Робоча програма навчальної дисципліни Конституційне право України (стр. 17 )

· доповіді;

· участь в роботі студентського наукового семінару (проблемної групи) з конституційного права, в студентських кон­ференціях, конкурсах, олімпіадах та інших форм роботи;

· презентації за допомогою програми Power Point;

· складання термінологічних словників;

· складання бібліографії з тем, запропонованих у програмі навчальної дисципліни.

Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійсню­ється за власними інтересами та попереднім узгодженням з ви­кладачем. Завдання для індивідуальної роботи студент отримує на початку навчального року. Організацію, контроль та оцінку якості виконання інди­відуальної роботи студентів здійснює викладач.

Індивідуальна робота подається студентом викладачу для оцінювання у паперовому вигляді не пізніше ніж за два ти­жня до заліку, екзамену. Можливий захист роботи шляхом короткої усної презентації на практичному занятті.

1. Доповідь

Доповідь – це письмовий виклад розгорнутої усної форми виступу, що відповідає тексту тез. Доповіді не публікуються, а повідомляються учасникам наукового зібрання з метою залучення до дискусій і обговорення викладеного матеріалу. Структурними компонентами побудови доповіді є:

– вступ, у якому визначено актуальність запропонованої проблеми;

– основна частина, в якій стисло розкривається провідна ідея, її теоретичне та практичне обґрунтування та авторське бачення проблеми;

– висновки та рекомендації щодо подальшого вирішення проблеми;

– список використаної літератури.

Вимоги до джерел

Використання нормативно-правових актів з урахуванням змін і доповнень; публікацій періодичної преси та електронних видань – за 5 останніх років; загальна кількість джерел – не менше 8.

Доповідь готується у письмовій формі обсягом 5-6 сторінок і розрахована на 5-10 хвилин виступу.

Вимоги до доповідей

Доповіді повинні бути надруковані у текстовому редакторі Microsoft Word. Шрифт Times New Roman, кегель – 14, міжрядковий інтервал – 1.5, поля з усіх боків – 20 мм. Нумерацію здійснювати по правому краю. В тексті повинні міститися посилання на використану літературу, які мають бути оформленні відповідно до правил бібліографічного опису.

Назву доповіді друкувати великими жирними літерами симетрично до тексту. Праворуч, через два інтервали під назвою доповіді – прізвище та ініціали автора.

Тези доповідей за рішенням кафедри можуть бути опубліковані у збірниках наукових праць студентів НУ «ОЮА».

Тематика доповідей розміщена в планах семінарських занять. На одне семінарське заняття, слід готувати не більше 2-х доповідей. Теми реєструються у старости групи. Захист здійснюється на тому семінарському заняття, якому відповідає тема доповіді.

2. Участь в роботі студентського наукового семінару.

Студентський науковий семінар «Проблеми сучасної конституціоналістики» є складовою Наукової студентської спільноти МІП НУ «ОЮА».

Студентський науковий семінар організовує свою роботу згідно з графіком і планом, затвердженим на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін МІП Національного університету «ОЮА». На засіданнях наукового семінару розглядаються та активно обговорюються актуальні проблеми теорії та практики конституціоналізму. Учасники семінару беруть участь у всеукраїнських та міжнародних конференціях та конкурсах наукових робіт, а також у інших наукових заходах. Тематика доповідей присвячена проблемам розбудови в України правової держави, теорії та практики застосування норм конституційного права України та розвитку конституційного законодавства зарубіжних країн.

Даний захід має на меті прищеплення студентам навичок щодо проведення наукових досліджень, підготовки наукових доповідей, оформлення наукових публікацій та участі в конференціях, семінарах, тощо. Заняття наукового семінару є допоміжними для підготовки до іспитів і заліків з вказаних дисциплін.

На засідання наукового семінару студент готує доповідь на обрану тему з запропонованих в «Плані роботи студентського наукового семінару». Формою роботи студентського наукового семінару є засідання «круглого столу», які відбуваються кожного місяця, під час проведення яких обговорюються доповіді.

