Історія вчень про державу і право (стр. 1 )

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ

ПРО

ДЕРЖАВУ І ПРАВО

Курс лекцій

За загальноюю редакцією

.,- академіка АПрН України, доктора юридичних наук,

професора єйчикова

Рекомендовано вченою радою НПУ ім.

КИЇВ ЮРІНКОМ ІНТЕР

1997

Ш95 '^

Рецензент КОВАЛЬ, кандидат юридичних наук

ВІС - Науковий редактор

'ВАЛЬСЬКИЙ, кандидат юрвдич

: наук

Ш95

Істор^енко Ф. П. НаУМ М. Ю.

За заг. вчень про державу і право: Курс лекцій / проф - Від. акад. АПрЙ України, д-ра юрид. наук, 192 с - \ Копєйчикова. *- К.: Юрінком Інтер, 1997. —

Зміст Вступне слово.............. *

Розділ I

Виникнення та розвиток поглядів на державу

і право у країнах Стародавнього світу...... 9

1. Становлення державно-правових поглядів

у давні часи.............. 9

2. Держава і право в теоріях мислителів Стародавньої Греції...........13

3. Розвиток державно-правових концепцій

у Стародавньому Римі..........22

Розділ II

Особливості розвитку вчень про державу

і право середньовічного суспільства......25

1. Виникнення християнських державно-правових ідей.............25

2. Вчення про державу, право й закон Фоми Аквінського..............27

3. Становлення поглядів на державу і право

в ранньофеодальній Київській Русі......ЗО

4. Державно-правові концепції італійських мислителів і юристів середньовіччя.....34

Розділ III

Політичні та правові вчення у Західній Європі

вХУ-ХУПст...............39

1. Державно-правові концепції обгрунтування абсолютизму в XV—XVI ст.........39

2. Держава і право у вченнях мислителів

нового часу..............43

Розділ IV

Вчення про державу і право західноєвропейського

Просвітництва ХУЛІ ст. та періоду боротьби

за незалежність США............54

1. Державно-правові концепції представників французького Просвітництва........54

2. Політичні та правові вчення у США періоду боротьби за незалежність.........62

Розділ V

Вчення про державу і право в Західній Європі

кінця XVIII - початку XIX ст.........70

1. Політичне і правове вчення І. Канта. . . . 70

3

2. Теоретична концепція права і "замкненої торгової держави" Й.-Г. Фіхте.......72

3. Право, держава і громадянське суспільство

у вченні Г.-В.-Ф. Гегеля..........74

4. Політико-правові вчення представників лібералізму у Франції та Англії.......79

Розділ VI

Основні етапи розвитку політичних і правових

.вчень у Росії. ... . ......... . . 83

1. Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави м. ;; та зміцнення абсолютизму в Росії. . , . . *. 83

2. Політико-правова ідеологія в Росії у другій половині XVIII — першій

половині XIX ст. . .......• • •''• 91

3. Концепції держави і права в Росії

у другій половині XIX — на початку XX ст. . . 100

Розділ VII •

Становлення та розвиток вчень про державу

і право в Україні.............108

1. Політична і правова думка в Україні періоду входження до складу Литви та Польщі. .108

2. Ідеї державності періоду Української гетьманської держави...........111

3. Політико-правова ідеологія ліберального

та демократичного рухів в Україні......116

4. Державно-правові концепції в Україні наприкінці XIX — на початку XX ст...... 124

Розділ VIII

Державно-правові вчення соціалістичного

та комуністичного спрямування. . . ... . . 146

1. Вчення утопічного соціалізму.......146

2. Комуністична державно-правова ідеологія. . 155

Розділ IX

Основні державно-правові вчення Західної

Європи другої половини XIX—XX ст.......164

1. Державно-правові теорії позитивізму.... 164

2. Теорії природного права.........173

3. Антидемократичні політико-правові теорії. .176

Алфавітний іменний покажчик та назви праць

авторів, у яких викладено державно-правові

концепції.............., . 179

Вступне слово

Відповідно до навчального плану, в юридичних навчальних закладах вивчається курс "Історія вчень про державу і право".

Приступаючи до вивчення цієї дисципліни, необхідно насамперед з'ясувати її предмет і метод, місце "Історії вчень про державу і право" серед юридичних та інших гуманітарних наук, практичне значення за умов побудови в Україні основ правової держави і громадянського суспільства.

Як відомо, такі категорії, як "держава" і "право", вивчаються багатьма науками, зокрема філософією, соціологією, політологією, але найглибше їх досліджують різні галузі юридичних наук. Яке ж місце посідає "Історія вчень про державу і право" серед юридичних та гуманітарних наук у цілому?

