Робоча програма навчальної дисципліни Філософія політики (стр. 6 )

5. Теоретико-методологічні засади політики за Р. Ароном.

6. А. Лейпхарт про консоціальну демократію.

Рекомендована література

1. Современные политические теории. — М., 2000.

2. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція (пер. з англ.) — Х.: Каравелла, 2002.

3. Демократія: Антологія. — К.: Смолоскип, 2005.

4. Политические партии: Пер. с франц. — М.: Академический Проект, 2000. — http://feelosophy. h1. ru/Duv/Duv_ogl. html.

5. Дюверже, Моріс. Політичні інститути і конституційне право// «Антологія світової політичної думки» в 5 томах. — Т. 2.

6. Демократія в багатоскладових суспільствах. — М., 1997.

7. Сообщественная демократия // Полис. — 1992. — № 3.

8. І., , Партологія. — К.: Арістет, 2006.

9. Політичні партії: історія та теорія. — К., 2008.

10. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія. Дослідження структур, мотивів в результатів. — К.: Артек, 2001.

11. Теорія політичних партій і партійних систем. — Львів, ЦПД, 2002. — http://www. mgimofp. narod. ru/biblio. htm.

Тема 6. Теорії системного та структурно-функціонального аналізу політики

План заняття:

1. Структурний аналіз політики Талкотта Парсонса

2. Системний функціоналізм — ядро політичної теорії Габриеля Алмонда

3. Адаптивний концепт системного аналізу в політиці Девіда Істона

4. Методологічні засади постструктуралізму Мішеля Фуко

Питання до дискусії

1. У чому сутність понять «метод», «методологія», «політична методологія»?

2. Чи існує єдиний метод у політичній науці? Якщо ні, то чому і які існують методи й методології?

3. Чим відрізняються поняття «метод», «принцип», «основа»?

4. Чи можна розглядати самостійно системний, функціональний і структурний методи?

5. У чому сутність теорії системного і структурно-функціонального аналізу політики?

6. Чи існує доктринальний комплекс під назвою «структуралізм»?

Теми рефератів, курсових, кваліфікаційних та магістерських робіт

1. Світ політичного як підсистема суспільства.

2. Співвідношення політичного і соціального в житті суспільства.

3. Т. Парсонс як засновник школи структурного функціоналізму.

4. Соціально-політична теорія Т. Парсонса.

5. Теорія системного функціоналізму Г. Алмонда.

6. Д. Істон про принципи аналізу політичної системи та їх сутність.

7. Філософські засади структуралізму як напрямку у політичній теорії.

8. Інтердисциплінарний характер постструктуралізму та його методологічні засади.

Завдання для самостійної роботи

1. Зробіть (письмово) порівняльну характеристику обґрунтування системного методу аналізу політики Г. Алмондом та Д. Істоном. Опишіть основні поняття і категорії політичної науки, які набули в них подальшого розвитку.

2. Обґрунтуйте основні параметри соціально-політичної теорії Т. Парсонса.

Питання до модуля

1. Загальна характеристика теорій системного і структурно-функціонального аналізу політики.

2. Т. Парсонс про єдину соціально-політичну теорію в гуманітарних науках.

3. Г. Алмонд і Д. Істон як засновники системного аналізу політики.

4. Структуралізм в політичній теорії Леві-Строса.

5. Постструктуралізм М. Фуко.

Питання до іспиту

1. Теоретико-методологічні засади системного і структурно-функціонального аналізу політики.

2. Т. Парсонс про сутність структурно-системного функціоналізму як метод політичної науки.

3. Структурний функціоналізм — серцевина теорії політичних систем Г. Алмонда.

4. Адаптивний концепт системного аналізу в політичній науці Д. Істона.

5. Леві-Строс як засновник структуралізму в гуманітарній науці.

6. Методологічні засади постструктуралізму М. Фуко.

Рекомендована література

1. Пауэлл Дж., . Сравнительная политология сегодня. — М.: Мировой обзор, 2002.

2. Философские проблемы структурного анализа в гуманітарних науках. — М., 1977.

3. // Современная западная философия: Словарь / Сост.: — М., 1991.

4. Бебік В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. — К., 2000.

5. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. — М., 1996.

6. Категория системного анализа политики / Антология мировой политической мысли. — В 5-ти т. — Т. 2.

7. О структуре социального действия. — 2-е изд. — М.: Академ. Проект, 2002. — 880с.

8. Система современных обществ / Пер. с англ. . — М., 1997. — 270с.

9. Чилкот. Теория сравнительной политологии. — М.: Весь мир, 2001.

10. Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманитарных наук. — М., 1977.

Тема 7. Компаративний і комунікативний аналіз політики

План заняття:

1. Ханна Арендт: політична свобода — джерело людської гідності

2. Теорія політичної комунікації Юргена Хабермаса

3. Проблеми компаративного аналізу Девіда Аптера

Питання до дискусії

1. Чому політична свобода є об’єктом політичного аналізу?

