Методологія і організація наукових досліджень (стр. 8 )

Дипломна магістерська робота виконується на за­вершальному етапі навчання студента за IV освітньо-ква­ліфікаційним рівнем "магістр".

Підготовка магістра завершується захистом магістерської роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Магістерська робота - являє собою випускну кваліфікаційну роботу наукового змісту, якій притаманні внутріш­ня єдність і відображення ходу і результатів розробки обраної теми. Вона має відповідати сучасному рівню розвитку науки у певній га­лузі, а її тема - бути актуальною. Магістерська робота подається у вигляді, який дозволяє визначати, наскільки повно відображені та обґрунтовані її положення, висновки та рекомендації, їх новизна. Су­купність отриманих у такій роботі результатів свідчить про наявність у її автора початкових навичок наукової роботи з обраної області про­фесійної діяльності.

Магістерська робота має всі ознаки, що є властивими для науко­вих робіт, оскільки вона як науковий твір є вельми специфічною. Насамперед, її відрізняє від інших наукових творів те, що у системі освіти і науки вона виконує кваліфікаційну функцію, тобто готуєть­ся з метою прилюдного захисту і отримання відповідного освітньо-професійного рівня магістра. У зв'язку з цим головне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї освітньо-наукової кваліфі­кації, насамперед, вміння самостійно вести науковий пошук і вирішу­вати конкретні наукові задачі.

Виходячи з того, що магістерська підготовка - це по суті лише перший щабель до науково-дослідної і науково-педагогічної роботи, що веде до вступу до аспірантури і подальшої підготовки кандидат­ської дисертації, тому магістерська робота все ж таки не може вва­жатися науковим твором у повному розумінні цього слова, оскільки ступінь магістра - це не науковий, а академічний ступінь, що відображає, насамперед, освітній рівень випускника вищої школи, який засвідчує про наявність у нього вмінь і навичок, притаманних науковцю-початківцю.

На відміну від дисертацій на здобуття наукового ступеня канди­дата і доктора наук, які являють серйозні науково-дослідні роботи, магістерська кваліфікаційна робота, хоча й є самостійним науковим дослідженням, однак має бути віднесена до категорії навчально-дослідних робіт, в основі яких лежить моделювання вже відомих рі­шень, її науковий рівень завжди має відповідати програмі навчання. Виконання такої роботи має не стільки вирішувати наукові пробле­ми, скільки бути свідченням того, що її автор навчився самостійно вести науковий пошук, бачити професійні проблеми і знати найбільш загальні методи і прийоми їх вирішення.

Порівняно з кандидатськими і докторськими дисертаціями, у ма­гістерській роботі наявні і відмінності у самій процедурі підготовки її до захисту. Якщо основні результати, отримані у першого роду робо­тах, мають бути обов'язково опубліковані, то стосовно магістерських робіт така вимога є бажаною, але не обов'язковою.

Магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого, - самостійним оригінальним науковим дослідженням студента, у розробці якого зацікавлені ус­танови, організації або підприємства. При цьому студент упорядковує за власним розсудом накопичені наукові факти та доводить їх наукову цінність або практичну значущість.

У магістерській роботі студент має продемонструвати глибокі знання зі спеціальних наук, володіння навичками на­укового дослідження, здатність мислити, аналізувати й узагальнюва­ти, робити висновки.

Цінність магістерської роботи визначається її науковим значенням, а також логічністю, обґрунтованістю, чітким, ясним викладом матеріалу. Велике значення має вміння автора працювати на широко­му просторі опублікованого професійно-спрямованого матеріалу, орієнтува­тись у розмаїтті думок і виділяти головне, порівнювати й аналізувати різні погляди, висловлювати власні думки щодо обговорюваної теми.

Магістерська робота може виступати продовженням і розвитком курсових і бакалаврських робіт.

2. Структура роботи.

