Діагностика інвестиційної привабливості машинобудівних підприємств (стр. 22 )

Вказаний індикатор відображає співвідношення реальної вартості підприємства та балансової. Він є важливим з огляду на те, що практично на усіх машинобудівних підприємствах активи є недооціненими, адже такі підприємства володіють чималими виробничими, адміністративними, складськими комплексами, земельними ділянками.

-  Коефіцієнт зносу основних засобів виробничого призначення [127; 129]:

(3.2)

де - коефіцієнт зносу основних засобів виробничого призначення (критеріально повинен прямувати до мініміму), частк. од.; - накопичений знос основних засобів виробничого призначення, грн.; - первісна вартість основних засобів виробничого призначення, грн.

-  Коефіцієнт зносу основних засобів невиробничого призначення [130]:

(3.3)

де - коефіцієнт зносу основних засобів невиробничого призначення (критеріально повинен прямувати до мініміму), частк. од.; - накопичений знос основних засобів невиробничого призначення, грн.; - первісна вартість основних засобів невиробничого призначення, грн.

-  Коефіцієнт корисного використання земельних ресурсів підприємства [127]:

(3.4)

де - коефіцієнт корисного використання земельних ресурсів, частк. од.; - площа земель, що використовуються під будівлі, споруди та інші виробничо-господарські цілі, га; - сукупна площа земель підприємства, га.

Вищенаведений індикатор є важливим показником для інвестора з позиції потенціалу підприємства, адже, якщо підприємство володіє незадіяними земельними ділянками, які можна надалі використати під розширення виробничих потужностей або побудову об’єктів комерційного призначення (офісних центрів, логістичних центрів тощо), то цей аргумент може позитивно впливати на прийняття рішення щодо інвестування.

2.  Наявність конкурентоспроможного техніко-технологічного забезпечення виробництва слід оцінювати з позиції:

-  наявності виробничого обладнання для забезпечення замкнутих виробничих циклів;

-  наявності унікального виробничого обладнання, що не має аналогів;

-  наявності унікальної технологічної та конструкторської виробничої документації на підприємстві;

-  наявності інноваційних виробничих технологій.

Вказану сферу неможливо оцінити певними кількісними індикаторами, оскільки вона потребує якісного експертного оцінювання на предмет ідентифікування наявності, унікальності та інноваційності техніко-технологічного забезпечення виготовлення продукції. Таке оцінювання має вузькоцільовий характер, оскільки передбачає порівняння техніко-технологічних параметрів виробництва із ключовими конкурентами на відповідному ринку.

3.  Конкурентоспроможність продукції підприємства за споживчими та економічними параметрами пропонується розраховувати за традиційною формулою [131]:

(3.5)

де - індекс конкурентоспроможності продукції підприємства (якщо ˃1, то це свідчить про конкурентоспроможність продукції відносно об’єкта порівняння, якщо =1, то досліджувані товари є рівноцінними, якщо ˂1, то продукція є неконкурентоспроможною відносно об’єкта порівняння); - індекс споживчих параметрів; - індекс економічних параметрів.

Варто зауважити, що споживчі параметри машинобудівної продукції поділяються на «жорсткі» (технічні, експлуатаційні, ресурсоекономні, нормативно-регламентні, ергономічні) та «м’які» (естетичні). Технічні параметри відображають довжину, ширину, масу машинобудівної продукції; експлуатаційні параметри – швидкість руху, маневреність, продуктивність; ресурсоекономні – витрати палива, енергії, паливно-мастильних матеріалів; нормативно-регламентні – безпечність використання, відсутність у складі шкідливих речовин, екологічність, пожежозахищеність; ергономічні параметри відображають зручність роботи з машинобудівною продукцією людини; естетичні параметри демонструють дизайн, колір, зовнішній вигляд тошо. Економічні параметри відображають ціну споживання продукції, тобто вартість її придбання, встановлення і підготовки до експлуатації [7].

4.  Дешеві ресурси (дешева кваліфікована робоча сила, енергетичні ресурси, продукція металургії та хімічного виробництва) є істотним мотивом щодо інвестування, переміщення виробництва за кордон, активізування зовнішньоекономічної діяльності. Для діагностики цієї складової слід використовувати індикатори:

-  Коефіцієнт матеріаломісткості виробництва, який слід визначати за формулою [7; 132]:

(3.6)

де - коефіцієнт матеріаломісткості виробництва, частк. од.; - витрати на матеріали, грн.; - повна собівартість продукції підприємства, грн.

-  Коефіцієнт енергомісткості виробництва, який слід визначати за формулою [7]:

(3.7)

де - коефіцієнт енергомісткості виробництва, частк. од.; - витрати на різні види енергії, грн.; - повна собівартість продукції підприємства, грн.

-  Коефіцієнт трудомісткості виробництва, який слід визначати за формулою [133]:

(3.8)

де - коефіцієнт трудомісткості виробництва, частк. од.; - витрати на оплату праці персоналу, грн.; - повна собівартість продукції підприємства, грн.

-  Ціни на матеріали та енергоресурси, потрібні для забезпечення функціонування підприємства.

-  Почасові тарифні ставки для представників різних професій (робітничих, інженерно-технічних, управлінських тощо) у певній країні.

5.  Структуру власності підприємства запропоновано оцінювати з допомогою таких індикаторів:

-Коефіцієнт розпорошеності власності підприємства:

(3.9)

де - коефіцієнт розпорошеності власності підприємства, частк. од.; l=1… n – кількість акціонерів чи учасників товариства; gl – частка власності індивідуального акціонера чи учасника товариства, частк. од.

Чим розпорошеніша власність підприємства, тим коефіцієнт буде наближатись до 0, чим власність підприємства є монополізованішою, тим значення коефіцієнта буде прямувати до 1. Цей індикатор є надзвичайно важливим для потенційного інвестора, оскільки формує уявлення про можливості реального інвестора впливати на діяльність підприємства.

-  Максимальна частка акціонерного капіталу у мажоритарного акціонера, який найбільше впливає на управління підприємством.

-  Кількість та частка власності мажоритарних акціонерів.

6.  Наявність відомого бренду та торгівельної марки підприємства створюють передумови для більш ефективної маркетингової діяльності підприємства, збільшення частки ринку в традиційних регіонах збуту та виходу на нові перспективні ринки збуту. Цей параметр важливий насамперед з позиції просування продукції на ринку, адже виходити на нові ринки чи інтенсифікувати продажі на наявних значно легше, коли існує сформований бренд підприємства. Усі проаналізовані у підр. 2.3 машинобудівні підприємства володіють доволі відомими брендами та торгівельними марками, які сформувались ще в часи Радянського Союзу, що сприяє насамперед активному просуванню машинобудівної продукції цих підприємств на ринок країн СНД.

7.  Наявність налагоджених контактів із постачальниками та споживачами можна оцінити за показниками:

-  Частка довгострокових договорів зі споживачами [134]:

(3.10)

де - частка довгострокових договорів зі споживачами, частк. од.; - кількість укладених довгострокових договорів зі споживачами, од.; - загальна кількість укладених договорів зі споживачами, од.