2. Що є серцевиною комунікативної дії?

3. Як змінювався предмет компаративної політології?

4. Які спільні і особливі риси мають компаративний і комунікативний методи досліджень в політиці?

Теми рефератів, курсових, кваліфікаційних та магістерських робіт

1. Політична свобода як об’єкт політичного аналізу.

2. Сутність компаративного методу дослідження політичних процесів.

3. Політична комунікація як об’єкт наднового дослідження Ю. Хабермаса.

4. Теоретико-методологічні засади тоталітаризму в політичній концепції Х. Арендт.

5. Арендт про людину як об’єкт та суб’єкт політичного процесу.

6. Ю. Хабермас про поняття «комунікативного розуму».

7. Методологія компаративістської політичної науки за Д. Аптером.

8. Інструментарій комунікативної політології за Ю. Хабермасом.

Завдання для самостійної роботи

1. Розробіть структурно-логічну схему обґрунтування політичного ідеалу Х. Арендт.

2. Випишіть і дайте своє обґрунтування методів у порівняльній політології Д. Аптера.

3. Опишіть теоретико-методологічні засади комунікативної політології Ю. Хабермаса.

Питання до модуля

1. Загальна характеристика компаративної політології Д. Аптера.

2. Загальна характеристика комунікативної політології Ю. Хабермаса.

3. Обґрунтування тоталітаризму Х. Арендт.

Питання до іспиту

1. Сутність вчення Д. Аптера про політичну компаративістику.

2. Теоретико-методологічні засади комунікативної політології Ю. Хабермаса.

3. Арендт про політичну людину як головний суб’єкт політики.

Рекомендована література

1. Массы и тоталитаризм. Вопросы социологии. — 1992. — Т. 1. — № 2.

2. Начала тоталитаризма. Антология мировой политической мысли в 5 т. — М., 1997. — Т. 2.

3. Философский словарь / Под. ред. — М., 1986.

4. Тоталитаризм в Эвропе ХХ века. Из истории идеологий, движений, режимов и их преодоления. — М., 1996.

5. Apter D. Comparative Politics, Old and New // The Handbook of Political Science. — 1996.

6. Ю. Хабермас. Демократія. Разум. Нравственность: Москов. лекции и интервью. — М.: Академия, 1995.

Тема 8. Теорії політичної модернізації: від інституціоналізму до раціоналізму

План заняття:

1. Новий інституціоналізм

2. Теорія справедливості Джона Роулза

3. Теорія політичної модернізації і розвитку Самюеля Хантінгтона

4. Критичний раціоналізм світового політичного розвитку Карла Поппера

Питання до дискусії

1. Які корінні причини зміни методології політичних досліджень?

2. Що є спільного і відмінного між теоріями інституціоналізму і раціонального вибору?

3. Які теоретико-методологічні засади притаманні теорії справедливості Дж. Роулза?

4. В чому суть концепції соціальної інженерії К. Поппера?

Теми рефератів, курсових, кваліфікаційних та магістерських робіт

1. До питання про «старий « і «новий» інституціоналізм.

2. Сутність теорії раціонального вибору.

3. Основні методологічні засади теорії справедливості Дж. Роулза.

4. К. Поппер про світовий політичний розвиток.

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрийте основні шляхи політичної модернізації західних суспільств. Спробуйте визначити перспективи і наслідки цих шляхів модернізації.

2. Проаналізуйте основні кризи модернізації.

3. Проаналізуйте відображення політичної модернізації в працях Дж. Роулза.

4. Зробіть порівняльну характеристику теорії раціонального вибору і теорії інституціоналізму.

Питання до модуля

1. Загальна характеристика політичної модернізації як суспільного феномену.

2. Сутність теорії справедливості Дж. Роулза.

3. Сутність теорії політичної модернізації і розвитку С. Хантінгтона.

4. Критичний раціоналізм К. Поппера.

Питання до іспиту

1. Сутність трансформаційних і модернізаційних процесів ХХ—ХХІ ст.

2. Метод інституціоналізму в теорії справедливості Дж. Роулза.

3. Спільне і особливе в теоріях інституціоналізму і раціонального вибору.

4. Теорія політичної модернізації й розвитку С. Хантінгтона.

5. Критичний раціоналізм К. Поппера.

Рекомендована література

1. Смысл американского федерализма: что такое самоуправляющееся общество. — М., 1993.

2. Современный дискурс справедливости: Джон Ролз или Майкл Уолзер? // «Общественный науки и современность», — № 2. — 2001.

3. Открытое общество и его враги. — М.: Феникс, 1992. — В 2 т.

4. Квантовая теория и раскол в физике: Из «Постскриптума» к «Логике научного открытия» / Институт «Открытое общество» / : Пер. с англ., коммент., послесовие). — М.: Логос, 1998. — 190 с.