Судья - женщина! Молодец! (стр. 3 )

Фактично в зазначений період відповідачем виплачено 654,18 гривні.
Загальна сума недоплати становить 1568,22 гривні.
Проаналізувавши чинне законодавство України, суд оцінив зміст Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з точки зору їх відповідності Конституції України, яка згідно з ст.8 має найвищу юридичну силу, та дійшов висновку, що виходячи зі змісту ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для осіб, що здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При цьосу суд виходить з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій та гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.
Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.2 ст.46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за змістом ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої ст.85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України), (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Як зазначив Конституційни Суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного характеру.
У частині другій статті 8 Конституції Українивстановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції України, шляхом прийняття відповідного закону.
Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу
Встановлений частино ю другою статті 95 Конституції України частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
їни не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу відповідних положень Конституції України, Кодексу та оспорюваних у конституційному поданні положень Закону Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України.

__________________

Згідно із статті 17 частини 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у статті 1 частина 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
При розгляді справи «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободидій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове полодження передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи виконавчої влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З огляду на вищезазначені правові норми, враховуючи, що правові норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» , які передбачають виплату державної допомоги особам, що здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку не скасовані, не змінені і позивачка має право на отримання такої допомоги, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
При постановленні рішення суд приймає до уваги розрахунки заборгованості по виплаті допомоги по догляду за дитиною та суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати надані позивачкою, оскільки вони грунтуються на положеннях Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 000-ІІІ, не суперечать чинному зоконодавству, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені доказами.
Враховуючи, що статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» а також п.2 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, щастрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року №13, обов'язок призначення та здійснення виплат державної допомоги на органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо нарахування позивачці ОСОБА_1. недоплаченої допомоги по докляду за дитиною та суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати покладено саме на управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради.
З цих же підстав суд не приймає до уваги посилання представника управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради на відсутність статусу розпорядника бюджетних коштів.
Позовні вимоги до Міністерства Фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного Казначейства України не підлягають задоволенню, оскільки на зазначені вище юридичні особи законом не покладено обов'язку щодо призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку а доводи представника управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради щодо відсутності бюджетного фінансування на виплату зазначеної допомоги не можеть бути прийняті судом з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. ст.195, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Аміністративний позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області по недонарахуванню і невиплаті в період часу з 01 травня 2007 року по 24 вересня 2007 року включно допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі 1568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) гривень 22 копійки.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 432 (чотириста тридцять дві) гривні 67 копійок.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_120 (двадцять) гривень на відшкодування витрат по сплаті судого збору.
В задоволенні позовних вимог до Міністерства Фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного Казначейства України - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подання до Шишацького районного суду протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.


Головуючий: підпис


З оригіналом згідно.

Суддя Шишацького районного суду
Полтавської області


Постанова набрала законної сили ___________________ 2008 року.


Суддя Шишацького районного суду
Полтавської області

__________________