Формування умінь комп’ютерного моделювання у майбутніх фахівців-дизайнерів зачіски та макіяжу (стр. 3 )

Технологія процесу комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу складається із чотирьох послідовних етапів: 1) попередній; 2) етап отримання фотографії та занесення її у комп’ютер; 3) етап роботи у програмах комп’ютерного моделювання; 4) підсумковий етап. В цілому, результат процесу комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу залежить від умінь професійного виконання кожного етапу технології.

Уміння комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу – це інтегрована сукупність взаємопов’язаних умінь, яка виступає системотворчим компонентом професійної підготовки дизайнерів зачіски та макіяжу у вищому навчальному закладі. До структури умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу входить чотири складових: професійні уміння; операційно-інформаційні уміння; творчі уміння; оцінні уміння.

Професійні уміння включають уміння та здатності відбирати відповідні засоби та прийоми виконання перукарських та гримерно-візажних робіт, досліджувати та застосовувати методи та засоби корекції недоліків зовнішності клієнта та шляхи гармонізації зачіски, інших елементів зовнішнього образу та особистісних характеристик клієнта, створювати індивідуальний стиль та імідж для замовників, підбирати кольорову гаму для створення образу, аналізувати та визначати особливості волосся та зовнішності клієнта, використовувати сучасні форми організації надання послуг з перукарських робіт та декоративної косметики, організовувати впровадження інноваційних технологій, сучасних форм та методів роботи у виробничий процес, забезпечувати ефективне використання перукарського обладнання, устаткування, комп’ютерної техніки тощо.

Операційно-інформаційні уміння передбачають технічну грамотність; уміння будувати алгоритм виконання професійного завдання засобами інформаційних технологій; працювати із пристроями введення-виведення інформації; володіння програмним забезпеченням (знання інтерфейсу, принципів управління програмами); автоматизація навичок роботи з комп’ютером та програмним забезпеченням (застосування інструментів та ефектів, уміння працювати «гарячими клавішами»); здатність виконання операцій, що забезпечують процес комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу (коригування фотографії, введення фотографії у програму, встановлення вихідних параметрів, операції роботи із шаблонами, операції роботи у режимі дизайну, операції збереження та роздрукування моделей).

До творчих умінь відносяться: проблемне бачення; здатність до висування гіпотез, оригінальних ідей; здатність до дослідницької діяльності; вміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію; розвинута уява, фантазія; здатність до виявлення протиріч; здатність до подолання інерції мислення; здатність до міжособистісного спілкування.

Оцінні уміння містять дії, спрямовані на виконання аналізу та самоаналізу професійної діяльності, а саме: об’єктивно оцінювати власну професійну діяльність, враховуючи специфічні особливості обраної професії; обґрунтовувати правильність обраного шляху в процесі виконання практичного завдання з комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу для індивідуального замовника (клієнта), осмис­лення і аналіз власних дій; оцінювати особливості зовнішності клієнта з метою подальшої корекції наявних недоліків; оцінювати об’єктивні обмеження, що впливають на процес комп’ютерного моделювання зачіски і макіяжу, а також на реалізацію його результатів; оцінювати можливі помилки та шляхи їх ліквідації; оцінювати результати розв’язання професійних завдань з комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу; оцінювати можливості та шляхи практичної реалізації варіантів моделей, розроблених у процесі комп’ютерного моделювання зачіски і макіяжу.

При обґрунтуванні змісту навчального матеріалу щодо формування умінь комп’ютерного моделювання у майбутніх фахівців-дизайнерів зачіски та макіяжу було визначено головну провідну функцію дисципліни «Комп’ютерне моделювання зачіски та макіяжу», а саме - способи діяльності. У зв’язку із цим, до змісту навчального матеріалу увійшли такі завдання, які виконує дизайнер зачіски і макіяжу у салоні краси або в імідж-студії, працюючи із клієнтом. З метою формування професійних та оцінних умінь важливим елементом змісту навчального матеріалу стало розв’язання задач професійного спрямування та їх аналіз. Крім того, враховуючи, що комп’ютерне моделювання зачіски та макіяжу представляє діяльність, пов’язану із комп’ютерними технологіями, до змісту навчального матеріалу було включено інформацію і завдання щодо розвитку інформаційно-операційних умінь. Друга провідна функція дисципліни «Комп’ютерне моделювання зачіски та макіяжу» - образне бачення світу – реалізовувалась у змісті навчального матеріалу до усіх видів занять, формуючи таку важливу складову умінь комп’ютерного моделювання, як творчі уміння, розвиваючи естетичний смак та відчуття гармонії.

