"Голодомор 1932 - 1933рр. Семенівська рана" (стр. 3 )

Жінка розповідала, що люди йшли по дорозі опухлі від голоду, і помирали на ходу.

Ще одна жителька Новосеменівки – Вертій Ганна Панасівна під час голодомору втратила свою рідну сестру. Та від голоду, під час пошуку їжі, померла прямо на полі. Коли Ганна Панасівна прийшла на поле по сестру, то її вже забрав бідний чоловік. Це жахливо, але він порубав її на шматки, і зваривши, з’їв. У них ще була вагітна сусідка, яка народивши дитину під час голодомору, задушила малюка. Але від жалю з’їсти не змогла, і втопилася в колодязі, від такої втрати. Коли у людей не було що їсти, вони втрачали розум. В Семенівні жила одна жінка, і’мя її невідоме, яка втратила розум, і з’їла свою п’ятирічну доньку, а потім трирічного сина. Бувало таке, якщо велика сім’я, то хтось приносив себе в жертву і його вбивали, щоб зварити та з’їсти. (Додатки 4 – 11).

Коли люди, що пережили голодомор сідають за стіл, то згадуючи ті часи плачуть. Вони плачуть, що тоді їхнім рідним і сусідам не було взагалі ніякої їжі.

Тому страхіття, яке було в ті часи, не можна забувати ніколи.

11

ІІІ Наслідки голодомору.

Радянський режим заперечував факт існування голоду. Тому кількість жертв голоду обчислити дуже тяжко: ніхто не вів обліку загиблих. У 1937 р. у Радянсь-кому Союзі був проведений черговий перепис населення. Він виявив величезні демографічні втрати, які сталися з часу проведення попереднього перепису 1926р. Сталін дав розпорядження засекретити матеріали перепису 1937 р., а тих, хто його провадив, - розстріляти. Серед істориків і демографів, які намагалися встановити
число померлих на підставі опосередкованих джерел, існують дуже суттєві розходження в цифрах. Найбільшу кількість жертв голоду подає Роберт Конквест: у 1932-1933 рр. Загинуло 7 млн людей, з них 5 млн в Україні, 1 млн на Північному Кавказі, ще 1 млн - в інших місцях44. Його підрахунки, однак, викликали застереження серед фахових демографів як на Сході, так і на Заході. Але багато хто з них обмежується лише критикою, не подаючи власних підрахунків; ті ж, хто пробує зробити приблизні оцінки, не виділяє окремо України. Група російських статистиків на підставі підрахунку середньомісячного рівня смертності стверджує, що в Українській РСР між вереснем 1932 р. і лютим 1934 р. померло 2 млн чол. Однак є серйозні підстави вважати цю оцінку заниженою: Опубліковані нещо-
давно дані перепису 1937р. показують, що чисельність населення в Українській РСР між 1931 та 1937 р. зменшилася на 2,8 млн чол. Однак і ці цифри не дають повного уявлення про масштаби катастрофи, оскільки певна кількість померлого населення частково компенсувалася досить високим рівнем народжуваності у 1935-1937рр.
Український історик Станіслав Кульчицький оцінює прямі втрати від голоду у 3-3,5 млн чол., а його колега, український демограф Арнольд Перковський - 4 млн чол. (3. С. 183).

Дуже важко встановити точну кількість жертв голодомору по Семенівській сільраді. Адже такої статистики ніхто не вів, більш того майже 60 років це всіляко замовчувалось. Залишаються лише спогади очевидців тієї трагедії. Але зараз їх залишилося дуже мало. Своїм дітям вони не охоче розповідали про ті події, адже в радянські часи могли бути покараними за це. Навіть зараз дехто відмовляється згадувати голодомор.

В кінці 1980-х років вчитель математики Семенівської восьмирічної школи Косяк Петро Іванович збирав імена померлих під час трагедії 1932 – 1933років. На жаль той список втрачено, але за його словами там було більше чим 300 імен. Звісно, що він був не повний, адже до Семенівської сільради тоді належало 11 хуторів, а там була найбільша смертність (Додаток №1). Про деякі з них (Гераськів, Довге Плесо, Семенівський, Якошів Яр) зараз ніхто навіть не може згадати. Тобто з памяті людської стерлись населені пункти, разом в яких проживало на 1927 рік 291 особа (Додаток №1). Це могло статися через те, що було перервано наступність поколінь. Адже під час голодомору 1932 – 1933 років часто вимирали цілі родини.

Отже виходячи з того, що напередодні голодомору на території Семенівської сільради проживало близько 3000 осіб, можна зробити висновок: померла 1\6 частина населення.

