З життя композиторів (стр. 2 )

Велику роль у творчому становленні Бетховена відіграли Моцарт і Гайдн. В 1792 році він переїхав до Відня. Тут відбулося його творче становлення як віртуоза-піаніста і композитора. Писав Бетховен повільно. Більшість його творів – сонати, але є симфонії, пісні й інші твори.
З 26 років Бетховен почав втрачати слух. З життєрадісного і товариського він перетворився на похмурого і віддаленого від людей. Від самогубства його врятувала лише музика, його творіння. Він відчував, що не все зробив, до чого був покликаний. Доказом цього є твори написані у зрілому віці. На схилі літ композитор оглух.
Помер Бетховен у Вені 26 березня 1827 року. Більше 20 000 людей йшло за гробом. Звучала його улюблена меса «Реквієм». Йому було всього 56 років.

Жорж Бізе

(25.10.1838-03.06.1875)

Жорж Бізе

(французький композитор)

Жорж Бізе – блискучий піаніст, французький композитор, диригент, автор оркестрових творів, романсів, фортепіанних п’єс, опер.

Народився у Франції в Парижі 25 жовтня 1838 року. Батько композитора був перукарем і виготовляв перуки, а також займався співом. Мати походила із збіднілої буржуазної родини. Вона вклала багато зусиль у виховання сина, з яким пов’язувала надії повернути собі втрачений соціальний статус. Дуже вміло грала на фортепіано й з дитинства прищеплювала синові любов до музики. Малий Жорж охоче опанував музичну грамоту і виділявся здібностями. Він досить легко склав іспити і вже у віці 10 років став студентом Паризької консерваторії музики і танцю з правом безкоштовного навчання, яку успішно закінчив у 1857 році. Проживав у Буживалі в передмісті Парижа. Перебування в Римі він використав для продовження власної освіти і опанування іншими жанрами музичного мистецтва.

Будучи блискучим піаністом, Бізе відмовився від концертної діяльності і цілком присвятив себе композиторській творчості. Був одружений. Виховував сина.

Великою популярністю користуються дві оркестрові сюїти до «Арлезіанки». Проте світову славу композитору принесла опера «Кармен», хоча її прем’єра була провальною. Спочатку преса назвала оперу «соціальним сміттєзвалищем». Успіх опері «Кармен» принесла її постановка у Відні в цьому ж році, але вже після смерті композитора.

Композитор переживав провал опери «Кармен» на дачі в Буживалі. Одного дня він скупався у холодній воді Сени і після цього захворів на гнійну ангіну. Хвороба прогресувала дуже швидко. У 1875 році 2 червня Жорж Бізе втратив свідомість, а 3 червня у віці 36 років помер. Поховали композитора на кладовищі Пер-Лашез у Франції.

Матвій Ісаакович Блантер

(28.01.1903-27.08.1990)

Матвій Ісаакович Блантер

(російський композитор)

Матвій Ісаакович Блантер – російський композитор, музика якого увійшла у золотий фонд радянської культури.

Він народився 28 січня 1903 року у Брянській області в Росії. Був четвертою дитиною в сім’ї купця Ісаака. Тато, Ісаак Борисович Блантер, мав невеликий стружковий завод і гасові склади, а також займався торгівлею зерна. Мама, Тетяна Євгенівна, була акторкою. Сім'я ще до початку Першої світової війни переїхала до Курська. Там Блантер навчався в музичному училищі, грав на скрипці й фортепіано. Матвій переїхав у 1917 році в Москву. Там він в 1917-1919 роках навчався в драматичному училищі Московського філармонічного товариства по класу скрипки. Працював керівником музичної частини естрадних студій і різних театрів.

Одружився з балериною Ніною Ернестівною Шван. Виховував сина Володимира, який згодом став журналістом.

Писав Блантер пісні, оперети, музику до спектаклів, кінофільмів і радіопостановок. Всі мелодії Блантера яскраві, дуже індивідуальні, легко запам’ятовуються. В піснях воєнних років органічно поєднуються героїзм і лірика. До найпопулярніших пісень композитора належать хіти сталінської епохи: «Катюша», «Летять перелітні птахи», «Під зорями балканськими», «Пшениця золота», а також «Футбольний марш», який досі виконується перед кожним футбольним матчем у Росії й інших колишніх республіках СРСР.

Блантер активно займався творчістю до 1975 року. У своїй мелодійній творчості успадкував традиції М. І.Глінки, П. І.Чайковського. Написав понад дві тисячі пісень у річищі комуністичної пропаганди.

Помер 27 серпня 1990 року у віці 87 років в Москві. Похований на Новодівичевому кладовищі.

Михайло Іванович Глинка

(20.05.1804-03.02.1857)

Михайло Іванович Глинка

(російський композитор)

Михайло Іванович Глинка - російський композитор, засновник російської композиторської школи.

