Пояснювальна записка (стр. 1 )

Пояснювальна записка

Курс „Філософія” дає можливість студентам отримати необхідну систему фундаментальних філософських знань відповідно до сучасного рівня осягнення дійсності, оволодіти вмінням застосовувати ці знання в безпосередній практичній і науковій діяльності, при аналізі нагальних проблем сьогодення.

Дані методичні рекомендації мають на меті допомогти студентам глибше оволодіти знаннями з основних тем курсу дисципліни „Філософія”. Вони містять деталізовані плани до всіх тем курсу, контрольні питання для самоперевірки знань, перелік можливих тем рефератів з кожної теми та невеличкий словник – ключові поняття до кожної теми, а також – список рекомендованої літератури.

Ця методична розробка може бути корисною при підготовці до семінарів та атестацій з філософії, самостійнім оволодінні знаннями з даного курсу та під час підготовки до іспиту.

Тема 1. Філософія і її роль у житті людини і суспільства.

1.  Світогляд, його структура і типи.

а) визначення поняття “світогляд”;

б) типи світогляду: міфологія, релігія, філософія;

в) специфіка філософського світогляду.

2.  Філософія, її об’єкт, предмет і місце в житті людини.

а) об’єкт філософії, його схожість і відмінність від

об’єктів інших гуманітарних наук;

б) “Головним пердметом філософії є людина” І. Кант;

в) основні розділи філософії: онтологія, гносеологія, аксеологія, праксеологія, філософська антропологія, філософія суспільства, філософія історії, культурологія тощо.

3.  Функції філософії.

4.  “Основне питання” філософії та його еволюція.

а) онтологічний аспект “основного питання” філософії та шляхи його вирішення;

б) гносеологічний аспект «основного питання» філософії та шляхи його вирішення;

в) сучасний стан «основного питання» філософії та його перспективи.

Контрольні питання

1.  Які існують типи світогляду і у чому полягає специфіка кожного з них?

2.  Яка роль філософії в системі інших наук і у житті людини?

3.  У чому полягає відмінність функцій філософії від функцій інших гуманітарних наук?

4.  У чому полягає зміст “основного питання” філософії, яка його історія, сучасний стан та перспективи?

5.  Чому за тисячолітню історію існування філософія не вирішила жодного з своїх фундаментальних питань?

Теми рефератів:

Філософія в системі культури. Філософія і наука. Філософія і політика. Філософія і світогляд. Людське буття і його основні параметри. Людина як вища цінність в системі філософського знання.

Ключові поняття теми:

Світогляд – цілісний погляд на світ і місце людини у ньому.

Міфологія – форма суспільної свідомості давнього суспільства, яка являє собою цілісне, художньо-наглядне сприйняття світу. Міфології властива персоналізація сил природи.

Релігія – форма світогляду, яка заснована на вірі в єдиного Бога, який впливає на життя людини і навколишнього світу.

Філософія (від греч. phileo-“люблю” та sophia-“мудрість” – любов до мудрості) – особливий погляд на світ, який розкриває сутність предметів та явищ, вивчає світ з точки зору найбільш загальних законів його розвитку. На відміну від міфології та релігії філософські погліди базуються на даних науки, спираються на докази й досвід.

Онтологія (onthos – суще) - філософське вчення про буття.

Гносеологія (gnosis – знання) – філософське вчення про пізнання.

Аксеологія (axios – цінний) – філософське вчення про цінності і їх роль у житті людини і суспільства.

Праксеологія (praksis – діло, діяння) – філософське вчення про практику і практичне існування людини.

Етика – філософське вчення про мораль.

Естетика – філософське вчення про прекрасне в житті та мистецтві, про творчість за законами краси.

Матеріалізм – напрямок у філософії, представники якого сприймають дійсність як реально існуючу, матерію – як первичну субстанцію, а свідомість – як породження, прояв матерії.

Ідеалізм – напрямок у філософії, представники якого визнають первинність духовного начала (субстанції). Вирізняється об’єктивний і суб’єктивний ідеалізм.

Гностицизм – напрямок у філософії, представники якого (як правило, матеріалісти) вважають, що можливості людини у пізнанні світу необмежені.

Агностицизм – напрямок у філософії, представники якого (як правило, ідеалісти) вважають, що до кінця світ познати неможливо.

Література

1.  І. Філософія, 1998.

2.  Надольний І. Ф. Філософія, 1999.

3.  Лешкевич . Вводный курс, 1998.

4.  Якушев . Конспект лекций, 2000.

5.  Щерба до філософії, 2002.

6.  Спиркин . Учебное пособие для вузов, 2003.

7.  Історія української філософії, 1997.

8.  Фролов словарь, 1980.

Тема 2. Філософія Стародавнього світу.

1.  Умови формування та загальні риси філософії Стародавнього світу. Синкретичний (нерозділений) характер знання.

2.  Філософія у Стародавній Індії.

а) джерела філософської думки Стародавньої Індії: Веди, Упанішади, Махабхарата, Рамаяна;

б) філософські школи Індії;

в) онтологія давньоїндійської філософії;

г) гносеологія давньоіндійської філософії;

д) буддизм як філософська течія.