Першим етапом підготовки магістерської роботи є вибір (уточ­нення) теми, її узгодження з науковим керівником та затвердження кафедрою. Це здійснюється у процесі активного діалогу наукового керівника й студента. Тема має бути актуальною, значущою, такою, що надає можливість максимально застосувати знання, вміння та навички випускника. Бажаним є встановлення зв'язку з профілем його майбутньої роботи Якщо він направлений на навчання певною організацією чи закладом, то доцільно тему магістерської роботи попередньо узгодити із замовником. Керівниками магістерської роботи виступають провідні викладачі кафедр. Як виняток, можливе спільне керівництво магістерською роботою ви­кладачами двох кафедр одного факультету або двох факультетів у випадках, коли магістерська робота пишеться на стику двох спеці­альностей.

У виборі теми кваліфікаційної роботи студенту можуть допомогти такі прийоми як перегляд каталогів захищених дисертацій і ознайомлення з виконаними на кафедрі дисертаціями, а також новітніми результатами досліджень у суміжних галузях знань. Підбір і вивчен­ня літератури з теми дослідження має здійснюватися відповідно до загальних вимог щодо пошуку інформації в процесі наукової роботи.

Студент має право внести на кафедру свої побажання стосовно кандидатури наукового керівника своєї магістерської роботи. Оста­точне рішення приймається кафедрою за згоди викладача і відповід­но до планової кількості кваліфікаційних робіт, якими має керува­ти цей викладач. Керівниками магістерських робіт призначаються про­фесори, доценти, старші викладачі (кандидати наук) уні­верситету.

Теми магістерських робіт закріплюються за студентами на основі особистих заяв, які пишуться на ім'я завідувача кафедри, і затверджуються кафедрою. Персональний розподіл тем з одночасним призначенням наукових керівників затверджується наказом ректора університету за поданням Вчених рад факультетів.

Науковий керівник надає постійну допомогу студентам на всіх етапах підготовки магістерської роботи: допомагає з формулюванням теми, розробкою її концепції та структури; дає рекомендації щодо до­бору літератури та обробки матеріалу; контролює хід її виконання, перевіряє форму і зміст магістерської роботи; готує письмовий відгук на роботу. Він також контролює підготовку до захисту магістерської роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Традиційно композиційна структура магістерської роботи складається з таких послідовно розташованих елементів:

1. Титульна сторінка;

2. Завдання на виконання магістерської роботи;

3. Зміст;

4. Перелік умовних позначень;

5. Вступ;

6. Розділи та підрозділи змістової частини (у розділі по 3-4 підрозділи);

7. Висновки до кожного розділу і загальні до магістерсь­кого дослідження;

8. Перелік використаних літературних джерел;

9. Додатки (за необхідністю).

Змістова частина роботи переважно має таку структуру:

Розділ 1 . Теоретичні аспекти;

Розділ 2. Методологічні аспекти або теоретичні;

Розділ 3. Прикладні аспекти (Результати дослідження).

Після затвердження теми студент разом з науковим керівником складає завдання на виконання магістерської роботи. Завдання складається в двох екземп­лярах: перший видається студенту перед переддипломною практикою, одним із завдань якої є збір і узагальнення конкретних даних для дипломної роботи, другий - зали­шається на кафедрі і разом з дипломною роботою подається до захисту.

Наповнення кожної частини магістерської роботи визнача­ється її темою. Вибір теми, етапи підготовки, пошук бібліографічних джерел, їх вивчення і добір фактичного матеріалу, методика написання, правила оформлення та захисту магістерської роботи мають багато спільного з кандидатською дисертацією здобувача наукового ступеня. Тому у процесі її підготов­ки слід застосовувати методичні й технічні прийоми підготовки на­укової праці, викладені в даному посібнику.

3. Підготовка до написання магістерської роботи. Основні етапи.

Дипломна робота повинна бути виконана державною мовою.

При виконанні магістерської роботи студент повинен уміти:

ü сформулювати мету і завдання дослідження;

ü скласти план дослідження;

ü вести бібліографічний пошук із застосуванням сучас­них інформаційних технологій;

ü використовувати сучасні методи наукового досліджен­ня, модифікувати наявні та розробляти нові методи, вихо­дячи із завдань конкретного дослідження;

ü обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

ü оформляти результати досліджень відповідно до су­часних вимог, у вигляді звітів, рефератів, статей.