Народився 20 травня 1804 року в селі Новоспаське Смоленської губернії в Росії. Тато був капітаном у відставці. Рід Глинки бере початок з давніх шляхтичів Речі Посполитої, але прадід прийняв російське громадянство і православ'я. Михайла до шести років виховувала бабуся. Він ріс нервовою, хворобливою дитиною. Після смерті бабусі його виховувала мама. Вона запросила вчителя музики із Санкт-Петербурга. Михайло навчився грати на фортепіано і скрипці. В 1817 році хлопця перевезли до Санкт-Петербурга і віддали на навчання до Шляхетного пансіону при Санкт-Петербурзькому університеті. Його гувернером був поет, майбутній декабрист . У школі познайомився з російським поетом Олександром Пушкіним, бо навчався разом із його братом Львом. Композитор багато подорожував по Європі: Іспанії, Італії, Німеччині, Австрії, Франції. Часто бував в Україні: Чернігові, Ніжині, Ічні, Качанівці.

Глинка - автор двох опер, багатьох романсів, п’єс для фортепіано, оркестру, камерно-інструментальних ансамблів. Першу свою оперу «Життя за царя» композитор написав у Росії. Її прем’єра відбулася в 1836 році в Санкт-Петербурзі. В 1842 році Михайло Іванович написав свою другу оперу «Руслан і Людмила» за поемою Пушкіна. Саме ця опера принесла йому всесвітню славу і визнана найбільшим досягненням композитора, хоча перша її прем’єра була провальною.

Помер Михайло Глинка 3 лютого 1857 року в Берліні. Йому було 52 роки. Був похований на Лютеранському цвинтарі, але на вимогу сестри Людмили прах композитора перевезли в Санкт-Петербург і перепоховали на Тихвинському кладовищі.

Едвард Гагеруп Гріг

(15.06.1843-04.09.1907)

Едвард Гагеруп Гріг

(норвезький композитор)

Едвард Гріг - норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

Народився 15 червня 1843 року у великому приморському місті Бергені в Норвегії. Батько композитора займав посаду британського консула, а мати була піаністкою і нерідко виступала в Бергені з концертами. У сім’ї Гріго панувало гаряче захоплення музикою. Це сприяло пробудженню в хлопчика інтересу до музики. Саме мати дала йому першу музичну освіту. Від матері він успадкував любов до праці, творчості Моцарта, яка була для нього джерелом радості і високим зразком глибини змісту, краси і форми. Перший свій музичний твір-варіацію Гріг написав у 12 років.
Едвард Гріг з 15 років навчався у Лейпцизькій консерваторії як піаніст і композитор. Працював диригентом філармонії. Часто гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі, Угорщині. Зустрічався з П. Чайковським, Гаде. А зустріч і спілкування з норвезьким композитором Р. Нурдроком допомогли Грігу зрозуміти велич норвезької народної творчості і власне його покликання. Він став розвивати національну музику, займатися музично-просвітницькою діяльністю. Улюблений вид фортепіанної музики - ліричні п’єси. За своє життя він написав десять зошитів ліричних п’єс для фортепіано, фортепіанний концерт, багато романсів і пісень, створив цикл «Норвезькі народні пісні і танці для фортепіано», музику до драми «Пер Гюнт», опери. З 1878 року гастролював по всьому світу. Завжди був чесний, принциповий. Діяльність Гріга в Норвегії – приклад чистого і безкорисливого служіння своєму народу.

Помер композитор після важкої хвороби 4 вересня 1907 року в рідному місті Бергені. Поховали його недалеко від свого будинку.

Дмитро Борисович Кабалевський

(17.12.1904-17.02.1987)

Дмитро Борисович Кабалевський

(російський композитор)

Дмитро Кабалевський – радянський композитор, піаніст, диригент, педагог, громадський діяч.

Народився 17 грудня 1904 року в Росії в Санкт-Петербурзі. Батько його був математиком і працював у страховій компанії. Сім’я Кабалевських переїхала до Москви. Дмитро Борисович закінчив у 1925 році музичний технікум імені Скрябіна, а в 1932 році - Московську консерваторію. У 1925-1932 роках викладав спочатку в музичному технікумі імені Скрябіна, в 1932-1980 роках - у Московській консерваторії, займав керівні посади в Спілці композиторів і Міністерстві культури в СРСР, представляв СРСР у різних міжнародних організаціях.

Дмитро Кабалевський був двічі одружений. Перша жінка, Єдварда Блюмау, була перекладачем англійської мови і народила йому сина Юрія. Та шлюб їх був недовгий. Потім він одружився з Ларисою Чегодаєвою. У них народилася дочка Марія. Композитор дуже любив дочку і присвятив їй твір «Марія». Вона, у свою чергу, продовжила справу батька, ставши директором Музичного культурно-освітнього центру імені .

В основі творів Кабалевського лежить радянська тематика, пов’язана з академічними традиціями вітчизняної музики. Композитор працював у багатьох жанрах. Він писав опери, оперети, романси, симфонії, фортепіанні п’єси, концерти для фортепіано і скрипки з оркестром, пісні для дітей і кінофільмів. Під час концертних виступів композитор особисто виконував свої твори як піаніст і диригент. Його музика завжди вирізнялася професійною майстерністю, національним колоритом, хорошим смаком.

17 лютого 1987 року Кабалевський помер. Поховали його в Москві на Новодівичевому кладовищі.