Теоретико-методологічні проблеми історико-правової науки в працях українських вчених XІX – початку XX сторіччя (стр. 5 )

1. Розробка теоретико-методологічних проблем історико-правової науки в даний період була пов’язана з іменами таких вітчизняних учених-правознавців, як ін, М. Д. Іванішев, О. Ф. Кістяківський, , Ф. І. Леонтович, -Буданов, , єєв, та ін. Виявлено, що вказані вітчизняні учені-правознавці своїми дослідженнями прагнули зробити певний внесок в рішення найскладніших теоретико-методологічних проблем історико-правової науки. Встановлено, що їхній внесок в цю справу не є рівномірним.

2. Встановлено, що роль і значення історико-правової науки вітчизняними ученими-правознавцями визначені досить вірно. Багато з вітчизняних учених-правознавців неодноразово підкреслювали, що право – явище історичне. Вони вважали, що історичне пізнання права не може задовольнятися однією тільки обробкою емпіричного матеріалу і не повинне бути простим переказом послідовних подій, воно повинне відповідати вимогам розкриття законів розвитку права. Тим самим історичне вивчення права переслідує самостійну і більш широку, теоретичну задачу причинного пізнання розвитку права.

3. В досліджуваний період визначалася більш менш струнка система історико-правових дисциплін, з наступними складовими: історія національного (руського) права, історія права слов’янських народів, загальна історія права (інакше – порівняльна історія права), історія правової науки, історія загальних вчень про право і державу.

4. Характерно, що вітчизняні вчені дореволюційного періоду були проти вузького, нормативістського розуміння предмету і завдань історії права. Вони були прибічниками включення в предмет історії права зв’язку права з життям народу, дослідження права в історичному ракурсі роздільно від відповідного вивчення держави, що дозволяло враховувати зв’язки права не тільки з державою, але і з багатьма іншими соціальними історичними явищами: культурою, релігією, мораллю тощо.

5. Методологічними установками для дореволюційних вітчизняних учених при вирішенні проблеми співвідношення і взаємозв’язку історії права з іншими науковими дисциплінами були наступні: а) зв’язок історії права з іншими юридичними і політичними науками полягає в тому, що історики права не можуть проводити дослідження відірвано від відповідних теорій, понять і методів юридичних і політичних наук; б) хоча історичні частини окремих галузевих юридичних дисциплін частково включають історико-правові знання, спеціальне історичне вивчення права не складає головного предмету таких наук; це доля історії права як самостійної спеціальної історико-правової дисципліни; в) історія права є розділом загальної історії, тому вивчення історії права немислиме без знайомства з історією того чи іншого народу; г) історія права є не тільки розділом загальної історії, вона виділяється з неї по відособленню об’єкту вивчення і за специфічною обробкою вивченого матеріалу, що приводить до осмислення історичного процесу з погляду правових цінностей; д) історія права є необхідною складовою частиною історії культури, бо право – найважливіше явище суспільного життя людей.

6. При визначенні структури історії права домінуючим був розподіл її на зовнішню і внутрішню частини.

7. Встановлено, що в дореволюційному вітчизняному правознавстві існував плюралізм поглядів і течій, складне переплетення, взаємодія ідей різних напрямів, синтез декількох методологічних підходів до вивчення державно-правових явищ. Використовувалися філософський, історичний, догматичний (або систематичний), порівняльний (або історико-порівняльний), екзегетичний, критичний, соціологічний, психологічний, соціально-політичний і інші підходи і методи. Багато які вітчизняні учені сповідували підхід багаточинника при вивченні історичних явищ, вважаючи при цьому, що який-небудь один чинник – біологічний, географічний, економічний, психологічний тощо – не дозволяє отримати істинно наукове історичне знання про явища, які вивчаються.

8. Важливим доробком теоретико-методологічних пошуків вітчизняних учених-правознавців є пропозиції щодо удосконалення наукознавчих вимірів (назва дисципліни, її предмет, зв’язок з іншими дисциплінами) історії вчень про право і державу.

9. Проведене дослідження ще раз доводить обґрунтованість вираженої в сучасній юридичній літературі думки про те, що методологічне збагачення історико-правової науки нині можливе лише за допомогою врахування власної національної історичної традиції в її застосуванні до аналізу актуальних науково-теоретичних проблем історичного пізнання права.

Актуалізація теоретико-методологічних ідей дореволюційних вітчизняних учених показує, що результати їхніх пошуків на цьому шляху можуть бути надійною підмогою для розробки актуальних теоретико-методологічних проблем історичного пізнання права на сучасному етапі розвитку історико-правової науки по наступних напрямах: 1) для визначення ролі і призначення історико-правової науки в цілісному пізнанні права; 2) для розробки проблем предметної області історико-правової науки, актуальними аспектами якої в даний час є: а) збагачення змісту предмету історико-правової науки; б) уточнення тимчасових меж конкретних історико-правових досліджень; в) встановлення просторових рамок предмету історії держави і права України. 3) для розробки і вдосконалення методології історико-правових досліджень.

СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Гетьман в разработку методологических проблем историко-юридических исследований // Митна справа. – 2004. – № 6. – С. 53-57.