Розпочинати роботу визначеного дослідження потрібно з:

• перегляду каталогу захищених наукових праць;

• ознайомлення з новітніми результатами досліджень у відповідній галузі знань;

• оцінки методів дослідження у конкретній галузі науки;

• передбачення можливих методів при проведенні дослідження;

• вибір теми з нових позицій, на більш високому рівні.

Відповідно до теми складається календарний робочий план виконання магістерської роботи, так звана схема дослі­дження, ескізне уявлення проблематики. Він може мати довільну форму, а на підставі його розробляється план або зміст магістерської роботи. План завжди рухливий, має динамічну форму, відкритий до змін у процесі роботи.

Подальша робота стосується ознайомлення з опубліко­ваною літературою, цілеспрямованого пошуку інформаційних джерел відповід­ної тематики, аналізу наукових матеріалів відомих вчених, які вже опубліковані.

При чому на першому етапі слід охопити якомога біль­ше джерел, а потім поступово "відсіювати" зайві видання. Однак продуктивнішою є методика, за якою від самого по­чатку роботи свідомо обмежується коло джерел, а вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми наукового дослідження.

Текст має бути не лише прочитаним, а й опрацьованим з олівцем у руках, з певними нотатками. Якщо є власний примірник, або ксерокопія журналу, книги, можна робити позначки на берегах.

Прискорити цілеспрямований відбір і вивчення літера­тури допоможе чітка орієнтація дослідника на тему проблеми та основні її питання (розділи і підрозділи). Звичайно ж, читання - це стимуляція ідей. Уважне ознайомлення з будь-яким текстом повинне викликати певні думки, гіпо­тези, які відповідають власному погляду на речі.

Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:

- загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми;

- побіжний перегляд відібраної літератури і система­тизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;

- читання за послідовністю розміщення матеріалу;

- вибіркове читання окремих частин;

- виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної роботи.

Після попереднього вивчен­ня основних джерел літератури та осмислення матеріалу студент розробляє план створення магістерської роботи. Цей план, який студент узгодив з науковим керівником, має репрезентувати комплексний, системний підхід до розв'язання базової проблеми і складатись з двох-трьох чітко сформульованих найбільш важливих питань, які розкривали б сутність обраної теми, її головний зміст. Якісно підготовлений, добре продуманий, ясно і лаконічно сформу­льований план є одним з показників розуміння студентом обраної для вивчення проблеми й відіграє важливу роль в організації роботи. Назви розділів магістерської роботи не повинні дублювати назву са­мої роботи.

Після підготовчої роботи можна переходити до безпосереднього продукування тексту ро­боти.

4. Формування рукопису магістерської роботи.

Підготовка тексту магістерської роботи є довготрива­лим процесом. Перший чорновий рукопис бажано викону­вати на одній сторінці аркуша, щоб потім можна було зробити доповнення, вставки, зміни до тексту.

Підготовку тексту недоцільно починати зі вступу, його легше написати пізніше, коли вже викристалізуються і будуть осмислені результати роботи.

Зазвичай літературних джерел набирається забагато і не всі вони можуть бути використані повністю. Саме тут вибір та оцінка інформації стають головним етапом роботи. Відібраний, виписаний матеріал повинен супроводжува­тись зазначенням джерела запозичень, що полегшує його пошук при потребі. У всіх випадках потрібно відбирати лише найсвіжіший матеріал, найавторитетніші джерела. Дібрані з літературних джерел факти, слід оцінювати критично, пам'ятаючи, що наука, техніка, культура постій­но розвиваються, збагачуючись новими знаннями.

Протягом усього процесу вивчення матеріалу здійсню­ють його класифікацію за змістом магістерської роботи, що дає можливість проаналізувати певні взаємозв'язки, зробити науково аргументовані переконливі висновки до кожного розділу та магістерської роботи в цілому.

При формуванні рукопису магістерської роботи необхідно визначити головну послідовність роботи за змістом, звернувши увагу на початок, розвиток і бажаний результат дослідження.

