Еутиреоїдна гіперплазія щитовидної залози (стр. 1 )

ЕУТИРЕОЇДНА ГІПЕРПЛАЗІЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

(Дифузний еутиреоїдний зоб, зоб простий нетоксичний, дифузний нетоксичний зоб)

Дифузний еутиреоїдний зоб – це дифузне збільшення щитовидної залози без порушення її функції.

Розрізняють спорадичний і ендемічний зоб.

Ендемічний еутиреоїдний зоб – це збільшення щитовидної залози, що зустрічається у значної кількості людей, що проживають у географічних районах з недостатністю йоду в навколишньому середовищі.

Рис.1.Гіперплазія щитовидної залози.

Спорадичний зоб – це генетичне захворювання з порушенням інратиреоїдного обміну йоду і біосинтезу тиреоїдних гормонів при нормальному вмісті йоду в навколишньому середовищі.

Актуальність. Захворювання щитовидної залози у дітей та підлітків посідають за частотою 2-ге місце після цукрового діабету. Дифузний еутиреоїдний зоб - найбільш часта патологія щитовидної залози у дітей та підлітків.

Ендемічною щодо зобу вважається місцевість, в якій поширеність гіперплазії щитовидної залози першого ступеня досягає 5% і більше серед дитячого населення або 30% і більше серед дорослих. Україна є ендемічною зоною з низьким вмістом йоду в навколишньому середовищі. Не існує жодного регіону України, населення котрого не відчувало б дефіцит йоду (рис.2). Особливу небезпеку викликає йодна недостатність у вагітних, внаслідок чого підвищується ризик народження дітей із низькою масою тіла, нейросенсорною глухотою, спастичним паралічем, кретинізмом, а також мертвонароджень та викиднів. Недостатність йоду відчутно впливає на розумовий розвиток дітей старшого віку.

Рис.2 Ендемічні зони по йоду в Україні.

Епідеміологічні критерії оцінки ступеня йодного дефіциту

Критерії	Популяція	Легкий	Середній	Важкий
Частота зоба (%) за даними пальпації	Школярі	5,0 – 19,9%	20,0 – 29,9%	> 30,0%
Частота зоба (%) за даними УЗД	Школярі	5,0 – 19,9%	20,0 – 29,9%	> 30,0%
Концентрація йоду в сечі (медіана, мкг/л)	Школярі	50 – 99	20 - 49	< 20
Частота рівня ТТГ > 5 мО/мл при неонатальному скринінгу	Немовлята	3,0 – 19,9%	20,0 – 39,9%	> 40,0%
Рівень тироглобуліну в крові (медіана, нг/мл)	діти, дорослі	10,0 – 19,9	20,0 – 39,9%	> 40,0

Поширенність. Згідно статистичних даних по Україні за 2001 рік гіперплазію щитовидної залози І ступеня діагностовано у 60,51:1000 дітей, а ІІ-ПІ ступеня – у 4,73:1000 дітей. Дівчатка хворіють значно частіше, ніж хлопчики.

Етіологія. Основну роль в етіології нетоксичного ендемічного зобу відіграє недостатність йоду в грунті, воді, харчових продуктах, а також вживання продуктів, що містять речовини тиреостатичної дії (деякі сорти капусти, ріпи, турнепса), зобогенна дія властива похідним тіоурацилу, тіоціанатам, деяким мікроелементам. В етіології спорадичний зобу лежать генетичні порушення інтратиреоїдного обміну йоду і біосинтезу тиреоїдних гормонів.

Патогенез. Потреба в йоді складає 180-280 мкг/добу. При надходженні менше 100 мкг йоду в організм людини розвивається компенсаторне збільшення щитовидної залози.

Класифікація зобу за ступенем збільшення ЩЗ (ВООЗ, 1987), яка зараз використовується в Україні.

0 ст.	щитовидна залоза не пальпується або при пальпації об'єм її менше кінцевої фаланги великого пальця пацієнта (норма);
I-а ст.	щитовидна залоза пальпується, розміром більше кінцевої фаланги великого пальця пацієнта, але не візуалізується при будь-якому положенні голови;
I-б ст.	щитовидна залоза пальпується і візуалізується при відхиленні голови дитини назад;
II ст.	щитовидна залоза пальпується та візуалізується при нормальному положенні голови пацієнта;
III ст.	щитовидна залоза візуалізується на відстані 5 м і більше.

В регіонах з дефіцитом йоду щитовидна залоза розміром від I-а до III ступеня розцінюється як ендемічний зоб I-а – III ступеня. В регіонах без дефіциту йоду наявність щитовидної залози I-а - II ступеня при нормальній її структурі та функції патологією не вважається.