"Історія вчень про державу і право" належить до теоретико-історичних дисциплін, які мають світоглядний характер. З одного боку, цей курс пов'язаний з дисциплінами історичного циклу: "Історією держави і права зарубіжних країн", "Історією держави і права України", а з іншого — з дисциплінами теоретичного циклу, зокрема з "Теорією держави і права". Тому, приступаючи до вивчення цієї дисципліни, необхідно засвоїти, що вона має два аспекти — історичний і теоретичний, оскільки досліджує особливий предмет: історію виникнення і розвитку теоретичних знань людства про державу, право, політику й законодавство. Проте предметом дослідження "Історії вчень про державу і право" є не всі знання про державу чи право, а лише ті, що їх було теоретично обгрунтовано та концептуально викладено, тобто ті, які пізнавальною глибиною й цінністю перевершують повсякденні форми відображення політико-правової дійсності, де основою є життєвий досвід, почуття та емоції. Тому до предмета, що його ми вивчаємо, не можна віднести всі без винятку промови політичних діячів, письменників і вчених, оскільки вони не розроблені до рівня самостійних теорій, а являють собою лише погляди з окремих проблем державності й права.

Розглядаючи детальніше історичний і теоретичний аспекти цієї дисципліни, необхідно наголосити, що суттю історичного аспекту "Історії вчень про державу і право" є висвітлення того, які історично визначені, соціальне й політичне конкретизовані погляди на суспільство, державу і право розроблено у вченні, як ці погляди співвідносились із позиціями соціальних прошарків суспільства, чиї інтереси вони виражали, яку позицію займав автор учення свого часу.

Суттю теоретичного аспекту є філософські, загальномето-дологічні та пізнавальні моменти вчення. Він дає змогу з'ясувати спосіб обгрунтування конкретних державно-правових поглядів, визначити новизну й соціальну цінність цих концепцій.

Необхідно привернути увагу до того, що в рамках одного предмета розглядаються два соціальні феномени: держава і право.

Це дуже важливо в соціальному плані, оскільки в дійсності політичні та правові явища внутрішньо зв'язані, політичні відносини, як складова соціальних відносин суспільства, стимулюють розвиток і вдосконалення правових норм і навпаки, норми права регулюють, упорядковують всі сфери соціальних відносин, у тому числі й політичні.

Необхідно з'ясувати ще одне питання: який метод використовує "Історія вчень про державу і право", досліджуючи свій предмет?

Основним методом і методологічною базою є діалектичний метод, що передбачає розгляд державно-правових концепцій у взаємозв'язку і розвитку як між собою, так і з явищами суспільного життя.

Зазначимо, що провідну роль у методі відіграє принцип історизму, для якого є характерним розуміння історії як специфічної форми руху від минулого крізь сучасність до майбутнього, розгляд минулого й сучасного як внутрішньо зв'язаних. Окрім цього, такий підхід дозволяє об'єктивно проаналізувати кожну державно-правову концепцію, визначити її місце, час і соціальну цінність у системі знань того чи іншого етапу розвитку суспільства, визначити її практичне значення для сьогодення.

З огляду на це було б помилково вважати, що теоретичні державно-правові концепції мали соціальну значимість тільки для своєї епохи. Безперечно, умови, за яких колись виникла та чи та теорія про державу чи право, давно минули, але багато концептуальних підходів учених і нині мають велике значення

як у поглибленому вивченні категорій "держава" і "право", так і в практичних заходах, що їх здійснює народ України в розбудові своєї державності. Навіть більше, в розвиткові правової науки має місце спадковість, зв'язок державно-правових концепцій. У цьому плані можна згадати соціально-політичне вчення англійського філософа і вченого Джона Локка. У творі "Два трактати про правління", що побачив світ 1690 р., він уперше спробував обгрунтувати концепцію поділу державної влади.

Через багато років після цього представник французького Просвітництва Шарль-Луї Монтеск'є, перейнявши від свого попередника естафету, у праці "Про дух законів" детально розробив теорію поділу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, що, на його думку, сприяло б виключенню можливостей для зловживання владою і дозволило б людям без перешкод реалізувати свої особисті й політичні права і свободи.

Ми переконались у величезній цінності цієї державно-правової концепції, оскільки незбалансованість гілок влади, відсутність системи противаг і стримувань між ними призводять до нестабільності й соціального напруження в суспільстві.

Прикладом цього були події в Росії у жовтні 1993 р., а також, на жаль, політичне протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади в сучасній Україні.

Ба більше — тезу про спадковість у розвитку правової науки та велике практичне значення теоретичних концепцій, розроблених у минулому, потверджують зусилля багатьох поколінь учених, які з'ясовували і продовжують досліджувати так звані наскрізні проблеми. Серед них — теоретичні проблеми співвідношення і взаємозв'язку права і моралі, особистості та влади, людини й держави, утвердження в суспільстві справедливості тощо.

І останнє зауваження. Згідно з навчальною програмою курсу "Історія вчень про державу і право" теоретичні державні та правові концепції розглядаються в хронологічному порядку, з використанням порівняльного методу. Це дозволяє детально знайомитися з суттю конкретних вчень, проаналізувати їхній зміст, порівняти, з'ясувати, якою мірою вони успадковують політико-правову думку минулих поколінь і скільки в них нового, якою є їхня соціальна цінність за сучасних умов.