Оптимізація лікарського забезпечення хворих на есенціальну гіпертензію (стр. 3 )

Рис. 1. Загальна методика проведення дисертаційного дослідження

Інформаційну базу досліджень складають показники захворюваності населення України на есенціальну гіпертензію; офіційна інформація державної реєстрації ЛЗ; дані Держкомстату України та Центру медичної статистики МОЗ України; статистичні матеріали, опубліковані в науковій літературі і періодичних виданнях; ресурси Internet; інформація, отримана автором в ході проведення власних досліджень.

Обробка отриманої інформації здійснювалась з використанням програмного забезпечення Statistica та Microsoft Exel.

Маркетингові дослідження вітчизняного ринку лікарських засобів антигіпертензивної дії

На вітчизняному фармацевтичному ринку серед зареєстрованих АГП більшою мірою представлені препарати першого ряду, а саме: інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) – 29,6 %, блокатори
β-адренорецепторів – 20,5 %, антагоністи кальцію – 17,1 %. Із загальної сукупності зареєстрованих ЛЗ, 24,9 % асортиментних позицій репрезентуються українськими виробниками. Найбільшу частку препарати вітчизняного виробництва займають в групі периферичних вазодилятаторів (52,0 %), а в асортименті агоністів центральних α-адренорецепторів ЛЗ вітчизняного виробництва не представлені.

Позицію лідера серед українських фірм-виробників за обсягом постачання АГП займає ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», препарати якої складають 12,8 % загального асортименту антигіпертензивних ЛЗ вітчизняного виробництва. Серед іноземних країн за обсягом постачання на вітчизняний фармацевтичний ринок позицію лідера посідає Німеччина (20,9 % асортименту АГП іноземного виробництва), друге – Індія (18,8 %), третє – Словенія (10,3 %).

Дослідження вітчизняного оптового ринку показали, що протягом 2006-2010 рр. спостерігалась тенденція зниження кількості пропозицій АГП від оптових фармацевтичних компаній: у 2007 році порівняно з 2006 р. – на 3,75 %, у 2008 р. у порівняні з попереднім на 13,57 %, у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 20,66 %, у 2010 р. відносно до попереднього на 6,02 %. Паралельно зі зниженням кількості пропозицій асортимент АГП, що представлені на вітчизняному фармацевтичному ринку оптовими постачальниками, у 2010 р. порівняно з 2006 р. розширився на 23,68 % за торговельними назвами та на 33,19 % з урахуванням усіх форм випуску.

Наступним етапом дослідження був аналіз цінових характеристик антигіпертензивних ЛЗ, які представлені на вітчизняному фармацевтичному ринку протягом 2006-2010 рр. Аналіз середньозважених оптових цін на АГП дозволив встановити, що протягом аналізованого періоду за препаратами антигіпертензивної дії спостерігалось зростання даного показника, яке найсуттєвіше виражене у 2009 р. – за різними фармакотерапевтичними групами від 21,0 % до 126,08 %. В структурі цінових груп препаратів антигіпертензивної дії протягом 2006-2010 рр. не спостерігається суттєвих змін. Так, у 2006 р. до нижчої цінової групи відносилось 91,54 % асортименту АГП, у 2007 р. – 90,23 %,
у 2008 р. – 86,32 %, у 2009 р. – 88,03 % та у 2010 р. – 88,11 % асортименту, що є позитивною соціально-економічною характеристикою розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку препаратів антигіпертензивної дії.

За результатами розрахунків коефіцієнту ліквідності цін (Cliq) встановлено, що протягом досліджуваного періоду переважна більшість препаратів антигіпертензивної дії мали значення Cliq менше 0,5. Так, у 2006 р. відповідний показник складав 97,39 %, у 2007 р. – 97,26 %, у 2008 р. – 98,07 %, у 2009 р. – 72,46 %; у 2010 р. – 86,32 %. Тобто можна стверджувати, що на визначеному сегменті фармацевтичного ринку протягом досліджуваного періоду спостерігалась значна конкуренція.

На наступному етапі дослідження була проаналізована доступність АГП для споживачів. Розрахований показник доступності антигіпертензивних ЛЗ (D) показав, що протягом 2006-2010 рр. спостерігалась тенденція підвищення доступності препаратів антигіпертензивної дії, за виключенням 2009 року, що пов`язано з періодом економічної кризи, під час якого зростання цін на АГП значно перевищувало показник мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму (рис. 2). У досліджуваний період середньостатистичне значення показника доступності АГП становило за 2007 р. – 0,92, за 2008 р. – 1,02, за 2009 р. – 0,73 та за 2010 р. – 1,11.

Рис. 2. Динаміка показника доступності антигіпертензивних лікарських препаратів протягом 2006-2010 років:

1 – діуретики, 2 – β-адреноблокатори, 3 – антагоністи кальцію, 4 – інгібітори АПФ, 5 – блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, 6 – блокатори α-адренорецепторів, 7 – агоністи І1-імідазолінових рецепторів, 8 – агоністи центральних α-адренорецепторів, 9 – алкалоїди раувольфії, 10 – периферичні вазодилятатори.

