З життя композиторів (стр. 3 )

Микола Дмитрович Леонтович

(13.12.1877-10.01.1921)

Микола Дмитрович Леонтович

(український композитор)

Микола Дмитрович Леонтович - український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог.
Народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії (сьогодні Вінницької області). Його батько був сільський священик. Він вмів грати на віолончелі, скрипці, гітарі, керував хором семінаристів. Леонтович у 1887 році вступив у Немирівську гімназію, де провчився рік, але через нестачу грошей був змушений перевестися в Шаргородське духовне училище. Там він перебував на повному пансіонному забезпеченні, опанував спів по нотах. Пізніше продовжив навчання в Подільській духовній семінарії, де навчився хоровому співу, грі на скрипці і фортепіано, почав обробляти народні мелодії. Після закінчення семінарії з 1899 року розпочав педагогічну діяльність: працював учителем музики в різних школах, музично-драматичному інституті імені Лисенка, Народній консерваторії, займався самоосвітою. Написав багато хорових обробок, серед яких «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Женчичок-бренчичок», які принесли йому великий успіх київської публіки. За декілька місяців перед смертю закінчив свій перший симфонічний твір «На русалчин Великдень».

У ніч 22-23 січня 1921 року Леонтович перебував у батька у с. Марнівка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВЧК Грищенком, який попроcився в хату переночувати. Постріл пролунав о 7:30 ранку. Грищенко викинув гільзу, забрав 5000 карбованців, пов’язав Леонтовичів і пішов. На крик священика прибігли люди, перев'язали рану, викликали лікаря. Микола встиг ще сказати: «Тату, я вмираю…». Неділя, 10 січня 1921 року… Коли приїхав лікар, Микола Леонтович був уже мертвий. Йому було 43 роки. 12 січня, коли ховали композитора, у селі Марнівці була сильна завірюха.

Микола Віталійович Лисенко

(22.03.1842-06.11.1912)

Микола Віталійович Лисенко

(український композитор)

Микола Лисенко - засновник української національної музики, композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

Народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду. Знала багато мов, вільно розмовляла французькою і примушувала до цього всіх членів родини. З дитинства мати навчала сина французької мови, з 5 років поет Фет – російської, а любов до української привили двоюрідні дідусь і бабуся, які його дуже любили. Хист до музики виявили в 5 р. і почали розвивати.

Микола Лисенко закінчив Харківську гімназію, природничий факультет Київського університету, Лейпцизьку вищу школу музики й театру імені Фелікса Мендельсона. Став популярним піаністом, виконував п’єси Моцарта, Бетховена, Шопена. Найкраще любив робити імпровізації на теми українських народних пісень. В 1904 році відкрив власну музично-драматичну школу. Писав інструментальну музику, надавав величезне значення обробці української народної музики у різних жанрах: оперному, хоровому, вокальному. Організовував хори, з якими гастролював по всій Україні. Гроші від концертів віддавав на громадські потреби.

Микола Лисенко мав дві дружини. З першою, племінницею Ольгою Оконор, був офіційно одружений і дітей не мав. З другою, піаністкою і його ученицею Ольгою Липською, жив у цивільному шлюбі і мав 7 дітей, двоє з яких померло.
6 листопада 1912 року у віці 70 років Микола Лисенко раптово помер від серцевого нападу. Попереду траурної процесії йшов хор (1200 осіб), спів якого було чути в центрі Києва. Поховали композитора на Байковому кладовищі.

Алла Вілоріївна Мігай

Алла Вілоріївна Мігай

(український дитячий композитор)

Алла Мігай – українська телеведуча, казкар, тележурналіст, дитячий композитор. Народилася Алла в Києві. З дитинства любила музику. Навчалася в музичній школі та музичному училищі. Київську Державну консерваторію імені П. І.Чайковського закінчила в 1980 році. За фахом музикознавець. Працювала в музичній та дитячій редакціях Українського телебачення оглядачем творчого об’єднання музичних та розважальних програм Національної телекомпанії України. Створила власні телепередачі «Подарунок», «Ту-ту кафе», «Мигалки», «Музичне кафе», «Арт-майдан», «Вечірню казку», «Зичимо щастя», «Легенди рідного краю» й інші. Вперше вона дебютувала як виконавиця власних ліричних пісень на телебаченні у своїх передачах «Музичне кафе» й «Арт-майдан». Вела «Вечірню казку», що виходила на Першому національному телебаченні більше 20 років. Її творчий доробок складається з понад 400 музичних казок для дітей, а також близько 200 пісень для дитячої й дорослої аудиторій. Вона автор поетичних збірок «100 сторінок про кохання», «Майже про любов», режисер-постановник багатьох телепрограм, фестивалю, кіно, новорічних програм. В 1989 році випустила магнітоальбом «Подарунок» на вірші Наталії Кулик, в 1996 році – магнітоальбом «Слухай казку» на вірші українських поетів, записаний з дитячим ансамблем «Зернятко». Найвідоміша композиція першого магнітоальбому – колискова пісня «Сонько-Дрімко». Телекомпанії 17-ти країн світу придбали відеоверсію альбому «Подарунок». За пісню «Молитва за Україну» на вірші Михайла Ковалка композиторці присвоїли титул «Українська мадонна» від Міжнародного благодійного фонду Святої Марії. Одружена, виховує дочку. Дуже любить дітей. Своєю творчістю лікує дітей від бездуховності і нудьги. Її пісні виконують народні артисти України Дмитро Гнатюк, Надія Шестак, Любов Анісімова й інші.

