Коментар до Кодексу суддівської етики (стр. 18 )

Суддя повинен проявляти повагу до права на інформацію про судовий розгляд та не допускати порушення принципу гласності процесу. Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість отримувати інформацію, не допускаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету правосуддя.

Коментованою статтею захищається конституційне право громадян на інформацію, якою володіє і яку зобов’язаний надавати суд у зв’язку з перебуванням тієї чи іншої справи у його провадженні.

Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право на інформацію, яке реалізується шляхом вільно збирання, зберігання, використовування і поширення інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

У розвиток цього конституційного положення, задля реалізації права громадян на інформацію у судовій системі, в частині 3 статті 129 Конституції серед основних засад судочинства закріплений принцип гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами.

Отже, гласність судового процесу – це один із конституційних принципів судочинства, який полягає в тому, що розгляд справ у всіх судах України провадиться у відкритих засіданнях суду. Це означає, що доступ до судових засідань мають всі громадяни, які досягли віку 16 років. 

Зазначене правило має виключення, оговорене у частині 3 статті 34 Конституції: «здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».

Принцип відкритості судового розгляду є одним із елементів права на справедливий судовий розгляд, задекларованого у статті 6 ЄКПЛ. Відповідно до вимог цієї статті судове рішення оголошується прилюдно, але преса і відвідувачі можуть не допускатися в зал засідань протягом усього судового розгляду або якоїсь його частини з метою збереження моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси малолітніх чи захисту конфіденційності особистого життя сторін або в разі крайньої необхідності, якщо, на думку суду, в особливих випадках привселюдність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У розвиток цієї конвенційної норми ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово надавав тлумачення щодо порушення права на відкритість (публічність) судового розгляду як одного з елементів права на справедливий суд. Питання публічності розгляду справи судом стали предметом аналізу ЄСПЛ у справі «Шагін проти України» (Shagin v. Ukraine, № 000/05, 10 грудня 2009 року)[47], так званій справі «Топ Сервісу», у якій 15 осіб обвинувачувалися у ряді замовних вбивств та розбійних нападів. Саме тому була велика кількість бажаючих відвідати слухання цієї справи. На початку судового розгляду суд, який розглядав справу, вжив безпрецедентних заходів задля забезпечення присутності в судовому засіданні представників ЗМІ і громадськості: відкриті засідання проходили протягом перших 6 місяців та можливість відвідувати судові засідання мали тисячі людей. Однак через півроку після початку слухань судом було прийняте рішення про подальший розгляд справи в закритому засіданні для запобігання розголошенню відомостей про свідків та потерпілих і забезпечення безпеки учасників судового процесу. В обґрунтування свого рішення суд послався на присутність у залі суду невстановленої особи, яка була озброєна і здійснювала аудіозапис за вказівкою заявника, ігноруючи зауваження суддів. Ураховуючи особливу актуальність цієї кримінальної справи та її широке висвітлення в засобах масової інформації, ЄСПЛ визнав її надзвичайну значущість для громадськості. Приймаючи рішення у справі, ЄСПЛ зазначив, що забезпечення відкритості судового розгляду становить основоположний принцип, закріплений у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. Такий публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Здійснення правосуддя і, зокрема, судовий процес набувають легітимності завдяки гласності. Забезпечуючи прозорість здійснення правосуддя, гласність, таким чином, сприяє реалізації мети пункту 1 статті 6, а саме – справедливому судовому розгляду, забезпечення якого є одним з основоположних принципів демократичного суспільства у значенні Конвенції. ЄСПЛ зауважив, що незважаючи на супутні проблеми безпеки у звичайному кримінальному процесі, який, звісно, може стосуватися небезпечних злочинців, існує високий рівень сподівань на гласність такого судочинства. Крім того, хоча проблеми безпеки і є загальною рисою багатьох кримінальних процесів, вони рідко виправдовують недопущення громадськості на судові засідання. На думку ЄСПЛ, міркування безпеки повинні бути достатньо переконливими і ясними. «Але невідомо, чому через цю одну особу виникла потреба недопущення громадськості: для вирішення будь-яких питань безпеки, які виникли через присутність цієї особи, можна було вжити менш масштабних заходів – наприклад, вивести її із залу судових засідань». Отже, суд визнав, що не було наведено підстав, які могли б виправдувати позбавлення громадськості можливості бути присутньою протягом усього процесу в суді першої інстанції, та дійшов висновку, що незабезпечення публічного розгляду становило порушення пункту 1 статті 6 ЄКПЛ.

Поняття інформації визначено Законом України «Про інформацію»[48], згідно зі статтею 1 якого інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Стаття 6 цього Закону як однією із гарантій права особи на інформацію передбачає створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів.

Право особи на інформацію про судовий розгляд справи закріплено в численних нормативних актах національного законодавства, зокрема, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 11), ЦПК (стаття 6), КАС (пункт 5 частини 1 статті 7, стаття 12), ГПК (стаття 44), КПК (пункт 2 частини 1 статті 7, статті 27, 328), які визначають не лише гарантії реалізації вказаного права, а і їх межі.

Аналіз відповідних статей процесуальних кодексів дає можливість виділити три аспекти, пов’язаних з гласністю судового розгляду: 

1) обов’язок суду забезпечити гласність судового розгляду справи, який реалізується шляхом розміщення оголошення про час, день та місце судового засідання;

2) право сторін на гласний (публічний) розгляд справи, яке полягає в їхньому праві на участь у судовому засіданні безпосередню або/та з участю представника, на поінформованість про зміст вимог і заперечень сторін, ознайомлення з матеріалами судової справи, надання пояснень під час судового розгляду;

3) право осіб, які не є учасниками судового розгляду, але бажають бути присутніми на відкритих судових засіданнях, у тому числі представників ЗМІ, поширювати та отримувати інформацію про діяльність суду. 

Найбільш детальне та чітке врегулювання питання гласності та відкритості (публічності) судового розгляду міститься у статті 27 КПК: 

«1. Учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

2. Кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:

1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;

2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;

4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

3. Особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні, якщо слідчий суддя, суд не прийме рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні на підставі пункту 3 частини другої цієї статті.

4. Кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження.

5. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

6. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.