Досвід роботи: «Формування соціально активної особистості через системне включення у процес взаємодії» (стр. 8 )

Ганна. Нація без держави є неповна і незакінчена, нація без власної мови Існувати не може. Бо мова — це душа народу. Якщо забувається мова, то народ, який користується цією мовою, зникає, але не фізично, аморально.

Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, велика ніжність.

Я знаю — мова мамина свята,

В ній вічний, незнищенний дух свободи.

Її плекали душі і вуста

Мільярдів. Це — жива душа народу.

Її зневажить — зрадити народ,

Котрий до сонця зводився крізь муки,

Це забруднити плеса чистих вод,

Це потоптати материнські руки,

Які нас від напасті берегли,

Останню крихту хліба віддавали,

Щоб ми нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Зневажить мову мамину біда.

Котра пустими робить наші душі.

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині сушить.

Зневажить мову — зрадити себе

(А зрадників хто може поважати?),

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

Звучить «Пісня про українців», муз. Т. Кукурудзи, сл. В. Баранова.

Ганна. Слово має велику магічну та рушійну силу: «Вітер гори руйнує, а слово народи підіймає».

Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

Ганна. Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити І вилікувати, посіяти тривогу і безнадію, одухотворити. Розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози. Породити віру в людину І заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Мірилом ставлення до своєї держави є в першу чергу ставлення до мови. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, духовність — «Убога мова — убогі думки», «Чим багатша думка, тим багатша мова». У мові думки і мрії наших предків про волю, про щастя, боротьба і звитяга, їхнє одвічне працелюбство і мрійлива душа. Це неповторна мова Шевченка і Франка, Лесі Українки, Тичини і Сосюри, Рильського і Малишка, Стуса і Симоненка:

Живе поезія у мові, якої мати вчила нас,

У гніві, в посмішці, в любові,

В красі звичайній без прикрас.

Вона не тільки мрії срібні,

А й праця, й радощі зусиль.

Вона потрібна, як потрібні

Вода й повітря, хліб і сіль!

Павло. Українська мова живе в прекрасних піснях нашого народу, в яких оживає доля, мрії, гордість, краса.

Звучить українська народна пісня.

Ганна. Кожен з вас живе в своїй родині, серед близьких І дорогих людей. Родина — це маленька Батьківщина, в якій живите і яку повинні ніжно любити і поважати. В усіх народів пошана до матері була таким же священним почуттям, як і любов до Вітчизни. Мати дає життя, вона оберігає родинне вогнище. А Вітчизна? Без неї ми сироти. Не випадково ми пов’язуємо в єдине любов до матері і Вітчизни.

Павло. Батько і мати дали життя дітям і живуть для їхнього щастя. По справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій, бути слухняними. Підкорення волі батьків— перша школа громадянського обов’язку. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не можна стати дисциплінованим учнем, трудівником, стійким і мужнім громадянином. Звучить пісня «Батько і мати два сонця гарячі».

Ганна. Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина, Мати, Земля. Усе на світі має свою душу, має душу і наша земля. Народ глибоко поважає Землю і називає її Матір’ю; «Земля — мати наша», «Земля — годувальниця». У народі кажуть, «Земля свята, святе й усе те, що вона родить». Усяка їжа на Україні поважається і зветься Даром Божим. «Земля дає все і все забирає» — говорили стародавні орачі. «Земля мати наша, всіх годує і пестить» — стверджували їхні нащадки. Землею лікувалися, прикладаючи її до ран, як оберіг землю брали із собою в далеку дорогу. Мати — Земле моя! В біло-рожевому вінку з весняних квітів, у смарагдовім вбранні із зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені — ти завжди прекрасна!

Хоч іноді, хоч раз в житті

На самоті з природою залишся,

І подивуйся ніжній чистоті

Того зеленого затишшя

Прислухайся, як трави шелестять,

Як розмовляють і дерева й квіти,

Які предивні літні дні стоять! —

Попробуй це збагнути й зрозуміти.

І ти відчуєш, як очиститься душа,

Як легко серце стрепенеться,

І як народяться рядки вірша,

Спіши… Бо все от-от минеться..

Життєдіяльність людини призвела до екологічної катастрофи: парниковий ефект, проблема чистої води, кислотні дощі, Чорнобиль. Важко поранена плаче хвора Земля. Усе навкруги кличе на порятунок. І спливають в пам’яті слова великого Кобзаря:

«Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!».

Земля — жива! Як у всього живого

В ЇЇ грудях є і сила, і жалі.

Хіба назвеш людиною такого,

Хто не шанує Матері-Землі!

На крилах вітер нам приносить,

Думки здебільшого похмурі і сумні

Себе спитати треба: «Чи не досить

Людині руйнувати вже життя Землі?»

Чи вже не досить їй забруднювати воду,

Рубати ліс, вбивати, нищити, не берегти?

Адже безсила проти нас природа,

Але безсилі і без неї ми.

Якщо ти хочеш жити довго —

Не треба нищити природу

Щоб щось залишилось нащадкам,

Щоб щось залишилось народу.

Все задумано мудро в природі

Жити всьому у мирі і згоді.

Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставим плече.

Як зрубаєш дерево вмить

Поспішайте хоч два посадить.

Як асфальт — то не через калину

Джерельце хай не знає зупину…

Звучить пісня.

Ганна. Українці належать до тих народів, які важко розлучаються зі своєю домівкою, зі своєю Землею, а якщо й залишали рідну Землю, то це була вимушена дія, зумовлена політичними, релігійними або соціально-економічними причинами.

Але виїхавши за кордон, думками линуть на рідну Україну, бо «Там Земля мила, де мати родила». Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона нічого не може поміняти, як не можна поміняти себе самого, а якщо щось із того призначеного їй поміняє, то не на краше, бо чуже ніколи не буває кращим за своє. І куди б ти не пішов, твоя Батьківщина буде з тобою.

Ганна. Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіваннями і радістю, працею і відпочинком — тим, що робить життя людським. Щоб кожен з гордістю міг сказати: «Я — громадянин України!». Для цього сьогодні потрібно головне — впевненість в силах народу і своїх власних, дружня робота і віра в її успіх, у майбутнє України. Нема життя без України, бо Україна -— це доля, яка випадає раз на віку,
бо Україна — це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна — це піс-
ня, яка вічна на цій Землі.

Любіть Україну у сні, й наяву

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм

Її Україною звуть.

Список використаної літератури

1. , Виноградова-Бондаренко, В. Є. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки : Навчальний посібник. – К., 2004. – 78 с.

2. Причини і умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення // Право України. – 2004. – № 3. – С 64–68.

3. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи / За заг. ред. І. М. Пінчук, ї. – К.: УДЦССМ, 2000. – Вип. 1. – 276 с.

4. Запорожан І. Правове виховання школярів: Навч.-метод, посібник. – Ужгород–Тернопіль: Мистецька лінія, 2002. – 158 с

5. Права дитини – права людини: Інформ.-метод. посібник / Упор. 3. Галковська, T. Жданюк, С. Яровий. – К., 1999. – 148 с

6. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: Посібник для підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для молоді. 4-а частина / За ред. . – К.: ДЦССМ, 2003. – 272 с

7. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навч.-метод, посібник. – К.: УДЦССМ, 2001. – 220 с.

8. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

9. Пименов построения модели личностно-ориентированного образовательного учреждения в условиях массовой школы // Построение модели личностно-ориентированной школы. – М: КСП, 2001. – С. 59–65.

10. Подмазин -ориентированное образование: Социально-философское исследование. – Запорожье: Просвіта, 2000. – 250 с.