Дитина в обрядах та звичаях (стр. 4 )

Погладжуючи тільце дитини, розводять ручки і примовляють:

Потягусі, потягусі,

На Галю ростусі.

Щоб Галочка росла,

Росла-підростала,

Щоб Галочка своїй мамці

Хучче в поміч стала [ інф. 11].

Або:

Ростоньки на костоньки

На легусі – потягусі [ інф. 5].

Маленькі дітки, хоч і мало що розуміють, але уважно прислухаються до всього, що відбувається навкруги. Дуже люблять малюки, коли рідні беруть їх за ручки і плескають у долоньки:

Тосі, тосі, свині в горосі

Поросята в гречці,

А музики без’язикі

Їдуть на овечці [ інф. 20].

Або:

Лапці – лапусі,

Де були? В бабусі!

А що їли – кашку!

А що пили – бражку!

А що на закуску?

Хліб і капустку!

Кашка солоденька

Бабуся добренька [ інф. 1].

Записали забавлянку, яку проводили, перебираючи пальчики дитини:

Сорока-ворона на припічку сиділа,

Дітям кашу варила, на порозі студила,

Тому дала, тому дала, тому дала і тому дала,

А цьому не дала, бо цей буцман,

Дров не носив, печі не топив,

Хліба не місив, діток гулять не водив,

Йому голову скрутили

І фур-фур-фур полетіли! [ інф. 10]

В іншій примовці, яку теж виконували, беручи в руки кожен пальчик, знайомили дітей з родиною. Починаючи від великого, промовляли:

Оцей пальчик – наш дідусь,

Цей пальчик – бабуся,

Отой пальчик – наш татусь,

А цей пальчик – мамуся,

А цей пальчик(вказуючи на мізинного) – хлопчик наш,

Звуть його Тарас! [ інф. 3]

Дитя любить виконувати такі нескладні рухи і щира посмішка є нагородою для матусі. Малюк полюбляє, коли не лише ручки беруть участь у забаві, а й інші частини тіла. Перебирали пальчики на ніжках, але асоціації були іншими:

Горошинка, квасолинка,

Квасолинка, біб,

А старий бобище

Фур-р-р-р аж на горище! [ інф. 6]

Є примовочка, виконуючи яку, легенько погладжують різні частини тільця дитини і лоскочуть в кінці тексту:

Ліс, поляна, горбик, яма,

Нарив, обрив,

Циці-пиці, пуп, криниця. [ інф. 15]

Записали забавлянки, які примовляли, постукуючи по ступні дитини:

1) Кую, кую, чобіток

Подай, Сашо, молоток

Не подасиш молотка –

Не підкую чобітка.

Молоток золотенький,

Чобіток дорогенький. [ інф. 18]

2)  Куєш, куєш ніжку

Поїдеш в доріжку

Треба коня підкувати Будем в баби ночувати. [ інф. 4]

3)  Приїхали ковалі,

Стали собі на селі.

-  Ковалю, ковалю, підкуй коня!

Як умієш, то підкуй

Як не вмієш, то не псуй. [ інф. 13]

4)  Ковалю, ковалю

Підкуй мені лялю. [ інф. 16]

Творячи для дітей нескладні тексти, враховуючи потреби і смаки маленьких слухачів, народ заповнив ці твори такими елементами, що відразу викликають зацікавлення дитини.

Важливий етап у житті малюка – перший крок. Як зазначила І. з с. Антонівка, починати ходити слід на одне з великих свят – Великдень, Спаса, Покрову чи ін.. У цей день важливо, щоб дитя зранку, як тільки прокинеться, пройшло через кімнату від порога до порога. Навіть якщо маля ще не зовсім впевнено стоїть на ногах, провести його на рушнику або тримаючи попід ручки. Тоді дитина швидше почне ходити [ інф. 20].

Щоб захистити малюка від нещасть протягом першого року його життя, як і в період вагітності, слід дотримуватися певних заборон:

- речі дитини не можна сушити на вулиці до хрестин, після обряду можна виносити надвір, але слід забрати до заходу сонця [ інф. 6, 17, 20];

- не можна виносити сміття з хати після заходу сонця [ інф. 4, 11]:

- також у цю пору не можна з хати нікому нічого давати [ інф. 1, 17];

- до року не можна показувати дзеркало [ інф. 16];

- не можна немовля купати в ті дні, коли родилося й хрестилося [ інф. 2, 6, 9, 19];

- не можна після заходу сонця воду, у якій купали дитя, виносити з хати [ інф. 3, 15, 16].

Всі ці заборони пов’язані з давніми віруваннями наших предків в те, що у дзеркалі може відбитися невідома істота й налякати маля, після заходу сонця активізується нечиста сила, а немовля перед нею надто беззахисне, тому про спокій дитини повинні подбати рідні.

