Інтегровані заняття в початкових класах (стр. 4 )

Дуже давно жив у місті Мйрах, у Малій Азії хлопець Миколай. Нічого не бракувало малому Миколі: ні гарної одежі, ні смачної їжі. Але не мав він ні тата, ні мами. Хлопчик ріс під опікою (під наглядом чужих людей). Та коли він виходив із свого гарного будинку і бачив, як убого живуть сусідські діти, серце його завмирало.

Був у Миколи старий учитель, який учив його молитися, читати і писати. Одного разу читав він разом з учителем Святе Письмо, а було там написано: “Коли ти робиш добро іншому, то нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця…”

- Учителю, поясни мені, як це розуміти? – запитав у задумі.

- А так, сину: коли робиш добро іншому, не треба про це нікому розповідати. Краще не хвалитись своїми добрими вчинками, - відповів учитель.

Це було пізньої осені. Микола вже знав, що багато діток в його околиці сидять голодні в неопалюваних хатах. Дуже бідує родина старого Олександра. “Не можу я спокійно спати, коли інші діти голодні” – подумав.

Устав і пішов до комори (кладовки) тихенько, щоб ніхто не чув і не бачив, набрав повну торбу різних харчів ще й кілька товстих полін (дров) захопив. У своїй скрині відшукав взуття.

Сказав своїй няні, що йде спати, взяв торбу і пішов до хати старого Олександра. Кинув торбу на порозі і швиденько побіг назад.

А вранці старий Олександр знайшов торбу і не міг натішитися подарунками. Але не міг здогадатися, кому дякувати.

Отак розпочалося таємне обдарування бідних. Люди молили Бога за невідомого, що допомагає їм, та не могли здогадатися, що то був Миколай.

Але слуги помітили, що зникають речі. І одного разу вистежили Миколу. Вони запитали хлопчика, навіщо він це робить. Він відповів, що не може спати, коли бачить голодних дітей.

А коли Миколай виріс, то став священником і все своє добро роздав бідним. Скрізь чинив тільки добро. За це Бог дав йому силу творити ще більше добра.

А коли він помер, то церква зарахувала його до святих.

А тепер діти моляться до Святого Миколая, щоб він допоміг їм бути добрими і щоб нагороджував їх за добрі вчинки. Вони чекають ночі з 18 на 19 грудня, щоб почути срібні дзвіночки на санчатах, якими їде до них святий Миколай. Кажуть, що тоді радіє місяць на небі, посміхається, бо він знає, що в цю ніч усі радітимуть. І ті, хто робить подарунки, і ті, для кого вони призначені.

Бо найбільше щастя в житті – це творити добро.

Читання віршів дітьми

Як сніг упаде

Як сніг упаде, білий сніг,

І все довкола вкриє,

Мороз потисне й на шибках

Квіти зими засіє:

У теплій хаті жебонять

Про що-то діти тихо,

Гладять віконцем в небеса,

А в личку знать утіху.

Бо звідтіль в ясну ніч оцю

Зійде Святий Микола,

Дарунків пишних принесе

З небесного престола.

Миколаїв дарунок

Довго в ніч я ждав на Миколая,

Слухав, чи санки вже не риплять,

Чи не тупає весела зграя

Білих, мов сніжинки, ангелят.

Ждав я довго, ждав і не діждався,

І не знаю сам, коли заснув,

Аж до ранку спав, не прокидався,

Хоч, здається, кожний шелест чув.

Аж оце уранці прокидаюсь

І очам не вірю я своїм…

О, спасибі, добрий Миколаю,

Що з дарунком Ти прийшов в наш дім!

На санчатах видно Ти приїхав,

Оленів залишивши у раю,

А в ракеті безшелесно, тихо

У кімнату прилетів мою.

І в дарунок ти поклав на ліжку

Не багато нам березових різок,

А барвисту українську книжку,

Повну найчудовіших казок.

Гра-конкурс “Деревце доброти та милосердя”

Пускаю по партах лист-заготовку (стовбур і гілочки).

Завдання дітям:

а) подумай одну мить, чи зробив ти у житті якусь хорошу справу? Чи проявив милосердя?

