Пояснювальна записка (стр. 2 )

3.  Схоластика. Фома Аквінський і його п’ять доказів буття Бога.

4.  Загальне поняття і передумови філософії епохи Відродження.

5.  Основні напрямки філософії епохи Відродження:

а) гуманізм (Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка);

б) філософія Реформації (Лютер, Кальвін, Мюнцер та ін.);

в) неоплатонізм (Микола Кузанський);

г) натурфілософія (Леонардо да Вінчі, Микола Коперник, Галілео Галілей, Джордано Бруно).

Контрольні питання:

1.  Дайте порівняльний аналіз філософської думки Середньовіччя і Античності.

2.  Як у середньовічній філософії відбувалося пізнання світу?

3.  Який вплив мала філософія Августина Блаженного на взаємовідносини церкви і держави?

4.  Чому роздуми про буття інський пропонував саме у формі доказів?

5.  Дайте порівняльну характеристику філософії Середньовфччя і Відродження.

6.  Що є спільного у філософських напрямках епохи Відродження?

Теми рефератів:

1.  проблема добра і зла у Середньовічній теологічній філософії.

2.  Проблема взаємовідносин церкви і держави у філософії Августина Блаженного.

3.  Філософія Фоми Аквінського і її історичне значення.

4.  Натурфілософія епохи Відродження, її представники і історичне значення.

5.  Гуманізм епихи Відродження і сьогодення.

Ключові поняття теми:

Догмат – істина, яка не потребує доказу і сприймається на віру.

Теоцентризм – (від. лат. Tео – Бог) – тип філософського світогляду епохи Середньовіччя, в основі якого лежить пояснення оточуючого світу, явищ природи через панування надприродної сили – Бога.

Патристика – (від лат. pater – отець) – визнаний офіційною церквою напрямок у філософії, який розроблявся отцями церкви.

Схоластика – (від лат. schola – школа) – “шкільна філософія”, пануючий напрямок у середньовічній теологічній філософії, який характеризує відірваність від реальної дійсності, замкнутість, консерватизм, догматизм. Схоластика мала за мету філософськи обгрунтувати релігійне вчення і догмати Церкви.

Реформація – соціально-політичний та релігійний рух у XVI столітті, який мав за мету реформу католицизму, демократизацію церкви, перегляд взаємовідносин між церквою і віруючими.

Неоплатонізм – напрямок у філософії епохи Відродження, представники якого розвивали вчення Платона, намагалися пізнати природу, космос і людину з позицій ідеалізму.

Антропоцентризм – тип філософського світогляду, в центрі якого стоїть проблема людини. Отримав поширення в епоху Відродження, Нового та новітнього часу та у деяких сучасних філософських школах.

Гуманізм – напрямок у філософії Відродження, який у центр уваги (і у центр Всесвіту) ставив людину, її гідність, велич, могутність і творчий потенціал.

Література:

1. Надольний І. Ф. Філософія, 1999.

2. Якушев . Конспект лекций, 2000.

3. Щерба до філософії, 2002.

4. Спиркин . Учебное пособие для вузов, 2003.

5. Фролов словарь, 1980.

Тема 4. Філософія Нового часу.

1.  Основні риси філософії XVII – XVIII століть.

а) особливості епохи (розвиток капіталізму, науки, відокремлення державної влади від церковної та ін.) і їх відбиття у філософії;

б) раціоналізм як напрямок у філософії Нового часу;

в) сутність філософського напрямку емпіризму.

2.  Філософські погляди Ф. Бекона, Т. Гоббса і Д. Локка.

а) метод, шляхи та “примари“ пізнання за філософією Френсіса Бекона;

б) проблема суспільства і держави у філософії Томаса Гоббса;

в) теорія пізнання Джона Локка.

3.  Філософські погляди Р. Декарта, Б. Спінози, Г. Лейбница.

а) філософський метод і вчення про субстанцію Рене Декарта;

б) вчення про єдину субстанцію і ступені пізнання Бенедикта Спінози;

в) “монадологія” Готфріда Лейбница.

4.  Суб’єктивний ідеалізм Д. Берклі та Д. Юма.

5.  Філософія французького Просвітництва: Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро та ін.

а) деїстичний напрямок у філософії французького Просвітництва та його представники Франсуа Вольтер і Жан Жак Руссо;

б) атеїстично-матеріалістичний напрямок у філософських поглядах Дені Дідро, Поля Гольбаха, Клода Андріана Гельвеція, Жюльєна Офре де Ламетрі.

Контрольні питання:

1.  Як вирішувалась проблема методу пізнання у філософії Нового часу?

2.  У чому полягає особливість філософії суб’єктивного ідеалізму?

3.  У чому полягає сутність філософських систем Ф. Бекона і Р. Декарта?

4.  Окресліть характерні риси пантеїзму Б. Спінози.

Ключові поняття теми:

Раціоналізм (від лат. ratio – розум) – напрямок у філософії, згідно якому основою як буття, так і пізнання є розум.

Емпіризм (від лат. empirio – досвід) – напрямок у філософії, прихильники якого стверджують, що у основі пізнання лежить досвід.

Індукція – метод пізнання “від окремого до загального”. Узагальнення багатьох окремих явищ і отримання на їх оснлві загальних висновків.