3. Презентація

Вимоги до оформлення презентації за допомогою програми Power Point:

- 20-25 слайдів.

- Структурні компоненти побудови презентації: титульна сторінка, вступ, основна частина, висновки та рекомендації, список використаної літератури.

- Текст у комп’ютерному варіанті виконується шрифтом – Times New Roman, розміром від 14 до 48, інтервалом між рядків – 1-1,5.

- Ілюстрації повинні відповідати тематиці роботи.

- Фонова заставка – однотонна або запропонована програмою конструктор слайдів.

- Супроводжуючий текст до слайдів обсягом до 4 сторінок, що виконуються шрифтом - Times New Roman, розміром – 14, інтервалом між рядків – 1.

Студент може самостійно запропонувати тему презентації, або обрати тему з плану семінарських занять. На кожну тему семінарського заняття – одна презентація. Теми слід зареєструвати у старост.

4. Складання термінологічного словника

Складання термінологічного словника є видом індивіду­альної роботи студента, що включає збір та систематизацію ви­значень термінів конституційногоправа за обраною студентом темою.

У словнику зазначаються доктринальні та нормативні визначення термінології конституційного права з обов'язковим посиланням на відповідні нау­ково-теоретичні та нормативно-правові джерела. Мають бути наведені приклади застосування термінології та розкритий зміст понять, що позначаються відповідними термінами. Особ­лива увага має бути приділена проблемі узгодженості терміно­логії, що міститься в різних законодавчих актах, а також, за можливості, інтерпретації тих чи інших понять конституційного права в рішеннях органів конституційної юрисдикції.

Структурно даний вид індивідуальної роботи включає вступ, виклад основного матеріалу, висновки та список викори­станих джерел. У вступі має бути наведена загальна характери­стика конституційно-правової термінології за обраною студен­том темою. Основний матеріал викладається у вигляді словни­кових статей. Обов'язковими є посилання на джерела, що міс­тять вказані у словниковій статті визначення. У висновках має бути вказаний узагальнюючий результат аналізу термінології з обраної конституційно-правової теми з точки зору її розробле­ності, нормативно-правової визначеності та узгодженості. У списку джерел слід вказати всі використані при складанні слов­ника джерела нормативно-правового, правозастосовного, інтерпретаційного, теоретичного характеру.

Термінологічний словник надається викладачеві для оцінювання. У подальшому він використовується студентом для опрацювання лекційного матеріалу, підготовки до практич­них занять та складання іспиту.

Студент складає словник, з двох тем, які він самостійно обирає.

Перелік рекомендованих тем для складання термінологічного словника

1. Вступ до сучасного українського конституціоналізму.

2. Конституційне право – галузь правової системи.

3. Конституційне право – юридична наука навчальна дисципліна.

4 Методологія конституційної науки і практики.

5. Конституційно-правові норми та інститути конституційного права України.

6. Джерела конституційного права України.

7. Конституція – Основний Закон держави і суспільства.

8. Правова охорона Конституції України.

9. Конституційно-правові відносини.

10. Конституційні конфлікти.

11. Конституційно-правова відповідальність.

12. Конституційно-процесуальне право.

13. Конституційний розвиток України.

5. Складання бібліографії з тем, запропонованих у програмі навчальної дисципліни.

Бібліографія – перелік нормативно-правових актів, навчальної та наукової (монографії, наукові статті) літератури з вказівкою вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо), що укладаються в певному порядку, який допомагає студентові швидко знайти потрібний матеріал.

Студент складає бібліографію, з двох тем, які він самостійно обирає.

Перелік рекомендованих тем для складання термінологічного словника

1. Вступ до сучасного українського конституціоналізму.

2. Конституційне право – галузь правової системи.

3. Конституційне право – юридична наука навчальна дисципліна.

4 Методологія конституційної науки і практики.

5. Конституційно-правові норми та інститути конституційного права України.

6. Джерела конституційного права України.

7. Конституція – Основний Закон держави і суспільства.

8. Правова охорона Конституції України.

9. Конституційно-правові відносини.

10. Конституційні конфлікти.