Компонування основної частини роботи доцільно роз­почати з розкриття стрижневих її думок, які можуть бути сформульовані короткими абзацами на окремих аркушах паперу або в текстовому редакторі.

Для викладу матеріалу роботи характерні аргументованість суджень та точність наведених даних. Орієнтуючись на читачів з високою професійною підготовкою, автор включає в свій текст увесь знаковий апарат (таблиці, формули, символи, діаграми, схеми, графіки тощо), тобто все те, що складає мову науки.

Завершальна частина роботи дає змогу переконатися, наскільки сформовані в ній висновки відповідають меті і завданням магістерської роботи.

Після завершення чорнового варіанту приступають до написання вступу, в якому стисло формулюють актуаль­ність теми, мету, завдання, новизну роботи, практичне її застосування, визначають методологію дослідження і структуру роботи.

При оформленні Вступу у студентів часто виникають труднощі. Пропонуємо скористатись такими правилами:

Коротке і аргументоване формування актуальності те­ми обраного дослідження дає змогу сформулювати її важ­ливість, злободенність на конкретний момент. Подається короткий концентрований огляд розробок інших дослід­ників стосовно вирішення цього завдання з посиланням і критичними оцінками тих проблем, які вирішуватиме визначене дослідження.

Розкриття дослідженості науково обраної теми ма­гістерської роботи є обов'язковим елементом вступу. На це спрямований огляд літератури, який має засвідчити ґрунтовне ознайомлення магістрів зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, кри­тично осмислювати їх, оцінювати результати, визначати головне для подальших досліджень.

Мета і завдання дослідження мають бути сформульо­вані методологічно правильно, достатньо коротко, але зав­данням дається розширене тлумачення, в сукупності вони мають відповідати назві розділів дослідження, але в форму­люванні використовують слова: "з'ясувати", "вивчити", "описати", "встановити", "вивести формулу" тощо.

Методи дослідження, що сформульовані у вступі, стосуються загальнонаукових та частково-наукових методів.

Обов'язковим елементом вступу є визначення об'єкта (процесу, явища, що створюють проблемну ситуацію і оби­раються для вивчення) і предмета (того сутнісного, що перебуває в межах об'єкта) дослідження. Останній, зазви­чай, збігається з темою і є головним розділом магістерської роботи.

Наукова новизна є ознакою, на підставі якої автор має право на використання поняття "вперше", характеризуючи отримані результати і здійснене ним дослідження.

Оцінюючи практичну значущість теми, виходять із то­го, наскільки результати успішно здійсненого дослідження можуть бути використані у відповідній сфері економічного, соціального буття людини, суспільства.

В основній частині, поділеній на окремі розділи, викла­дають зміст теми дослідження. В кожному розділі повинна бути завершеність змісту, головна ідея, а також тези, під­тверджені фактами, думками різних авторів, результатами анкетування, експерименту, аналітичних даних практичного досвіду. Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Кожний висновок повинен логічно підкріпляти попередній, один доказ випливати з іншого. Інакше текст втратить свою єдність. До кожного розділу роботи необхідно зробити короткі висновки.

Досить складною роботою при формуванні змісту наукового дослідження є огляд літератури з проблеми. Щоб уникнути примітивності і помилок в аналізі літератури, слід уважно систематизувати погляди вчених у такому порядку:

- сутність даного явища, процесу (позиція декількох авторів збігається в певному аспекті);

- що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);

- погляди вчених з приводу шляхів вирішення визна­ченої проблеми на практиці (хто і що пропонує);

- які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються в практиці;

- які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в конкретній галузі виділені вченими.

Огляд джерел дає змогу визначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми.

Огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистий внесок у розробку теми, порівняно з уже відомими дослі­дженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запози­чення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.

По закінченні роботи формулюються загальні висновки до всієї роботи в цілому.

У вис­новках потрібно наголосити на якісних та кількісних по­казниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації щодо їх використання.

У стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення, пропозиції та їх значущість. Такий висновок повинен бути покладений в основу доповіді при захисті дипломної роботи перед ДЕК.

