Опорний конспект лекцій з дисципліни «Економіка підприємства» (стр. 8 )

Лекція 4. Оборотні активи підприємства.

План лекції:

сутність та складові елементи оборотних активів; управління оборотними активами підприємства; ефективність використання оборотних активів.

Оборотні активи – це частина виробничих активів, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готового виробу одразу та повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2"Баланс").

Оборотні активи підприємства можна охарактеризувати наступними рисами:

1.  Більш ліквідні в порівнянні з основними засобами підприємства;

2.  Мають високий потенціал структурної трансформації;

3.  Ними легше управляти.

4.  При несприятливій економічній кон’юнктурі складно отримати прибуток;

5.  Підлягають негативній дії інфляції;

6.  Більш високий ризик втрати внаслідок неефективного ведення господарської діяльності.

Оборотні активи класифікуються за трьома основними принципами:

1.  За місцем і роллю в процесі виробництва – оборотні фонди і фонди обігу

2.  За джерелами утворення – власні (ті, що були сформовані за рахунок статутного капіталу і прибутку підприємства) та позичені (за рахунок короткострокових кредитів, позик від інших підприємств і установ).

3.  За способом планування, нормування – нормовані (ті, що забезпечують безперебійне функціонування підприємства) та ненормовані (як правило фонди обігу, які складно чітко спланувати на наступні періоди).

До оборотних фондів підприємства відносять:

1.  Виробничі запаси – сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, надання послуг:

–  Сировина і матеріали;

–  Купівельні напівфібрикати і комплектуючі;

–  Паливо (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали;

–  Тара і тарні матеріали;

–  Запасні частини;

–  Інші матеріали

2.  Незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей вузлів та виробів;

3.  Готова продукція, що товари у вигляді матеріальних цінностей виготовляється на підприємстві, призначена для продажу;

4.  Малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг (якщо затверджений нормативний термін його використання не перевищує 1 рік).

До фондів обігу підприємства відносять:

  Відвантажена продукція;

  Векселі одержані – заборгованість (боргові зобов’язання) покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями;

  Дебіторська заборгованість;

  Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції та строк не більше 1 року, які можуть бути вільно реалізовані і будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів)

  Грошові кошти та їхні еквіваленти – кошти в касі, на поточних рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів в національній та іноземній валютах.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Таблиця 4.1.

Структура оборотних активів

(на кінець року; відсотків)

	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2013
Усього1	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Товарно-матеріальні цінності	23,9	21,6	21,4	22,2	23,5	22,8	22,5	21,1	19,9	22,3
Поточні біологічні активи										0,4
Дебіторська заборгованість	65,9	69,5	67,8	64,9	60,2	59,3	59,2	61,4	64,3	57,9
Поточні фінансові інвестиції	-	1,7	2,7	3,7	4,9	5,6	6,4	6,6	7,4	8,4 ↑
Грошові кошти	3,5	3,9	4,8	5,7	7,7	7,6	8,3	7,6	5,4	6,8
Інші оборотні активи	6,7	3,3	3,3	3,5	3,8	4,7	3,6	3,3	3,0	4,2

1 Крім банків і бюджетних установ

В ході економічного обороту оборотні засоби приймають різну форму і проходять наступний шлях:

1.  Етап постачання, забезпечення сировиною, матеріалами та іншими предметами праці, необхідними для початку (чи продовження) виробничого процесу;

2.  Етап виробництва, під час якого поступово використовуються виробничі запаси і завдяки яким виготовляється готова продукція;

3.  Етап накопичення запасів готової продукції призначених для реалізації;

4.  Етап реалізації готової продукції і накопичення грошових коштів для продовження нового економічного обороту.

Рис.4.1 Оборот оборотних активів

Структура оборотних активів кожного підприємства залежать від напрямку його господарської діяльності і особливостей виробничо-комерційного циклу.

2. Управління оборотними активами

Необхідною умовою раціонального управління і використання оборотних активів є їх нормування.

Нормування оборотних коштів – це планування, або визначення оптимальної величини оборотних засобів необхідних для забезпечення безперебійної та ритмічної роботи підприємства, у відповідності до його виробничого плану.

Чим більша частка оборотних засобів у загальній сумі активів, тим менш ризикованою є політика у галузі платоспроможності. Підприємство в змозі розраховуватись із зобов’язаннями.

Разом з тим, заниження норм оборотних активів підприємства може створити перебої у господарській діяльності, призвести до зменшення її обсягів та невиконання договорів з покупцями і відповідно погіршення фінансового стану. Але за будь-яких обсягів реалізації товарів та послуг, чим більша частка оборотних засобів підприємства, тим менша її відносна прибутковість. Тобто частина грошових коштів не задіяна у виробництві. Як наслідок, прибутковість підприємства є не такою високою, як могла б бути, якщо б кошти були інвестовані в активи, що забезпечують більшу прибутковість.

Надлишок запасів призводить до відволікання ресурсів з господарської діяльності, додаткових витрат на їхнє зберігання та обслуговування, природних втрат, псування і відповідно зниження фінансового результату.

Вибір вкладання грошових коштів у дебіторську заборгованість вимагає вибору між прибутковістю (кредитна політика може стимулювати попит, що в свою чергу повинно призвести до більш високого прибутку) та ризиком (високі витрати на утримання та обслуговування великої дебіторської заборгованості, та значний ризик втрати за безнадійними боргами).

Виділяють нормовані і ненормовані оборотні активи. Більшість з них є нормованими, ненормованими можна вважати грошові кошти на банківських рахунках, у вигляді готівки і боргових зобов’язань

Основними методами розрахунку нормативів оборотних коштів є:

Коефіцієнтний – на основі статистичних даних визначається фактична норма оборотних активів у вартісному виражені, які припадали на кожну одиницю продукції з наступним її корегуванням на зміну обсягів виробництва та прискорення оборотності оборотних коштів; Тобто загальна потреба підприємства в оборотних активах на плановий період визначається як добуток встановлених норм потреб в оборотних активах на одиницю продукції (Оа/Qпр) на запланований обсяг продукції.

Прямого рахунку – розрахунок норм по кожному елементу оборотних коштів на одиницю продукції.

Нормування оборотних коштів починається з визначення середньодобових витрат сировини, матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей.

Види нормованих у часі (кількість днів) запасів матеріальних ресурсів:

-  транспортний — оборотні кошти вкладаються з моменту оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства; він створюється на підприємствах, віддалених від постачальників (баз постачання) на значні відстані, й звичайно не перевищує двох днів;

-  підготовчий — складається з часу, необхідного для приймання, складування та підготовки ресурсів до виробничого використання;

-  поточний — за розміром є найбільшим; його визначають в межах половини середнього інтервалу поставки певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, за середнього інтервалу поставки у 30 днів поточний запас становитиме 15 днів);

-  резервний (страховий) — визначається двома способами: 1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від встановлених або 2) за часом, необхідним для термінового оформлення замовлення і доставки матеріалів від постачальника до споживача;