Дедукція – метод пізнання, протилежний індукції: “від загального до окремого”. Спираючись на цілковито певні факти, за допомогою розуму і перевірених логічних прийомів виводити нові, також певні знання.

Субстанція – згідно філософії Декарта та ін. це все, що існує, не потребуючи для свого існування нічого, крім самого себе.

Дуалізм – філософський напрямок, започаткований Декартом, згідно якому існують дві незалежні субстанції – матеріальна і духовна, як дві протилежні і поєднані сторони єдиного буття. Виходячи з цієї точки зору, “основного питання” філософії (що є первинним – матерія чи свідомість) не ісеує, тому що і матерія і свідомість взаємодоповнюють одне одного та існують завжди.

Монада – згідно теорії Лейбница, це проста, неподільна, нематеріальна субстанція, з великої кількості яких складається світ.

Деїзм – напрямок у філософії, послідовники якого припускають існування Бога тільки як першопричини, Творця всього сущого, однак відкидають його наступний вплив на світ, виступають як проти персоніфікації Бога, так і проти ототожнення його з природою.

Пантеїзм – “все є Бог”, ототожнення Бога і природию

Атеїзм – напрямок у філософії, послідовники якого відкидають існування Бога у будь-яких проявах, а також релігію.

Суб’єктивний ідеалізм – напрямок у філософії, представники якого (Д. Берклі, Д. Юм) відкидали існування світу поза свідомістю окремої людини.

Об’єтивний ідеалізм – напрямок у філософії, представники якого (Платон, Г. Лейбниц, Г. та ін.) вважали, що первинною є ідея (абсолютний дух, Бог), яка існує об’єктивно, поза свідомістю окремої людини, і породжує навколишній світ.

Література:

1. Надольний І. Ф. Філософія, 1999.

2. Якушев . Конспект лекций, 2000.

3. Спиркин . Учебное пособие для вузов, 2003.

Тема 5. Просвітництво і німецька класична філософія.

1.  Філософія І Канта.

а) докритичний період у творчості І. Канта: “Коперниківський переворот як система революційних поглядів на проблему розвитку Всесвіту, природи та

людини;

б) критичний період у філософії І. Канта: агностицизм.

2.  Система і метод Г. Гегеля.

а) Гегель як представник об’єктивного ідеалізму. Абсолютна ідея і абсолютний дух.

б) діалектика Гегеля як загальний закон роззвитку і існування абсолютного духу.

3.  Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха.

4.  Філософські погляди Фіхте і Шеллінга.

а) “Я-концепція” І. Г.Фіхте – оригінальний погляд на навколишній світ;

б) натурфілософія, практична філософія і ірраціоналізм Ф. інга.

Контрольні питання:

1.  Чому відкриття І Канта у сфері природознавства отримали назву саме “коперниківського перевороту”?

2.  Як І. Кант доказував, що адекватне пізнання неможливе? У чому полягає відмінність його поглядів від агностицизму інших філософів?

3.  Що таке “категоричний імператив” І. Канта? Дайте характеристику двох типів ставлення однієї людини до іншої: або як до мети, або як до засобу.

4.  Як ви розумієте тезу Фіхте: “Свобода є добровільне підкорення загальній необхідності”?

5.  Назвіть і дайте характеристику основних етапів розвитку філософії Шеллінга.

6.  У чому полягає прогресивний, а у чому реакційний характкр філософських поглядів Гегеля?

Теми рефератів:

1.  Специфіка і своєрідність німецької філософської думки.

2.  Агностицизм І. Канта.

3.  Вчення І. Канта про мораль і етичні погляди сьогодення.

4.  Ототожнення буття і мислення у філософії Г. Гегеля.

5.  Ірраціоналізм Шеллінга.

Ключові поняття теми:

Антиномії – протилежні судження, протиріччя, які неможна розв’язати.

Апріорне знання – знання переддосвідне, існує у розумі спочатку і не потребує ніякого доведення досвідом.

Апостеріорне знання – знання, отримане у результаті досвіду.

“Річ у собі” – одне з центральних понять філософії І. Канта: внутрішня сутність речі, яка ніколи не буде пізнана розумом.

Категорія (грец. – висказування) – найбільш загальні поняття, за допомогою яких можна описати і до яких звести все суще. Немає таких речей або явищ світу, котрі не мали б ознак, які характеризуються філософськими категоріями.

“Категоричний імператив” – загальний моральний закон, сформульований І. Кантом: “Вчиняй так, щоб максима твоєї волі повсякчас могла би стати і нормою загального законодавства” (не роби іншим того, чого не бажаєш собі).

Ірраціоналізм – заперечення будь-якої логіки і закономірності у бутті, сприймання дійсності як хаосу.

Література:

1.Надольний І. Ф. Філософія, 1999.

2. Якушев . Конспект лекций, 2000.

3. Спиркин . Учебное пособие для вузов, 2003.

Тема 6. Посткласичний розвиток світової філософії.

1.  Марксистсіка філософія (К. Маркс, Ф. Енгельс)

а) причини винекнення, поширення і популярності марксизму і марксистської філософії у кінці ХІХ – першій половині ХХ століть;

б) історичний матеріалізм як матеріалістичне розуміння історії. Суспільно-економічні формації;