Вкраїни рідної окраса, Земля безсмертного Тараса! (стр. 14 )

Сторінка шоста. «Ім’я Шевченка в нашому краї» (презентує група краєзнавців). 3хв.(Слайд №21)

Вчитель. Багата й щедра на таланти Черкаська земля. Вона подарува­ла світові таких титанів людської думки, як талановитий співак Гулак-Артемовськйй і ге­ніальний композитор , славетний повістяр
І. С. Нечуй-Левицький та самобутній драматург О. Є, Корнійчук звичайно, незабутній наш Кобзар – Тарас Шевченко. Життя і діяльність тісно пов’язані з нашими краєм. Тема «Шевченко і Корсунщина» цікавила багатьох дослідників, зокрема й наших краєзнавців.

Учень. Як не любити славетного земляка корсунчанам, жителям міста, яке назване Шевченківським. Багато подій пов’язано тут з ім’ям поета. Ще в дитинстві Тарас бував у цьому місті, яке належало тоді до Канівського повіту Київської губернії. Не минув він його і під час своєї другої подорожі на Україну, завітавши сюди в червні 1845 року. У сквері біля автостанції спочиває І. М. Сошенко – людина, яка так багато відіграла в його житті. У місті жив і працю­вав родич поета – , у будинку якого Тарас ровів близько двох місяців, виїжджаючи іноді то сухим шляхом, то водою по Росі в пошуках підхожої садиби з метою оселитися на Україні назавжди.

У парку любив проводити вільний час Тарас Григорович. Ось як згадує про це : «Він вставав дуже рано, о четвертій годині. Встане і зараз у сад, а сад у Корсуні (маєток князя Лопухіна), дуже, дуже хороший! Вибере, було, Тарас у цьому саду який найкращий куточок і змалює його на папір».

І досі можна побачити в парку дбайливо огороджений старий, кремезний велетень, каштан. Саме тут любив посидіти поет у хвилини дозвілля, тут малював свої численні етюди, мріяв про» світле майбутнє рідного краю. Багато часу минуло з тих пір. Давно немає між нами поета, а каштан стоїть – живий свідок Шевченкового життя, шумить могутніми вітами і лагідно шепоче: «Пам’ятайте. Пам’ятайте!»

У Державному музеї зберігаються два акварельних етюди «Корсунський парк», три малюнки олівцем і тушшю («Понад Росссю», «В Корсуні», «Узлісся»), виконані і Корсуні. Будучи востаннє в Корсуні, Шевченко спілкувався з учасниками так званої київської козаччини – масового антикріпосницького руху 1855 року, який охопив тоді і місто на Росі.

IV.Підсумок уроку

1. Бесіда за запитаннями. 3хв.

Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань.

Пошана й безмежна любов народу поета втілилась у прислів’ях та приказках. Назвіть, які ви знаєте.

Учні відповідають:Шевченків «Заповіт» до добра кличе світ.

– Кобзаря сила до щастя народ побудила.

– Хто Шевченка знає ,той край свій кохає.

– «Кобзар»- народної мудрості буквар.

Де правда Кобзаря ходила , там розцвіла народна сила.

Шевченкова правда чиста й ясна, тому й прекрасна.

На тиху розмову, на добреє слово Шевченко нас кликав й запрошує знов.

2. Складання сенканів про Шевченка. 4 хв.

Шевченко

Народний поет.

Бореться, захищає, співчуває.

Мужик, митець, новатор.

Прометей.

VI. Домашнє завдання. 2хв.

Обов’язкове: підготувати цікавий матеріал про життя і творчість П. Куліша.

За бажанням: підготувати твір-мініатюру «Моє ставлення до Тараса Шевченка».

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Доля: Книга про Т. Шевченка в образах та фактах /Упоряд. В. Шевчук. – К.,1993.

2. Шевченківський словник. – К., 1978.

3. Спогади про Тараса Шевченка/Упоряд. В. Бородіна і М. Павлюк. – К.,1982.

4. Святиня /Упоряд. З. Тарахан – Береза. – К., 1998.

5. Бас івський край: Фотопутівник. / . – К.: Мистецтво, 1989. – 264с.: іл. – Текст укр. та англ. мовами.

,

учитель української мови та літератури Моринського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Звенигородської районної ради Черкаської області

«ВІН БУВ ЯК ЗІРКА ОСЯЙНА

НА СИНІХ НЕБЕСАХ ГЛИБИННИХ»

Вшанування пам’яті Т. Г Шевченка

Літературно-музична композиція

(Для старшої школи)

Мета. Перегорнути сторінки життєвого шляху славетного земляка Тараса Шевченка, розкрити безмежну любов Тараса до України, неперевершену цінність творів поета, їх значення для нас, його нащадків. Виховувати почуття любові та поваги до світлого образу Великого Кобзаря.

