Коментар до Кодексу суддівської етики (стр. 13 )

Приклад поведінки судді, яка не відповідає вимогам статті 6 Кодексу суддівської етики У провадженні судді перебувала цивільна справа до сільської ради про визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення кооперативу. В подальшому у справу на правах третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги, вступив керівник кооперативу. Суддя, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з використанням наданої йому влади та службового становища поставив керівнику кооперативу вимогу за прийняття позитивного рішення у справі придбати для нього пральну машинку. Керівник кооперативу придбав у магазині в якості хабара для судді пральну машинку вартістю 1 440 грн і в той ж день разом з документами та гарантійним талоном передав її судді. За зазначені дії суддю було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину).

Стаття 7

Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

Вимоги щодо старанного та неупередженого виконання покладених на суддю обов’язків випливають як із міжнародних норм, так і з національного законодавства.

У пункті 2 розділу «Незалежність» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя зазначається, що судді як особи є вільними та зобов’язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин. У пункті 25 Декларації закріплено положення, згідно з яким «суддя не може слухати судову справу, якщо є об’єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено…».

Аналогічна теза міститься в пункті 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та від 13.12.1985, згідно з яким «судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону…».

У статті 5 «Неупередженість та стриманість» Загальної (Універсальної) хартії судді, також говориться про те, що при здійсненні своїх повноважень суддя має бути неупередженим та це має виходити з його поведінки. Стаття 6 «Ефективність» цього ж документу акцентує увагу на тому, що суддя має ефективно і старанно виконувати свої обов’язки без будь-яких невиправданих затримок.

На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді: «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений».

У пункті 2.1. показника 2 «Об’єктивність. Застосування» Бангалорських принципів поведінки суддів наголошується, що «при виконанні своїх обов’язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів». У показнику 6 «Компетентність та старанність» визначений принцип, згідно з яким компетентність та старанність є необхідними умовами для виконання суддею своїх обов’язків. Зазначаючи про обов’язок судді бути старанним, цитований документ містить положення про те, що суддя виконує всі свої обов’язки, включаючи винесення відкладених рішень, розумно, справедливо та з достатньою швидкістю, підтримує порядок та дотримується етикету в процесі всіх судових розглядів та поводить себе терпляче, гідно та ввічливо по відношенню до сторін судового засідання, присяжних, свідків, адвокатів та інших осіб, з якими суддя спілкується в своїй офіційній якості. Суддя має вимагати такої самої поведінки від законних представників сторін, співробітників суду та інших осіб, що знаходяться під впливом судді, підпорядковані йому чи є під його наглядом.

Також у міжнародних актах приділено окрему увагу питанню вжиття заходів з боку суддів для поглиблення своїх знань та вдосконалення ними практичних навичок.

Зокрема, у пункті 40 Монреальської універсальної декларації зазначається, що «судді повинні бути поінформовані про міжнародні конвенції та інші документи і засоби, що стосуються прав людини, і впроваджувати їх у межах, передбачених конституцією та законодавством своїх країн».

У пункті 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» констатується, що «під час виконання своїх обов’язків суддя повинен … пильно стежити за підтриманням високого рівня компетентності, якого вимагає винесення рішень у справах, рішень, від яких залежить гарантія захисту прав людини».

На важливості такого питання, як підвищення професіоналізму і компетентності суддів, особливо наголошується у показнику 6 «Компетентність і старанність» Бангалорських принципів поведінки суддів, де визначений принцип, згідно з яким «компетентність і старанність є передумовами належного виконання суддею своїх обов’язків». Приділяючи окрему увагу професійним якостям суддів, Бангалорські принципи зазначають, що «суддя вживає розумні заходи для збереження та розширення своїх знань, удосконалення практичного досвіду та особистих якостей, необхідних для належного виконання ним своїх обов’язків, використовуючи для цих цілей засоби навчання та інші можливості, що в умовах судового контролю мають бути доступні для суддів. Крім того, закріплюється положення, відповідно до якого «суддя має бути в курсі відповідних змін до міжнародного законодавства, включаючи міжнародні конвенції та інші документи, що встановлюють норми, які діють у сфері прав людини». При цьому, на думку Ради ООН, під час застосування цього принципу слід мати на увазі, що судові функції судді мають пріоритет над усіма іншими видами діяльності.

Не менш значну увагу питанням навчання суддів приділено й у Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки. У пункті 56 Рекомендації зазначено, що на держави покладається обов’язок «забезпечувати суддів теоретичним, практичним початковим навчанням та навчанням без відриву від роботи, яке повністю фінансується державою. В таке навчання мають входити предмети…, пов’язані з виконанням суддівських функцій. Інтенсивність і тривалість такого навчання мають визначатися з огляду на попередній професійний досвід». Ключове правило, яке стосується обов’язку суддів щодо забезпечення належного рівня компетентності, сформульовано у пункті 65 рекомендації: «судді повинні регулярно підвищувати та вдосконалювати свій професійний рівень».

Національне законодавство України, закріплюючи вимоги щодо судді, так само, як і норми міжнародного законодавства, акцентує увагу на таких його якостях, як безсторонність, неупередженість, об’єктивність і професіоналізм.

Обов’язок дотримання принципу неупередженості під час здійснення правосуддя кореспондується з нормами Закону України «Про запобігання корупції», який містить визначення таких понять, як «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода», «потенційний та реальний конфлікт інтересів», «приватний інтерес», «близькі особи», «члени сім’ї», що мають значення для розуміння суддею своєї правомірної поведінки (визначення цих понять – див. коментар до статті 2).

У статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд» зазначається, що права судді, пов’язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. В цій статті також підкреслюється, що суддя повинен додержуватися присяги, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства. На відміну від Бангалорських принципів, згадуваний Закон у частині 3 статті 55 не зобов’язує, а лише дає право суддям підвищувати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку. Водночас, у частині 5 статті 55 Закону серед обов’язків судді передбачені, зокрема, такі: систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень в суді, де він обіймає посаду.

Законом також передбачені процедура підвищення професійного рівня судді та орган, на який покладено таке завдання. Відповідно до частини 6 статті 55 зазначеного Закону суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну підготовку у Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить підготовку у Національній школі суддів України не менше ніж раз на три роки.

Статус і структура Національної школи суддів України визначені в статті 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи і здійснює науково-дослідну діяльність. Національна школа суддів України утворюється при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону та статуту, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до завдань Національної школи суддів України відносяться: 1) спеціальна підготовка кандидатів на посаду судді; 2) підготовка суддів, яких: а) призначено на посаду судді вперше; б) обрано на посаду судді безстроково; в) призначено на адміністративні посади в судах; 3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації; 4) проведення курсів навчання, визначених дисциплінарним органом, для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя; 5) підготовка працівників апаратів судів та підвищення їхньої кваліфікації; 6) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судового устрою, статусу суддів і судочинства; 7) вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів; 8) науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.