При переливанні крові лікар повинен провести:
1) Визначення групи крові і резус-фактору хворого та крові донора, не дивлячись на відмітки в паспорті та історії хвороби у хворого і на етикетці донорської крові.
2) Пробу на групову сумісність: у чашку Петрі наносять 2-3 краплини сироватки хворого (реципієнта), додають маленьку краплю крові донора, їх змішують й спостерігають результат на протязі 5 хв. Аглютинації еритроцитів не повинно бути. Якщо аглютинація з’явилася, то ця кров несумісна.
3) Поліглюкиновий метод – у пробірку вносять 2 краплі сироватки хворого, 1 краплю крові донора й одну краплю 33% розчину поліклюкіну. Перемішують, пробірку повертають так, щоб її вміст розтікся по стінках. Через 5хв. в пробірку наливають 3-4 мл фізрозчину. Аглютинація не повинна з’явитися.
4) Проба на резус-сумісність.
5) Біологічна проба. Проводиться у ліжка хворого. Підключаємо систему, вводять струменево 10-15 мл крові, потім на протязі 5 хв. спостерігають за станом хворого. При відсутності ознак реакції таку процедуру проводять ще 2 рази. Відсутність реакції після трикратної перевірки є підставою для крапельного вливання дози донорської крові, що залишилася.
6.3 Алгоритми визначення груп крові
Стандартні сироватки | ||||
Групи крові | 1 | 2 | 3 | 4 |
αβ | β | α | 0 | |
О(αβ) | - | - | - | - |
А(β) | + | - | + | - |
В(α) | + | + | - | - |
АВ(0) | + | + | + | - |
Цоліклони | ||
Групи крові | Анти-А | Анти-В |
О(αβ) | - | - |
А(β) | + | - |
В(α) | - | + |
АВ(о) | + | + |
VII. Матеріали методичного забезпечення заняття.
VII.1 Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття (α=ІІ).
1. Перелік оснащення, необхідного для визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток.
2. Стандартні сироватки. Вимоги, які до них пред’являються.
3. Визначення групи крові системи АВО стандартними сироватками чи цоліклонами.
4. Визначення резус-приналежності.
5. Проба на індивідуальну серологічну сумісність по системі АВО.
6. Сумісність груп крові.
7. Проба на сумісність по резус-фактору.
8. Яка методика проведення біологічної проби і її значення?
9. Які можливості використовування аутокрові для переливання?
10. У чому полягає техніка зворотного переливання крові?
11. Що таке фібролізна кров, її особливості, можливості забору, її застосування.
12. Як здійснюється транспортування крові?
13. Як проводиться оцінювання придатності переливаної крові?
14. Механізми дії перелитої крові.
15. В чому суть заміщаючої дії крові?
16. Який механізм стабілізуючої дії перелитої крові?
17. Як здійснюється гемостатична дія крові?
18. У чому полягає механізм дезінтоксикаційної дії перелитої крові?
19. Імунобіологічна дія крові.
20. Які абсолютні свідчення до переливання крові?
21. Які відносні свідчення до переливання крові?
22. У чому полягають протипоказання до переливання крові?
23. Які ви знаєте компоненти крові?
24. Назвіть методи переливання крові.
25. Які свідчення, переваги та недоліки прямого переливання крові?
26. Які особливості заповнення систем для переливання крові?
27. Які існують методи введення крові?
28. Вкажіть свідчення до венесекції та в чому полягає її техніка?
29. У яких випадках проводиться катетеризація підключичної вени?
30. Які свідчення для внутрішньоартеріального переливання крові, механізм дії та техніка?
31. Особливості внутрішньокісткового введення крові, свідчення, техніка і в які кістки?
32. У чому полягає техніка переливання крові?
33. Класифікація ускладнень після переливання крові.
34. Ускладнення механічного характеру, гостре розширення серця, повітряна емболія.
35. Посттрансфузійний шок при переливанні групової та резус-несумісної крові.
36. Анафілактичний шок.
37. Посттрансфузійна пірогенна реакція.
38. Посттрансфузійна алергічна реакція.
39. Синдром масивної трансфузії.
40. Цитратна інтоксикація.
41. Зараження гострими інфекційними захворюваннями.
42. Кровозамінники, їх значення в клініці.
43. Кровозамінники протишокової дії.
44. Кровозамінники дезінтоксикаційної дії.
45. Кровозамінники для парентерального живлення.
Тести ІІ рівня.