Обладнання. Комп’ютер, мультимедійний проектор, екран; фільм, що супроводжує літературно-музичну композицію.

Святково прибрана актова зала. На журнальному столику – портрет Т. Шевченка, обрамлений вишитим рушником, біля нього - ваза для квітів, виставка творів Т. Шевченка, сцена прикрашена кімнатними квітами)

На задньому плані сцени над екраном – плакат із словами:

«Він був як зірка осяйна

На синіх небесах глибинних».

Збоку сцени плакат:

«Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт» (А. Камінчик)

Учитель.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам‘ять Шевченка.

9 березня минає 199-а річниця з дня народження нашого земляка, українського поета, прозаїка, художника, мислителя, Пророка, Апостола правди і науки, Великого Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей у ненависть і погорду… Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко», - так сказав про поета Іван Франко.

І ми сьогодні зібралися в цій залі, щоб вшанувати пам’ять нашого Тараса Григоровича Шевченка., перегорнувши окремі сторінки його життєвого шляху; переконатись у великій любові поета до України та відданості їй і невмирущості та значимості його творчої спадщини.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами – сльозами.

На екрані фрагмент відео: у виконанні Василя Зінкевича звучить пісня «Шлях до Тараса» (сл. Ю. Рибчинського, муз. О. Осадчого)

Коли звучить 2-ий куплет пісні, на сцену виходять з двох сторін учасники свята, ставлять квіти у вазу біля портрета Т. Шевченка.

Слайди (портрети Т. Шевченка). Звучить класична музика («Елегія» Лисенка»)

1-ий ведучий. Тарасові Григоровичу Шевченку, великому синові українського народу, провіснику нового життя, народному пророкові, титану духу, поету, художнику, першому, хто відверто закликав український народ:

… вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте, –

нашому земляку, присвячується.

2-ий ведучий. Коли характеризують народ, то передовсім називають найталановитіших, найкращих його представників. Україна – це Шевченко. У ньому – наша історія, буття, наші болі і мрії.

1-ий ведучий. Народжений від національної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, Тарас Шевченко був посланий на нашу землю

…свою любов благовістить!

Святую правду возвістить!

Його слово було таким гарячим, що обпікало серце кожного справжнього українця невидимим вогнем.

1-ий ведучий. Народжений матір’ю кріпачкою і сам кріпак, він усією своєю романтичною і благородною душею, чуйністю вірного синівського серця закипів таким гнівом до всякого, особливо до духовного рабства і такою любов’ю до свого знедоленого народу, що цими почуттями українці живуть і житимуть завжди.

2-ий ведучий. Шевченко – вершина родоводу українського дерева. Коли б волею якоїсь надзвичайної сили наш народ поставив перед необхідністю з-поміж усіх книжок вибрати дві, то він узяв би Біблію та «Кобзар» – Євангеліє від Тараса. Без першої був би неповноцінний духовно, а без другої – немислимий як народ.

1-ий ведучий. Українці завжди стоятимуть перед Шевченком, як перед своєю совістю. А в душах житиме його Слово, сповнене любові і самопожертви. Слайди (краєвиди України)

Шевченко-юнак. Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога,

За неї душу погублю!

1-ий ведучий. Упродовж усього свідомого життя гріла і спопеляла Шевченка єдина, гаряча, вірна і незрадлива любов до своєї знедоленої України і її народу. Вона в кожному рядку його поезії.

Шевченко-юнак. Свою Україну любіть,

Любіть її… во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

1-ий ведучий. І в далекому Казахстані він жив єдиною Україною, її долею, горем свого поневоленого народу.

Шевченко-юнак. Заросли шляхи тернами

На тую країну.

Мабуть, я її навіки,

Навіки покинув.

Мабуть, мені не вернутись

Ніколи додому?

Мабуть, мені доведеться

Читати самому

Оці думи?... Боже милий!

…Серце холоне,

Як подумаю, що, може,

Мене похоронять

На чужині, - і ці думи

Зо мною сховають!..

І мене на Україні

Ніхто не згадає!

Читець. Читає вірш Т. Шевченка «Н. Маркевичу».

2-ий ведучий. Доля України, рідного народу була для Шевченка болем серця і найпершою турботою. У вірші «На роковини» Леся Українка наголошувала на вірності поета батьківській землі і її поневоленому люду: