Фондова лекція (стр. 6 )

3) сприяти дільничним інспекторам міліції у виявленні й розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті майна сільськогосподарських товариств, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; брати участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху;

4) охороняти місце пригоди з метою збереження слідів злочину та інших речових доказів до прибуття працівників міліції;

5) уживати заходів до надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень;

6) брати участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Громадський помічник дільничного інспектора міліції має право:

1) вимагати від громадян та службових осіб неухильного дотримання громадського порядку і негайного припинення правопорушень;

2) вимагати від порушників громадського порядку пред’явлення документів, що посвідчують особу, у випадках, коли встановлення особи необхідне для розв’язання питання про притягнення до відповідальності за допущене правопорушення;

3) доставляти до органу внутрішніх справ, у службові приміщення дільничного інспектора міліції, виконавчого органу селищної (сільської) ради або громадського пункту охорони порядку осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлювати особу порушника, складати протокол про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим;

4) проводити індивідуально-профілактичну роботу з особами, схильними до вчинення адміністративних правопорушень і злочинів, та тими, хто перебуває на профілактичних обліках органів внутрішніх справ;

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення;

7) застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби відповідно до ст. 14 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»;

8) виконувати інші службові доручення дільничних інспекторів міліції.

На громадських помічників дільничних інспекторів міліції, які підібрані з числа членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, у повному обсязі поширюються права, обов’язки, правові гарантії та соціальний захист відповідно до Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

Громадські помічники дільничних інспекторів міліції, які активно сприяють охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю, можуть заохочуватись начальником органу внутрішніх справ, у межах його прав, шляхом оголошення подяки або нагородження цінним подарунком чи виплати грошової винагороди.

Громадські помічники дільничних інспекторів міліції, які особливо відзначились під час охорони громадського порядку або в боротьбі зі злочинністю, за поданнями керівників районних відділів органів внутрішніх справ можуть заохочуватися правами начальників ГУМВС, УМВС, Міністра внутрішніх справ України. Крім того, вони можуть бути представлені до державних нагород.

Оцінка роботи громадського помічника дільничного інспектора міліції визначається з огляду на його вміння працювати з людьми, правильне використання обізнаності з особливостями населеного пункту і населення певної місцевості, особистий вклад у попередження та профілактику правопорушень, а також рівень довіри до нього людей.

Таким чином, громадський помічник дільничного повинен сприяти дільничному у його повсякденній діяльності, особистим прикладом здійснювати позитивний вплив на односельців.

4. ДІЇ ГРОМАДСЬКИХ ПОМІЧНИКІВ ДІЛЬНИЧНИХ ІНСПЕКТОРІВ МІЛІЦІЇ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ЗЛОЧИНУ

Громадський помічник дільничного інспектора міліції, отримавши інформацію про підготовку до вчинення злочину або вчинений злочин, повинен установити та записати прізвище, ім’я та по батькові заявника, його адресу, час надходження повідомлення, конкретне місце вчинення злочину, ким і проти кого він учинений або готується та інші дані, що мають значення для розкриття злочину. Після цього громадський помічник негайно повідомляє в чергову частину органу внутрішніх справ або дільничного інспектора міліції про зазначену подію і діє відповідно до отриманих вказівок.

До приїзду слідчо-оперативної групи громадський помічник на місці скоєння злочину уточнює інформацію про час, місце, спосіб його вчинення, очевидців та свідків, кількість злочинців, їх прикмети та здійснює охорону місця пригоди. Установлює також потерпілих, які потребують медичної допомоги, і вживає заходів до її надання. За потреби викликає швидку медичну допомогу, після прибуття медиків з’ясовує, куди буде відправлений потерпілий. Після прибуття слідчо-оперативної групи виконує завдання старшого групи.

Розглянемо дії громадського помічника дільничного інспектора міліції при скоєнні вбивства.

