Фармакологічне вивчення протизапальної активності густого екстракту листя горобини звичайної (стр. 4 )

Особливість дії ГЕЛГЗ на активність амінотрансферази та ЛФ ймовірно пов’язана з мембрано­стабілізу­вальними властивостями флавоноїдів, феніл­кар­бо­но­вих кис­ло­та та вітамінів, що складають велику частину даного екстракту (Кри­во­ручко О. В., 2010; , 2008; Я, 2004; Olszewska M. A., 2012). За нормалізувальним впливом на білоксинтетичну функцію при ад’ю­вант­ного артриту ГЕЛГЗ достовірно переважає дію препарату порівняння (на 14%) (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив ГЕЛГЗ та диклофенака натрію на функціонально-біохімічні показники (в %) щурів на тлі ад`ювантного артриту у порівнянні з контрольною патологією# на 22 день патології (n=24)

Показники	ГЕЛГЗ, 100 мг/кг	Диклофенак натрію, 8 мг/кг
Набряк кінцівок	↓ 29,6*	↓ 38,3*
АлАТ, мкмоль/ год×мл	↓ 42,6*	↓ 48,1*
АсАТ, мкмоль/ год×мл	↓ 42,1*	↓ 42,5*
Лужна фосфатаза, мкмоль/ (с×л)	↓ 49,5*/**	↓ 33,3*
Сіалові кислоти, ммоль/л	↓ 15,8*/**	↓ 25,3*
Загальний білок, г/л	↑32,6*/**	↑ 18,7*
ТБК-АП, ммоль/л	↓ 57,4*/**	↓ 23,4
Лейкоцити, x 109 /л	↓ 100*/**	↓ 84,8*
ШОЕ, мм/год	↓ 92,6*	↓92,6*

Примітка. n – кількість спостережень; # – показники в групі контрольної патології прийняті за 100%; * – відмінності достовірні по відношенню до контрольної патології, p<0,05; ** - до диклофенака натрію, p<0,05; ↑ або ↓ – підвищення або зниження показ­ників по відношенню до контрольної патології;.

Ревматоїдний артрит належить до запальних захворювань суглобів, що суп­роводжуються посиленням деструктивних процесів в сполучній тканині суг­ло­бів, що призводить до підвищення рівня СІК у крові (, 2008). ГЕЛГЗ дещо поступається референтному препарату за впливом на рівень СІК (табл. 3): ГЕЛГЗ знижував рівень СІК на 15,8%, а диклофенак натрію – на 25,3%. Однак, диклофенак натрію вірогідно поступається ГЕЛГЗ за здатністю зни­жувати інтенсивність процесів ПОЛ, про що свідчить зменшення рівня ТБК-АП (табл. 3). Гальмівний вплив ГЕЛГЗ на процеси запалення суглобів підтверджено морфологічними дослідженнями. ГЕЛГЗ знижував виразність синовію по відношенню до нелікованих тварин. Показник клітинної щільності хондроцитів на тлі ГЕЛГЗ зростає до рівня інтактного контролю на відміну від референтного препарату. Хондроцити в суглобових хрящах тварин лікованих ГЕЛГЗ лежать густо, але не завжди впорядковано (рис. 3). Таким чином, на моделі ад’ювант­ного артриту ГЕЛГЗ пригнічував вираженість ексудат­тив­них проявів, зменшував системну запальну реакцію, виявив анти­цито­літичну та антиокси­дантну дію, позитивно впливав на морфоструктуру суглобів.

Одним з ускладнень протизапальної терапії НПЗЗ є гепатотоксичність (, 2005, , 2005; Schattner A., 2000). Ураження печін­ки при прийомі НПЗЗ може бути обумовлене як імуноалергічними процесами, так і токсичною дією НПЗЗ (, 2005). Підвищення активності аміно­транс­фераз в 3 рази і біль­ше виявляється при призначенні не тільки тради­ційних НПЗЗ, а також і селек­тивних інгібіторів ЦОГ-2 (Merlani G., 2001). В меха­нізмі ге­па­то­токсичності бе­руть участь і генетичні фактори, зокрема, експресія цито­хрома Р450 (, 2003).

А

Б

В

Г

Рис. 3. А – Гіалиновий хрящ суглобової поверхні інтактного щура. Сино­віальна оболонка нормальної будови. зб. х200. Б – Гомілковостопний суглоб щу­ра після інокуляції ад’юванта Фрейнда. Гіперплазований синовій (праворуч) фор­мує панус (стрілка) і наповзає на хрящ, інвазуючи його. Хондроцити разташовані хаотично. зб. х 150. В – Гомілковостопний суглоб щурів, лікованих диклофенаком натрію. Синовій без крайової проліферації синовіоцитів, хрящ не змінений (в) х 150. Г – Гомілковостопний суглоб щурів, лікованих ГЕЛГЗ. Ділянка дуже вузького хряща. зб. х 200. Забарвлення гематоксиліном та еозином.

Незважаючи на той факт, що гепатотоксичні реакції в структурі побіч­них ефектів НПЗЗ посідають незначне місце, широка розповсюдженість препа­ратів цієї групи та тривалість їх прийому обумовлює достатньо значну кіль­кість випадків НПЗЗ-асоційованих уражень печінки (, 2005; Merlani G., 2001; 2004). Тому ми продовжили вивчати проти­за­пальну ефек­тив­ність ГЕЛГЗ на моделі тетрахлорметаново-етано­лового гепа­титу, який є модел­лю гострого токсичного запалення та оксидант­ного стресу (, 2002).

