Матеріали з досвіду роботи О (стр. 1 )

Урок № 1

8 клас

Поетична шекспіріана. «Мій Гамлет».

Гамлет – вічний образ світової літератури.

Мета: увиразнити зміст поняття «вічний образ» у світовій літературі, удосконалювати в учнів навички виразного читання; формувати здатність до пошукової роботи та інтерпретації поетичного твору; виховувати повагу до літературних надбань світового красного письменства.

Тип уроку: урок позакласного читання.

Обладнання: (урок проводиться у приміщенні шкільної бібліотеки) книжковий фонд бібліотеки за творчістю В. Шекспіра, виставка книжкових видань видатного англійського митця, портрети В. Шекспіра, О. Блока, Б. Пастернака, В. Висоцького, Б. Олійника, Д. Самойлова, В. Коротича.

Хід роботи

1.  Зустріч у бібліотеці. Оголошення теми і мети уроку позакласного читання.

2.  Вітальне слово бібліотекаря. «Світ бібліотеки» (огляд рекреацій, книжкового фонду і матеріалів про творчість В. Шекспіра)

3.  Поетична сторінка: виразне читання поезій учнями (випереджальні завдання).

Борис Олійник «ХХ вік і Гамлет»

ХХ ВІК І ГАМЛЕТ

Умирало сонце …

важко … червоно …

І коли останній промінь зблиск,

Жовтий місяць Йоріковим черепом

Над моєю думою завис.

Вийшов Гамлет з древнього туману

Тихо і повільно, як журба.

Чорним знаком вічного питання

Перед ним схилилася верба.

Суть його, як істина в Корані,

Схована у вигинах кори …

МО′ , хоч ви на прокляте питання

Відповідь дасте,

товариш принц?!

Він мовчить. І в думній думі

Його очі голубі мовчать

Первозданним і одвічним сумом

Ллється плащ із білого плеча.

Я до тебе вийду,

поруч стану.

Ти повір мені, як в «Отче наш»;

Чорний знак одвічного питання

І мене вербою протина.

Тінь і світло. Спалахи й падіння

Не міняють суті у віках.

Голубом над персами дівчини -

Парубоцька трепетна рука.

Будуть діти і весілля добрі,

Щастя хміль і сонячна сльоза…

Але тихо, як холодна кобра,

З райських кущів зради виповза.

Ти стоїш одверто і наївно

Над триклятим:

«Бути чи не буть?»

І регоче кобра з-поза спини,

Заховавши підступ за губу.

Мить - і смерть на біле тіло присне.

Але вік мій чистить галіфе.

І рука сентиментальна принца

На рішучий падає ефес.

Олександр Блок «Я - Гамлет»

***

Я – Гамлет. Холодеет кровь,

Когда плетет коварство сети

А в сердце – первая любовь

Жива к единственной на свете.

Тебя, Офелию мою,

Увел далеко жизни холод,

И гибну, принц, в чужом краю,

Клинком отравленным заколот.

Давид Самойлов «Виправдання Гамлета»

ОПРАВДАНИЕ ГАМЛЕТА

Врут про Гамлета,

Что он нерешителен.

Он решителен, груб, умен

но когда клинок занесен,

Гамлет медлит быть разрушителем

И глядит в перископ времен.

Не помедлив стреляют злодеи

В сердце Лермонтова или

Пушкина.

Не помедлив, рубит гвардеец,

Образцовый, шикарный воин.

Не помедлив, бьют браконьеры,

Не жалея, что пуля пущена.

Гамлет медлит,

Глаза прищурив

И нацеливая кли нок.

Гамлет медлит.

В этот миг

Удивителен и велик,

Миг молочания, страсти и опыта,

Водопада застывшего миг.

Миг всего, что отринуто, проклято.

и всего, что познал и постиг.

Ах, он знает, что там, за портьерой,

Ты, Полоний, плоский хитре.

Гамлет медлит, застывшей пантерой,

Ибо знает законы сердец.

Ибо знает причины и следствия,

Видит даль за ударом клинка,

Смерть Офелии, слабую месть её, -

Все, что будет потом,

На века.

Бей же, Гамлет! Бей без промашки!

Не жалей загнивших кровей.

Быть-не быть – лепестки ромашки,

Бить так бить! Бей, не робей!

Не от злобы, не от угару,

Не от страху унивши дрож, -

Доверяй своему удару,

Даже,

если

себя

убьешь.

Борис Пастернак «Гамлет»

ГАМЛЕТ

Гул затих. Я вышел на підмостки.

Прислонясь к дверному косяку,

Я ловлю в далёком отголоске

Что случится на моём веку.

На меня направлен сумрак ночи

Тысячью биноклей на оси.

Если только можеш, Авва Отче,

Чашу эту мимо пронеси.

