Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась»М. Гоголь

організована ювілейна виставка «Наша національна гордість»

Бажано використання технічних засобів. В сценарій вечора ввести уривки-інсценізації з творів Гоголя, українські народні пісні.

Учень: За думою дума роєм вилітає;

Одна давить серце, друга роздирає,

А третяя тихо, тихесенько плаче

У самому серці, може й Бог не бачить.

Учень : Високо цінуючи Гоголя як “людину, обдаровану найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей”, Т. Шевченко у відомому вірші Гоголю пише:

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли – похилились

В кайданах… байдуже…

Ти смієшся, а я плачу,

Великий мій друже.

А що вродить з того плачу?

Богилова, брате…

Не заревуть в Україні

Вольнії гармати.

Вірш Шевченка, Гоголю

9

І ведучий: Ще за життя Гоголя розпочались суперечки – російській чи українській літературі належить його творчість. Час, що минув, розпорядився так, що письменник одержав світове визнання як представник російської літератури, але найбільш “сонячна” частина його творчості, твори, що виросли на ґрунті народної культури та історії України, мала великий вплив на становлення його творчої манери, образної системи, стилю майже всіх його творів.

І ведучий: Усе життя Гоголя можна назвати дорогою. Як свідчать спогади сучасників, лише в дорозі він захоплювався, відчував натхнення й приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви і Петербурга, Рима і Парижа, Гамбурга та Єрусалима. Однак усі шляхи починалися з його рідного дому, з України, сюди завжди повертався думкою і душею.

ІІ ведучий: Недарма в одному з листів Гоголь писав: “Лише на дорогах України душа моя пробуджувалась”, а його земляк, видатний український письменник, Олесь Гончар через століття підтвердив: “Гоголь створив духовний образ України”.

Учень : Серце рвалося, сміялось

- Виливало мову,
Виливало, як уміло
- За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі...

ІІ ведучий: Навіть прихід у світ майбутнього письменника пов’язаний із дорогою. Є легенда, за якою Микола Гоголь народився прямо у степу на повозі, яка застряла в березневих коліях. Мабуть, у цьому є сенс, бо, майже все життя письменник провів у дорозі. У нього ніколи не було своєї сім’ї, тому Гоголь був дуже відданий своїм батькам і сестрам.

І Ведучий :Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині, куди приїхала його мати до лікаря Трохимовського. Дитячі роки Гоголя пройшли неподалік – у Василівці, родовому маєтку батька. Садиба була названа по імені батька Гоголя – Василя Опанасовича. Нині це село має назву Гоголеве, дім стоїть на тому місці, відбудований за малюнками та кресленнями

10 письменника.

Тут тепер музей-заповідник Миколи Васильовича Гоголя.

І1 ведучий: Мовно-музична культура рiдноï землi знаходила свiй вияв у виховнiй практицi бабусi Тетяни Семенiвни, маминоï мами. Любов до мови, вiдчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих лiт. Згодом вiн захопиться збиранням украïнських народних пiсень, прислiв’їв та приказок, готуватиме матерiали до украïнсько-росiйського словника. Пiзнiше вiн так писав про украïнську пiсню: "Якби наш край не мав такоï скарбницi пiсень, я б нiколи не зрозумiв iсторiï його, тому що не збагнув би минулого..." "Моя радiсть, життя моє! Як я вас люблю! Що всi холоднi лiтописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвiнкими, живими лiтописами! Як менi допомагають в iсторiï пiснi!.." "Це народна iсторiя, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу".

ІІ ведучий: Ще в студентськi роки, глибоко переймаючись соцiальними негараздами, вболiваючи за всю державу i свою "милу Украïну", М. Гоголь настроювався на таку дiяльнiсть, "щоб бути по-справжньому корисним для людства". . "Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрiбним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що менi перепинять шлях, завдавши менi глибокого суму. Я поклявся жодноï хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага", так писав палко настроєний на самопожертву юнак.

ІІ ведучий: Гоголь духовно живився Україною, її історією, народною культурою, її легендами, міфами, переказами … На час полишення України він залишається свідомим українцем, внутрішній світ якого був наповнений національною історичною міфологією, українською казкою, легендою, звичаями і обрядами, емоційним переживанням життя і побуту земляків.

