Коли настане весна… (стр. 1 )

Наталя Уварова(Рибалко)

КОЛИ НАСТАНЕ ВЕСНА…

Драма на три дії.

Дійові особи.

Генріх Рейнгольд - 53 роки, з аристократичної німецької родини. За освітою – військовий. Успішний підприємець, має видавництво. Прискіпливий, пунктуальний, подеколи вживає німецькі слова.

Ванда Рейнгольд – 39 років, полька. Дружина Генріха. З родини нотаріуса. Домогосподарка, але веде активне світське життя. Допитлива. Виглядає молодшою за свої роки

Марк Рейнгольд – 22 роки. Син Генріха та Ванди. Закінчує Віденську консерваторію по класу фортепіано. Розумний, педант. Романтична натура. Однолюб. Знає німецьку, польську, українську мови.

Роман Олексійович Струминський – 41 рік. Українець. З родини вчителів. Головний редактор газети Рейнгольда. М’який, старанний, кохає свою дружину.

Ада Дмитрівна Струминська – 39 років, українка. Дружина Романа. Донька лікаря, теж має медичну освіту. Приваблива жінка з дуже твердим характером.

Марійка Струминська – 18 років. Донька Романа та Ади. Романтична натура. Принципова у досягненні поставленої мети.

Яніна Ляшковська – 18 років. Подруга та однокласниця Марійки. Вважає себе спокусливою, неперевершеною, найгарнішою дівчиною у місті. Корисна.

Томаш Францевич Ляшковський – 45 років. Батько Яніни. Вдівець. Власник друкарні. В усьому догоджає доньці.

Микола Остапчук – 24 роки. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Закоханий в Яніну. Емоційно збудливий. Товариський.

Сергій Степанович Гайовий – 34 роки. Майор НКВС. Чоловік Марійки. Холодний, раціональний.

1німець.

2німець.

1НКВС-ник.

2НКВС-ник.

Дія починається різдвяного вечора 1938 року.

ДІЯ ПЕРША.

Ява перша.

Простора, прикрашена до Різдва зала в будинку Рейнгольдів. З одного боку зали стоїть сервований до вечері стіл, з іншого грає музика, середина віддана під танці. В залі багато гостей, вбраних у вечірні сукні. Між ними снують офіціанти, з напоями та канапками.

Ванда, Генріх та Марк зустрічають гостей.

Ванда. Майже всі запрошені прийшли. Генріху, подивись, Ляшковські прийшли. Марку, привітайся з ними.

До зали заходять Ляшковські – Томаш та Яніна. Рейнгольди вітаються з ними.

Ванда. Пане Томашу, Яно, ми раді вас бачити! Ніно, гарно виглядаєш, тобі дуже личить ця сукня!

Яніна. Дякую, пані Вандо! Добривечір, пане Генріху, Марку!

Генріх. Добривечір, Яніно! Здрастуйте, Томашу! Як ваші справи?

Ляшковський. Чудово, дякую. Пані Вандо, ви сьогодні неперевершені. Приємно бачити тебе, Марку. Давно приїхав?

Марк. Щойно з потягу.

Генріх. Навіть не написав нам, що їде.

Ванда. Марк, проведи Яну до молоді.

Марк пропонує Яні руку і відводить її.

Марк йде з Яніною між юрбою гостей.

Яніна. Я так чекала цього вечора, Марку.

Марк. Дозволь запитати, чому?

Яніна. Я дуже хотіла побачити тебе.

Марк. Мені приємно це чути, Ніно.

Яніна. Сьогодні будуть танці?

Марк. Танці? Звичайно, будуть.

Яніна. У мене ще всі танці вільні, тому, якщо бажаєш, стану твоєю парою на сьогодні.

Марк. Пробач, Яно, але пара в мене вже є.

Марк оглядається, помічає Миколу.

Марк. Миколо!

Микола. Так, Марку. Здраствуй, Яно!

Яніна. Привіт!

Марк. Маю тебе просити про послугу.

Микола. Слухаю.

