Соціальна варіативність феномену свободи в координатах економічного виміру (стр. 4 )

Однією із складових підприємництва є економічна свобода суб'єктів господарювання. Вона являє собою свободу господарської діяльності, яка передбачає вільний вибір діяльності, самостійне формування програми діяльності, вільне наймання працівників тощо. Економічна свобода важлива як для підприємця, так і для споживача, оскільки вона створює середовище для творчої діяльності особистості, сприяє реалізації підприємницької ініціативи. Економічна свобода визначає основні принципи свободи господарювання та рушійні сили підприємницької діяльності.

На практиці економічна свобода означає право розпочинати або припиняти власну справу, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її для продажу за будь-якою ціною, вкладати свої кошти на власний розсуд. Слід розуміти, що ці права не забезпечують гарантованого успіху для кожного підприємця. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну. Проте немає гарантії, що хтось її купить, оскільки споживачі також користуюються економічною свободою.

Пошук нового і кращого, на відміну від покірного сприйняття старого, досить точно характеризує значення свободи з точки зору соціального і економічного вибору. Стати по-справжньому вільним, свідомо розпоряджатися свободою, постійно робити вибір - надзвичайно не просто. Це вимагає самостійного вирішення найскладніших життєвих проблем, не покладаючись ні на кого. Це під силу далеко не всім. Прагнення до свободи невіддільне у людини від усвідомлення своєї відповідальності. Свобода завжди поєднана з відповідальністю, тому що тільки відповідальний є вільним, і тільки вільний може бути відповідальним. Економічна відповідальність формує свідоме ставлення суб’єктів економічних відносин до суспільних вимог і обов’язків, усвідомлення суспільного значення своєї економічної діяльності та її наслідків. Свобода без почуття відповідальності кожного веде до анархії і хаосу в суспільстві. Свобода означає відповідальність, а не свободу від відповідальності.

Конкурентна економічна діяльність веде в кінцевому підсумку до блага суспільства. Зрозуміло, що цю діяльність не слід обмежувати. Завдання в такій ситуації полягає в тому, щоб отримати і захистити економічну свободу, а втручатися в її дію тільки при якихось порушеннях і збоях. Держава повинна створити такі умови, за яких рядова людина мала б змогу надалі реалізувати економічну свободу.

Економічна свобода прискорює процес адаптації людей до ринкових умов праці і життя. Люди вчаться скоріше знаходити нові види занять, нові робочі місця, починають грати нові економічні ролі. Більшість з них набуває нових цінностей у сфері економіки. Зникає комплекс економічної неповноцінності, типовий для командної економіки патерналістського суспільства. На основі економічної свободи все більше людей реально включається в ринок, поступово знаходять себе в нових конкурентних умовах.

Перехід до економічної свободи в Україні поставив цілий ряд проблем, які необхідно вирішити. Це знаходження шляхів вирішення дилеми: « свобода – обмеження». Нічим не обмежена свобода несе в собі заряд руйнації, потенцію необмеженої анархії. Поступово наше суспільство приходить до розуміння того, що важливою є не свобода сама по собі, а свобода як умова і стимул економічного розвитку.

Загострюється проблема абсолютизації і необмеженості економічної свободи, що по суті, ведуть до розгортання жорстокої боротьби за виживання в суспільстві. І в цій боротьбі перемагають найсильніші, отримуючи додаткові блага за рахунок слабшої частини суспільства.

У цьому контексті слід підкреслити, що сьогодні зростаючого значення набуває свобода виробника, який своєю працею створює необхідні суспільству продукти, блага і послуги. Економічна свобода виробників полягає у наданні їм повних можливостей діяти відповідності до власних інтересів, орієнтуючись на ринкову кон’юнктуру, самостійно визначаючи обсяг і структуру виробництва продукції. Свобода виробника є священним і недоторканним правом економічного суб’єкта на самостійний вибір у всьому, що стосується господарської діяльності, якщо, звичайно, вона не йде на шкоду суспільству. Свобода дай виробника передбачає свободу вибору виду діяльності, самостійність в організації виробництва (бізнесу), свободу вибору партнерів (покупців, постачальників, банків тощо), право розпоряджатися власною продукцією, реалізовувати свої товари і послуги на будь-якому ринку за вигідними цінами, право вільно розпоряджатися власним доходом, спрямовувати його на споживання і нагромадження за власним розсудом. Свобода виробника відіграє і фундаментальну роль у підвищенну ефективності дій ринкових механізмів.

Звичайно, процес реалізації економічних прав і свобод є суперечливим, в тому числі і для виробників. Відбувається безперервний процес зіткнення економічної доцільності з етичними цінностями. Очевидно, що свобода виробляти товари для широкого споживача вимагає особливої відповідальності і, в першу чергу, за якість цих товарів. Необхідність постійної підтримки такої відповідальності обумовлює державне регулювання виробництва. Суспільство вимушене за таких обставин формувати певні правові норм, які обмежують економічну свободу. Такі норми відповідають потребам всього суспільства загалом. Вони закономірно випливають із загальнолюдських етичних норм і підходів.