1. Одержавши повідомлення про вбивство, необхідно повідомити по телефону орган внутрішніх справ або дільничного інспектора міліції і до прибуття працівників міліції:

а) з’ясувати в ініціатора звернення про час, місце здійснення злочину, ким скоєно вбивство, прикмети злочинця, мотиви злочину (у бійці, з помсти, з метою пограбування тощо), які знаряддя використані для вбивства (рушниця, ніж, кастет тощо), де знаходиться злочинець, а також з’ясувати відомості про самого заявника. Отримані дані повідомити прибулим працівникам міліції, або, якщо останні ще не прибули, черговому по органу внутрішніх справ;

б) до прибуття працівників міліції організувати охорону місця події. Разом із працівниками міліції вийти на місце, де вчинено злочин. Якщо злочинні дії продовжуються, надати допомогу працівникам міліції в їхньому припиненні, затриманні злочинця і доставленні його в орган внутрішніх справ;

в) організувати надання першої медичної допомоги потерпілим. Необхідно доступними засобами (промацування пульсу, перевірка реакції зіниць на світло тощо) переконатися в наявності або відсутності ознак життя в потерпілого, не змінюючи при цьому його положення. При найменших ознаках життя, якщо дозволяє характер поранення, зупинити кровотечу, здійснити інші невідкладні дії з надання першої медичної допомоги, викликати швидку медичну допомогу;

г) під час охорони місця події особливу увагу приділити збереженню слідів потерпілого і злочинця, слідів транспорту в зоні події, схожих на кров плям на землі й інших предметах, відбитків пальців рук на скляних і полірованих поверхнях, одягу, на якому можуть бути сліди злочину, знарядь убивства, слідів пострілів (стріляних гільз, пижів тощо).

д) ужити заходів до виявлення свідків і з’ясування додаткових обставин, пов’язаних з убивством;

е) про всі обставини, пов’язані з убивством, доповісти старшому слідчо-оперативної групи, що прибув на місце події.

2. При безпосередньому виявленні хуліганських проявів необхідно ужити заходів щодо їх припинення і затримання осіб, які вчинили хуліганські дії, доставити останніх до органу внутрішніх справ, кімнати дільничного інспектора міліції або громадського пункту охорони громадського порядку (ГПОП).

У разі, якщо власними силами припинити хуліганство не вдається, звернутися за допомогою до оперативного чергового органу внутрішніх справ, дільничного інспектора міліції, а також до присутніх громадян. Зажадати від осіб, що вчиняють хуліганські дії, їх припинення, роз’яснити хуліганам неправомірність їх протиправних дій, не допускаючи при цьому зайвої метушні, непотрібних викриків і тим більше дій, що можуть викликати загострення ситуації. Виявити свідків (очевидців) хуліганських дій, записати їх дані та адреси.

Якщо групове хуліганство загрожує переростанням у масові безпорядки (наприклад, учасники хуліганства починають ламати огорожу, бити вітрини з використанням дошок та інших предметів або коли кількість учасників збільшується, а особисте втручання з метою припинення хуліганства не дало наслідку), то до приїзду слідчо-оперативної групи або інших сил підкріплення виявити організаторів або найбільш активних співучасників групового хуліганства, запам’ятати їх прикмети, намагатися з’ясувати їх прізвища і адреси, організувати допомогу потерпілим.

З прибуттям на місце слідчо-оперативної групи доповісти старшому групи про обстановку на місці події (характер інциденту, на якому ґрунті він виник, хто в ньому брав участь та кількість учасників, кількість потерпілих), після чого діяти за його вказівкою.

Про всі обставини, пов’язані з виявленням і припиненням хуліганських дій, скласти письмовий рапорт на ім’я начальника органу внутрішніх справ.

3. Потрібно мати на увазі, що дії злочинців при розбої і грабежі здійснюються з розрахунком на раптовість і можливість швидкого зникнення з місця злочину. Нерідко ці злочини відбуваються із застосуванням зброї та інших засобів нападу. Як правило, злочинець діє не один.

Вибір тактичних дій громадського помічника дільничного інспектора міліції буде залежати від об’єкта розбійного нападу або грабунку (наприклад, розбійний напад на інкасатора, касира державної установи або магазину, на громадянина тощо), від місця здійснення злочину (на вулиці або приміщенні), а також від того, чи виявив злочин сам громадський помічник або йому повідомили про це.

Але в будь-якому випадку доступними засобами (по телефону, за допомогою громадян) повідомити про напад на зазначений об’єкт черговому органу внутрішніх справ, намагаючись при цьому не упускати злочинців з поля зору, після прибуття на місце оперативної групи з органу внутрішніх справ, діяти за вказівкою старшого групи, надати допомогу в переслідуванні і затримані злочинців.