В кінці магістерської роботи після висновків подається список використаних джерел.

Джерела треба розміщувати в списку у порядку посилань на них у тексті.

5. Вимоги до оформлення тексту магістерської роботи.

Особливе значення має оформлення магістерської дипломної роботи. Магістерська робота подається у вигляді відповідно оформле­ного дослідження в друкованому варіанті обсягом 60-80 ар­кушів формату - А4 (210-297 мм) з дотриманням таких вимог:

Шрифт Times New Roman

Розмір 14

Відстань між рядками 1,3-1,5 інтервалу

Верхнє, нижнє, ліве поле 20 мм

Праве поле 10 мм

Розташування книжне

Розділи пишуться з нової сторінки. Заголовки структур­них частин роботи: "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ…", "ВИСНОВ­КИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ", "ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкуються ве­ликими літерами з вирівнюванням по центру і виділенням жирним шрифтом.

Заголовки підрозділів друкуються маленькими літе­рами (окрім першої великої) з абзацу, крапку в кінці заголовку не ставлять. Відстань між заголовком та текстом має становити 2-3 інтервали.

Кожну структурну частину магістерської роботи слід починати з нової сторінки.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки.

Титульний аркуш є першою сторінкою, але нумерація на ньому не проставляється. Наступна сторінка нумеруєть­ся другою тощо.

Такі структурні частини, як зміст, вступ, висновки, перелік літератури, додатки не мають порядкового номеру.

Номер розділу позначається арабською цифрою після слова "РОЗДІЛ" без крапки, а після цього з нового рядка друкують назву розділу.

Підрозділи нумеруються в межах розділу "2.3", тобто третій підрозділ другого розділу.

При оформленні тексту магістерської роботи потрібно також витримати загальні вимоги до ілюстрацій, таблиць, форм тощо.

Ілюстрації. Основними видами ілюстративного матеріалу в диплом­ній роботі є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Ілюструють магістерську роботу, виходячи з певного загаль­ного задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Підпис під ілюстрацією позначається скоро­ченим словом "Рис", має порядковий номер, який позначається арабськими цифрами (складається з номера розділу і порядкового номера рисунку, між якими ставиться крапка), і текст (заголовок ілюстрації) із якомога стислою характеристикою зображеного. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках "(рис. 3.1)" або звороту на зразок: "...як це видно з рис. 3.1", або "...як це показано на рис. 3.1".

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофіль­мування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. Рекомендується, якщо можливо, ілюстрації виконувати комп’ютерними засобами.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" розміщують у правому верхньому куті з зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу).

Рисунок 7. Приклад побудови таблиці

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути стислим. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, зазначати одиниці виміру у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – із маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Горизонтальні рядки граф, як правило, не нумерують.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини та розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, а в другому – боковик.

Якщо частина таблиці переноситься на наступний аркуш (сторінку), її тематичний заголовок не повторюють, а пишуть слова: „Продовження таблиці” і вказують її номер, наприклад, „Продовження таблиці 1.2”.

Формули та рівняння. Формули та рівняння в роботі нумерують у межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, „(1.3)” – третя формула першого розділу.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у тексті. Інші формули нумерувати не рекомендується.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів розташовують безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта подають із нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом „де”, після якого двокрапка не ставиться, а відразу пишеться перший символ і його розшифрування, наприклад:

„Розрахунок вологості (Wф, %) здійснювався за формулою:

, (3.1)

де mв – маса проби до висушування, г;

mс – маса проби після висушування до постійної маси, г ”.

Рівняння та формули треба виділяти в тексті вільними рядками. До та після кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо формула не вміщується в одному рядку, можна перенести її частину на новий рядок після знаків: рівності (=), додавання (+), віднімання (‒), множення (×) та ділення (:). Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання на використані джерела та цитування. Варто звернути увагу на те, що посилання в тексті слід позначати номерами джерел, за якими вони зазначені у "Списку використаних джерел". Їх виділяють квадратними дужками. Наприклад, "...у працях [1-3, 7, 23] приділено особливу увагу дослідженням цього аспекту проблеми".