11. Конституційно-правова відповідальність.

12. Конституційно-процесуальне право.

13. Конституційний розвиток України.

8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Словесні методи навчання:

· Розповідь - це метод навчання, який передбачає оповідну, описову форми розкриття навчального матеріалу.

· Пояснення - вербальний метод навчання, який передбачає розкриття сутності певного явища, процесу, закону.

· Бесіда передбачає використання попереднього досвіду з певної галузі знань і на основі цього залучення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення уже наявних знань. З погляду форми проведення виокремлюють два види бесіди: евристичну і репродуктивну. За місцем у навчальному процесі виділяють бесіди: вступну, поточну, підсумкову.

· Лекція - це метод навчання, який передбачає розкриття у словесній формі сутності явищ, наукових понять, процесів, які знаходяться між собою в логічному зв'язку, об'єднані загальною темою.

· Інструктаж передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання техніки безпеки перед використанням їх у процесі виконання навчальних операцій.

Наочні методи:

· Демонстрація - це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їхньому натуральному вигляді, в динаміці.

· Ілюстрація - метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх символічному зображенні (фотографії, малюнки, схеми, графіки та ін.).

· Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному чи виробничому середовищі без втручання у ці явища й процеси.

Практичні методи навчання. Cпрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання (практичні та семінарські заняття).

Основними методами навчання є:

- лекційні заняття;

- семінарські заняття;

- практичні заняття;

- самостійна робота студента;

- індивідуальні навчальні заняття;

- індивідуальні та групові консультації;

- відеопоказ навчальних фільмів;

- дискусійна співбесіда;

- підготовка реферативних повідомлень та їх обговорення;

- вирішення тестових завдань;

- написання термінологічних опитувань;

- перевірка конспектів;

- індивідуальне і групове вирішення ситуаційних завдань.

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засво­єння теоретичного матеріалу.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (пото­ком), що її проводять провідні викладачі – лектори (професори і до­центи) навчального закладу, а також провідні вчені або спеціалісти, запрошені для читання лекцій, що містять основні положення навчаль­ної або спеціальної дисципліни, їх теоретичні проблеми, в тому числі новітні наукові досягнення. Тематику курсу лекцій наведено в програмі навчальної дисципліни. Виділяють види лекцій:

поточні семестрові лекції – лекції, передбачені навчальним пла­ном для викладу основного (базисного) програмного матеріалу відпо­відно до тематики робочої програми навчальної дисципліни;

оглядові лекції – лекції, що містять стислу інформацію про загаль­ну структуру курсу, його завдання, основні категорії. Особливо важли­ве значення ці лекції мають при підготовці до семестрових іспитів;

проблемні лекції – лекції, присвячені найбільш складним проблем­ним темам курсу, що їх недостатньо повно викладено у навчальній лі­тературі або які містять дискусійні матеріали.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і на­вчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напря­мок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми; висвітлення зв'язку теорії з кон­ституційно-правової практикою.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять, подальшого самостійного вивчення студентами курсу.

Семінарські заняття спрямовані на підвищення теоретичного рів­ня знань у галузі конституційного права, більш поглиблене вивчення складних або дискусійних питань відповідної теми, на поточний кон­троль засвоєння знань, умінь, навичок студентів.

Метою семінарських занять з конституційного права є:

· обговорення і більш глибоке засвоєння студентами питань тео­рії конституційного права; вивчення Конституції України, законів та інших нормативних актів, що є джерелами галузі права;

· аналіз специфіки конституційно-правового регулювання в су­часних умовах політичного і правового реформування в країні;

· узагальнення особливостей розвитку окремих конституційно-правових інститутів, а також конституційних приписів, традицій, зви­чаїв, що не одержали інституціональних характеристик.

Семінарському заняттю має передувати підготовка студента за зав­часно визначеним планом. Для цього необхідно:

• вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

• вивчити рекомендовані нормативно-правові акти, навчальну та наукову літературу;

• скласти конспект або тези відповіді за найбільш складними пи­таннями заняття;

• вміло використовувати вивчений матеріал при відповідях.