б) якщо зробив якусь хорошу справу, то намалюй на дереві листочок,

в) якщо проявив милосердя, то намалюй квіточку.

Висновок: ось як квітне наше деревце!

Ви ще зробите безліч хороших справ і наше деревце заквітне ще пишніше.

Робота над прислів’ями

1) До Миколи нема зими ніколи.

2) Миколай бородою трусить – дорогу стелить.

3) До Миколи та й ніколи (про тих, хто не віддає борги).

Народні прикмети (читання)

1) Як на Миколая впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

2) Як на Миколая піде дощ, то врожай на озимину.

3) Якщо на Миколая буде мороз, то на добрі хліба та городину.

День Святого Андрія

(Вступне слово вчителя)

Це свято ми відзначаємо 13 грудня. Андрій Первозваний – християнський святий, учень Христа, апостол, що проповідував християнство.

День Святого Андрія люди люблять святкувати. Воно починається з поклоніння хлібові. Цей хліб печуть у формі сонця.

Він називається Калитою, бо спечений на честь сонячного божества Корша. В цей день, увечері, молодь збиралася у селянській хаті на вечорниці. Калиту пекли дівчата. Прикрашали її узорами з колосків, зірочок., зверху посипали маком і змащували медом, щоб була солодка. Начинку робили з вишень, з маку або з повидла.

Хлопці приходили з музиками і починалося веселе дозвілля. Молодь танцювала, співала.

На стіл ставили пісні страви: кашу на олії, вареники з капустою, картоплю в мундирах (не обирану), квашену капусту.

У цей вечір дівчата відгадували свою долю. Для цього, крім калити, пекли ще балабушки (пампушки) або млинці. Виклавши свої балабушки або млинці на тарілки, дівчата чекали, чию балабушку або чий млинець найперше вхопить собака, якого перед цим запускали до хати.

Вважалося, чию балабушку собака з’їсть першою, то та дівчина найшвидше вийде заміж.

А ще дівчата сіяли коноплі на снігу і промовляли: “Андрію, Андрію на тебе коноплі сію, - дуже хочу знати, з ким їх буду брати”.

Дівчата вірили, що хлопець, який з’явиться уві сні, насланому Святим Андрієм, буде судженим.

Звернення дівчат до Святого Андрія Первозванного під час ворожіння

1) Андрію, Андрію,

Я на тебе коноплі сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

2) Андрію, Андрію,

Я на тебе коноплі сію,

Нехай буду знати,

З ким їх збирати.

3) Калитою радіємо,

Конопельки сіємо,

Сонце до заходу,

А коноплі до сходу.

Конопельки сіємо,

Граблями волочимо,

Бо ми заміж хочемо.

Дай Боже знайти

З ким життя мати.

4) Світи, світи, місяченьку,

І ви, ясні зорі.

Та й просвіти доріженьку

До милого двору.

Прислів’я та приказки

1) На Андрія треба кожуха-добродія

2) На Андрія робиться дівицям надія.

Проведення гри: “Їду, їду калиту кусать”

Матеріали:

1) Калита, підвішена на стрічці до сонечка;

2) Сонечко, закріплене вгорі;

3) Сажа (фарба, помада тощо);

4) Кочерга.

Хід гри

· Біля калити на сторожі стоїть писар Калитинський з віхтем та сажею;

· До калити на кочерзі скаче вершник Кочержинський.

· Завдання Калитинського – розсмішити Кочержинського.

· Завдання Кочержинського – не сміятись і вкусити калиту, не допомагаючи руками.

· Право на вогняного коня (кочергу) здобував той, хто гарно затанцює.

· Сівши на кочергу Кочержинський говорив: “Їду, їду калиту кусать”

· Кали

· тинський відповідає: “Я буду по губах писать”.

· Підскакуючи до калити Кочержинський казав: “А я вкушу”.

· Калитинський відповідав: “А я вмажу” (повторюють кілька разів).

· Писать можна тоді, коли Кочержинський не втримається і засміється (писать вуса, бороду).

· Якщо не засміявся і вкусив калиту, то повертається назад на кочерзі переможцем.

