Розробка складу та технології мазі з густим екстрактом кори ясеня (стр. 3 )

Таким чином можна стверджувати про більшу ефективність макрогольної основи при розробці препарату для лікування ранових поверхонь.

Однією з основних вимог, що висуваються до м’якої лікарської форми для лікування ран у І фазі ранового процесу є швидке та тривале знеболення місця ураження. З метою визначення оптимальної мазевої основи, яка б у повній мірі вивільняла введений до складу препарату бензокаїн та забезпечувала швидку та тривалу анестезію, нами була досліджена кінетика вивільнення бензокаїну зі складу модельних зразків мазі.

В якості модельних зразків використовували модельні зразки на основі гідрофільних мазевих основ (табл. 1, зразок №6, 7), що задовольняли вже проведеним дослідженням з визначення максимально можливої антимікробної дії.

До кожного з модельних зразків мазі вводили 5% бензокаїну.

Дослідження проводили методом дифузії у рідке середовище крізь напівпроникну мембрану. З метою визначення бензокаїну в діалізаті був застосований спектрофотометричний метод дослідження в ультрафіолетовій ділянці спектру, середовищем для діалізу використовували буферний розчин з рН 6,6.

Динаміку вивільнення бензокаїну зі зразків мазі наведено на рис. 2.

Рис. 3.2. Динаміка вивільнення бензокаїну з дослідних зразків.

Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що через 8 годин досліджень вивільнення діючої речовини відбувається майже з однаковою концентрацією з обох представлених модельних зразків. Але, в перші години дослідження, кількість бензокаїну, що переходить в діалізат зі зразка № 6 перевищує кількість бензокаїну, що переходить в діалізат зі зразку №7 (на 23%).

Враховуючи необхідність максимально швидкого вивільнення діючої речовини зі складу препарату, а також важливість швидкої анестезії зони запального процесу на рановій поверхні, більш ефективною мазевою основою є гідрофільна основа, що складається з суміші макроголів 1500 та 400 (модельний зразок №6).

Беручи до уваги досліди з визначення антимікробної активності мазі, що розробляється, а також визначив динаміку вивільнення діючих речовин препарату, для подальшої роботи у визначення оптимального складу м’якої лікарської форми для лікування ран нами обрана гідрофільна основа, що складається зі суміші макроголу 1500 та макроголу 400 у співвідношенні 1:4.

Застосування макрогольної основи в складі препарату розширить спектр дії лікарського засобу. Одним з основних переваг цієї основи є наявність вираженої дегідратуючої дії, що надає основі можливість підсушувати ранову поверхню, активно абсорбувати рановий ексудат, а разом з ним і мікробні токсини, продукти розпаду тканей, а також різноманітні чинники запального процесу, тим самим зменшуючи запальний процес. Також, завдяки дегідратуючої та пенетруючої дії цієї основи значно підвищується антимікробна дія препарату, та проводимість діючих речовин крізь шкіряний покрив людини.

Слід відзначити, що процес введення ГЕКЯ в мазеву основу ускладнений не технологічністю самого екстракту – в’язка, густа маса, що при введенні в мазеву основу дуже погано розчинна в макроголах. Тому, виникла необхідність пошуку ефективного розчинника, який дозволить розробити ефективну технологію виготовлення мазі. Для вибору розчинника досліджувалися зразки мазевих основ з додаванням таких речовин, як етанол концентрації 96, 70, 40%, гліцерин, диметилсульфоксид, вода очищена, макрогол-400, макрогол-1500.

Результати експерименту приведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Вплив допоміжних речовин на розчинність ГЕКЯ

Розчинник	Кількість розчинника
Об’єм розчинника дорівнює об’єму ГЕКЯ	Об’єм розчинника в п’ятикратному розмірі перевищує об’єм ГЕКЯ
Макрогол-400	Розчин не розчинний	Розчин не розчинний
Макрогол-1500	Розчин не розчинний	Розчин не розчинний
Етанол 40%	Розчин мало розчинний	Розчин розчинний
Етанол 70%	Розчин мало розчинний	Розчин розчинний
Етанол 96%	Розчин не розчинний	Розчин не розчинний
Гліцерин	Розчин мало розчинний	Розчин розчинний
Диметилсульфоксид	Розчин не розчинний	Розчин не розчинний
Вода очищена	Розчин не розчинний	Розчин не розчинний
Вода очищена (при t до 80оС)	Розчин мало розчинний	Розчин розчинний

Проведені дослідження показали, що кращими з точки зору технологічності в якості розчинника є етанол концентрації 40% та 70%, вода очищена (при нагріванні) та гліцерин при використанні п’ятикратно перевищуючого по об’єму розчинника. Розчини ГЕКЯ з цими розчинниками є стабільними та однорідними. Діметилсульфоксид та макроголи в зв’язку із неможливістю якісно розчинити ГЕКЯ, не можуть застосуватися в складі нашого препарату в якості розчинників.