Застосування ГЕЛГЗ та референтного препарату силімарину позитивно впливало на стан печі­нки тварин на тлі експериментального гепатиту. ГЕЛГЗ та референтний препарат достовірно знижували МКП, що свідчить про зниження тяжкості інтоксикації та гальмування запального процесу в тканині печінки, а також розвитку жирової дистрофії печінки, викликаних впливом тетрахлор­метану та етанолу ( А, 2005).

Під впливом ГЕЛГЗ знижується (на 36,7%) розвиток цитолізу гепато­цитів (актив­ність АлАТ) та вивільнення ЛФ (на 40,6%) із ушкоджених гепато­цитів. Виз­начено, що ГЕЛГЗ на відміну від силімарину (5%) достовірно знижував прояви оксидативного стресу (зменшення вмісту СК на 27,2%) при гепатиті (табл. 4), нормалізуючи ферментативні та метаболічні процеси в печінці (Richard J Johnson, 2011). Лис­тя горобини містять поліфенольні сполуки, які виявляють антиоксидантні вла­сти­вості та захищають клітини печінки від дії вільних ра­ди­калів, це під­тверд­же­не даними літератури (Olszewska M. A., 2009). Однак, через вира­жений окси­дант­ний стрес гепатоцитів, викликаний сильною гепато­токсичною отрутою (CCl4 та ета­нолом), ГЕЛГЗ не зміг пов­ністю норма­лізувати процеси ПОЛ в пе­чін­ці (табл. 4).

Застосування ГЕЛГЗ та силімарину привело до достовір­ного від­нов­лення жовчоутво­рю­вальної функції печінки, а саме сприяло нормалізації швид­кості жовчоутворення, вмісту жовчних кислот та холестеролу у жовчі (табл. 4). Препарат порівняння силімарин перевищував ГЕЛГЗ за норма­лізуючим впли­вом на холато-холестеролове співвідношення досягаючи рівня інтактного контролю (табл. 4). Всі щури в групах, що отримували ГЕЛГЗ та силімарин вижили, тоді як в групі контрольної патології спостерігалася загибель 1 тварини.

Таблиця 4

Вплив ГЕЛГЗ та силімарину на функціонально-біохімічні показники (в %) стану печінки при тетрахлорметаново-етаноловому гепатиті у щурів порівняно з контрольною патологією# на 7 добу патології (n=52)

Показники	ГЕЛГЗ, 100 мг/кг	Силімарин, 100 мг/кг
Лужна фосфатаза, мкмоль/(с•л)	↓ 40,6*	↓ 39,2*
Сечова кислота, мкмоль/л	↓ 27,2*/**	↓ 5
МКП	↓ 21,0*	↓ 20,9*
АлАТ, мкмоль/год•мл	↓ 36,7*	↓ 50,9*
Холестерол в крові, ммоль/л	↑ 30,2*/**	↑ 2
Жовчовиділення, мл/хв/100г	↑ 50,5*	↑ 43,4*
Жовчні кислоти жовчі, мг%	↑ 16,5*	↑ 15,8*
Холестерол жовчі, мг%	↑ 65,3**	↑86,9*
Жовчні кислоти/Холестерол	↑ 69,7*/**	↑ 89,6*
Відновлений глутатіон, ммоль/л	↑ 12,5*	0
ТБК-активні продукти, ммоль/л	↑ 12,0	↑ 14,7

Примітка. n – кількість спостережень; # – показники в групі контрольної патології прийняті за 100%; * – відмінності достовірні по відношенню до контрольної патології, p<0,05; ** – до силімарину; ↑ або ↓ – підвищення або зниження показ­ників по відношенню до контрольної патології.

На підставі аналізу результатів дослідження можна зробити висновок, що за гепатозахисною та жовчогінною активністю на моделі тетрахлор­мета­нового гепатиту ГЕЛГЗ не поступається силімарину, а в деяких показниках, таких як рівень холестеролу в сироватці крові, вміст СК та ВГ переважає його (табл. 4).

За ефектом позитивного впливу на морфологічний стан печінкової парен­хіми при токсичному ураженні її тетрахлорметаном та етанолом ГЕЛГЗ за по­каз­никами виразності судинної та клітинної реакції, жирової дистрофії пере­вищував, а за виразністю зон деструкцій поступався препарату порів­няння силі­марину. В цілому ж обидва досліджених препарати виявляють практично рівно­значний корегуючий вплив на морфологічний стан печінки щурів на даній експериментальній моделі (рис. 4). Гепатозахисна дія ГЕЛГЗ зумовлена перш за все зменшенням роз­витку за­пальних процесів в гепатоцитах та високою анти­оксидантною дією, що, в свою чергу, сприяє збереженню структури та функції парен­хими печінки (, 2001). Позитивний вплив ГЕЛГЗ на процеси жовчоутворення імо­вір­но зумовлений вмістом у складі листя горобини фенольних, гідроксі­ко­рич­них та органічних кислот, полісахаридів та флавоноїдів (Lahouel M., 2006).