23 квітня 2007 року, понеділок, №09 (стр. 1 )

Культура

Українське незалежне інформаційне агентство новин (УНІАН). Засновано в березні 1993 року. Генеральний директор Олег НАЛИВАЙКО. Головний редактор Олександр ХАРЧЕНКО. Редактор випуску Оксана КЛИМОНЧУК. Видається українською мовою. При використанні посилання на УНІАН обов’язкове. Адреса редакції: 01001, Київ-1, вул. Хрещатик, 4. Телефон: [phone] , , E-mail: *****@***net http://www. . Відділ маркетингу: ,279-3158, ,279-3320, E-mail: *****@***net Технічна підтримка: , E-mail: *****@***net

23 квітня 2007 року, понеділок, №09

Інтерв’ю.. 2

Олександр Шокало: Державницька ідеологія – джерело життєвої сили нації 2

Література. 4

Нову літературну премію заснували НСПУ та австралійський фонд Ернеста і Наталії Гуляк. 4

Побачила світ нова книга Оксани Забужко.. 5

Світ українською: Проект перекладів.. 6

У Спілці письменників створено Міжнародний відділ.. 7

У Франції вийшов детектив про вбивство Литвиненка.. 7

Українське книговидавництво підтвердило своє існування київським книжковим ярмарком.. 8

Наші письменники запрошені на Міжнародний форум.. 11

50 тисяч екземплярів книги Папи римського продано першого ж дня.. 11

У Львові профтехосвіта відзначила щорічне свято “Великодніх дзвонів” 12

ПИСЬМЕННИЦЯ ЛЕСЯ СТЕПОВИЧКА НАПИСАЛА ПРО ШЛЮБ …ІЗ ПИВОМ. 13

Авторська колонка. 13

У пошуках героя.. 13

КіноТеатр. 18

Роман Балаян знімає у Києві фільм «Обранець». 18

У Києві відбулася прем`єра фільму ”Україна. Становлення нації” 19

Помаранчева революція повертається в Україну.. 20

Роздані нагороди фестивалю документального кіно ”Контакт” 22

У Парижі помер актор Жан-пьєр Кассель.. 23

Музика. 24

ПАН ПУПЕЦ.. 24

ТНМК записали саундтрек до Чемпіонату Європи з футболу – 2012. 25

Exploited стануть хедлайнерами «Чайки». 25

Мистецтво. 25

Відкрилася виставка картин Олега Дробітька.. 25

У Лондоні відкрилася виставка, присвячена Набокову.. 26

18 мільйонів доларів планують отримати на торгах аукціону “Сотбі” за акварель Поля Сезонна.. 27

Культурна політика. 27

Україна й Росія будуть разом вфідзначати ювілей Гоголя.. 27

63 річницю бою УПА відзначать тереновою грою... 28

Інтерв’ю

Олександр Шокало: Державницька ідеологія – джерело життєвої сили нації

“...Щоб в Україні був український державний лад”. Цією програмною тезою видатного мислителя-державника можна означити мету унікального видання, що його випустила у світ Міжрегіональна Академія управління персоналом напередодні 125-річчя від народження В’ячеслава Казимировича Липинського – “Українська державницька ідея. Антологія політичного традиціоналізму” (укладання і передмова О. Шокала та Я. Ороса, біографічні статті О. Шокала). У зв’язку з цією подією співукладач антології – Олександр Шокало відповів на декілька запитань щодо реалізації цього дочасного видавничого проекту.

- Олександре Андрійовичу, а як виник задум цього видання?

- Можна сказати, що покликав час. Я віддавна займаюся питаннями традиціоналізму в духовній і політичній сферах нашого життя, тобто – культурної самореалізації особи й народу та самоврядування суспільства на традиційних засадах. І ось коли Ярослав Орос повідомив, що МАУП має намір видати антологію консерватизму, ми з ним без зайвих розмов узялися формувати склад цього видання. І в нашій традиції відкрилися такі глибини, політичної думки й так давно була сформована українська державницька ідея, коли ще терміну консерватизм не було і в природі. Наші мислителі розуміли ідею етнократизму-традиціоналізму як “власну справу”, “власну мету” народу, як життя нації у власній державі на одвічних засадах природного права. Це власне ї є політичний традиціоналізм, якого нам так не вистачає сьогодні.

- У чому ж особливість українського політичного традиціоналізму, української державницької ідеології?

- Державницька ідеологія – джерело життєвої сили нації. Без ідеології не буває ні націй, ні держав. Якщо народ не має своєї ідеології, то служитиме чужій ідеології і чужій державі. Українська державницька ідеологія має джерельну основу в дохристиянській добі й ясно простежується ще у “Велесовій книзі”, яка увібрала духовно-правовий досвід язичницького (сонцесповідувального) хліборобського світогляду й вічового самоврядування. На одвічних засадах природного права ґрунтується українське звичаєве право, й вони складають основу традиційного державного права та української етнократії.

