Робоча програма з біологічної хімії (стр. 11 )

48.  Виявлення уробіліну в сечі (реакція Богомолова). Поясніть принцип методу.

49.  Виявлення жовчних пігментів в сечі (реакція Гмеліна). Поясніть принцип методу.

50.  Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).

51.  Визначення аланін-р-гідроксилазної активності мікросом печінки. Поясніть принцип методу.

52.  Пояснити значення утворення індикану. Де локалізований цей процес?

53.  Пояснити спосіб оцінювання детоксикаційної функції печінки за утворенням гіпурової кислоти.

54.  Порівняти вміст фосфатидів в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.

55.  Порівняти вміст холестерину в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.

8. Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Рекомендується застосувати види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модуля (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну діяльність студента виставляють оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі таким чином:

Традиційна оцінка	Перерахунок у бали
“5”	6	7	8	9	10	11	12	14
“4”	4	4	6	6	7	8	8	10
“3”	2	2	3	3	3	4	4	5
“2”	0	0	0	0	0	0	0	0

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює 120 балам.

Мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу.

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи:

Кількість балів за індивідуальну самостійну роботу студента (ІСРС) вираховується як різниця між максимальною кількістю балів за поточну навчальну діяльність (120 балів) і максимальною кількістю балів за поточну успішність студента при засвоєнні тем модуля. Бали за ІСРС нараховуються при успішному її захисті.

Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового контролю моє буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з біохімії визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна сума балів підсумкового контролю дорівнює – 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше – 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з біохімії виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Кількість балів, яку студент набирає з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з модулів дисципліни.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ECTS та 4-ри бальною (традиційною)

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ECTS таким чином:

Оцінка ECTS	Статистичний показник
A	Найкращі 10% студентів
B	Наступні 25% студентів
C	Наступні 30% студентів
D	Наступні 25% студентів
E	Останні 10% студентів

Відсоток студентів визначається на виборці студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

Оцінка ECTS	Оцінка за 4-ри бальною шкалою
A	“5”
B, C	“4”
D, E	“3”
FX, F	“2”

Оцінка з дисципліни FX, F (“2”) виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка F (“2”) виставляється студентам, які не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали модульний пісумковий контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контроля, не більше 2-ох разів, під час зимових канікул та впродовж двох (додаткових) тижнів після закінчення весняного семестру за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля, або не набрали за поточний навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів) повинні пройти повторне навчання за індивідуальним навчальним планом.

9. Перелік навчально-методичної літератури:

Основної:

Вороніна Л. М., , Мадієвська Н. М. та ін.. Біологічна хімія: Підручник.-Х:Основа, Видавництво НФАУ, 2000.-678 с. , , и др. Биологическая химия: Учебник.-Х:Основа, Видавництво УкрФА, 1999.-640 с. , Терсенов для врача. - Екатерин­­­бург: Урал. рабочий, 1994. - 384 с. І. Біологічна хімія. - Київ-Тернопіль: Укрмед - книга, 2000. - 508 с. І. Біоорганічна хімія. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. - 464 с. І., , І. Біохімія людини. Підручник.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.-744 с. , , и др. Биохимия. К.: Выща шк. Изд-во при КГУ, 1988. - 432 с. Николаев химия. - М.: Мед. информац. агентство, 1998. - 496 с. В, , и др. Биологичес­­­кая химия: Практикум. - К.: Вища шк., 1985. - 212 с.

Додаткової:

Балаболкин ія. - М.: Универсум паблишинг, 1998. – 582 с. Боєчко Л. Ф., Боєчко і біохімічні поняття, визначе­­­ння та терміни: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1993. - 528 с. Болдырев в биохимию мембран: Учеб. пособие. М.: Высш. шк., 1986. - 112 с. Основы биохимии: В 3 т.- М.: Мир, 1985. ­­­ - 1056 с. Мак- Обмен веществ у человека. - М.: Мир, 1980. ­­­ - 368 с. Биохимия человека: В 2 т. - М.: Мир, 1993. - т.1 - 381 с.; т.2 - 414 с. Основы биохимии патологических процессов. - М.: Ме­­дицина, 1985. - 432с. Дж. Биоэнергетика. Введение в хемио-осмотичскую тео­­­рию. – М.: Мир, 1985. - 190 с. Регуляция метаболизма. - М.: Мир, 1977. - 407 с. Овчинников химия. - М.: Просвещение, 1987. - 815 с. Биохимия чужеродных соединений. - М.: Медицина, 1973. - 288 с. Розен эндокринологии. - М.: Высш. шк., 1984. ­­­- 336 с. Скулачев биологических мембран. – М.: Наука, 1989. – 564с. Молекулярная генетика. - М.: Мир, 1981. – 646 с. Ферменты: четвертичная структура и надмолекулярные комплексы. - М.: Мир, 1986. - 374 с. Нейрохимия: основы и принципы.- М.: Мир, 1990. - 384 с. Halkerston I. D.K. Biochemistry: 2nd edition. The National medical series for independent study. - 1988. - 522 р. Stryer L. Biochemistry. - W. H.Freeman and Company. New York. - 1995. - 1064 p.