З життя композиторів (стр. 4 )

Народився 1 квітня 1873 р. в Росії у дворянській родині у Староруському повіті Новгородської губернії. У сім’ї було 6 дітей - Сергій був третьою дитиною. З чотирьох років грав на фортепіано, в дев’ять - поступив в Санкт-Петербурзьку консерваторію, яку закінчив з золотою медаллю як піаніст і композитор у 18 років. Під час навчання написав перший фортепіанний концерт, романси, п’єси для фортепіано і віолончелі, а прелюдія до дієз мінор і опера «Алеко» згодом принесли композитору всесвітню славу. З 19 років Рахманінов поєднював гастрольну і композиторську діяльність. Гастролі розпочав у Росії, пізніше - у США, Канаді, Італії, Англії, Україні. З 20 років займався викладацькою, а з 24 років – диригентською діяльністю.

У 1897р. прем’єра Першої симфонії Рахманінова була провалена і спричинила серйозну психічну кризу композитора (3 роки не займався творчістю). Вийти з кризи допоміг психіатр-гіпнотизер і скрипаль Даль. Після Жовтневої революції 22 грудня 1917р. разом із дружиною і двома дочками виїхав до Стокгольма, а в листопаді 1918 року поселився в Нью-Йорку. Там він написав лише 6 творів, але вони належать до вершин світової музики. Рахманінов виступав з Ф. Шаляпіним, товаришував з А. Чеховим і О. Буніним.

Гра Рахманінова на фортепіано завжди вирізнялася неповторністю, глибокою індивідуальністю, змістовністю. Як піаніст, він залишив еталонні записи багатьох творів світової музики, на яких навчається багато поколінь музикантів, збагатив інтонаційний фонд музики.

Помер 28 березня 1943 року у віці 69 років від раку легенів у США. Похований на цвинтарі Кенсіко недалеко від Нью-Йорка.

Микола Римський–Корсаков

(06.03.1844-08.06.1908)

Микола Римський–Корсаков

(російський композитор)

Микола Андрійович Римський-Корсаков - відомий російський композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик.

Народився 6 березня 1844 року в містечку Тихвіні поблизу Санкт-Петербурга. Батько, Андрій Петрович, походив із дворянського роду і був губернатором, мати, Софія Василівна, була дочкою кріпачки і багатого поміщика Скарятіна та дуже освіченою жінкою. Гри на фортепіано композитор навчався вдома, пізніше - в пансіоні. Проте батьки хотіли, щоб син став офіцером, тому віддали його навчатися в Петербурзький морський корпус. Був членом музичного гуртка «Могутня купка», який мав великий вплив на майбутнє композитора. Після закінчення морського корпусу плавав на кліпері «Алмаз», тому побував у Великій Британії, США, Бразилії, Іспанії, Франції, Норвегії, також працював мічманом на кораблі.

У 1872 р композитор одружився з піаністкою Надією Пургольд. Виховував синів Андрія і Григорія та доньку Надію.

З 1872 року працював викладачем Петербурзької консерваторії. Відчуваючи прогалини у своїх знаннях, інтенсивно вивчав музично-теоретичні дисципліни. З 1872 року працював інспектором духових оркестрів Морського відомства, з 1874 року - диригентом, з 1890 року – музичним критиком. Його творчий спадок складають 15 опер, 3 симфонії, симфонічні картини, камерно-інструментальна музика, камерно-вокальна лірика (75 романсів).

Помер композитор 8 червня в 1908 році поблизу Луги (нині Псковська область). Був похований у Новодівичевому монастирі. У 1937 році прах великого композитора було перевезено до Ленінградського пантеону-некрополя.

Микола Йосипович Сільванський

(05.01.1916- 06.03.1985)

Микола Йосипович Сільванський

(український композитор)

Микола Йосипович Сільванський - український композитор, піаніст, педагог.

Микола Сільванський народився 5 січня 1916 року в Харкові в Україні. В 1937 році вступив у Московську консерваторію, яку закінчив у 1944 році. Був солістом Харківської обласної філармонії. У 1947-1953 роках працював викладачем музичного училища і Харківської консерваторії, в 1953 -1955 роках - викладачем Київської середньої музичної школи імені Миколи Лисенка, з 1963 року - доцентом кафедри загального та спеціалізованого фортепіано Київської консерваторії. Його учнем був Сергій Кирилов – художній керівник і головний диригент Ставропольського муніципального камерного оркестру «Кантабіле».

Більшість творів композитор написав для дітей. Твори Сільванського часто брали для постановки колективи, що обслуговували дитячу аудиторію. Так, в 1985 році новостворений Київський академічний музичний театр для дітей та юнацтва дебютував трьома виставами, серед яких був і балет «Хлопчиш-Кибальчиш» Миколи Сільванського.

