Вісник національної академії мистецтв України (стр. 27 )

Особлива увага приділялась питанню координації взаємодії у сфері мистецької освіти і науки через Координаційну раду, що діяла при НАМ України.

Результати роботи Координаційної ради з питань

мистецької освіти і науки

Крім основних обов’язків, визначених посадовими інструкціями, працівники відділу виконували завдання, передбачені Планом роботи Академії на 2015 рік щодо організаційного забезпечення діяльності Координаційної ради з питань мистецької освіти і науки (за окремим планом).

Відповідно до Плану роботи Координаційної ради на 2015 рік протягом звітного періоду було проведено 2 засідання Ради та 5 засідань фахово-експертних комісій Ради з найактуальніших проблемних питань роботи мистецьких закладів освіти і науки.

На порядок денний засідань Ради 23 квітня та 17 листопада 2015 р. було винесено 5 проблемних питань, зокрема:

1. Про атестацію науково-педагогічних працівників мистецьких ВНЗ з урахуванням специфіки освітньої діяльності (вчені звання «професор», «доцент») (23.04.2015 р.).

При підготовці питання на засідання Ради фахово-експертна комісія з питань вищої освіти галузі знань «Мистецтво» під головуванням академіка НАМ України, ректора КНУ театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, професора О. І. Безгіна здійснила поглиблене аналітичне дослідження. У довідці, зокрема, зазначалося, що в галузі культури функціонує 11 державних вищих навчальних закладів культури і мистецтв ІІІ–ІV рівнів акредитації, в яких працює 2494 штатних та 782 за сумісництвом науково-педагогічні працівники. Із загальної кількості науково-педагогічних працівників 2190 осіб або 67% мають наукові ступені та вчені звання (873 кандидатів наук, 150 докторів наук, 816 доцентів, 351 професорів).

Чинним Порядком присвоєння вчених звань професора і доцента (Постанова КМУ від 27.12.2008 № 1149) передбачено, що звання професора може присвоюватись діячам культури і мистецтв, які удостоєні почесних звань «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України» та «Заслужений діяч мистецтв України» (пункт 12), а пункт 14 Порядку визначає, що звання доцента може присвоюватись діячам культури і мистецтв, які удостоєні почесних звань «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України», «Заслужений діяч мистецтв України», «Заслужений артист України», «Заслужений художник України», «Заслужений працівник культури України», «Заслужений архітектор України».

З урахуванням вимог Порядку та досягнень у навчально-виховному процесі були присвоєні вчені звання доцента і професора за відсутності наукових ступенів кандидата та доктора наук 349 науково-педагогічним працівникам. Відповідно до визначених критеріїв додатково можуть претендувати на присвоєння вчених звань професора і доцента понад 150 науково-педагогічних працівників мистецьких вишів, які мають почесні творчі звання.

Разом з тим, пунктом 3.10 розділу ХV «Соціально-гуманітарна реформа» Коаліційної угоди Верховної Ради України VІІІ скликання передбачено скасування застарілої системи відзнак і звань у галузі культури. Цей пункт було також включено до Програми Уряду. Враховуючи таку недоречність, Координаційна рада звернулася за роз’ясненням до Уряду. На ім’я віце-прем’єр-міністра – міністра культури України було надіслано листа з обґрунтуванням алогічності скасування почесних творчих звань.

Крім цього, Міністерством освіти і науки України було розроблено та подано на громадське обговорення проект Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання затвердження рішень вчених (науково-технічних) рад про присвоєння вчених звань», яким не передбачена можливість присвоєння вчених звань професора і доцента діячам культури і мистецтв на основі почесних творчих звань. У зв’язку з цим Координаційна рада ухвалила рішення звернутися до Кабінету Міністрів України, МОН та Мінкультури з проханням ужити заходів щодо збереження для мистецьких вишів можливості присвоєння науково-педагогічним працівникам вчених звань професора і доцента на основі почесних творчих звань.

2. Про стан і перспективи підвищення кваліфікації педагогічних працівників культурно-мистецьких навчальних закладів України (23.04.2015 р.).

Фахово-експертна комісія Ради з питань післядипломної освіти, яку очолює ректор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва, почесний академік НАМ України, професор , дослідила стан справ у галузі станом на 1 січня 2015 р.

У довідці Комісії зазначалося, що на кінець 90-х років ХХ ст. в Україні функціонувала розвинена мережа закладів післядипломної освіти сфери культури. На центральному рівні діяв Республіканський інститут підвищення кваліфікації працівників культури (нині – Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв), факультет підвищення кваліфікації викладачів музичних училищ при Київській державній консерваторії, факультет підвищення кваліфікації викладачів училищ культури при Харківському державному інституті культури, а також обласні курси в кожному обласному центрі.

