Зміст (стр. 5 )

Узагальнюючи результати проведеного наукового дослідження конституційно-правового статусу народного депутата України, слід зазначити, що в умовах реформування системи органів державної влади України, особливо актуалізується проблема приведення конституційно-правового статусу народного депутата України у відповідність до вимог державно-правової дійсності, становлення інституту представника народу, адекватного потребам самого народу як носія влади, стабілізації політичної системи України. Зокрема, на нашу думку, доцільно виокремити наступні акценти в процесі оптимізації конституційно-правового статусу парламентарія:

приведення всіх елементів конституційно-правового статусу народного депутата України у відповідність із теоретичними засадами народного представництва, визначення основної доктрини мандату парламентаря України (виключно виборний характер набуття мандату парламентарія України, вільний характер мандату народного депутата України з кореспондуючим цьому механізмом конституційно-правової відповідальності; чітке дотримання принципів представницького мандату);

якісні перетворення у системі органів державної влади України, що значно б оптимізувало здійснення конституційно-правового статусу народного депутата України (можливе утворення другої палати Конституційного Суду України, яка б займалася питаннями позбавлення народних депутатів України недоторканності у формі імунітету, іншими формами конституційної та інших видів юридичної відповідальності народних депутатів України, членів інших органів державної влади тощо);

приведення всіх елементів конституційно-правового статусу народного депутата України у відповідність до Конституції України, недопущення розширеного трактування у інших нормативно-правових актах норм Конституції України;

розроблення та впровадження різноманітних механізмів, спрямованих на забезпечення дотримання конституційно-правового статусу народного депутата України самим народним депутатом України, з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Визнаючи загалом прогресивний характер сучасної моделі інституту народного депутата України, необхідно на базі науково-обґрунтованих пропозицій і рекомендацій провести суттєве реформування організаційних, нормативно-регулятивних, матеріально-технічних, бюджетно-фінансових та інших основ народного представництва, що має забезпечити формування дієздатного парламенту та оптимальне функціонування органу законодавчої влади України відповідно до прогресивних європейських стандартів представницького народовладдя.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

Список використаних джерел

[1] Нерсесянц права. – М., 1999. – С.102.

[2] Конституционное (государственное право) зарубежных стран. В 4 т. – Тома I-II: Часть общая / Под ред. . – М., 1999. – С. 448-449.

[3] Самодержавие народа (Опытъ соціально-политической конструкции суверенитета). – С.-Петербург, 1905. – С. 1-2.

[4] Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002.–С.120.

[5] О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955. – С. 172.

[6] Основные начала государственного права. – М., 1898. – С. 229-230.

[7] Дурденевский конституционное право в избранных образцах (с приложением текстов конституций). – Ленинград, 1925. – С. 24.

[8] Сравнительный очерк государственного права иностранных держав. Ч. I. Государство и его елементы. – C.-Петербург, 1906. – C. 35.

[9] Георгъ Еллинекъ Право современного государства Т. І. // Общее учение о государстве. Книга III. – С.-Петербург, 1908. – С. 418.

[10] Основные начала государственного права. – М., 1898. – С. 174-175.

[11] Гражданское общество, правовое государство и право // Государство и право. – 2002. - №1. – С. 18.

[12] Магазинер по государственному праву (Общее государственное право). – Петроград, 1919. – С. 102-103.

[13]Авакьян России: природа, эволюция, современность. – М., 2000.–С.28.

[14] Магазинер по государственному праву (Общее государственное право). – Петроград, 1919. – С. 103-104.

[15] Там само. – С. 104-105.

[16] Дайси государственного права Англии // под ред. . – С.-Петербург, 1891. – С. 45.

[17] Дурденевский конституционное право в избранных образцах (с приложением текстов конституций). – Ленинград, 1925. – С. 28.

[18] Blackwell Encyclopedia of Political Institutions. - Oxford, 1987. - P. 329.

[19] Конституционное (государственное право) зарубежных стран: В 4 т. Тома I-II. Часть общая. / Под ред. . – М., 1999. – С. 448.

[20] Президентская власть и нынешние президенты. – М.,1997.–С. 117.

[21] Градовский право важнейших европейских держав. – СПб., 1895. – С. 188.

[22] Георгъ Еллинекъ Право современного государства Т.1 // Общее учение о государстве. Книга III. – С.-Петербург, 1908. – С. 429-430.

[23]Конституционное (государственное право) зарубежных стран: В 4 т. Тома I-II. Часть общая. / Под ред. . – М., 1999. – С. 449.

[24] Дубенко служба і державні службовці в Україні / За ред. . – К., 1999. – С. 39.

[25] Зимина Дюверже и его книга «Политические партии» // Политические партии. – М., 2000. – С. 11.