Творчий спадок композитора складається з балетів «Іван –добрий молодець», «Незвичайний день», «Хлопчиш-Кибальчиш», симфонії (1966р.), сюїти, симфонічних казок «Івасик - Телесик» на слова Павла Тичини, «Кіт Хвостун» на слова Грицька Бойка, «Українське скерцо» для фортепіано й оркестру народних інструментів, п’ять концертів для фортепіано й оркестру, «Піонерський концерт» (з епізодом на тему «Маршу юних піонерів» Кайдан-Дешкіна), три сонати для фортепіано, «Українська сонатина», солоспіви, музику для радіопередач.

Помер 6 березня 1985 року у віці 69 років.

Яків Степанович Степовий

(20.10.1883-04.11.1921)

Яків Степанович Степовий

(український композитор)

Яків Степанович Степовий (справжнє прізвище Якименко) - український композитор, педагог, музичний критик.

Яків Степанович народився 20 жовтня 1883 року в місті Харкові. Батьки були меломанами, тому троє синів стали музикантами. Старший брат, Федір Якименко, навчався у Петербурзькій придворній капелі і згодом став українським композитором. Яків з 12 років співав в хорі хлопчиків Петербурзької придворної капели, де здобув початкову музичну освіту. Він оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті. У 1909 році закінчив Петербурзьку консерваторію по класу композиції і почав працювати викладачем співів у початкових школах. В 1911 році вперше побував у Києві. Величезне враження на нього справила поезія М. Рильського. Степовий став першим композитором, який поклав на музику його вірші. Влітку 1914р. остаточно утвердився в думці переїхати в Київ. Тут йому запропонували працювати в музичній школі Миколи Лисенка. У роки Першої світової війни Степового мобілізували до царської армії. Він був писарем санітарного поїзда. У травні 1917 року йому вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії. Композитор став викладати в Київській консерваторії і був керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.

Яків Степовий - майстер солоспівів на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського й інших хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, громадський діяч, пропагандист світової класики в Україні.

Після чергової концертної подорожі Степовий захворів на тиф і 4 листопада 1921 року помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі. Йому було 38 років.

Геннадій Петрович Татарченко

(17.05.1951)

Геннадій Петрович Татарченко

(український композитор)

Геннадій Татарченко - український композитор, заслужений артист України.

Народився Татарченко 17 травня 1951 року в місті Сніжне Донецької області. З 1957 року проживає у Києві. З шести років розпочав вчитися грати на скрипці, співав у хорі. Після закінчення музичної школи вступив до консерваторії. Навчання у консерваторії перервав після четвертого курсу. З 1975 року став гітаристом у ВІА «Кобза». Працював студійним музикантом і аранжувальником Будинку звукозапису при Держтелерадіокомітеті. Записав багато фонограм для відомих співаків. Перший успіх Татарченку приніс Назарій Яремчук у 1984 році, виконавши пісню «Полісяночка».

Татарченко - керівник студійного гурту, який записав більшість пісень Валерія Леонтьєва і Володимира Бистрякова. Крім цього він займається композиторською діяльністю. Всесоюзну славу йому принесли пісні «Міраж», «Арена», «Біла ворона», які виконав Валерій Леонтьєв. Пісні Татарченка «Білі нарциси», «Музика капели», «Смішний драндулет» виконує Софія Ротару.

Зараз Татарченко співпрацює з Юрієм Рибчинським, що приносить йому великий успіх. На деякий час він відійшов від написання шлягерів, щоб закінчити навчання в консерваторії і створити грандіозний проект з Юрієм Рибчинським – рок-оперу «Біла ворона». Зараз знову повернувся до написання шлягерів для багатьох відомих співаків. Геннадій Петрович створив продюсерський центр «GTC-production», який працює з молодими співаками.

Богдана Михайлівна Фільц

(14.10.1932)

Богдана Михайлівна Фільц

(український композитор)

Богдана Михайлівна Фільц – український композитор і музикознавець.

Богдана Фільц народилася 14 жовтня 1932 року в м. Яворів Львівської області. Життєва доля цієї жінки складалася непросто. Вона народилась в одній із відомих інтелігентно-просвітницьких родин Галичини. Батько композиторки був відомим адвокатом, активним діячем «Просвіти», ініціатором культурно-мистецьких закладів у Яворові. Мати закінчила філософський факультет, була гарною піаністкою. Внаслідок сталінських репресій Богдана втратила батьків у 1939 році і у сім років залишилася сиротою. Разом із сестрами вона в 1945 році опинилася у Львові.

Батьки дівчини з дитинства заклали їй любов до музики, мистецтва, прекрасного. Вона повернулася до занять з музики в 1945 році. Почала писати власні твори. В 1958 році закінчила Львівську консерваторію. Спілкувалася з найвидатнішими музикантами Західної України – Станіславом Людкевичем, Василем Барвінським. У Києві закінчила аспірантуру під керівництвом Льва Ревуцького.