Якщо наводять цитату або статистичні дані з джерела з великою кількістю сторінок, крім номера зазначають сто­рінку, з якої взята цитата, наприклад: "...на думку американського фахівця Ф. Котлера, доцільно виділити такі етапи проведення маркетингового дослідження [43, с. 234]...".

Посилання на рисунки, таблиці та формули в магістерській роботі вказують їх порядковим номером, наприклад: "на рис. 2.3 можна побачити..." ; "повернемося до табл. " ; "розрахуємо за формулою (2".

Джерела, з яких запозичені таблиці та рисунки, пода­ють безпосередньо після таблиць та рисунків. Далі залиша­ють два інтервали та продовжують текстову частину.

Кожний бібліографічний запис починають з нового рядка з порядковою нумерацією. Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Про кожен документ (книжку) подаються такі відомос­ті: прізвище та ініціали автора у називному відмінку; повна і точна назва книжки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному аркуші); дані про повторне видання; назва місця видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Санкт-Петер­бурга) вживаються скорочення: К., X., М., Л., СПб; назва видавництва; рік видання; кількість сторінок зі скороченням "с". Кожна група відомостей відокремлюються одна від одної знаком крапка і тире

Відомості про джерела, які включені до списку, необ­хідно подавати відповідно до вимог державного стандарту.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження магістерської робо­ти на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Кожний додаток повинен почи­натися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої си­метрично до тексту. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, Й, Ї, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б тощо. Один додаток поз­начається як додаток А.

До додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття магістерської роботи:

- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи і акти випробувань, розрахунки економічного ефекту;

- ілюстрації допоміжного характеру;

- інструкції та методики, розроблені в процесі виконання роботи.

Зброшурована у твердій палітурі магістерська робота подається студентом науковому керівнику роботи, який у бланку завдання дає відзив про ступінь виконання завдання, глибину розкриття теми, характеризує працю студента над роботою та робить висновок про можливість допуску роботи до захисту. Відзив пишеть­ся у довільній формі з урахуванням: актуальності теми наукового і практичного значення роботи, ступеня само­стійності, новизни та оригі­нальності, використання літератури, логічності, по­слідовності, аргументованості змісту.

Після одержання допуску до захисту студент отримує на випускаючій кафедрі направлення на зовнішнє рецензування.

Зовнішній рецензент - провідний спеціаліст галузі або науковець - ретельно ознайомлюється з дипломною роботою та складає рецензію, в якій висвітлює в основному ті ж питання, звертає увагу на оформлення та окремі недоліки роботи. Рецензент як і науковий керівник оцінює роботу за чотирибальною системою.

До внутрішньої сторінки обкладинки магістерської роботи студент приклеює конверт, у якому розміщує зовнішню рецензію.

При наявності листа-замовлення з підприємства студент має отримати також відгук на дипломну роботу від підприємства-замовника. Цей відгук та лист замовника треба також покласти в конверт.

Після цього студент подає магістерську роботу завідувачу випускаючої кафедри, який приймає остаточне рішення щодо її допуску до захисту в Державній комісії з захисту дипломних робіт, про що робить відповідну позначку.

6. Захист магістерської роботи.

Підготовка магістра завершується захистом магістерсь­кої роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

До захисту роботи у Державній екзаменаційній комісії допускаються студенти, які виконали навчальний план із спеціальності й успішно склали всі іспити й заліки.

Захист випускної магістерської роботи відбувається на відкритому засіданні ДЕК, графік роботи якої затверджує ректор університету.

До початку захисту випускної магістерської роботи на засіданні ДЕК подаються такі документи:

· витяг із наказу ректора університету про затвердження персонального складу ДЕК;

· список студентів групи, які допущені до захисту випускних магістерських робіт, за підписом декана факультету;

· довідка деканату про виконання студентом навчального плану та про одержані ним оцінки з теоретичних дисциплін, навчальних та виробничих практик;

· випускна магістерські робота студента;

· письмовий відзив керівника випускної магістерської роботи;

· зовнішня рецензія на випускну магістерську роботу;

· інші матеріали, які характеризують наукову і практичну цінність виконаної випускної магістерської роботи (довідки, акти про впровадження пропозицій студента у практичну діяльність установ, опубліковані праці студента з теми дипломної роботи, грамоти тощо.

