Методологія та організація юридичних досліджень (стр. 10 )

58.  Порівняльно – правовий метод (його поняття, особливості, місце та значення для юридичної науки).

59.  Конкретно – соціологічні методи в правових дослідженнях.

60.  Загальна характеристика приватних методів юридичних наук.

61.  Загальна характеристика фізичних і хімічних методів (мікроскопія, люмінесцентний аналіз, парамагнітний резонанс, нейтронно-активаційний аналіз, молекулярна спектроскопія, хроматографія, рентгеноструктурний аналіз та ін.), як приватних методів окремих юридичних наук.

62.  Загальна характеристика статистичних методів (індекси, табличний метод, методи угрупування відносних величин та ін.), як приватних методів окремих юридичних наук (криміналістики, кримінології та ін.).

63.  Загальна характеристика антропологічних та антропометричних методів, як приватних методів окремих юридичних наук (методів, що застосовуються при дослідженні людини, трупів, кісткових останків, зокрема, при описі затриманого, складанні його суб'єктивного портрета і т. д.)

64.  Загальна характеристика психологічних методів, які використовують в окремих юридичних науках.

65.  Основні новітні наукові методологічні напрямки (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.) та їх вплив на юридичну науку (загальна характеристика).

66.  Передумови виникнення позитивізму у ХІХ сторіччі.

67.  Базові положення та принципи методології класичного позитивізму.

68.  Основні напрямки та школи класичного позитивізму (загальна характеристика та основоположники) .

69.  Причини, які викликали перехід від класичного позитивізму до емпіріокритицизму, а потім до неопозитивізму.

70.  Базові положення та принципи емпіріокритицизму.

71.  Основоположники емпіріокритицизму Е. Мах та Р. Авенаріус, їх вплив на науку кінця ХІХ сторіччя.

72.  Неопозитивізм, його загальна характеристика та основні представники (Б. Рассел, Л. Віттгенштейн, члени Віденського гуртка, Львівсько-Варшавська школа і т. д.).

73.  Принцип верифікації, його характеристика та значення для неопозитивізму.

74.  Виникнення постпозитивізму та його основні («прокляті») питання.

75.  «Три великі відмови» постпозитивізму.

76.  Основні ідеї та принципи постпозитивізму. Його «знакові» постаті (К. Поппер, Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейерабенд, М. Полані, С. Тулмін).

77.  Принцип фальсифікації, його зміст.

78.  Відмінні особливості неопозитивізму та постпозитивізму.

79.  Відмінність принципу фальсифікації від принципу верифікації.

80.  Державно – правові погляди О. Конта, Дж. Мілля-молодшого, Г. Спенсера та інших представників класичного позитивізму.

81.  Загальна характеристика політико – правових концепцій, що склались під впливом емпіріокритицизму (система поглядів на державу і право А. Богданова, психологічна теорія права Л. Петражицького).

82.  Загальна характеристика поглядів Г. Кельзена і вплив на його погляди ідей, які висувались Віденським гуртком.

83.  Скандинавська реалістична школа права, її загальна характеристика та персоналії(К. Оливекрона, А. Хагерстрем, В. Лунстедта, А. Росса та інші).

84.  Теорія «відкритого суспільства» К. Поппера та її вплив на сучасні політико - правові науки.

85.  Основні вади та проблеми методології позитивізму у світлі досягнень сучасної науки.

86.  Вплив методології позитивізму на розвиток юридичної науки у ХХ сторіччі.

87.  Поняття «системний підхід», «системна методологія», «системний аналіз» тощо. Їх співвідношення.

88.  Причини та передумови появи системного підходу.

89.  Історія формування системного підходу.

90.  Основні методологічні принципи системного підходу.

91.  Поняття «системи», її ознаки.

92.  Основні поняття, які використовуються у межах системного підходу (їх загальна характеристика).

93.  Закономірності функціонування та розвитку систем.

94.  Класифікація систем. Основні різновиди систем.

95.  Вплив ідей системного підходу на державно – правові дослідження (загальна характеристика).