Ще одна заборона стосувалася підстригання дитини, яке не можна було проводити до виповнення року. Лише на день народження або після нього можна було виконувати цю дію. Батьки збирали гостину на честь урочистого обряду першого постриження, що символізувало прилучення дитини до роду[ 16, 44]. Зазвичай у нашій місцевості вибирають суботу або неділю після іменин. Підстригати малюка можуть куми або батьки, дідусь чи бабуся. Звичаєм не допускається, щоб зістрижене волосся «валялося по двору», щоб його топтали люди чи звірі. Відоме повір’я наголошує, що викинуте волосся можуть підібрати птахи на гнізда, тому в дитини болітиме голова. Аби уникнути негативних наслідків, вдавалися до магічних дій: спалювали зістрижені пасма або закопували під деревом. Більшість інформаторів наголосила, що волосся треба спалити, щоб «не боліла дитина», але зафіксовано звичай закопувати волосся дівчинки під молодою вербою, щоб «росло, як верба» [ інф. 11]. О Ковальчук вважає, що спалення, кидання у воду або закопування волосся указує на зв’язок із язичницькими культами вогню, води та дерев [ 9, 62]. З. Небесна вказує, що постриження завершувало цикл родильної обрядовості і було «первинною обрядодією з низки інших, за допомогою якої здійснювався перехід у стан дорослих…» [ 16, 45].

Вигодовування та виховання дитини протягом першого року життя – то, найперше, любов і ласка оточуючих, бо саме вони нададуть їй сили й снаги вирости повноцінною, щасливою людиною. Ритмізована мова, пісенні твори сприяють розвитку малюка. Дотримання певних заборон захистить дитя від нещасть.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши зібраний матеріал, поспілкувавшись із старожилами-інформаторами, зробивши відповідні описи обрядодійств, з’ясовано, що жителі Берестечка і навколишніх сіл знають заборони і виконують обряди, пов’язані з родильною обрядовістю, але дещо в спрощеному вигляді, порівнюючи із дослідженнями вказаних джерел.

Здійснивши ретельний аналіз джерельного матеріалу та узагальнивши теоретичні відомості з теми, приходимо до висновку, що родильна обрядовість, яка використовується мешканцями досліджуваної місцевості, бере свій початок з дохристиянських часів, коли наші предки вірили в те, що довкола існують злі сили, від яких потрібно охороняти матір і дитину.

Результати дослідження доводять, що передродові обряди покликані сприяти нормальному протіканню вагітності та доброму самопочутті жінки. Оскільки вони торкаються появи нового члена сім’ї, то були насичені обереговими діями та повір’ями. Наприклад, плями на шкірі новонароджених пояснюють по-різному: вважає, що червоні знаки з’являються, коли вагітна злякається пожежі й схопиться в цей момент за якусь частину тіла. Чорні плями, порослі волоссям, виникають тоді, коли вагітна задивляється на оброслих шерстю диких чи свійських тварин [ інф. 3]. На думку , такі плями бувають, коли вдарити кішку або собаку [ інф. 4]. вважає, що поява цих знаків пов’язана з тим, що у вагітну щось кинули, й пляма з’явилася на тому місці, де вдарилася якась річ, і набула форми цього предмета [ інф. 15].

Дослідивши пологові звичаї, дійшли висновку, що етапи, описані в наукової літературі, не збереглися у повній мірі у нашій місцевості, і це пов’язано з тим, що у м. Берестечку зразу ж після Великої Вітчизняної війни була відкрита лікарня. Лише кілька старожилів можуть пригадати, як діяла баба-повитуха, але цілковито розповісти не в змозі. Зокрема, лише з с. Перемиль пригадала, що після виводин бабу-повитуху запрошували на зливки. За свідченням Олової А. Г., нема таких акушерок, які б у даний час щось примовляли, приймаючи дитину чи «зав’язуючи пуп».

Збереглося більше обрядів, пов’язаних з етапом хрестин, тому що ця дія проводиться священиком і практично не змінюється. Куми приносять крижмо, мило (щоб дитя було людям миле), хліб (печиво), цукор чи мед (цукерки), іграшку, зараз часто дають гроші. З давніх звичаїв залишився обряд обдаровування гостей «квіткою» після гостин на хрестинах.

Особливо важливим вважаємо етап першого року. У цей час маля входило у світ дорослих, тому мало навчися всього: говорити, ходити, самостійно їсти. Цей період завершувався пострижинами.

Нам вдалося записати різноманітні тексти колискових, примовки, забавлянки. Але у процесі дослідження виявили, що більшість молодих мам не співають колисанок, бо не знають. Вони вмикають музику, записану на диски. В кращому випадку звучить народна пісня. Модним стало робити масажі, навіть ходити до спеціальних лікарів. Старші люди – хранительки текстів, які без спеціальних вправ допомагають розминати певні органи дитини, тобто сприяти їх розвитку.

Відтак дослідивши народнопісенні тексти, які звучать біля малюків, обрядовість мешканців Берестечка та навколишніх сіл, пов’язану з народженням дитини, приходимо до висновку, що в цій сфері народних традицій сталися значні зміни. Забулися не лише магічні ритуали, тексти, але й чимало раціональних моментів, що мали охоронно-практичне значення, символізували прилучення до сімейного та громадського колективу. Ті моменти родильної обрядовості, що зберігаються (відвідування породіллі, обдаровування, перша купіль, гостина, хрестини) побутують без їх колишнього ритуально-магічного значення.