[26] Лафитский конституционного строя США. – М., 1998. – С. 146.

[27] Георгъ Еллинекъ Право современного государства Т. І // Общее учение о государстве, Книга III. С.-Петербург, 1908. – С. 430-431.

[28] Авакьян -99 депутатов Государственной Думы: правила и процедуры. М., 1999. – С. 7.

[29] Георгъ Еллинекъ Право современного государства Т. І // Общее учение о государстве, Книга III. С.-Петербург, 1908. – С. 427.

[30] А. Эсмен. Основные начала государственного права. – М., 1898. – С. 178-179.

[31] Биков ійно-правовий статус національних меншин в Україні: Автореф. ...к. ю. н. / 12.00.02. – К., 2001. – С. 11.

[32] Волошин ійно-правові засади самоорганізації національних меншин в Україні: Автореф. ...к. ю. н. / 12.00.02. – К., 2001. – С. 15.

[33] Георгъ Еллинекъ Право современного государства Т. І // Общее учение о государстве, Книга III. – С.-Петербург, 1908. – С. 417.

[34] Погорілко і проблеми конституційного ладу України // Правова держава. – К., 1999. - Випуск 10. – С. 43.

[35] Кривенко ійно-правові основи референдумів в Україні / В кн.: Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 2001. – С. 94.

[36] Государственное право Германии. Т. І. – М., 1994. – С. 48.

[37] Шайо Андраш Самоограничение власти (краткий курс конституционализма.). – М., 2001. – С. 62.

[38]Михалева право зарубежных стран СНГ.– М., 1998. – С. 300.

[39] Погорілко і проблеми конституційного ладу України // Правова держава. – К., 1999. - Випуск 10. – С. 43.

[40] , , Стешенко право стран Содружества Независимых Государств. – М., 1999. – С. 272.

[41]Михалева право зарубежных стран СНГ.– М., 1998. – С. 300.

[42] Безуглов статус советского депутата // Серия государство и право. – 1974. - № 5. – С. 8.

[43] Зиновьев народного депутата в СССР (проблемы теории и практики). – Л., 1987. – С. 8-9.

[44] Зиновьев право. – СПб., 1998. – С. 39.

[45] , Mарченко М. Н., Стешенко право стран Содружества Независимых Государств. – М., 1999. – С. 272.

[46] Кравченко ійне право України. – К., 2000. – С. 175.

[47]Михалева право зарубежных стран СНГ.– М., 1998. – С. 300.

[48] Арановский право зарубежных стран. – М., 1998. – С. 431.

[49] Сивов советского депутата. – Л., 1973. – С. 28.

[50] Тодыка конституционного строя Украины. – Х.,1999. – С. 180.

[51] Парламентское право России / Под ред. , . – М., 1999. – С. 63.

[52] Смирнов представители народа. – М., 1975. – С. 6.

[53] Шляхтун : Словник-довідник. – К., 2003. – С.92.

[54] Дубенко служба і державні службовці в Україні / За ред. . – К., 1999. – С. 39.

[55] Старилов право. – М., 1996. – С. 131-132.

[56] Советский енциклопедический словарь. – М., 1981. – С. 1279.

[57] Конституція незалежної України / За ред. ілка, , В. О. Євдокимова. – К., 2000. – С. 226.

[58] Богданова науки констуционного права. – М., 2001. – С. 47, 60-61.

[59] Там само. – С. 61.

[60] Богданова науки констуционного права. – М., 2001. – С. 61, 65.

[61] Там само. – С. 62.

[62] Сивов советского депутата. – Л., 1973. – С. 25.

[63] Сурилов государства и права. – Одесса, 1989. – С. 392-393.

[64],Савицкая , свобода, равенство.– Львов, 1981. –С.100-101.

[65] О категории "правовой модус" и её содержании // Государство и право. - 1998. - № 4. – С. 86.

[66] Сивов советского депутата.– Л., 1973. – С.28.

[67] Петришин должностного лица: общетеоретическое исследование / Автореф. …к. ю. н. / 12.00.01. – Х., 1988. – С. 13-14.

[68] Воеводин права и обязанности советских граждан // Советское государство и право. – 1965. - №2. – С. 45-46.

[69] Шайо Андраш Самоограничение власти (краткий курс конституционализма.). – М., 2001. – С. 35.

[70] , Рахимов идентичность как елемент правового статуса личности. / Государство и право. – 2000. - №5. – С. 6.

[71] Теория государства и права / Под ред. . – М., 1999. – С. 420.

[72] Теория государства и права // Под ред. и . – М., 2000. – С. 355.

[73] Кутафин конституционного права. – М., 2001. – С. 361, 363.