2. Гетьман характеристика творчества украинских ученых по науковедческим проблемам историко-правовой науки (ХІХ – начало ХХ в.) // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук праць. – Вип. 22. – Одеса, 2004. – С. 171-175.

3. Гетьман -методологические проблемы истории учений о праве и государстве в трактовке // Юридический вестник. – 2005. – № 3. – С. 99-103.

АНОТАЦІЯ

Теоретико-методологічні проблеми історико-правової науки в працях українських вчених XІX – початку XX сторіччя. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністью 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Одеська національно юридична академія, Одеса, 2006.

Дисертація є дослідженням, у якому зроблено комплексний історико-теоретичний аналіз внеску дореволюційних вітчизняних учених в розробку теоретико-методологічних проблем історико-правової науки.

У дисертаційній роботі проведена характеристика ролі вітчизняних учених і визначене місце теоретико-методологічних проблем у науковій творчості кожного з них. Виявлені і проаналізовані основні напрямки теоретико-методологічних пошуків дореволюційних вітчизняних учених, поміж яких: роль і значення історико-правової науки; система історико-правових дисциплін; предмет і завдання історії права; співвідношення і взаємозв’язок історії права з іншими науковими дисциплінами; структура історії права: розділення її на зовнішню і внутрішню частини; основні підходи і методи дослідження історії права; теоретико-методологічної проблеми історії учень про право і державу.

В дисертації з’ясовується значення теоретико-методологічних ідей українських учених XІX – початку XX ст. ст. на сучасному етапі розвитку вітчизняної історико-правової науки і даються рекомендації щодо врахування історичного досвіду в процесі сучасної реконструкції вітчизняної історико-правової науки.

Ключові слова: історико-правова наука, історія права, історія учень про право і державу, вітчизняні історики права, теоретико-методологічні проблеми, предмет історії права, методологія історико-правових досліджень.

АННОТАЦИЯ

Теоретико-методологические проблемы историко-правовой науки в трудах украинских ученых XІX – начала XX столетия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2006.

Диссертация является первым монографическим исследованием, в котором сделан комплексный историко-теоретический анализ вклада дореволюционных отечественных ученых в разработку теоретико-методологических проблем историко-правовой науки. Установлено, что разработка теоретико-методологических проблем историко-правовой науки в исследуемый период была связана с именами таких отечественных ученых-правоведов, как , , А. Ф.  Кистяковский, , Ф. И.  Леонтович, -Буданов, , М. Н.  Ясинский, А. А.  Малиновский, , и др. Выявлено, что отечественные ученые-правоведы своими исследованиями смогли внести свою лепту в решение наиболее сложных теоретико-методологических проблем историко-правовой науки и вклад их в это дело не равномерен.

В диссертационной работе проведена характеристика роли отечественных ученых-правоведов и определено место теоретико-методологических проблем в научном творчестве каждого из них. Выявлены и проанализированы основные направления теоретико-методологических поисков дореволюционных отечественных ученых, среди которых: роль и значение историко-правовой науки; система историко-правовых дисциплин; предмет и задачи истории права; соотношение и взаимосвязь истории права с другими научными дисциплинами; структура истории права: разделение ее на внешнюю и внутреннюю части; основные подходы и методы к исследованию истории права; теоретико-методологические проблемы истории учений о праве и государстве.

В диссертации выясняется значение теоретико-методологических идей украинских ученых XІX – начала XX ст. ст. на современном этапе развития отечественной историко-правовой науки и даются рекомендации относительно учета исторического опыта в процессе современной реконструкции отечественной историко-правовой науки. Предложено авторское видение некоторых актуальных теоретико-методологических проблем современной историко-правовой науки.

Ключевые слова: историко-правовая наука, история права, история учений о праве и государстве, отечественные историки права, теоретико-методологические проблемы, предмет истории права, методология историко-правовых исследований.

SUMMARY

Hetman O. M. Theoretical methodological problems of historical legal science in the works of Ukrainian scientists of XIX – beginning of XX century. – Manuscript.

The thesis stands for a degree of candidate in law, speciality 12.00.01 – theory and history of State and Law; history of political and legal doctrines. – Odesa National Academy of Law, Odesa, 2006.

The thesis is a research that gives a complex historical analysis of the contribution made by native scientists into working out of theoretical methodological problems of historical legal science.

The thesis gives a characteristics of the role of native scientists and place of the theoretical methodological problems in their scientific work. The author found out and analysed the main trends of theoretical methodological searches of pre-revolutionary native scientists. They are: the role and significance of historical legal science; the system of historical legal branch of science; the subject and task of the history of law; correlation and interdependence of the history of law with other branches of science; the structure of the history of law: the division into external and internal parts; the main approaches and methods of research of the history of law; theoretical methodological problems of the history of law and state doctrines.

The thesis ascertains the significance of theoretical methodological ideas of the Ukrainian scientists of XIX – beginning of XX century on the modern stage of development of native historical legal science and gives recommendations as to taking into account the historical experience in the process of modern reconstruction of native historical legal science.

Key-words: historical legal science, history of law, history of law and state doctrines, native historians of law, theoretical methodological problems, subject of history of law, methodology of historical legal researches.