96.  Характеристика держави і права як системних об’єктів.

97.  Підходи до тлумачення поняття «діалектика» та її місця у системі наукового знання.

98.  Загальна характеристика діалектики як методології пізнання (в тому числі державно – правової дійсності).

99.  Основні закони та принципи діалектики.

100.  Державно – правові концепції, які формувались на базі діалектики. Марксистська теорія держави і права та її вплив на сучасні українські державно – правові та політичні науки.

101.  Порівняльна характеристика державно – правових поглядів К. Маркса і Ф. Енгельса, з одного боку, та Ф. Гегеля, з іншого (методологічний аспект).

102.  Вплив діалектичної методології на сучасну державно – правову теорію в Україні.

103.  Аналіз державно – правових поглядів І. Канта (загальна характеристика).

104.  Неокантіанці у юридичних науках, їх погляди на право та державу (Г. Коген, Р. Штаммлер, Г. Радбрух, Б. Кістяківський та інші).

105.  Підходи до тлумачення поняття «синергетика» та визначення її місця у системі наукового знання.

106.  Загальна характеристика синергетики як методології пізнання та стилю мислення.

107.  Особливості категоріально – понятійного апарату синергетики.

108.  Загальна характеристика синергетичної теорії та її категоріально – понятійний апарат.

109.  Порівняння поглядів на синергетику, її зміст, на місце та значення у системі наукового знання Г. Хакена та І. Пригожина.

110.  Основні концептуальні тези синергетики.

111.  Принципова можливість та доцільність формування уявлення про державу і право, як об’єкти синергетичного дослідження.

112.  Проблеми застосування синергетичної теорії (її основних положень) до пізнання державно – правових явищ.

113.  Спроби використати синергетечну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.

114.  Критичний аналіз спроб використати синергетичну методологію у дослідженні соціально – політичних (включаючи державно – правові) процесів та явищ на пострадянському просторі.

115.  Вплив типу праворозуміння на вирішення питання про принципову можливість дослідження права на базі синергетичної методології.

116.  Загальна характеристика герменевтики та феноменології та причини їх формування.

117.  Основні теоретики екзістенціоналізму, феноменології та герменевтики (загальна характеристика їх поглядів).

118.  Особливості герменевтики та феноменології як методологічного фундаменту побудови сучасних наукових досліджень.

119.  Співвідношення та взаємний вплив феноменології, герменевтики та екзистенціалізму.

120.  Державно – правові концепції, які сформувались під впливом герменевтики та феноменології (загальна характеристика).

121.  Правові погляди А. Райнаха, Ф. Кауфмана, Г. Коніга та К. Коссіо.

122.  Правові концепції Е. Бетті, Г. Гадаммера та П. Рікьора.

123.  Загальна характеристика концепцій С. К’єркегора, Ф. Ніцше, В. Дільтея М. Хайдеггера та Е. Гусеррля.

124.  Значення герменевтики та феноменології для розвитку сучасного гуманітарного знання.

125.  Поняття та зміст наукового дослідження (на прикладі юридичної науки).

126.  Мета, завдання та актуальность юридичного дослідження.

127.  Предмет та об’єкт дослідження.

128.  Евристичний аспект юридичного дослідження.

129.  Наукова новизна юридичних досліджень.

130.  Практичне значення юридичних досліджень і юридичної науки.

131.  Основні принципи організації та планування наукової діяльності у юридичній науці.

132.  Загальна схема здійснення наукового дослідження.

133.  Структура наукового дослідження.

134.  Обрання теми магістерської (дипломної) роботи.

135.  Порядок затвердження теми магістерської (дипломної) роботи.

136.  Вимоги до магістерської (дипломної) роботи.

137.  Розробка структури магістерської (дипломної) роботи.

138.  Порядок роботи з літературою, нормативними актами та матеріалами архівів, суду та практики.

139.  Відгук наукового керівника та його зміст.

140.  Рецензії на магістерську (дипломну) роботу та їх зміст.

141.  Порядок захисту магістерської роботи.

[1] Галузева наука обирається виходячи із спеціалізації студента.