Всі йому аплодують. Грає 2-3 пари дітей. Гра супроводжується веселим сміхом.

Підсумок уроку

- Про які свята ви довідались?

- Що нового дізнались про них?

(запитуємо 2-3 учнів)

Завдання додому

· Зробіть приємну несподіванку своїм братикам, сестричкам або батькам:

підготуйте невеличкий подарунок і покладіть в ніч з 18 на 19 грудня їм під подушку.

· Разом з мамою спечіть Калиту і пограйтесь вдома із своїми братиками та сестричками на свято Андрія.

Тема. Легенди. Перекази. Подорож у майбутнє

Зінтегровано

Київщинознавство. Тема. Птахи і рослини-символи

Читання (Урок позакласного читання). Тема. Легенди. Перекази. Подорож у майбутнє.

Мета. Розширити поняття про рослини та птахи – символи, допомогти дітям усвідомити те, що ці рослини та птахи – невід’ємна частина нашого життя.

Поглибити знання дітей про легенди та перекази давніх часів нашого народу. Прищеплювати любов до рідного краю, історії свого народу, розвивати мовлення учнів, збагачувати словниковий запас. Виховувати гордість за наш край, рідний народ, державну мову.

Матеріали до заняття: предметні малюнки, рослини-символи, загадки, прислів’я, приказки, скоромовки, вірші, легенди, перекази, таблиця, посібник Б. Вовка “Квіти”, ілюстрації з “Дитячої Біблії”.

Хід уроку

Оголошення теми і мети

Бесіда

- Як ви думаєте, звідки до нас прийшли легенди, перекази?

(Вони прийшли до нас із сивої давнини).

- Так, правильно.

Ще з давніх-давен люди жили на своїй землі за якимись правилами, законами. Вони вірили в якусь надприродну силу, вірили у силу землі – годувальниці, спостерігали за рослинами, тваринами. Співставляли, порівнювали. Наш мудрий народ дійшов до висновку, що не тільки на небі, а й на землі є теж кусочок раю. І це те місце, де ростуть прославлені народом і оспівані в піснях рослини, що мають живучу силу, оберігають від чогось лихого. А ще спокій і добро там, де літають в небі любимі нашим народом птахи-символи. Про них народ склав багато переказів і легенд, які через віки домандрували до наших часів. Сьогодні мова про них піде на нашій виховній годині.

Ось послухайте таку легенду.

Розповідь легенди учителем

Наша земля.

(Легенда).

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося. От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати.

По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю, “Ні, - відповіли наші предки,” – там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці. Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишилась для раю, там усе є: річки, озера, ліси, пустелі. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога.

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.

(показую малюнок з “Дитячої Біблії”) с. 17, 19.

Читання віршів учнями

Діти підготували вірші про нашу славну Україну. Послухайте їх, будь-ласка.

Марія Хоросницька

Моя Україна

Моя Україна –

широкі простори:

поля і левади,

долини і гори...

Молитва і пісня,

і слово натхненне, -

з чого почалась

Україна для мене ?..

Чи з пісні цієї,

що в небо злітає,

чи з рідної мови,

що звуками грає,

а чи з Отченашу,

що мати навчає ?..

Із пісні, дитинко,

що в небо злітає,

і з рідної мови,

що звуками грає,

з тієї молитви,

що мати навчає,

твоя Україна

себе починає.

Розповідь учителя

Українці, народ співучий.

Ось послухайте таку легенду, яка дійшла до наших часів.

Чому ми співучі.

(Легенда)

Одного разу Бог роздавав дітям подарунки. Коли закінчив, прибігла маленька дівчинка, стала під дверима і заплакала. Почув Бог, відчинив двері та й питає:

- Чого ти плачеш, дитинко?

- Бо мені жодного подарунка не залишилось, - відповідає дівчинка.

- Не плач, не плач, - заспокоїв Бог. Дам я тобі подарунок, який залишив для самого себе. І дав їй пісню. А тією дівчинкою була Україна.

Українські музичні народні інструменти – виявляють багатство душі українського народу, його творчу вдачу, свідчать про високу духовну культуру, музика допомагає розуміти природу, людину, світ.