1. Забір крові для визначення сумісності по системі АВО та резус-фактору проводиться з:
А) пальця на наочне скло;
Б) вени в меланж;
В) пальця на наочне скло з додаванням натрію цитрату;
Г) вени в суху пробірку;
Д) вени в пробірку з ізотонічним розчином натрію хлоріду;
2. При переливанні група крові:
А) перевіряється перед першою гемотрансфузією;
Б) перевіряється перед кожною гемотрансфузією;
В) не перевіряється, достатньо даних у паспорті;
Г) не перевіряється, достатньо даних у історії хвороби;
Д) не перевіряється, достатньо даних анамнезу;
3. При переливанні крові хворим, що знаходяться у стані наркозу:
А) проби на сумісність проводяться в повному об’ємі;
Б) не проводиться біологічна проба;
В) проводиться тільки біологічна проба;
Г) визначається сумісність тільки по системі АВО;
Д) визначається сумісність тільки по резус-фактору;
4. Гемотрансфузійний та акушерський анамнези перед переливанням крові позволяють:
А) запобігти можливі гемотрансфузійні ускладнення;
Б) терміново підібрати донорську кров;
В) визначити резус-приналежність та групу крові хворого;
Г) виявити спадкові захворювання;
Д) оформити історію хвороби;
5. При підготовці хворих до гемотрансфузії необхідно:
А) зробити загальний аналіз сечі;
Б) зробити загальний аналіз крові;
В) зібрати гемотрансфузійний анамнез;
Г) зібрати акушерський анамнез;
Д) виконати все вищезгадане;
6. Вкажіть допустимі методи гемотрансфузії:
А) внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні, внутрішньокісткові;
Б) підшкірні, внутрішньоартеріальні, внутрішньокісткові;
В) внутрішньовенні, перідуральні, ентеральні;
Г) внутрішньовенні, підшкірні, ендолимфатичні;
Д) внутрішньоартеріальні, внутрішньокісткові, ендотрахеальні;
7. Як поступити з флаконом, який звільнився після переливання крові та її компонентів:
А) його миють і здають в лабораторію;
Б) викидають;
В) оставляють 10-15 мл крові у флаконі й зберігають дві доби;
Г) оставляють 10-15 мл крові у флаконі й зберігають 30 діб;
Д) оставляють 10-15 мл крові у флаконі й зберігають до виписки хворого;
8. Яких реципієнтів відносять до категорії небезпечних із-за можливості виникнення гемотрансфузійних ускладнень:
А) ті, які перенесли переливання крові;
Б) ті, які перенесли інфекційне захворювання;
В) ті, які страждають злоякісними захворюваннями;
Г) ті, які страждають захворюваннями крові;
Д) такої категорії немає;
9. Проба на індивідуальну сумісність крові проводяться між:
А) плазмою чи сироваткою крові хворого і кров’ю донора;
Б) плазмою донора і кров’ю хворого;
В) форменими елементами крові хворого і кров’ю донора;
Г) форменими елементами крові донора і кров’ю хворого;
Д) цілісною кров’ю донора і цілісною кров’ю хворого;
10. Показання до переливання крові визначаються:
А) алергічним станом хворого;
Б) станом шоку;
В) наявністю печінково-ниркової недостатності;
Г) необхідністю заповнення крововтрати;
Д) наявністю у хворого авітамінозу;
11. Які з наступних патологічних станів дозволяють отримати кров, придатну для реінфузій:
А) позаматкова вагітність;
Б) розрив кишки;
В) розрив селезінки;
Г) розрив аневризми аорти;
Д) розрив жовчного міхура;
12. Свідченнями для внутрішньоартеріального переливання крові є:
А) тяжкий шок;
Б) предагональний стан в результаті гострої крововтрати;
В) клінічна смерть;
Г) передопераційна підготовка;
Д) хірургічна операція;
13. Внутрішньокісткове переливання крові проводять в:
А) гребінь клубової кістки;
Б) діафіз стегнової кістки;
В) п’яточна кістка;
Г) грудина;
Д) метафіз великоберцової кістки;
Виберіть правильну комбінацію:
А) 1,2,3; Б) 2,3,4; В) 1,3,4; Г) 1,3,5; Д) 1,2,5.
14. Оптимальна температура зберігання консервованої крові:
А) від 0 до 20 С;
Б) від 4 до 60 С;
В) від 8 до 100 С;
Г) -10 С;
Д) -20 С;
Ситуаційні задачі ІІ рівня.
1. В хірургічне відділення в екстреному порядку доставлений хворий з гастродуоденальною крововтратою виразкової етіології, що довго триває. Чи показано переливання крові цьому хворому? З якою метою? У якому об’ємі?
2. На протязі місяця в хірургічному стаціонарі лікується хворий з глибокими опіками площею 15% та готується до шкірної дерматомної аутопластики. Клінічно у нього встановлена гіпопротеїнемія, анемія легкого ступеня, місцями «нездорові» грануляції опікової поверхні. Чи є свідчення до гемотрансфузії у цього хворого? З якою метою? У якому об’ємі? Переважні шляхи введення.
3. При переливанні крові вами зафіксована пірогенна реакція середньої важкості. Які, на ваш погляд, можуть бути причини її? Ваші лікувально-профілактичні заходи?
4. Через 2 години після внутрішньовенного переливання 250,0 мл одногрупної крові у хворого ви виявили посттрансфузійний шок в результаті переливання резус-несумісної крові. Ваші докази та лікувальні заходи.