Процедура захисту включає:

- доповідь студента про зміст роботи;

- запитання до автора;

- відповіді студента на запитання членів ДЕК;

- оголошення відгуку наукового керівника та рецензента;

- заключне слово студента (відповіді на зауваження рецензента);

- рішення комісії про оцінку роботи.

До захисту студент заздалегідь готує стислу доповідь, в якій слід коротко викласти основні результати дослідження. Час виступу автора при захисті магістерської роботи не пови­нен перевищувати 10-15 хвилин, що відповідає виголошенню чотирьох - п’яти сторінок друкованого тексту. Зміст виступу потрібно ре­тельно продумати й підготувати. Він має бути коротким і водночас змістовним.

У доповіді потрібно висвітлити такі важливі питання: обґрунтувати акту­альність теми дослідження, мету завдання, об'єкт, пред­мет дослідження, які методи використані, основні теоре­тичні положення та їх підтвердження в процесі експериментального дослідження, елементи новизни наукової розробки. Виступ повинен містити інформацію щодо структури роботи, основні висновки, узагальнення, конкретні пропозиції й рекомендації. Перед захистом доцільно ретельно прочитати зовніш­ню рецензію, особливу увагу звернути на висловлені рецен­зентом зауваження і підготувати аргументовані відповіді.

На підкріплення доповіді розробляють наочні матеріали (8-10 сторінок з найважливі­шими рисунками та таблицями), які оформлюються у виг­ляді плакатів або презентації. За бажанням, матеріали презентації друкуються на принтері для кожного члена комісії; можна додавати слайди, фотографії, макети, рекламні проспекти, натурні зразки тощо.

Захист дипломної роботи відбувається на відкритому засі­данні державної екзаменаційної комісії та регламентується «Положенням про організацію навчального процесу у ви­щих навчальних закладах». За бажанням сту­дент може запросити на захист своїх рідних та близьких. Захист дипломних робіт може проводитись як у вищому навчальному закладі, так і на підприємствах у закладах і організаціях, якщо там є до них практичний інтерес.

Під час захисту дипломної роботи студент зобов'язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження у відгуках та рецензіях.

Захист дипломної роботи фіксується у протоколі ДЕК. Рішення щодо оцінки магістерської роботи приймається на за­критому засіданні Державної екзаменаційної комісії після захисту всіх магістерських робіт, запланованих на певний день.

Головними критеріями оцінки є теоретичний рівень роботи, її но­визна, самостійність, значущість, уміння автора переконливо й аргу­ментовано захистити свої висновки.

При оцінці випускної магістерської роботи виходять з того, що магістр повинен уміти:

• формулювати мету й завдання дослідження;

• складати план дослідження;

• вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інфор­маційних технологій;

• використовувати сучасні методи наукового дослідження, моди­фікувати наявні та розробляти нові методи, виходячи із завдань конкретного дослідження;

• обробляти отримані дані, аналізувати й синтезувати їх на базі відомих наукових джерел;

• оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог у вигляді звітів, рефератів, статей.

ДЕК при об­говоренні результатів захисту дипломних робіт, оцінює їх з урахуванням складання студентом державних іспитів і приймає рішення про присвоєння студенту-дипломнику відповід­ної кваліфікації.

Державна екзаменаційна комісія приймає рішення та­кож про видання диплому з відзнакою та рекомендації до аспірантури.

Захищені дипломні роботи реєструються і здаються ви­пускаючою кафедрою в архів на зберігання протягом 5 років.

Кращі роботи рекомендуються на конкурси студентських робіт, а також до друку в студен­тських наукових збірниках.

Студент, який не захистив дипломної роботи, допус­кається до повторного захисту лише один раз протягом трьох років після закінчення вищого навчального закла­ду за окрему, додаткову оплату.