Зміст (стр. 1 )

ЗМІСТ

ВСТУП С.3

Розділ I. Загальна характеристика конституційно-правового статусу народного депутата С.12

1.1.Теоретичні основи статусу парламентарія як інституту представницької демократії С.12

1.2.Поняття конституційно-правового статусу народного депутата України

С.29

1.3.Теоретичні доктрини та конституційна модель депутатського мандату

С.54

1.4.Конституційно-правові основи статусу народного депутата України

С.75

Висновки до розділу I С.111

Розділ II. Структура конституційно-правового статусу народного депутата України С.115

2.1. Повноваження народного депутата України С.115

2.2. Форми роботи народного депутата України С.139

2.3. Гарантії діяльності народного депутата України: поняття та види С.156

2.4. Проблеми відповідальності народного депутата України С.169

Висновки до розділу II С.185

ВИСНОВКИ С.188

Список використаних джерел С.200

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

ВСТУП

Актуальність теми. Після здобуття незалежності Україна, як і низка інших пострадянських республік, відмовилась від побудови державної влади на основі принципу верховенства Верховної Ради України над всіма іншими державними органами і сприйняла принцип організації державної влади на засадах її поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6 Конституції України).

Відповідно з цим нововведенням Конституція України 1996 р. вперше у вітчизняній конституційній правотворчості конституювала Верховну Раду України - парламентом, який виступає єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст.75 Конституції України).

Політична реформа, доктринальною ідеєю якої є перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, органічно пов’язується з подальшою трансформацією Верховної Ради України. Вона полягає в необхідності підвищення її ролі, укріпленні позицій парламентаризму, що відповідає найбільш поширеній у демократичних країнах Європи моделі. Вирішення цього завдання - надзвичайно важлива, складна, комплексна проблема, яка має багатоаспектний характер. Одним із центральних напрямів його реалізації є наукове дослідження інституту народного депутата України, особливо - конституційно-правового статусу народного депутата України.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потребою у створенні сучасної вітчизняної теорії конституційно-правового статусу народного депутата України, з другого – необхідністю розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо реформування конституційно-правового статусу народного депутата України, з третього – орієнтацією України на світові досягнення розвинутих демократій з метою врахування прийнятного досвіду задля оптимізації інститутів вітчизняного парламентаризму.

Обрана тема актуалізується процесом модернізації чинної Конституції України, складовим елементом якої є оновлення конституційного статусу народного депутата України.

Окрім вищевказаного, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена комплексною природою статусу народного депутата України як правового інституту, який складається як з безпосередньо регулюючих норм різних галузей національного законодавства, так і норм, що опосередковано детермінують суспільні відносини, пов’язані з організацією і функціонуванням Верховної Ради України як представницького законодавчого органу України, а саме: конституційного, адміністративного, цивільного, почасти кримінального тощо. Така особливість правової регламентації діяльності народних депутатів України, вимагає досягнення оптимального співвідношення і єдиної концептуальної спрямованості цих норм. У зв’язку з цим особливого значення набуває встановлення концептуальних теоретичних засад статусу народного депутата України, розробку оптимальної доктрини та конституційної моделі мандату народного депутата України.

Необхідність наукового дослідження теми дисертації диктується також станом її опрацювання в юридичній науці. Важливо відмітити великий внесок науковців-конституціоналістів попередніх років у розроблення концептуальних основ статусу народного депутата в загальнотеоретичному плані, а також інших питань. Проте, більшість згаданих праць видано за радянських часів, коли відстоювалися інші теоретичні доктрини і конституційні моделі.

У сучасній юридичній, зокрема конституційно-правовій науці, комплексне дослідження проблем конституційно-правового статусу народного депутата України поки що відсутнє.

Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потребою у створенні вітчизняної теорії конституційно-правового статусу народного депутата України, як суб’єкту державно-владних відносин, з другого – необхідністю розробки науково-обґрунтованих прикладних рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового статусу народного депутата України та подальшого розвитку законодавства України про статус народного депутата України, з третього – орієнтацією України на світові досягнення розвинутих демократій світу з метою розвитку інституцій представницького народовладдя.

Незважаючи на те, що питання про особливу роль парламентарія України в реалізації завдань і функцій Верховної Ради України у сучасній юридичній літературі не викликає сумніву, слід констатувати відсутність комплексних досліджень проблем конституційно-правового статусу народного депутата України в цілому, а також деяких із елементів конституційно-правового статусу народних депутатів зокрема.

Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на інститут народного депутата України, проблематиці конституційно-правового статусу народного депутата України приділяли увагу , іца, , іх, ілко, М. І. Ставнійчук, , та деякі інші вчені. Їх розробки використовуються в даній дисертації.

Досліджуючи окремі аспекти становлення і розвитку інститутів представницької демократії в Україні автор також враховував досягнення відомих вчених XIX - початку XX століть, зокрема , , А. Есмена, Г. Єллінека, Б. О. Кістяківського, , М. І. Лазаревського, , іна, .

Дисертаційне дослідження спирається також на праці провідних сучасних науковців Російської Федерації – , І. А. Азовкіна, , ї, , ї, , В. І. Лафітського, іна, , іна, В. Є. Чиркіна, , та ряду інших.

Парламентські інститути - предмет світової науки. Ті чи інші їх аспекти досліджували зокрема М. Амеллер, Ф. Ардан, Ж. Блондель, П. Бромхед, А. Дайсі, М. Дюверже, Л. Дюгі, Т. Маунц, М. Прело, К. Хессе. Їх праці використовуються при розгляді деяких питань дисертаційної теми.

Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищено ряд дисертацій, присвячених актуальним проблемам українського парламентаризму, місця законодавчої влади у системі поділу влади, виборів до Верховної Ради України. Однак, ці роботи не містять комплексного наукового аналізу статусу народного депутата України, тому дане дисертаційне дослідження органічно доповнює їх, а наявність означених праць не позбавляє його актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. НАН України з теми “Система органів державної влади України” (№ держ. реєстрації РК 0101U001009).

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб на базі досягнень юридичної теорії, зокрема конституційно-правової, продовжити розроблення теорії народного депутата і шляхом її поглиблення, розвитку та оновлення створити сучасну теорію інституту народного депутата України; на даній основі запропонувати наукову концепцію конституційної моделі мандату народного депутата України як суб’єкта державно-владних відносин; сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про статус народного депутата України.

Визначена мета дослідження досягається постановкою і розв’язанням таких задач:

узагальнити поширені уявлення про поняття інституту народного депутата України, конституційно-правового статусу народного депутата України та сформулювати авторські дефініції означених понять;

визначити статус народного депутата України з точки зору його політико-правової природи як представника народу, посадової особи – члена парламенту, політичного діяча – суб’єкта політичної влади та політичних процесів;

розкрити статус народного депутата України з точки зору його співвідношення із статусами посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, з метою структуризації елементного складу статусної конструкції народного депутата України;

визначити систему критеріїв класифікації елементів статусу народного депутата України;

узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід щодо статусу депутата парламенту та запропонувати оптимальну вітчизняну модель;

з’ясувати механізми реалізації повноважень, гарантій та відповідальності народного депутата України;

розробити пропозиції і рекомендації, спрямовані на модернізацію конституційно-правового статусу народного депутата в процесі реформування Конституції України.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов’язані з конституційно-правовим статусом народного депутата України.

Предмет дисертаційного дослідження складає конституційно-правовий статус народного депутата України.

Методологічною основою дисертації Дисертантом використані наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ та інститутів політико-правового характеру, яким є народний депутат України. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об’єкта. Дисертант комплексно використовує принципи і засоби філософського та теоретико-правового підходів, виходить з єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об’єктивності, конкретності істини; використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.