3.  Філософська думка у Стародавньому Китаї.

а) проблема людини у філософії Китаю;

б) основні школи давньокитайської філософії: конфуцианство, даосизм, легізм;

4.  Давньогрецька філософія.

а) загальне поняття і періодизація давньогрецької філософії;

б) пошук першопочатку буття філософами досократичного періоду (Мілетська школа, Геракліт, Піфагор, Демокріт);

в) філософія Сократа і його метод “майєвтики”;

г) теорія пізнання, проблема людини і держави у філософії Платона;

д) вчення Арістотеля про буття. Арістотель про мистецтво.

5. Проблема існування людини в еллінській та римській філософії.

а) роль історичного фактору у змінах, які відбулися після IV ст. до н. е. у античній філософії;

б) провідні філософські течії еллінського і римського періоду (кініки, стоїки, тощо).

Конторольні питання:

1.  У чому полягає відмінність теорії пізнання у філософії Давної Індії, від європейської традиції?

2.  У чому полягає специфіка філософської думкм Давнього Китаю?

3.  Як змінювався основний предмет філософських роздумів у творчості мислителей античності.

4.  Яка є роль античного періоду у становленні і розвитку філософії як галузі знань?

Теми рефератів.

1.  Людина як міра всіх речей (Проблема людини і суспільства у давньогрецькій філософії).

2.  Арістотель про мистецтво.

Ключові поняття теми:

Синкретичність – неподільність на галузі, міфологічність знання у Давньому світі.

Веди (дослівно-“знання”) – релігійно-філософські трактати Давньої Індії, які створювалися племенами арійців, що прийшли в Індію після XV століття до н. е. з Середньої Азії та Ірану.

Упанішади (дослівно-“сидіння навколо ніг вчителя”) – коментарі до Вед, у яких дається філософська трактовка їх змісту.

Махабхарата і Рамаяна – епоси Давньої Індії, одні з джерел філософського знання.

Веданта, міманса, санкх’я, н’яя, вайшешика, йога – індійські філософські школи, які підтримують авторитет Вед.

Чарвака (локаята) – індійська філософська школа, яка скептично відноситься до Вед і спрямована до матеріалізму.

Буддизм – релігійно-філософське вчення, яке поширилося в Індії (після V століття до н. е.), Китаї, Південно-Східній Азії (після ІІІ століття н. е.), а також інших регіонах. Головна ідея буддизму – “Серединний шлях” життя між двома крайніми: “шляхом задоволення” і “шляхом аскетизму”. Це шлях знання, мудрості, розумного обмеження, кінцевою метою якого є Нірвана – вища благодать.

Ян – чоловіча сексуальна енергія та Інь – жіноча сексуальна енергія – властивий китайській філософії поділ всього сущого на два протилежних начала. Це стосується як живої, так і неживої природи. Наприклад, китайська філософія відносить до активного чоловічого начала “ян” Сонце, небо, день, сухість, легкість, а до пасивного жіночого начала “інь” – Луну, Землю, рівнину, ніч, вологу та ін.

Даосизм – найдавніше філософське вчення Китаю, яке намагається пояснити підвалини побудови та існування навколишнього світу і знайти шлях, яким повинні йти людина, природа і космос. Дао (“шлях”) – основне поняття даосизму. Засновник вчення – Лао Цзи (кінець VI – початок V ст. до н. е.).

Конфуціанство – найдавніша філософська школа Китаю, яка розглядає людину передусім як учасника соціального, суспільного життя. Засновник школи – Конфуцій (551-479 рр. до н. е.).

Мімезис – одне з філософських понять Арістотеля про мистецтво: мистецтво наслідує природу.

Катарсис – одне з філософських понять Арістотеля про мистецтво: очищувальний, облагороджувальний вплив мистецтва на людину.

Калокагатія – одне з філософських понять Аристотеля про мистецтво: “прекрасно добре” – єдність Краси і Добра у мистецтві як чинник виховання моральності.

Кініки – течія у античній філософії, прибічники якої відстоювали ідею асоціальної свободи, життя людини поза суспільством.

Стоїки – течія у античній філософії. Стоїки відстоювали ідею звільнення від впливів зовнішнього світу, визнавали прагнення до щастя за вищу мету існування людини, досягти якого можна лише через самовдосконалення, піднявшись над марнотою буття.

Література:

1. І. Філософія, 1998.

2. Надольний І. Ф. Філософія, 1999.

3. Лешкевич . Вводный курс, 1998.

4. Якушев . Конспект лекций, 2000.

5. Щерба до філософії, 2002.

6. Спиркин . Учебное пособие для вузов, 2003.

7. Історія української філософії, 1997.

8. Фролов словарь, 1980.

Тема 3. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

1.  Визначальні риси філософії Середньовіччя: теоцентризм, традиційність, догматизм, увага проблемі добра і зла.

2.  Патристика. Августин Блаженний про взаємовідносини Церкви і Держави.