У Республіканському інституті, на факультетах та обласних курсах щорічно підвищували кваліфікацію (раз на 5 років) більше 40 тис. керівників і спеціалістів з понад 200 тис. працюючих у галузі фахівців. Майже третину (до 13 тис.) слухачів складали педагогічні працівники мистецьких шкіл та училищ.

Після набуття Україною незалежності і набрання чинності новою редакцією Закону УРСР «Про освіту» (№ 1060–ХІІ від 23.05.1991) були ліквідовані обласні курси підвищення кваліфікації працівників культури, функціонування яких не передбачалося законом. Згодом у десяти областях (АР Крим, Вінницька, Житомирська, Миколаївська, Рівненська, Харківська, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська, м. Київ) було створено обласні (міські) центри підвищення кваліфікації (факультети, інститути), з яких на сьогодні лише 5 підрозділів (вінницький, дніпропетровський, закарпатський, чернігівський, чернівецький) ліцензовані і мають право видавати документи про післядипломну освіту державного зразка. Решта перебуває у процесі ліцензування.

Проведені на основі статистичної звітності дослідження показали, що потреби у підвищенні кваліфікації у 5 разів перевищують можливості системи. В Інституті післядипломної освіти НАКККіМ та у п’яти ліцензованих обласних підрозділах щорічно підвищують кваліфікацію, замість 12–14 тис., від 2,5 до 3 тис. (відповідно 1,5 та 1–1,5 тис.) педагогічних працівників. Найгостріше відчувають потребу в підвищенні кваліфікації викладачі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (понад 3,5 тис. щорічно), які до матеріалів своєї атестації замість свідоцтва державного зразка вимушені долучати довідки про участь у семінарах, конкурсах, майстер-класах тощо.

Комісія особливо відзначила, що галузева система післядипломної освіти потребує посилення координації роботи з боку Мінкультури (планування обсягів підвищення кваліфікації, методичне керівництво навчальним процесом, інноваційність у вирішенні проблематики, аналітика статистики, визначення стратегії).

З урахуванням зазначеного Координаційна рада вирішила рекомендувати Мінкультури

·  закріпити в Статуті Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв повноваження щодо методичного керівництва галузевою системою післядипломної освіти;

·  Мінкультури, регіональним органам культури, керівникам мистецьких ВНЗ спільно з МОН здійснити заходи щодо додаткового створення та ліцензування в структурі вишів підрозділів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації педагогічних працівників мистецьких училищ і шкіл.

За результатами прийнятого рішення НАМ України були надіслані листи з відповідними рекомендаціями до культурно-мистецьких ВНЗ, центральних та регіональних органів культури і освіти.

3. Про Концепцію профільного навчання у середніх спеціалізованих мистецьких школах (школах-інтернатах) системи Мінкультури (23.04.2015 р.).

У довідці фахово-експертної комісії Ради з питань середньої спеціалізованої мистецької освіти, яку очолює директор Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. , професор , проаналізовано стан справ щодо функціонування цього типу шкіл.

Комісія відзначила, що до питання профільного навчання МОН України долучилось лише 2013 року, а в системі мистецької освіти профільне та допрофесійне навчання в державних середніх спеціалізованих мистецьких школах (школах-інтернатах) системи Мінкультури (ДССМШІ) здійснюється з часу відкриття такого типу навчальних закладів (1934 р.), що поєднують загальну середню освіту з мистецько-професійною.

На цей час профільне навчання у ДССМШІ (Київська державна середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. , Львівська державна середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. Соломії Крушельницької, Одеська державна середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. проф. , Харківська державна середня спеціалізована музична школа-інтернат, Державна художня середня школа ім. , Державна спеціалізована художня школа-інтернат І–Ш ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні» ім. Василя Кричевського) потребує законодавчого та нормативно-правового врегулювання.

У зв’язку з цим Комісія запропонувала Координаційній раді ініціювати:

·  внесення змін до Закону України «Про загальну середню освіту», якими передбачити окремі положення, що регулюють діяльність ДССМШІ;

·  внесення змін до статутів та Положення про школу, в яких профільну старшу школу визначити як «Школа вищої виконавської (художньої) майстерності» на зразок європейських Хохшуле;

·  затвердження свідоцтва державного зразка про середню профільну мистецьку освіту, яке видаватиметься випускникам шкіл;

·  коригування навчальних планів початкової, середньої та старшої школи у зв’язку з перенавантаженням учнів, особливо старшої школи. При цьому необхідно врахувати специфіку профільного навчання, яка передбачає індивідуальні самостійні заняття учнів з фаху та фахових предметів не менш як 4–6 годин щоденно паралельно з груповими заняттями;