Дослідження сучасного стану лікарського забезпечення хворих на есенціальну гіпертензію

В якості вихідних матеріалів використовувались дані історій хвороб пацієнтів із зазначеним діагнозом «есенціальна гіпертензія», які проходили курс лікування на базі спеціалізованих стаціонарів. На основі контент-аналізу листів призначень історій хвороб пацієнтів встановлено, що асортимент лікарських препаратів для лікування хворих на есенціальну гіпертензію в умовах стаціонару представлений 18 розділами класифікаційної системи АТС. Серед них за частотою призначення переважну більшість складають лікарські засоби з груп В01 – «Антитромботичні засоби» (14,64 %), С09 – «Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему» (12,27 %), С01 – «Кардіологічні препарати» (11,05 %); С07 – «Блокатори β-адренорецепторів» (10,48 %) та
С03 – «Сечогінні засоби» (9,94 %).

Препарати антигіпертензивної дії складають 58,91 % загального асортименту ЛЗ, призначених хворим на досліджувану патологію в стаціонарних умовах. Серед них лідерами за частотою призначень були наступні АГП: метопролол по 25 мг № 30, фуросемід 1% по 2 мл № 10, гіпотіазид по 25 мг № 20, конкор по 5 мг № 30 та престаріум по 5 мг № 30.

У подальшому був проведений АВС- та VEN-аналіз ЛЗ, що призначались хворим на есенціальну гіпертензію в умовах стаціонару. За результатами АВС-аналізу до складу групи А увійшло 16 лікарських препаратів, розподіл сукупності яких згідно до АТС-класифікації показав, що вони належать до 10 фармакотерапевтичних груп, серед яких 31,25 % складають антитромботичні засоби; по 12,5 % – кардіологічні препарати і засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси. До групи В потрапило 74 препарати з 14 фармакотерапевтичних груп згідно до АТС-класифікації, серед яких 17,57 % складають ЛЗ, що впливають на ренін-ангіотензинову систему; 13,51 % – кардіологічні препарати; по 12,16 % – сечогінні та антитромботичні засоби. Група С складається зі 185 лікарських препаратів, які належать до 15 груп згідно до АТС-класифікації. Її сформували переважно засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему (28,65 %), блокатори β-адренорецепторів (16,22 %) та антагоністи кальцію (12,97 %).

За результатами формального VEN-аналізу встановлено, що серед загальної сукупності ЛЗ, що призначались хворим на есенціальну гіпертензію у стаціонарних умовах, 27,27 % препаратів відносяться до життєвонеобхідних (індекс V), 67,64 % – до важливих ЛЗ (індекс Е) та 5,09 % препаратів - до другорядних (індекс N). Інтегрований АВС/VEN-аналіз лікарських призначень дозволив встановити, що серед препаратів групи А 100 % є життєвонеобхідними та важливими, а групи В та С на 5,40 % сформовані другорядними лікарськими засобами (табл. 1).

Таблиця 1

Інтегрований АВС/VEN-аналіз лікарських призначень хворим на есенціальну гіпертензію в умовах стаціонару

Розподіл ЛЗ за АВС-аналізом	Розподіл ЛЗ за VEN-аналізом
V	E	N
Кіль-кість ЛЗ	Фінан-сові витрати, %	Питома вага в загаль-ній кількості ЛЗ, %	Кіль-кість ЛЗ	Фінан-сові витрати, %	Питома вага в загаль-ній кількості ЛЗ, %	Кіль-кість ЛЗ	Фінан-сові витрати, %	Питома вага в загаль-ній кількості ЛЗ, %
А	2	44,28	0,73	14	35,79	5,09	-	-	-
В	19	3,32	6,91	51	11,18	18,55	4	0,49	1,45
С	54	1,53	19,64	121	3,21	44,00	10	0,20	3,64
Всього	75	49,13	27,27	186	50,18	67,64	14	0,69	5,09

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що в переважній більшості випадків призначення препаратів для лікування есенціальної гіпертензії в умовах стаціонару були обґрунтованими та доцільними.

Наші подальші дослідження стосувались проведення фармакоекономічної оцінки основних груп антигіпертензивних ЛЗ, що використовувались при лікуванні есенціальної гіпертензії за допомогою методу «витрати-ефективність», оскільки на його підставі можна визначити, яка з порівнюваних альтернатив сприяє досягненню певного ефекту при менших витратах. Ефективність антигіпертензивних препаратів визначалась за відсотком зниження на фоні їх застосування ризику виникнення основних серцево-судинних подій відповідно до даних літератури. Для оцінки вартості фармакотерапії використовували середньозважені роздрібні ціни та рекомендовану кратність прийому препаратів. Під час розрахунку суми витрат на антигіпертензивну терапію враховувались дані попереднього аналізу історій хвороб пацієнтів із зазначеним діагнозом «есенціальна гіпертензія», згідно яких найбільша кількість хворих на досліджувану патологію зустрічається у віковій категорії від 46 до 60 років (середній вік 53 роки) та дані Центру медичної статистики МОЗ України щодо середньої тривалості життя в Україні, яка складає 68 років. Підчас розрахунків враховувалось, що хворі на есенціальну гіпертензію приймають антигіпертензивну терапію від моменту встановлення діагнозу протягом усього життя.