Марк. У Яни на сьогодні немає пари, тому, якщо твоя ласка, розваж її.

Микола. Звичайно. З задоволенням.

Марк передає Яніну Миколі. Микола з радістю пропонує їй свою руку. Яніна, кисло всміхаючись, погоджується.

Ява друга.

До зали заходять Струминські _ Роман, Ада, Марійка.

Марк. Дякую, друже. А зараз я перепрошую, прийшла моя пара.

Марк відходить від Яни та Миколи. Яніна та Микола танцюють.

Рейнгольди розмовляють зі Струминськими.

Роман. Я чув, приїхав Марк.

Генріх. Приїхав. А ось і він.

Підходить Марк.

Марк. Добривечір, пане Романе, пані Адо! Здраствуй, Марійко.

Марійка. Здраствуй, Марк.

Марк. Дозвольте забрати Марійку?

Ванда. Марку, можна тебе на хвилинку.

Ванда та Марк відходять убік.

Ванда. Марку, хочу тебе попросити, чи не міг би ти зараз зіграти?

Марк. Гаразд.

Ванда. То я оголошую тебе!

Ванда виходить на середину зали. Марк звертається до Марійки.

Марк. Марійко, зараз я буду грати для тебе!

Марк підходить до Ванди.

Ванда. Прошу уваги! Маю для вас сюрприз! Зараз мій син Марк, студент Віденської консерваторії, зіграє для вас… Що ти будеш грати, Марку?

Марк. Хочу зіграти мелодію, яку нещодавно написав, вона ще навіть назви не має.

Гості слухають мелодію. Марійка з захопленням дивиться на Марка. Микола хоче взяти Яну за руку, але вона забирає її і трохи відсторонюється. Ванда перешіптується з Генріхом, посміхаються. По закінченні мелодії всі гості аплодують.

Марк кланяється.

На середину зали виходить Генріх.

Генріх. Прошу хвилинку уваги. Будь ласка, візьміть келихи з шампанським.

Офіціанти почали розносити шампанське.

Марк підійшов до Марійки.

Марк. Я скучив за тобою. Тобі сподобалась мелодія, яку я грав? То я для тебе написав.

Марійка. Мені дуже приємно це чути. Я так чекала тебе, Марку. Боялася, що не зможеш приїхати.

Марк. Нічого, влітку я закінчу навчання і повернусь сюди, до батьків, до тебе. Почекай ще трохи, скоро будемо разом.

Офіціанти роздали шампанське.

Генріх. Шановне панство! Вітаючи вас з Різдвом Христовим, хочу побажати вам міцного здоров’я, особистого щастя, успіху в усіх ваших справах. Хочу висловити сподівання, що наступний, 1939 рік буде більш багатим на приємні несподіванки! Христос ся рождає!

Гості. (разом) Славімо його!

Гості піднімають келихи, п’ють.

Генріх. Хочу сказати вам ще одну річ, мені важко це казати, але… Пробачте, я хвилююся… Коли майже чверть століття тому я приїхав у Станіславів, то зустрів тут щирих, добрих людей, які допомогли мені зробити із звичайної газети велике видавництво. Хочу подякувати вам усім за ту підтримку та допомогу, яку ви надали мені, і сказати, що ніколи цього не забуду. Зараз справи склались так, що мені, моїй родині потрібно повернутися до Берліна, де мешкає моя стара мати. І саме ця причина змусила мене продати свою справу моєму товаришу, давньому знайомому, якого ви добре знаєте, пану Томашу Ляшковському.

Ляшковський підвівся, вклонився.

Генріх. Пан Томаш – новий власник видавництва, і він обіцяв, що все залишить, як було заведено при мені. Тож дозвольте мені випити за вашу співпрацю, за мого друга Томаша.

Всі п’ють.

Марійка здивована.

Марійка. Марку, ви від’їжджаєте? Чому ти не сказав мені про це?

Марк. Я здивований не менше за тебе. Зараз я поговорю з татом й про все дізнаюся.

Марк йде до Генріха.

Генріх розмовляє з Ляшковським. Підходить Марк.