(Показую музичні інструменти).

Загадки, народні порівняння

1. Лечу від краю і до краю,

Чарую дивними словами,

Я вас на крилах підіймаю

Або сумую разом з вами

Хто я?

(Пісня)

2. У лісі родилася,

В майстерні робилася,

А в руках плаче.

(Скрипка)

Народне порівняння

Плаче, наче скрипка грає.

Загадка

У лісі вирізані, гладенько

Витесана, співає, заливається,

Як називається?

(Сопілка)

Прислів’я

Сопілка грає – вівчареві втіха.

Розповідь

“Соловей”

(Легенда)

Розповідали старші люди, що колись давно ця гарна пташка жила не на наших землях. Гніздилася вона в далеких краях і не знала дороги в Україну. Але щоб були солов’ї дуже співучими, то літали по всьому світу, збираючи пісні різних народів для індійського царя, у саду якого вони жили.

Залетів якось один із солов’їв в Україну і сів спочити в якомусь селі. Всі люди на той час були в полі, й село було німе.

Що то за люди тут живуть, подумав соловей. Ні тобі пісні, ані музики не чути?

Але зайшло сонце, і люди гуртом поверталися з поля додому. То тут, то там чулися пісні, і соловей звеселів. Але пісні були сумними, бо тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив тих людей. Забули вони за втому і так заспівали заморському гостеві, що він сам собі не повірив. З усіх земель злетілися солов’ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Але все те вже було відоме цареві, і він сердився. Аж ось під вікном заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув, і велів тому солов’ю співати день і ніч…

…Зачаровані солов’ї навесні гуртом полетіли в Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Саме в Україні вони висиджують маленьких пташенят, щоб ті від самого свого народження чули найкращі у світі пісні.

Народна прикмета

Соловейко затьохкав – вода почала спадати.

Загадка

Маленький сіренький, по гаях літає, уночі співає.

Народні порівняння

Говорить, наче соловейко співає.

Голос, як у солов’я

Співає, як соловейко.

Евристична бесіда

Яких птахів-символів України ви знаєте? (Соловей, лелека, журавель - головні).

(Можливі варіанти: горлиця, півень, сорока, жайворонок, і ще якісь інші – це все прийнятні відповіді).

Так, лелека, соловей, горлиця, журавель – це птахи, які прикрашають наші сади, поля, ліси. Про них складено багато пісень, віршів, розповідей.

Багато з цих давніх розповідей дійшло до наших часів.

Лелека – великий красивий птах із сніжно-білим і чорним оперенням, здавна живе біля житла людини. Довірливість, вірність, тим самим місцям гніздування викликали у людей любов до лелек. З радістю зустрічають їх навесні, коли вони повертаються до своїх гнізд. Лелеки – герої багатьох легенд, казок, пісень.

Послухайте таку легенду.

Як лелеки дітей врятували

(Легенда)

Давно це було, коли на українську землю напали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок та дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко вони були, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали їх. З того часу лелекам в Україні завжди раді.

Іванна Блажкевич

Вірш

Прилетів лелека

Чорногуз – лелека

Прилетів здалека,

Сів на вершок хати,

Давай клекотати;

Рідний край вітати.

Народна пісня

Ой не коси, бузьку сіна.

Ой не коси, бузьку сіна –

Заросишся по коліна,

Нехай його чапля косить,

Що високу сукню носить.

Повір’я

Лелеки селятся тільки біля

добрих людей.

Загадка

Відлітають за моря

У краї далекі,

На будинках гнізда в’ють,

Звати їх …(лелеки)

Слова-синоніми: лелека-бусол, чапля, чорногуз.

А ось інша легенда.

Криниця-журавель

(Легенда)

Колись у сиву давнину мале хлоп’я загубилось у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик потрапив у лісі на глибоку криницю. Але він зовсім знесилів і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, у небі з’явився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і вона знайшла дорогу додому. Після цього випадку в пам'ять про доброго птаха люди почали лаштувати біля криниць пристрої, схожі на журавля, за допомогою яких дістають воду. А назвали таку криницю – криниця-журавель.