5. В результаті масивного внутрішньовенного переливання крові хворому 68 років, що поступив до стаціонару з профузною шлунковою кровотечею, наступило гостре розширення серця. Ваші тактичні та лікувальні заходи.
6. Хворому внутрішньовенно перелито 250,0 мл одногрупної крові. Наступного дня у нього відмічена жовтушність шкірних покривів, іктеричність склер, сеча насичено-червоного кольору. При з’ясуванні причин посттранфузійного ускладнення встановлено: вимірювання температури тіла хворому після трансфузії не проводилося; перші порції сечі та ранкова сеча наступного дня макро - і мікроскопічно не досліджувалась; флакон, з якого переливалася кров хворому, був вимитий відразу ж після трансфузії.
Які допущені помилки у спостереженні за хворим після гемотрансфузії та організації переливання крові? Міри їх профілактики.
7. В результаті неправильного заповнення системи для гемотрансфузій в венозне русло хворого потрапило декілька бульбашок повітря. Які ускладнення можуть розвинуться? Клінічна картина і профілактика.
VII.2 Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття (α=ІІІ)
1. Лікар з’ясував, що хворий на протязі 12 годин загубив 400 мл крові. Визначивши групу крові у хворого та у флаконі з кров’ю, резус-приналежність, та, провівши проби на індивідуальну і резус сумісність, перелив 400 мл крові. Через 5 хв. після переливання крові у хворого з’явилися болі за грудиною та в попереку, задишка, холодний піт, тахікардія. Що з хворим і в чому помилка лікаря?
Відповідь: рання посттрансфузійна реакція. Не проведена біологічна проба. Втрата 400 мл крові не є свідченням до переливання крові.
2. В приймальне відділення хірургічної лікарні доставлений потерпілий у
дорожньо-транспортній пригоді у непритомному стані з вираженою блідістю, АТ тиск не визначається, пульс ниткоподібний, погано лічиться. Крововтрата по Філіпсу 2,5 л. Черговий лікар визначив групу крові, послав кров до лабораторії для визначення резус-фактору й став чекати відповідь. Через 25 хв. хворий помер. Чи правильно поступив лікар? Яка повинна бути тактика?
Відповідь: неправильно. До отримання відповіді з лабораторії необхідно було терміново починати переливати кровозамінники гемодинамічної дії, резус-негативну еритроцитарну масу.
3. В приймальне відділення хірургічної лікарні доставлений хворий з
обширними множинними ранами у стані шоку. Хворий блідий, холодний піт, свідомість сплутана, ниткоподібний пульс, АТ 80/50 мм. рт. ст. Яку гемотрансфузійну терапію ви призначите хворому?
Відповідь: переливання кровозамінників протишокової дії.
VII.3 Матеріали методичного контролю для заключного етапу (α=ІІІ)
Тест класифікаційного типу.
Заповнення крововтрати в залежності від її об’єму.
Об’єм крововтрати | Заповнення крововтрати | |||||
Ступінь ОЦК % | Літри | Криста-лоїди | Колоїди | СЗП | Єритро-маса | Тромбо-зваж |
Легка 10-20% | 0,5-1,0 | + | - | - | - | - |
Помірна 20-30% | 1,0-1,5 | + | + | - | - | - |
Тяжка 30-40% | 1,5-2,0 | + | + | + 10-15 мл/кг маси | + при Нв <60 г/л | - |
Украй важка >40% | >2,0 | + | + | + | + | + |
VII.4 Орієнтировна карта для організації самостійної роботи з учбовою літературою.
Учбові завдання | Вказівки до завдання |
Вивчити: 1. Що таке гемо трансфузія? | Дати визначення гемо трансфузії, чим займається ця наука. |
2. У чому полягає техніка переливання крові? | Знати свідчення і протипоказання до переливання крові, де переливається кров. Всі необхідні складові для проведення проб на сумісність крові донора і реципієнта. Знати ознаки придатності крові та паспорт крові. |
3. Які існують методи переливання крові і механізм перелитої крові? | Потрібно чітко знати методи та способи переливання, які і де краще застосовувати. Скільки механізмів перелитої крові й їх значення. |
4. Що представляють собою компоненти і препарати крові? | Призначення компонентів крові та свідчення до їх застосування. Вказати групи препаратів крові й їх призначення. |
5. Які ви знаєте ускладнення і реакції після переливання крові, компонентів, препаратів крові та кровозамінників. | Які ви знаєте ускладнення після переливання крові? Що таке реакції на переливання крові і кровозамінників? |
VIIІ. Література.
1) Навчальна:
. Общая хирургия.-Рига «Звайгене».- 1989.
. Общая хирургия.-М., «Медицина».- 1993.
Загальна хірургія. Ред. та ін.-Київ.-1999.
2) Наукова:
, . Клиническая трансфузиология.-Москва.-1998.
3) Методична:
. Общая хирургия. Избранные лекции.-Луганск.-2006.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 |