З іншого боку, свобода споживача передбачає свободу дій людини в сфері обміну і розподілу. В економіці, де розподіляють за наказом "згори", немає економічної свободи. Розподіл не повинен стояти на перешкоді споживанню, тобто споживач має бути вільний у задоволенні своїх потреб. Реалізація права вільного вибору продуктів споживання кожною окремою людиною обумовлюється її доходами, а також обсягами виробництва і ціною товару. Проте й свобода споживача обмежується певними суспільними рамками і етичними нормами. Так, наприклад, свобода споживача входить у суперечність з суспільною необхідністю охорони його здоров'я, як це має місце у випадках уживання алкогольних напоїв, тютюнових виробів тощо. Розв'язати цю суперечність тільки забороною реклами тютюнових та алкогольних виробів чи написами на коробках з-під цигарок: "Мінздрав попе­реджує, що куріння шкідливе для вашого здоров'я", — неможливо. У будь-якому випадку необхідний всебічний контроль за якістю продукції, який є суспільно необхідним, тому що здійснюється безпосередньо в інтересах людини.

Взагалі будь-яка свобода, в тому числі й економічна, є правом самостійно приймати рішення і діяти при наявності певних наперед заданих умов. Дійсно, не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства. Свобода не є можливістю робити все, що хочеш. Отже, суспільство не може утриматись у рамках цивілізованості, якщо відсутні критерії дозволеності.

Важливо підкреслити ще один момент. Людині необхідна не тільки економічна свобода, але й соціальний захист. Соціальний захист і соціальна безпека особливо важливі в такому суспільстві, де має місце значний рівень ринкового ризику. Поєднати в собі принцип свободи на ринку з принципом соціальної справедливості і соціального захисту людини дозволяє концепція і практика соціального ринкового господарства. Тому демократія, свобода і ринок кладуть в основу економічного життя права людини. В умовах демократії і свободи індивід отримує реальні економічні права, тобто правові норми, які визначають становище людини в економіці, забезпечують їй можливість мати, користуватися та розпоряджатися економічними благами і цінностями. Незалежність, самостійність у прийнятті рішень і в прояві ініціативи роблять життя людини цікавим і різнобічним. Демократія передбачає високий ступінь економічної самостійності, вміння приймати зрілі рішення.

Невипадково економічні права людини займають вагоме місце в Загальній декларації прав людини. З усіх економічних прав виділяються, насамперед, право на власність (ст. 17 Декларації) і право на працю (ст. 23 Декларації). Вони є більш конкретною формою прояву економічної свободи індивіда.

Історично вперше економічні права людини знайшли системне і повне відображення в двох відомих деклараціях прав людини. Йдеться про схвалені майже одночасно Декларацію прав людини і громадянина (Франція, 26 серпня 1789 року) і Білль про права (США, 25 вересня 1789 року). Обидва документи черпали ідеї з філософських та правничих джерел просвітництва і насамперед теорії природних (вроджених) прав людини. Виходячи з цієї теорії, всі люди вважалися рівними і вільними від природи, а нерівність і привілеї розглядалися як такі, що суперечать природі людини.

Природні права і свободи належать людині від народження. Ніхто, навіть держава, не має права позбавити людину її прав чи обмежити індивіда у його правах. Навпаки, самі природні права людини обмежують державну владу. Держава має гарантувати рівність прав усім громадянам незалежно від їх раси, національності, соціального походження, майнового стану, місця проживання, відношення до релігії, мови, ідеологічних переконань, партійної належності тощо. Проте одночасно, й це очевидно, здійснення економічних прав не повинне порушувати законні інтереси і права інших осіб.

У будь-якому суспільстві досягнення демократії і свободи не відбувається автоматично. Необхідні відповідні об'єктивні і суб'єктивні передумови, які б сприяли реалізації економічних прав людини. Традиції радянської суспільно-економічної системи зробили нашу людину непідготовленою до умов ліберальної економіки з її широкими свободами і правами. Менталітет радянської людини передбачав обмеженість її прав, але широкий і надійний державний захист. Нині стара економічна система в основному зруйнована, але новий, стан готовності людини максимально використовувати нові права, відповідально ставитись до своєї долі, ще не сформувався. З деспотизмом справа стоїть інакше. Він нерідко уявляється засобом від усіх перенесених страждань, опорою законних прав, підтримкою гноблених, основою порядку. Народи забуваються в обстановці тимчасового благополуччя, яке він породжує, а пробуджуються вони вже в безпорадному стані. Свобода, навпаки, звичайно народжується в бурях і з трудом укріплюється серед громадянських незгод [10, с. 189]. Дійсно, розпоряджатися своїми правами і свободами далеко не просто, цьому потрібно вчитися, вчитися наполегливо і свідомо.