- сезонний — створюється у випадках: 1) сезонного характеру заготівлі сировини (цукрові буряки); 2) сезонного характеру споживання (паливо); 3) прийнятих умов завезення (наприклад водним шляхом).
Політика управління оборотними активами – частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в раціоналізації їх обороту та оптимізації структури джерел їхнього фінансування.
Процес управління оборотними активами на підприємстві включає наступні основні етапи:
1. Аналіз оборотних активів;
2. Оптимізація структури оборотних активів;
3. Забезпечення прискорення оборотності оборотних активів;
4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів;
5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їхнього використання.
Аналіз оборотних активів здійснюється на основі вивчення:
-Обсягу та річної динаміки господарської діяльності підприємства, в першу чергу, обсягів виробництва та реалізації продукції;
-Тривалість виробничо-комерційного циклу підприємства в цілому та окремих його стадій;
-Динаміка обсягу та структура оборотних активів підприємства на протязі року;
-Оборотність окремих видів оборотних активів та її відповідність середній тривалості окремих стадій виробничо-комерційного циклу;
-Рентабельність оборотних активів;
-Рівень ліквідності оборотних активів;
-Структура джерел фінансування оборотних активів.
Оптимізація структури оборотних активів здійснюється з урахуванням:
-потреби в окремих їхніх видах з урахуванням тривалості окремих стадій виробничого циклу та обсягів діяльності;
-сезонних коливань господарської діяльності підприємства (переробна галузь).
Забезпечення прискорення оборотності оборотних активів.
З метою ефективного управління оборотністю оборотних активів в практиці фінансового менеджменту їх прийнято поділяти на три групи:
- Швидкооборотні активи (запаси сировини і матеріалів з надійним джерелом постачання, без формування страхового запасу; запаси готової продукції, що користується високим попитом споживачів; короткострокова дебіторська заборгованість; грошові активи в національній та іноземній валюті);
- Оборотні активи з середньою оборотністю (запаси сировини та матеріалів, що сформовані з резервами; готова продукція, середньострокова дебіторська заборгованість; короткострокові фінансові вклади терміном до 6 місяців);
- Низькооборотні активи (сезонні запаси сировини та матеріалів; сезонні запаси готової продукції; довгострокова дебіторська заборгованість; фінансові вклади на термін від 6 місяців до 1 року)
Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів
- Шляхом прискорення оборотності оборотних активів;
- Ефективного використання оборотних активів, що приносять прямий дохід у формі % і дивідендів (короткотермінові фінансові вкладання у формі депозитних вкладів, цінних паперів та інших інструментів фондового ринку)
5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їхнього використання.
Грошові кошти та короткотермінові фінансові вклади, дебіторська заборгованість підлягають негативній дії інфляції;
Короткотермінові фінансові вклади – ризик втрати в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою фондового ринку;
Дебіторська заборгованість – ризик неповернення та несвоєчасного повернення;
Запаси товарно-матеріальних цінностей – ризик збитків від природних втрат.
3. Ефективність використання оборотних активів
Ступінь використання оборотних засобів характеризується такою системою показників: 1. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу, і показує ту кількість продукції, яка припадає па одну гривню вартості оборотних засобів. Коб=Qр. п./Со. з.
де Qр. п. — річний обсяг випущеної (реалізованої) продукції, грн.;
Со. з. — середньорічна вартість оборотних засобів, грн.
2. Коеф. завантаження характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на одну гривню вартості випущеної продукції,
Цей покіазник обернений до коефіцієнта оборотності.
3. Період обороту оборотних засобів визначає ту кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів;
Тоб=Дк/Коб
де Дк - Кількість календарних днів у періоді, що розглядається.
4.Коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує ефективність використання оборотних засобів і визначається так:
Кзб=Соз/Ноз
де Но. з. — сумарний норматив оборотних засобів.
5. Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефективність їх використання.
Rоз= П/Соз
де Пб — балансовий прибуток підприємства.
Підприємства можуть збільшити ефективність використання оборотних засобів за рахунок таких заходів:
— зменшення строків виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів;
— зменшення виробничих запасів поліпшенням організації матеріально-технічного постачання, зменшенням дальності їх транспортування;
— економії матеріальних ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції;
— удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни;
— упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.
Прискорення оборотності оборотних засобів зумовлює, з одного боку, збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого — дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.
Обсяг вивільнених або додатково залучених оборотних засобів за розрахунковий період визначається так:
де Оп. р. — обсяг випущеної продукції за розрахунковий (звітний) період;
Д –кількість календарних днів у цьому періоді
Тзвіт, Тбаз. – тривалість обороту оборотних засобів відповідно у звітному та базовому періодах
За базову береться фактична оборотність оборотних засобів у році, що передує плановому або звітному.
Лекція 5. Інвестиційна діяльність підприємства
План лекції:
1. Поняття та класифікація інвестицій підприємства;
2. Інвестиційна політика підприємства та етапи її проведення;
3. Визначення ефективності інвестицій.
1.Поняття та класифікація інвестицій підприємства
Інвестиціями - є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991р.
Інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно (Податковий кодекс ст. 14.1.81).
Класифікація інвестицій підприємства:
- За напрямом вкладання інвестиції поділяються на:
а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;
б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:
прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;
портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;
- За терміном:
- довгострокові;
- середньострокові;
- короткострокові;
- За джерелом надходжень:
- власні;
- позичкові і залучені.
Показово, що єдиної думки щодо класифікації джерел фінансування інвестицій не містить навіть Закон України “Про інвестиційну діяльність”. Так, в статті 5 вказується, що інвестори “приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування”, а в статті 10 “Джерела фінансування інвестиційної діяльності” вказується, що “інвестиційна діяльність може здійснюватися за рахунок:
1) власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);
2) позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);
3) залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);
4) бюджетних інвестиційних асигнувань;
5) безоплатних і благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян”.
Реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій (Податковий кодекс ст. 14.1.81)
2. Інвестиційна політика підприємства та етапи її проведення
Інвестиційна політика – частина фінансової стратегії підприємства, що полягає у виборі та реалізації найбільш ефективних шляхів розширення активів підприємства для забезпечення основних напрямів його розвитку.
Інвестиційна політика передбачає:
1. Інвестиційна політика повинна відповідати стратегії розвитку підприємства:
- Визначення співвідношення різноманітних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду в залежності від функціональної спрямованості підприємства, його розмірів, стадій життєвого циклу;
- Визначення галузевої спрямованості;
- Визначення регіонального напрямку інвестиційної діяльності.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 |