Відбираючи форми і методи формуванням умінь комп’ютерного моделювання у майбутніх дизайнерів зачіски та макіяжу, було визнано доцільним поєднання традиційних форм організації навчального процесу у вищих закладах освіти (лекції, практичні і лабораторні роботи, самостійна робота студентів, контрольні заходи) із інноваційними методами навчання (вирішення проблемних ситуацій, метод проектів, виконання творчих завдань, моделювання індивідуального образу, ескізування, дискусія, рольова гра, навчальна гра, розминка-змагання, аналіз продуктів діяльності, моделювання виробничих ситуацій, метод портфоліо та ін.).

Умовами результативного використання розроблених та обґрунтованих змісту, форм і методів формування умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу є ефективний контроль з боку викладача за результатами виконання самостійної роботи, за успішністю студентів у процесі проведення теоретичних, лабораторних і практичних занять. Найбільш доцільною системою контролю для розробленого змісту, форм і методів виявилась рейтингова система контролю успішності навчання. Для оцінювання знань, навичок та умінь студентів у процесі вивчення дисципліни «Комп’ютерне моделювання зачіски та макіяжу» у якості поточного контролю було обрано накопичувальний рейтинг; у якості підсумкового контролю – диференційований залік, оцінка на якому залежить від кількості балів, що набрав студент за весь період вивчення дисципліни. Враховуючи вимоги положень Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) була обрана розширена шкала підсумкового контролю, згідно із якою позитивні оцінки — «відмінно», дуже добре», «добре», «задовільно», «достатньо», негативні оцінки — «незадовільно», «неприйнятно».

У третьому розділі – „Організація та проведення педагогічного експерименту” – описано етапи та методику проведення експериментальної роботи та проаналізовано результати педагогічного експерименту.

Експериментальна робота проводилась на базі вищого навчального закладу

«Київська Академія перукарського мистецтва» із студентами, які навчаються за напрямом підготовки «Дизайн», спеціалізації «Дизайн зачіски та макіяжу».

Метою експериментальної роботи була перевірка ефективності розроблених та обґрунтованих змісту, форм і методів формування умінь комп’ютерного моделювання у майбутніх дизайнерів зачіски і макіяжу.

Проведення педагогічного експерименту передбачало три основні етапи роботи: підготовчий, основний, підсумковий.

На першому етапі було визначено необхідну кількість експериментальних та контрольних груп та необхідну тривалість проведення експерименту, розроблено методику проведення експерименту, відібрано методи визначення рівня сформованості умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу, підготовлено необхідні засоби та матеріали для проведення експерименту.

Другий етап – безпосереднє проведення експерименту. На даному етапі було вивчено початковий стан умов проведення експерименту, оцінено стан учасників педагогічного впливу, визначено критерії ефективності системи формувальних заходів, проведено інструктаж учасників експерименту про порядок та умови його ефективного проведення, проведено вхідне оцінювання та розраховано початкові коефіцієнти сформованості умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу, створено контрольні та експериментальні групи, доведено їх однорідність, реалізовано розроблені зміст, форми та методи формування умінь комп’ютерного моделювання у майбутніх дизайнерів зачіски і макіяжу, проведено вихідне оцінювання та зафіксовано отримані дані експерименту.

Третій – підсумковий етап - дозволив підвести підсумки експериментальної

роботи. Було здійснено розрахунки коефіцієнтів сформованості умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу, складено таблиці зведених даних, проаналізовано результати експериментальної роботи, проведено статистичну перевірку педагогічної гіпотези, оцінено дидактичну ефективність застосування у навчальному процесі розроблених та обґрунтованих змісту, форм і методів формування умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу.

Експериментальне дослідження проводилось на протязі 3-х років (2008-2010 р. р.). В експерименті приймали участь 111 осіб, з яких 55 респондентів увійшли до складу експериментальних груп, а 56 респондентів – до складу контрольних груп.

Для визначення рівня сформованості умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу застосовувався структурно-компонентний метод педагогічного оцінювання, запропонований євою. Дослідження сформованості умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу проводилось методом незалежних експертних оцінок. До експертного оцінювання залучались викладачі професійно-орієнтованих дисциплін Київської Академії перукарського мистецтва. У якості однієї з експертних оцінок використовувалась самооцінка студентів. Структурно-компонентний метод дозволив оцінити рівні сформованості умінь комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу як в цілому, так і за усіма його компонентами: професійні, операційно-інформаційні, творчі та оцінні уміння. Оцінювання проводилось за трьома рівнями: високим, середнім, низьким. Для визначення думки експертів та самоаналізу студентів здійснювалось моделювання виробничих ситуацій, тобто кожен із досліджуваних повинен був провести усі етапи технологічного процесу комп’ютерного моделювання зачіски та макіяжу для «клієнта».

Перевірка однорідності контрольних та експериментальних груп перед початком експериментального навчання здійснювалась з використанням t-критерія Стьюдента. Перевірка достовірності отриманих результатів проводилась за допомогою t-критерія Стьюдента, але вже при залежних вибірках, до яких відносяться результати однієї і тієї ж групи респондентів до і після експерименту.