Діагностика інвестиційної привабливості машинобудівних підприємств (стр. 4 )

Отже, на підставі узагальнення трактувань категорії «інвестиційна привабливість підприємства» можна стверджувати, що у літературі та нормативно-правовій базі існує чимало поглядів на розуміння цього поняття, які зазвичай не розкривають сутності категорії, не конкретизують змістові параметри, а лише окреслюють певні вузькі елементи. Така багатоваріантність у тлумаченні інвестиційної привабливості підприємства надалі ускладнює її діагностику, оскільки різне змістове наповнення категорії зумовлює різні підходи до її оцінювання та ідентифікування. Зважаючи на результати аналізування літературних джерел [1-19] виникає необхідність в уточненні змістового наповнення категорії «інвестиційна привабливість підприємства» як бази для забезпечення її подальшої діагностики.

Виконані дослідження за проблемою дозволяють уточнити сутність інвестиційної привабливості підприємства та розглядати цю категорію як комплексну характеристику підприємства, яка створює йому підстави для перемоги у конкурентній боротьбі за інвестиційні ресурси на ринку на засадах врахування інтересів інвесторів.

Запропоноване визначення є універсальним, але воно набуватиме певних особливостей залежно від того, про яких інвесторів йдеться, які цілі вони переслідують, з якої точки зору ідентифікується інвестиційна привабливість.

Сучасні умови функціонування підприємств характеризуються високим рівнем невизначеності та нестабільністю, загальним падінням економічної активності, загостренням конкуренції, нестачею та малодоступністю фінансових ресурсів для забезпечення розвитку тощо. У такій ситуації переважна більшість вітчизняних підприємств потребують інвестиційних вливань ззовні, що стимулює їх забезпечувати конкурентний рівень інвестиційної привабливості. Зважаючи на різноманітність у трактуванні поняття «інвестиційна привабливість підприємства», а також на відмінне розуміння типів інвестиційної привабливості, виникає необхідність у їхньому систематизуванні, що надалі зумовлює особливості щодо оцінювання та ідентифікування інвестиційної привабливості підприємств (ІПП) суб’єктами економічної діяльності.

Багатоманіття поглядів на ідентифікування інвестиційної привабливості підприємств створює можливості для формування багатокритеріальної типології різновидів ІПП (рис. 1.1).

За часовим спрямуванням слід виокремлювати такі типи ІПП:

1)  Ретроспективну ІПП, котра ідентифікується за даними минулих періодів, фінансової та статистичної звітності попередніх періодів. Зазвичай ІПП оцінюється в ретроспективі, оскільки при цьому використовуються облікові дані щодо виробничо-господарської діяльності підприємства за певний звітний період.

2)  Поточну ІПП, яка діагностується на конкретний момент часу за актуальними даними на момент оцінювання. Така ІПП ідентифікується на підставі експрес-діагностики з використанням інформації про діяльність підприємства на конкретний аналізований момент часу.

3)  Перспективну ІПП, котра діагностується на підставі використання планових, очікуваних даних, які формуються шляхом оцінок експертів, певних розрахунково-аналітичних процедур та використання прогнозів фахівців.

 

Рис. 1.1. Типи інвестиційної привабливості підприємств

Примітка: сформовано дисертантом.

Для інвесторів важливо володіти інформацією про усі вищевказані типи ІПП (ретроспективну, поточну та перспективну) з метою формування уявлення про тенденції зміни ІПП, наявний стан та потенціал у цій сфері.

У літературі та нормативно-правовій базі виокремлюють прямі та портфельні інвестиції. Прямі інвестиції передбачають вкладання коштів у активи підприємства з метою забезпечення його розвитку. Портфельні інвестиції, своєю чергою, передбачають вкладання коштів інвесторів у фінансові активи (акції, облігації та ін. цінні папери) [20, с. 12]. Таким чином, усіх інвесторів можна поділити на дві групи:

1)  Прямі (стратегічні, реальні) інвестори, вкладання коштів яких у активи підприємства характеризується середньо - або довгостроковим ризиковим характером, що зумовлює кардинальний вплив на ключові напрями функціонування підприємства. Метою прямих інвесторів є набуття права власності на підприємстві та/або отримання високого прибутку на вкладений капітал на засадах участі в управлінні. Реальні інвестори, вкладаючи кошти у діяльність підприємства, сприяють реалізації його потенціалу та забезпеченню розвитку.

2)  Портфельні (фінансові) інвестори, котрі вкладають кошти у цінні папери підприємства (акції, облігації, векселі). У переважній більшості фінансові інвестори переслідують цілі отримання стабільних прибутків на вкладений капітал у цінні папери і не можуть впливати на управління підприємством. Якщо інвестор вкладає кошти у акції, то його цікавлять дивіденди та зростання ринкової вартості акцій; якщо ж він вкладає кошти у боргові цінні папери (облігації, векселі), то його цікавлять обсяг відсотків та заставне майно. Якщо ж інвестор націлений на придбання блокуючого або контрольного пакету акцій підприємства, то він перетворюються із портфельного на прямого, оскільки набуває повноважень участі в управлінні підприємством та може впливати на усі сфери його функціонування.