Завдяки ідеології національного традиціоналізму, завдяки усвідомленню свого природного права, яке вище від писаних законів, український народ зберіг за колоніальних режимів рідну мову, звичаї та обряди – обереги духу народу. Особливих випробувань наша державницька ідеологія зазнала в період Хмельниччини та Руїни, коли козацький провід хитався між лібералізмом і традиціоналізмом, між сервілізмом (прислужництвом, рабством) і самостійним життям у своїй державі. А сьогодні на український народ лягли ще більші випробування, бо як можна будувати свою державу без національної державницької ідеології. А саме владні чільники відкидають національну ідеологію, яка суперечить прихованій меті їхньої “держави в державі”, що під прикриттям національних символів паразитує на суспільстві й природних ресурсах України. Тому для них “лібералізмові немає альтернативи”. Але лібералізм несумісний із демократією. Ось і животій, народе, в цьому тумані невідання, під проводом оглашенних, які задурманюють люд “крізь облудні призми всяких партій”. Досі актуальним є висновок В. Липинського: “Нація, в якій вожді завжди готові зрадити своїх підвладних, а підвладні завжди готові зрадити своїх вождів, мусить бути нацією недержавною. Вона завжди за свою голову проміняє свою державу, свою владу. Такій нації політично не вірять і ці, що над нею панують”. Аби нам повірили й заповажали інші, ми повинні повірити самі в себе й керуватися тільки власною волею. Воля – це не абстракція. Воля – чітке поняття українського звичаєвого права. Воля – це рішення народного віча, яким керувалися всі громадяни. Від цієї волі походить і назва української землі Волинь, де народився й виріс В. Липинський. Відтак воля стала символом українського права й ідеалом відроджуваного національного громадянського суспільства. А як визначив наш великий мислитель Памфіл Юркевич: “Право – явище національного духу”. Цю істину підтверджують досягнення громадського самоврядування давньоукраїнського віча й козацької ради. Всі подальші покоління українського народу прагнули й прагнуть відновити своє природне право, свою політичну волю – традиційну етнічну основу власного державного ладу.

- Хто персонально уособлює українську державницьку ідею в антології?

Серед найяскравіших подвижників української державницької ідеї – основоположники українського традиціоналізму: Станіслав Оріховський, Юрій Немирич, Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Пантелеймон Куліш, Памфіл Юркевич, Микола Міхновський, Степан Томашівський, В’ячеслав Липинський, Микита Шаповал, Ольгерд Бочковський, Юрій Липа, Володимир Шаян. Перші з фундаторів українського традиціоналізму як філософії природного права людини й народу жити волею власного духу набагато випередили західноєвропейський консерватизм. Представлені тут її визначні творці й подвижники пов’язані між собою духовною причетністю до творення української державницької ідеології, а дехто й безпосередньою співпрацею в царині національного відродження і державотворення.

Серед цих наших подвижників особливо виділяються В. Липинський, М. Міхновський, Д. Донцов, які уособлюють силовий трикутник (Волинь, Східна Україна, Південна Україна) української духовно-інтелектуальної й державотворчої потуги. У В’ячеславові Липинському як в осерді зійшлися українські державотворчі зусилля з усіх українських земель, і він став генератором української державницької ідеології й волі народу творити свою національну державу.

Тільки в українському державотворенні етнічний соціум стає нацією. І тоді в Україні настане український державний лад – реалізується стратегічне завдання, яке ставить перед усіма верствами українського суспільства В. Липинський.

Література

Нову літературну премію заснували НСПУ та австралійський фонд Ернеста і Наталії Гуляк

Національна спілка письменників України та фонд Ернеста й Наталії Гуляк (Австралія) заснували нову літературну премію, покликану привертати широку увагу громадськості та ЗМІ найталановитіших творів сучасного вітчизняного письменства.

Про це 19 квітня повідомив на прес-конференції в УНІАН голова Спілки письменників України Володимир Яворівський.

За його словами, причиною такої ініціативи, зокрема керівництва Спілки письменників, стала непрозорість присудження Шевченківської премії, а також заснування численних премій, які мають лише пафосні назви.

На думку В. Яворівського, «їх сьогодні така незліченна кількість, що вони знецінені навіть у грошовому еквіваленті”. Навіть щодо Шевченківської премії, за словами голови НСПУ, чути дуже багато нарікань, що “якісь давні шлейфи за нею тягнуться”.

За словами В. Яворівського, “саме через те, ми з ініціативи Василя ШКЛЯРА (заступник голови НСПУ – УНІАН) вирішили уніфікувати ці літературні премії, якось їх упорядкувати, зробити їх помітними й значними, а, найголовніше, що ми прийшли до потреби мати премію, яка була б альтернативою Шевченківській».

За задумом засновників, премія присуджуватиметься за високохудожні твори, що опубліковані впродовж року й стали яскравими й резонансними явищами української літератури. Премія щороку вручатиметься одному автору, а в разі появи винятково самобутніх творів – не більше, як двом. За відсутності гідного кандидата певного року премія може не присуджуватися.

Лауреатів премії за підсумками кожного року визначатиме Комітет у складі 13 осіб із числа авторитетних письменників, критиків, видавців України. Визначення лауреата відбуватиметься напередодні Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій», яке НСПУ проводить щороку почергово в різних областях України.