Я люблю твой замисел упрямый

И играть согласен эту роль.

Но сейчас идёт другая драма,

И на этот раз меня уволь.

Но продуман распорядок действий,

И неотвратим конец пути.

Я один. Все тонет в фарисействе

Жизнь прожить – не поле перейти.

Віталій Коротич «Хто є Шекспір?»

… Хто є Шекспір?

Чи був він?

Білі руки підводять вчені їм бракує слів.

Чи був він – той актор,

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів?

Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

А як сонети збурюють світи?

Митцеві часом необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї слави зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?!

Народжує Шевченків і Шекспірі,

Як знак своєї вічності,

Народ.

Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив,

Є дійові особи

І немає

На світі непричетних глядачів.

Високі думи час собою значать.

Стають вони, мов пасма вічних гір.

Був Гамлет,

Був народ англійський.

Значить,

Напевне був Шекспір.

Володимир Висоцький «Мій Гамлет»

МОЙ ГАМЛЕТ

Я только малость объясню в стихе –

На все я не имею полномочий …

Я был зачат, как нужно, во грехе –

В поту и нервах первой брачной ночи.

Я знал, что отрываясь от земли, -

Чем выше мы, тем жестче и суровей;

Я шел спокойно прямо в короли

И вел себя наследным принцем крови.

Я знал – все будет так, как я хочу,

Я не бывал внакладе и в уроне,

Мои друзья по шпаге и мечу

Служили мне, как их отцы – короне.

Не думал я над тем, что говорю,

И с легкостью бросал слова на ветер, -

Мне верили и так как главарю

Все высокопоставленные дети.

Пугались нас ночные сторожа,

Как оспою, болело время нами.

Я спал на кожах, мясо ел с ножа,

И злую лошадь мучил стременами.

Я знал – мне будет сказано: «Царуй!»

Клеймо на лбу мне рок с рожденья выжег.

И я пьянел среди чеканных сбруй,

Был терпелив к насилью слов и книжек.

Я улыбаться мог одним лишь ртом,

А тайный взгляд, когда он зол и горек,

Умел скрывать, воспитанный шутом, -

Шут мертв теперь: «Аминь! Бедняга Йорик! …»

Но отказался я от дележа

Наград, добычи, славы, привилегий:

Вдруг стало жаль мне мертвого пажа,

Я объезжал зеленые побеги …

Я позабыл охотничий азарт,

Возненавидел и борзых, и гончих,

Я от подранка гнав коня назад

И плетью бил загонщиков и ловчих.

Я видел – наши игры с каждым днем

Все больше походили на бесчинства, -

В проточных водах по ночам, тайком

Я отмывался от дневного свинства.

Я прозевал, глупея с каждым днем,

Я прозревал домашние интриги,

Не нравился мне век, и люди в нем.

Не нравились, - и я зарылся в книги.

Мой мозг, до знаний жадный, как паук,

Все постигал: недвижность и движенье, -

Но толка нет от мыслей и наук,

Когда повсюду – опроверженье.

С друзьями детства перетерлась нить,

Нить Ариадны оказалась схемой.

Я бился над словами «быть» или «не быть»,

Как над неразрешенною дилеммой.

Но вечно, вечно плещет море бед, -

В него мы стрелы мечем – в сито просо,

Отсевая призрачный ответ

От вычурного этого вопроса.

Зов предков слыша сквозь затихший гул,

Пошел на зов, - сомненья крались с тылу,

Груз тяжелых дум наверх меня тянул,

В крылья плоти вниз влекли, в могилу.

В непрочный сплав меня спаяли дни –

Едва застыв, он начал расползаться.

Я пролил кровь как все. И, как они,

Я не сумел от мести отказаться.

А мой подъем над смертью – есть провел.

Офелия! Я тленья не приемлю

Но я себя убийством уравнял

С тем, с кем я лег в одну и ту же землю.

Я Гамлет, я насилье презирал.

Я наплевав на Датскую корону, -

Но в их глазах – за трон я глотку рвал

И убивал соперника по трону.

Но гениальный всплеск похож на бред,

В рожденье смерть проглядывает косо.

А мы все ставим каверзный ответ

И не находим нужного ответа.

(Навчальна пауза)

4.  Коментар вчителя про авторів, представлених у поетичних творах (відомі російські та українські поети-сучасники, їхні портрети; коротка довідкова інформація про їхню творчість).

Олександр Блок та Борис Пастернак – видатні представники російської поезії початку – І половини ХХ століття

Давид Самойлов та Володимир Висоцький – знакові постаті російської поезії радянського періоду

Віталій Коротич і Борис Олійник – відомі представники вітчизняної поезії

ХХ століття

5.  Підсумкове обговорення. Обмін враженнями і думками. Узагальнення висловлених думок щодо поняття «вічний образ» у світовій літературі.