12

Для порівняння подивимось на втрати односельців під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років. Так от згідно даними «Книги пам’яті України» їх за чотири роки загинуло 151 особа.(4. С. 686 - 693)

Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару, голод завдав невиправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього
з'явилося колгоспне село, яке вже ніколи не повставало проти радянської влади. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина. Тим самим вона поклала початок процесу «із селян - у радянських людей» - процесу, який завершився вже після другої світової війни. На декілька поколінь наперед голодомор 1932-1933 рр. імплантував у
свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність. Ще наприкінці 1980-х - на початку 1990-х років центральні регіони України з переважно сільським населенням залишалися районами з найнижчим рівнем громадської і політичної активності; позиції партійної номенклатури були там найсильнішими. Голод перервав тяглість поколінь у розвитку української національної еліти. За сприятливих умов потрібно принаймні одне покоління, яке могло оформитися з іс-
нуючої соціальної бази (в українському випадку - з селянства) в активну елітну групу. Там, де ця соціальна база порушена, час формування еліти розтягується на 2-3 покоління. Якщо взяти до уваги, що кожне нове покоління з'являється приблизно кожні 20-25 років, то стає очевидним, що шкідливі соціальні наслідки голоду протривали в часі аж до останніх років існування УРСР. Голод призупинив «українізацію» міст Сходу та Півдня України: після нього поповнення міського населення відбувалося в основному за рахунок імміграції з Росії.

Варта уваги відвертість особистого представника Сталіна по заготівлі хліба Менделя Хатасвича: «Між нашим режимом і селянством точиться безпощадна війна. Це боротьба не на життя, а на смерть. Цей рік був випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Довелося вдатися до голоду, щоб показати їм, хто тут господар. Це обійшлося в мільйони життів, але система колгоспів вистояла. Ми виграли війну». (1. С. 5).

Отже, голод поклав у сиру землю від 3,5 до 9 млн. селян. Третина померлих — діти, які не дали нащадків. Наслідки голодомору— це і великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда-прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. Більшовики вчинили розселянювання. Це страшне явище, що означає збай-дужілість селянина до землі, втрату ним свого коріння. Селянин переставав бути господарем на землі. Це — одна з причин кризи в економіці сьогодні. Треба сказати і про духовне розтління народу. Сталінський режим створив «новий тип» людини, вихованої в атмосфері брехні, холопської відданості вождю. До лав революціонерів охоче приставали ті, хто був нічим,— ледарі, п'яниці, злодії. І ще одна гірка істина. У могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули пра-цьовиті самостійні хазяї, яким «пришивали» куркульські справи. Все здібне, талановите, здорове духом і тілом, що мислило і протестувало,— все це винищу-валося з корінням.

Підсумовуючи все це, скажу, що всі ці дії мають одну назву — геноцид. Раніше казали тільки про геноцид фашистів. За нормами міжнародного права,

13

геноцид — це винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними ознаками. Геноцид — це створення таких життєвих умов, які розраховані на фізичне знищення населення. Сталін, Косіор, Постишев, Чубар, Любченко, Петровський, Скрипник — творці геноциду Але геноцид Гітлера засуджений Нюрнберзьким судом, а ми й досі ходимо по вулицях, які носять імена тих, хто чинив геноцид проти українців.

14

Історія голодомору 1932-1933 рр., незважаючи на актуальність, досліджена ще недостатньо. Замовчування голодомору негативно відбилося на стані збереження першоджерел.

Відновити правду про історичну долю українського народу можна тільки через спогади, дослідження. І тільки в результаті клопіткої роботи мені вдалося виявити лише деякі причини та наслідки голодомору.

Голодомор 1932 – 1933 рр. став для українців тим, чим був голокост для євреїв і різанина 1915 р. для вірменів. Як трагедія, масштаби якої не можливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вони носять досьогодні.

Голод. Страшне слово, яке закрило собою величезну країну, квітучу, родючу і щедру. Нам зараз неможливо навіть уявити, як це нічого їсти сьогодні і завтра, коли давним-давно з'їли все, що можна їсти, і все, що не можна, також з'їли, а до нового врожаю ще незкінчені місяці, схожі на роки. Вченим, мабуть, ще доведеться встановити, що відбувається з людиною, коли вона насильно позбавлена їжі, які процеси проходять в неї на молекулярному рівні, коли людина перестає бути людиною. Була і не стало її. А це був не голод, а голодомор, тобто моріння голодом. Значить, були ті, яких морили, і ті, хто морив. Помирали люди, молоді, здорові, яких можна було врятувати дуже просто: голодним потрібно було дати хліба. Ні, скоріше не дати, а повернути, бо вони, ці люди, виростили його, зібрали, зібрали для того, щоб його весь до зернятка вивезли з України...

З свідчень очевидців голодомору можна побачити, що ті страшні події розгорталися майже за одним «сценарієм»: що у нас в селі, що в районі, що в області, що в усій Україні. Це ще раз підтверджує те, що це був спланований геноцид проти української нації. Адже в діях місцевої влади скрізь проглядається один «почерк», що свідчить про керованість їхньої роботи з єдиного центру.

Кажуть, що коли помирає одна людина – це трагедія, а коли тисячі – статистика. Я не погоджуюсь з таким твердженням. В ході написання роботи мені довелося почути, записати, прочитати багато свідчень про страшні події 1932 – 1933 років. І тепер за цифрами жертв голодомору я бачу конкретні людські долі. Я також дізналася, що ті страшні події зачепили і моїх пращурів, як по батьковій, так і по материній лінії.