ІІ ведучий: Микола Гоголь усвідомлював, що його народ, його батьківщина заслуговують на велике й щасливе майбутнє. З якою любов’ю він описує свій рідний край у «Погляді на складання Малоросії» з її величними, густими лісами, з розлогими степами, з повноводим Дніпром та козацькими порогами, з її відкритими, безмежними просторами без природних кордонів із гір чи морів. 11

Якби такі природні застави мала його Україна бодай з одного боку, пише Гоголь, тоді «і народ, який поселився тут, утримав би політичне життя своє, створив би окрему державу».

Він вірив, що незабаром, ось-ось його край прокинеться від сну, усвідомить свою історичну місію і постане як «цивілізована нація» (Гердер).

І ведучий: До речі, Гоголь залишив не тільки малюнок рідного дому, він розробляв візерунки для вишиття сестер, і сам любив вишивати, сам розробив ескізи для вітражів у рідному домі. Взагалі, в особі Гоголя ніби зібрались разом численні обдарування його родичів – батька, що понад усе любив театр і навіть написав кілька п’єс, бабусі, що талановито малювала, матері, що захоплювалась народною піснею.

ІІ ведучий: Із Василівки шлях привів Гоголя до Полтави, де він почав навчатись у повітовому училищі разом з братом Іваном. Однак несподівана смерть брата так вплинула на хлопчика, що він не зміг продовжити навчання, і батьки забрали його з училища.

І ведучий: Із Полтави дорога вела до Ніжина, де Гоголь почав навчатись у гімназії, більше відомій під назвою Ніжинський ліцей. Ці роки були визначальними у житті Гоголя. Саме в Ніжині він почав писати, брав активну участь у діяльності гімназичного театру.

Серед викладачів, що мали вплив на Гоголя-гімназиста, був і виходець з нашого краю Іван Семенович Орлай.

ІІ ведучий: Після завершення навчання в гімназії юнак вирушає до Петербурга. Він мріяв поступити актором чи режисером в імператорський театр, знайти гарну квартиру, затоваришувати з відомими людьми того часу.

Але “туманний” Петербург не виправдав його надій – в театр Гоголя не взяли, знайомства не зав’язувались, квартира була похмурою і холодною. Для роботи знайшлося лише місце дрібного чиновника.

І ведучий: Їхав юний Гоголь у Петербург із наміром «вибитися в люди» утвердитися серед літературно-мистецької і наукової еліти, прибитися до високого берега столичного життя, а для цього слід насамперед поселитися в престижному будинку, модно одягнутися.

12

Особливо мріяв він справити нову шинель, бо комір старої, заношеної, майже повністю виліз. Як у його майбутнього героя Башмачкіна Акакія Акакійовича з повісті «Шинель».

ІІ ведучий : Гоголь на перших порах ледве виборсується зі злиднів, повсякчасно жаліється матусі на нудьгу, розчарованість, матеріальні нестатки, дорожнечу, просить грошової допомоги, тужить за домашнім затишком, українською кухнею і ніяк не може звикнути до клімату та міської атмосфери столиці. Через кілька місяців після прибуття до Петербурга Микола Гоголь напише матері: «На мене напала нудьга чи інше подібне і вже близько тижня сиджу, підгорнувши руки, і нічого не роблю… Скажу ще, що Петербург мені видався зовсім не таким, як я думав, я його уявляв значно красивішим, величнішим, і чутки, що їх поширювали інші про нього, так само брехливі»

І ведучий: Але й тут йому прийшла на допомогу батьківщина. Бажання писати було непереборним і, шукаючи теми для своїх оповідань, він згадує дитинство, український фольклор, та ще й просить матір і сестер надсилати йому у листах народні оповіді про минувшину, пісні, інші матеріали.

ІІ ведучий: Результат не забарився. 1830 року вийшли у світ “Вечори на хуторі біля Диканьки”, які одразу принесли славу Гоголю. Він увійшов у коло відомих літераторів, познайомився з Пушкіним, Жуковським.

І ведучий: Поїздка на Україну, у рідну Василівку, до Києва додає Гоголю свіжих сил. Мрія залишитися в Києві на викладацькій роботі не збулася, але зате у 1835 році виходить нова книга – “Миргород”, де крім усього вміщено і знамениту повість “Тарас Бульба” – твір, у якому письменник виклав не лише ставлення до минулого, але й своє розуміння батьківщини, волі, людської гідності, смислу буття.