Вольфганг Амадей Моцарт

( 27.01.1756 – 05.12 1791)

Вольфганг Амадей Моцарт

Вольфганг Моцарт - австрійський композитор, капельмейстер, педагог, найгеніальніший музикант в історії людства.

Моцарт народився 27 січня 1756 року в Зальцбурзі. Батько, Леопольд Моцарт, був скрипачем і композитором придворної капели архієпископа Зальцбурга. Із семи дітей в сім’ї вижило лише двоє (Вольфганг і Анна-Марія). Музичні здібності Моцарта проявилися в ранньому віці: з 3 років сам підбирав звуки на клавірі, в 4 - вже грав на ньому витончено і без помилок, в 5 - писав п’єси, які записував батько. Хлопець дуже любив батька. Він був його єдиним вчителем в молоді роки: навчав музики, мов і академічних предметів. Моцарт самостійно навчився грати на скрипці, мав феноменальний музичний слух і пам'ять, композиторські здібності. Зрозумівши, що син «вундеркінд», батько повністю присвятив себе йому.

З 6 років хлопця разом зі сестрою представляли на концертах по всьому світу як виконавців-віртуозів і малих «вундеркіндів». Він познайомився з відомими музикантами світу. Особливо вплинуло на нього в десятирічному віці знайомство з Бахом. Папа Климент ХIV був вражений талантом юнака і нагородив Орденом Золотої шпори – найвищою католицькою відзнакою. Спочатку Моцарт був придворним, потім - вільним музикантом, капельмейстром у соборі Святого Стефана у Вені. Одружився з Констанцією Вебер. Мав 6 дітей, з яких вижило лише 2. Матеріальне становище композитора було завжди скрутним через великі затрати на лікування дружини, яка часто хворіла.

Творчий спадок складається з понад 600 творів: більше як 50 симфоній, 19 опер, велику кількість інструментальних концертів (27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, «Реквієм» й інші.

Помер 5 грудня 1791 року у віці 35 років від пропасниці. Похований по третьому розряду на кладовищі Святого Марка у Вені.

Сергій Сергійович Прокоф’єв

(11.04.1891-05.03.1953)

Сергій Сергійович Прокоф’єв

(російський композитор)

Сергій Прокоф’єв - російський композитор.

Народився 11 квітня 1891 року в маєтку Сонцівка Бахмуцького повіту Катеринославської губернії в Росії (нині село Красне Донецької області в Україні). Батько був управителем маєтку. Виховувала Сергія мати, яка була дуже вправною піаністкою. Хлопчик уже в 5 років почав займатися музикою. У 9-10 років він склав, а мати записала дві опери - «Велікан», «На пустинних островах». В 13 років поступив у Петербурзьку консерваторію, яку в 1909 році закінчив як композитор з посередніми оцінками через непорозуміння з професурою, а в 1914 році - як піаніст зі своїм першим концертом для фортепіано з оркестром, за який отримав найвищу оцінку та гран-прі – рояль. У консерваторські роки займався диригуванням. Багато гастролював по Росії. Всесвітню славу композитору принесла постановка «Казки про блазня» у Франції. Багато гастролював по Європі. В Росію повернувся в 1936 році, де мав великий успіх.

Був двічі одружений: перша жінка – іспанська співачка Ліна Кодіна, яка після розлучення з композитором була несправедливо засуджена за шпигунство і на 20 років відправлена на Воркуту, друга – поетеса Міра Мендельсон. Виховував двох синів від першого шлюбу: Святослава і Олега.

Його творчий спадок складається з 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній, великої кількості камерно-інструментальних творів, а також музики до кінофільмів. Відомі твори - балет «Ромео і Джульєтта», опера «Заручини в монастирі», симфонічна казка «Попелюшка».

Помер від крововиливу в мозок 5 березня 1953 року. В цей день помер і Сталін, тому похорон композитора пройшов тихо. Похований у Москві на Новодівичевому кладовищі.

Сергій Васильович Рахманінов

(01.04.1873-28.03.1943)

Сергій Васильович Рахманінов

(російський композитор)

Сергій Рахманінов – видатний російський композитор, піаніст, диригент.