Допоміжні речовини здатні підсилювати або знижувати біодоступність більшості діючих речовин. Наступним етапом досліджень стало вивчення впливу розчинників ГЕКЯ на антибактеріальну активність лікарського препарату.

Для цього нами були виготовлені дослідні зразки препарату на макрогольної основі з додаванням 1,0% ГЕКЯ, до складу яких були введені розчинники, що задовольнили умовам визначення їх впливу на розчинність ГЕКЯ. Склад дослідних зразків наведений в таблиці 4.

Таблиця 4

Склад дослідних зразків, г

Компоненти	Зразок №1	Зразок №2	Зразок №3	Зразок №4
ГЕКЯ	1,00	1,00	1,00	1,00
Макрогол 1500	18,80	18,80	18,80	18,80
Макрогол 400	75,20	75,20	75,20	75,20
Етанол 40%	5,00	–	–	–
Етанол 70%	–	5,00	–	–
Гліцерин	–	–	5,00	–
Вода очищена (t = 80 oC)	–	–	–	5,00

Визначення антимікробної активності зразків проводили методом дифузії в агаровий гель. Результати досліджень наведені в таблиці 5.

  Таблиця 5

  Антибактеріальна активність дослідних зразків

№ п/п	Діаметри зон затримки росту, мм *
S. aureus	E. coli	Ps. aeruginoza	btilis	C. albicans	S. epidermidis
Зразок №1	24,14±0,18	23,81±0,12	16,53±0,09	33,27±0,86	16,00±0,40	22,14±0,32
Зразок №2	25,71±0,27	24,35±0,19	18,38±0,11	34,14±0,90	17,41±0,42	23,22±0,39
Зразок №3	23,39±0,10	21,74±0,15	-	31,45±0,81	-	20,14±0,12
Зразок №4	23,75±0,15	22,74±0,15	15,41±0,10	32,00±0,91	15,54±0,28	21,01±0,42

Примітки: 1. n =5, р£0,05 – відхилення показника достовірне в порівнянні з контролем.

2. *- - зона затримки росту менша 10,00 мм.

Найбільший діаметр зон затримки росту мікроорганізмів спостерігався в дослідах з маззю, до складу яких входить етанол 70%. Зразок №2 виявився високоактивним по відношенню до тест-штамів бактерій S. aureus, E. сoli, Ps. aeruginoza, btilis, C. albicans та S. еpidermidis. Підвищення концентрації спирту вище за 70% не можливе у зв’язку з нерозчинністю ГЕКЯ спиртами вищої концентрації. Таким чином, на підставі проведених досліджень встановлено, що найбільшу антимікробну дію будуть мати зразки мазі при додаванні до їх складу спирту етилового 70%.

З метою визначення впливу розчинника на осмотичні властивості препарату, нами було проведено експеримент, згідно якого дослідні зразки мазі аналізували на кількість абсорбції буферного розчину (рН 6,6) крізь напівпроникну мембрану, з наступним визначення маси поглинутої речовини гравіметричним методом. Було визначено, що введення в якості розчинника 70% спирту етилового дещо знизить дегідратуючі властивості мазі з ГЕКЯ, але всього на 5-10 %, що не зашкодить осмотичним показникам готового лікарського засобу.

Значний вплив на структурні-механічні властивості має рецептура лікарського засобу, тому нами було досліджено вплив розчинників на тиксотропність мазевих складів. Метою досліду стало визначення ступеня структуроутворюючих процесів в системі. В якості модельних зразків використовували зразки, які наведені в таблиці 4. Результати досліджень наведені на рисунку 3.

Згідно наведених даних на рисунку 3, в межі модельованого реологічного оптимуму консистенції вклалися зразки мазі, до яких в якості розчинника було введено спирт етиловий різної концентрації (зразки №1,2). З цих зразків найширшу петлю гістерезису мав зразок №2, що включав в себе спирт етиловий 70%. Це свідчить про технологічність та значні споживчі властивості препарату. Таким чином, на підставі проведених мікробіологічних, біофармацевтичних та технологічних досліджень нами запропоновано ввести до складу препарату в якості розчинника спирт етиловий 70%.