4. При безпосередньому виявленні крадіжки майна із закритих приміщень, крадіжки особистого майна громадян з будинків (квартир) повідомити черговому органу внутрішніх справ або дільничному інспектору міліції і, забезпечивши охорону місця події, дочекатися оперативної групи і діяти відповідно до її вказівок.

До прибуття працівників міліції необхідно з’ясувати в потерпілого, які речі викрадені, прикмети цих речей, де в момент крадіжки знаходилися речі, а де був сам потерпілий, коли (години, хвилини) відбулася крадіжка, прикмети підозрюваних.

Про всі обставини, пов’язані з крадіжкою, доповісти старшому слідчо-оперативної групи, що прибув на місце події.

5. Надання необхідної допомоги потерпілим і громадянам, що знаходяться в безпомічному стані, є обов’язком громадського помічника дільничного інспектора міліції.

Одна з першочергових при цьому задач – оперативний виклик швидкої медичної допомоги, при необхідності зробити штучне дихання і вжити заходів до транспортування потерпілого до лікувального закладу.

Найкраще переносити потерпілого на носилках. Для цього використовуються санітарні носилки або зроблені з підручного матеріалу (хустка, драбина, ковдри, пальто тощо). Потерпілий може лежати на спині з піднятою головою і витягнутими уздовж тулуба руками. При пораненнях грудної клітки перенесення варто здійснювати в напівсидячому положенні, а при ушкодженні хребта — лежачи на спині на твердій основі (щит, дошки, фанера тощо). При травмах таза — лежачи на спині із зігнутими і розведеними убік ногами.

Перекладати потерпілого із землі на носилки потрібно обережно, особливо оберігаючи ушкоджену частину тіла.

При переломах кінцівок обов’язково накласти шину. У випадках перенесення на велику відстань використовуються стандартні лямки або кілька з’єднаних ременів. Найчастіше потерпілого несуть до транспорту на руках. Зручніше за все це робити вдвох за допомогою імпровізованих носилок – так названого «замка» з трьох або чотирьох рук.

Для перевезення потерпілого використовується як спеціально призначений транспорт, так і звичайний. У будь-якому випадку потерпілому треба забезпечити максимальні зручності і спокій. Якщо є можливість, не слід перекладати хворого з носилок, на яких він був покладений. Звичайний транспорт обладнають різними підстилками, що маються під руками (одяг, гілки дерев, сіно, пісок тощо). У морозну погоду постраждалого необхідно захистити від охолодження (укутати ковдрами, пальтом тощо).

ВИСНОВКИ

Проблема взаємодії ОВС з населенням була актуальною завжди, а сьогодні набуває особливого значення. Перехід до ринкової економіки супроводжувався розривом зв’язків, що раніше існували в усіх сферах життя суспільства, політичною, економічною й соціальною нестабільністю, переглядом цінностей, що стали для багатьох звичною системою. У цих умовах особливо необхідним є стабілізуючий фактор, і цю роль можуть успішно виконати тільки закони, які повинні стати основою державного та суспільного життя. Тому так багато уваги приділяється вирішенню питань формування правової держави, створенню нового, що відповідає сучасним умовам, законодавства, забезпеченню його неухильного виконання. Однак створення реально функціонуючого механізму взаємодії ОВС з населенням неможливе без чіткого та ефективного нормативно-правового регулювання цього питання.

До цього часу не існує законодавчої бази щодо створення та діяльності рад громадськості, товариських судів за місцем роботи та мешкання громадян, комісій по боротьбі з пияцтвом на підприємствах, в організаціях і установах.

Необхідно вирішити питання матеріального стимулювання громадських формувань та їх членів, надання різних пільг та заохочень за інформацію, яка сприяє припиненню та розкриттю злочинів, затриманню злочинців. Це можна вирішити шляхом створення відповідного фонду за рахунок коштів підприємств різних форм власності.

Необхідно вирішити питання про поширення повноважень членів громадських формувань під час здійснення ними функцій щодо охорони громадського порядку, припиненню злочинів, затриманню злочинців, про забезпечення їх особистої безпеки шляхом можливого надання їм спеціальних засобів самозахисту, про підвищення відповідальності осіб, які чинять перепони при здійсненні членами громадських формувань своїх повноважень. В Україні доцільно створити єдиний координаційний центр, який би регулював порядок організації громадських формувань, права і обов’язки їх членів, фінансування за кошти з місцевого бюджету.