Зоб може бути дифузним, вузловим та змішаним.

Функціональний стан щитовидної залози може бути:

- нормальним(еутиреоз),

- підвищеним (гіпертиреоз),

- зниженим (гіпотиреоз).

Класифікація захворювань щитовидної залози є єдиною для дорослих та дітей.

Клінічні прояви

При невеликому збільшенні щитовидної залози скарги відсутні.

При великих розмірах щитовидної залози виразність симптомів визначається ступенем збільшення, можуть турбувати:

·  дискомфорт, неприємні відчуття в області шиї,

·  почуття тиску в області шиї, більш виражене при нахилах,

·  дискомфорт при ковтанні,

·  утруднення подиху.

Діагностичні критерії:

·  пальпаторно щитовидна залоза безболісна, м`якоеластична, рухлива, поверхня рівна;

·  за даними УЗД: ЩЗ збільшена рівномірно, ехогенність нормальна або помірно знижена, ехоструктура однорідна або з наявністю вогнищ фіброзу (при тривалій хворобі)

·  гормональні дослідження: нормальні показники ТТГ, вільного Т4;

·  титр АМС (антитіл до мікросомального антигену) або ТПО (антитіл до тиропероксидази) нормальні або підвищенні менше, ніж у 2-3 рази порівняно з нормою;

·  проживання в ендемічному районі (для ендемічного зобу).

ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЇ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ

Для діагностики захворювань щитовидної залози, крім даних анамнезу та клінічного обстеження, застосовують лабораторно-інструментальні методи.

Для оцінки функціональної активності щитовидної залози визначають концентрацію в крові загального тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3), зворотного трийодтироніну (rТ3), вільних гормонів (FТ3 та FТ4), тиротропіну (ТТГ), тироліберину (ТРГ), тироксинзв΄язуючого глобуліну (ТСГ), тиреоглобуліну (ТГ).

До розробки радіоімунологічних методів дослідження тиреоїдних гормонів в крові найбільш поширеним було визначення йоду, зв΄язаного з білками крові. До 90% білковозв΄язаного йоду в нормі належить зв΄язаному з білком тироксину. Але цим методом визначають й інші йодовані білки (альбумін, тиреоглобулін та ін.), концентрація яких змінюється при різних станах.

Вміст зв΄язаного з білком йоду в сироватці крові здорових осіб складає 6-8 мкг/100 мл. Бутанолекстрагований йод є показником вмісту Т3 та Т4 і становить у здорових осіб 3,5-6,5 мкг/100 мл.

Рівні гормонів гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної системи та тироксинзв΄язуючого глобуліну у здорових дітей представлені в таблицях.

Вміст тироліберину, тиротропіну та тиреоїдних

гормонів в крові ( І., 1986)

Вік	ТТГ(мМО/л мкМО/мл)	Т3 нмоль/л	FТ3 nмоль/л	rТ3 нмоль\л	Т4 нмоль\л	ТРГ нг\л
Пуповин-на кров	3-20	0,46-1,08	1,70-2,30	4,35-5,35	103-168	Через 30 хв після народження в середньому 78, надалі швидко знижується.
1 день	11,6-35,9	0,84-3,63	5,59-7,02 5,56-6,75	1,27-2,98	105-290
2 дня	8,3-19,8	1,95-4,07		83-303
3 дня	1,0-10,9	0,81-3,39	1,64-3,21	110-285
4-6 днів	1,2-5,8	0,65-1,90	1,56-2,55	89-259
7-10 днів		1,16-4,0		85-270
2-4 тиж.	116-232
2-12 міс.	0,5	90-194
1-5 років	1,54-4,00	0,23-1,09	94-194
5-10 років	1,39-3,7	1,26-1,22	83-172
10-15 років	1,23-3,23	0,29-1,36	65-155
Дорослі	‹ 10	1,77-2,93	3,54-10,16	0,46-1,23	60-142	5-60

FТ4 – для дорослих 10,3-31,0 (пмоль/л)

Вміст тироксинзв΄язуючого глобуліну у здорових дітей ( І., 1986)

Вік	ТСГ
мг/100 мл	Мг/л
Пуповинна кров	1,4-9,4	14-94
1-3 дні	--	--
1-4 тижні	1,0-9,0	10-90
1-4 міс	2,0-7,6	20-76
4-12 міс	2,9-5,4	29-54
1-6 років	2,5-5,0	25-50
6-10 років	2,1-4,6	21-46
10-15 років	1,5-3,4	15-34
Дорослі	5,6-10,2	56-102

Найбільш доступним та інформативним засобом візуалізації щитовидної залози є ультрасонографія.