Марк. Пане Томаш, дозвольте забрати у вас тата.

Ляшковський. Будь ласка, Марку.

Генріх з Марком відходять убік.

Генріх. Що ти хотів?

Марк. Тату, поясніть мені, хто і куди від’їздить?

Генріх заспокоює Марка, поклавши руку йому на плече.

Генріх. Пробач, Марку. Ми просто забули тобі сказати, адже ти приїхав просто перед балом. Краще поговоримо про це вранці, а зараз відпочивай. Gut(Добре)?

Генріх бере за руку дівчину, що стояла неподалік та Марка. Марк запрошує дівчину до танцю.

Ява третя.

Серед гостей Марійка з келихом в руках. Підходить Яніна.

Яніна. Ти знала про від’їзд? Знала? І не сказала мені? Тато теж нічого не казали. От так несподіванка для мене. Хоча це приємно – опинитись раптом однією з найвпливовіших дівчат у місті. Сподіваюсь, у мене тепер з’явиться хтось більш цікавіший, ніж Микола.

Марійка неуважно слухає Яніну, весь час вишукуючи Марка в юрбі гостей. Яніна помічає Марійчину неуважність.

Марійка. Яніно, але Микола теж непоганий.

Яніна. Хіба я кажу, що він поганий? Він просто мені нецікавий. Ой, що це в тебе?

Марійка. Що саме?

Яніна. Ось, трохи бруду на щоці? Дай-но я витру.

Яніна намагається витерти неіснуючий бруд і підштовхує Марійку під лікоть. Марійка розливає свій напій собі на сукню.

Яніна. Ох, пробач, я випадково.

Яніна намагається витерти пляму, розтираючи її по всій сукні.

Марійка. Нічого страшного. Що тепер мені робити?

Яніна. Знаєш, піди до кухні. Там прислуга допоможе сукню просушити, а плями майже не видно, тільки трохи мокреньке.

Марійка. Твоя правда, Яно, так і зроблю.

Марійка йде. Яніна сміється. Підходить Марк.

Марк. Яніно, ти Марійку не бачила? Мені здалося, що вона тільки-но тут була.

Яніна. А Марійка кудись вийшла. Можеш почекати її разом зі мною. Я оце подумала, Марку, може вечірку прощальну влаштувати на твою честь. Ти б пішов до мене на вечірку?

Марк. Якщо Марійка піде, то можеш на мене розраховувати.

Яніна. Хіба без Марійки не можна?

Марк. Ні, Яно, не можна. Ніяк не можна. Вибач, але я не буду чекати Марійки, краще піду її пошукаю.

Марк відходить від Яніни. Яніна сердита.

Яніна. То без Марійки не можна?… Подивимось.

Яніна йде до Ляшковського. Він стоїть разом з Вандою та Генріхом.

Ванда. Марк надумав після консерваторії сюди приїхати. Мені цікаво, де він тут собі роботу знайде за фахом?

Генріх. Доведеться нам щось вигадувати, допомагати.

Підходить Яніна.

Яніна. Тату, можна тебе на хвильку?

Ляшковський. Пробачте.

Ляшковський та Яніна відходять убік.

Ляшковський. Що тобі, доню?

Яніна. Чому ви не сказали мені, що придбали газету Рейнгольда?

Ляшковський. Хотів зробити тобі різдвяний дарунок.

Яніна. То газета – моя?

Ляшковський. Взагалі – так, але не зараз. Коли заміж вийдеш, то буде твій посаг.

Яніна. Дякую за такий дарунок, краще б вже нічого не дарували. Хочу мати інший подарунок, або ображусь на вас.

Ляшковський. Звичайно, доню. Все що завгодно.

Яніна. Все? Тоді слухайте моє бажання. Я вимагаю, щоб ви звільнили з посади редактора Романа Струминського. І нічого іншого мені не треба. Ну що, тату, виконаєте моє прохання, чи мені таки образитися на вас і піти з дому куди очі?

Яніна намагається вичавити з себе сльози. Ляшковський її заспокоює.