Отже, інвестиційну привабливість підприємства з точки зору інвесторів варто розглядати так:

-  з точки зору прямого (стратегічного, реального) інвестора інвестиційна привабливість підприємства – це комплексна характеристика підприємства, яка відображає його фінансово-економічні, виробничо-технологічні, товарні, майнові, соціальні, адміністративно-управлінські, розпізнавальні, інфокомунікаційні та інші параметри, що формують передумови для задоволення мотивів інвесторів в межах забезпечення реального впливу на діяльність підприємства шляхом участі в управлінні ним;

-  з точки зору портфельного (фінансового) інвестора інвестиційна привабливість підприємства – це комплексна характеристика підприємства, яка репрезентує економічні ефекти та загрози вкладання інвестором кошти у цінні папери підприємства.

З точки зору суб’єктів інвестування погляди на трактування інвестиційної привабливості наведено вище, але саме ця ознака типології є базовою при здійсненні діагностичних процедур. Слід наголосити, що прямі та портфельні інвестори розглядають інвестиційну привабливість підприємства по-різному, вкладаючи у цю категорію відмінне змістове наповнення, залежно від їхніх пріоритетних цілей. Портфельні інвестори відстежують вартість та прибутковість цінних паперів підприємства, тенденції щодо цінових коливань, стабільність котирувань цінних паперів на фондовому ринку. Реальні інвестори, на відміну від портфельних, зацікавлені у акумулюванні максимального спектру інформації щодо усіх сфер функціонування підприємства, оскільки вони стають його прямими співвласниками та спрямовані на забезпечення розвитку. Надалі у дисертаційній роботі акцентуватиметься увага на діагностуванні інвестиційної привабливості підприємства саме з позиції прямих інвесторів, оскільки діагностика з боку портфельного інвестора є доволі визначеною і конкретизованою певним переліком індикаторів.

За рівнем охоплення ІПП поділяється на:

1)  Часткову ІПП, котра відображає лише окремі характеристики функціонування підприємства (фінансовий стан, наявність виробничих потужностей, інноваційних технологій, кваліфікованих кадрів, ексклюзивної продукції тощо). На практиці більш поширене ідентифікування ІПП у частковому розрізі, оскільки переважна більшість методичних підходів до діагностики ІПП ґрунтується на оцінюванні фінансово-майнового стану. Окремих інвесторів, наприклад, цікавить лише унікальність продукції підприємства, наявні інноваційні технології, незважаючи на обмеженість виробничих потужностей чи нестачу кваліфікованих кадрів тощо.

2)  Комплексну ІПП, яка системно ідентифікує усі істотні складові функціонування підприємства. Така ІПП є найбільш репрезентативна для потенційних інвесторів, але її ідентифікування потребує значних ресурсних затрат.

За функціональним спрямуванням виокремлюють такі види ІПП, як:

1)  Фінансову ІПП: ідентифікує ІПП із фінансовим станом підприємства, його фінансовою результативністю, платоспроможністю, стійкістю, діловою активністю. На практиці ІПП зазвичай ототожнюють із фінансовою складовою функціонування підприємства, оскільки інформація із фінансової звітності є загальнодоступною та може бути проаналізована зовнішніми зацікавленими суб’єктами.

2)  Виробничу ІПП: діагностує ІПП на засадах виробничих можливостей підприємства. Ця ІПП важлива власне для реальних інвесторів, які вкладають кошти у розвиток виробничо-господарської діяльності підприємства.

3)  Технологічну ІПП: відображає ІПП у контексті наявного технічного забезпечення, використовуваних технологій, рівня їхньої інноваційності. Зазвичай реальні інвестори зацікавлені інвестувати кошти у високотехнологічні підприємства, оскільки вони характеризуються високим рівнем ефективності функціонування та є перспективними з позиції розвитку.

4)  Соціальну ІПП: ідентифікує ІПП із кадровим забезпеченням підприємства, соціальною інфраструктурою, умовами праці, рівнем заробітної плати, наявністю соціальних пакетів. Така ІПП набуває пріоритетності за наявності на підприємстві працівників певних унікальних професій, висококваліфікованих кадрів певного функціонального спрямування, розвиненою соціальною інфраструктурою. Таким чином, потенційного інвестора здатні зацікавити об’єкти соціальної інфраструктури, котрі можуть підлягати подальшому відчуженню, або кадровий потенціал, який може вирішити комплекс завдань інвестора.

5)  Логістичну ІПП: відображає ІПП з точки зору територіального розміщення підприємства, його доступу до ресурсів та ринків збуту, кліматичних умов функціонування. Поширені випадки, коли інвестори інвестують кошти у підприємства, які розміщені в офшорних зонах, спеціальних економічних зонах, регіонах інноваційного розвитку, що дає змогу отримати певний спектр переваг щодо оподаткування. Також інвестори зацікавлені інвестувати капітал у побудову та розвиток підприємств низькорозвинутих країн з дешевою робочою силою, доступними енергетичними та сировинними ресурсами тощо.