Студент на семінарському занятті має продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність використовувати його при вирішен­ні практичних завдань, уміння ясно та аргументовано висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, оперуючи правовою терміно­логією.

Під час проведення семінарських занять викладач використовує такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальна співбесіда з кожним студентом; виконання письмо­вих, в тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, пові­домлень, рефератів з найбільш складних питань і їх подальше колектив­не обговорення в групі тощо.

Семінари є також одним із видів поточного контролю за успішніс­тю освоєння студентами навчального матеріалу. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента з теми. Підсумкові оцін­ки вносять до журналу обліку успішності.

Практичні заняття також належать до аудиторних, які проводять з академічною групою або її частиною, та на яких студенти набува­ють навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань.

Метою практичних занять є:

• навчання застосуванню теоретичних положень у практичній ді­яльності;

• набуття умінь, навичок правозастосовчої діяльності;

• ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей з практикуючими юристами;

• вироблення навичок самостійної роботи студента;

• розвиток юридичного мислення. Досягнення цієї мети можливо за умов:

• сумлінної підготовки студентів до занять;

• активної участі у дискусії, що їх організовує викладач з обгово­рюваних питань, у виконанні завдань тощо.

Важливими формами навчальних занять є індивідуальні навчаль­ні заняття, консультації. До видів індивідуальних завдань з «Конституційного права україни» належать реферати, курсові роботи.

Під час підготовки до вище перерахованих видів занять студенти вивчають мате­ріали з усього комплексу теоретичних питань плану і завдань з теми. На заняттях викладач розподіляє час на питання, практикуми та інші види робіт, визначає, які питання підлягають обговоренню і в якій фор­мі, які завдання слід виконувати на заняттях і в процесі самостійної навчальної роботи студентів.

Самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання, основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у віль­ний від обов'язкових аудиторних занять час.

Мета самостійної роботи – закріплення, поглиблення й узагаль­нення знань, здобутих на лекційних, семінарських і практичних занят­тях. У процесі самостійної роботи у студентів формуються індивідуаль­ні вміння та навички самостійного засвоєння навчальної та наукової літератури, нормативних джерел, використання сучасних інформацій­них засобів і технологій.

Зміст самостійної роботи визначає навчальна програма дисциплі­ни, методичні матеріали, вказівки й рекомендації викладача.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента доціль­но її планування. Планування та організація самостійної роботи мають ґрунтуватися на достовірній інформації згідно з такими позиціями: вид роботи (наприклад, підготовка до лекції, семінарських занять); трудо­місткість процесу підготовки (з урахуванням індивідуальних здібнос­тей і особистісних якостей студента); форми і методи навчально-ме­тодичного та матеріально-технічного забезпечення виду самостійної роботи; місце і форма виконання самостійної роботи (наприклад, у біб­ліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті/комп'ютерному класі, в домашніх умовах; письмово, усно тощо); форми і способи контролю виконання самостійної роботи студента; необхідний і достатній обсяг часу за диференційованими нормативами щодо кожного виду самостій­ної роботи.

Особливість самостійної роботи полягає в необхідності самостій­ного, творчого пошуку та аналізу інформації на відміну від порівняль-по-ііасивпого її сприйняття па лекційних заняттях. Це дає змогу роз­ширити сукупність інформації з теми, отримати системне уявлення з конкретного питання. Під час самостійної роботи з навчальної, науко­вої та нормативної літератури студент збагачує свої знання, фактично створюючи власну систему знань за певною темою.

Консультація – це вид навчального заняття, на якому викладач роз'яснює групі студентів або окремому студенту певні теоретичні по­ложення або аспекти їх практичного застосування, відповідає на питання, дає рекомендації, як засвоїти теми курсу, що їх виносять на само­стійне вивчення.

Метою консультації є з'ясування окремих питань, або елементів теми, які недостатньо були засвоєні студентами, а також роз'яснення їх змісту, структури. Консультації проводять для окремого студента, гру­пи студентів, лекційного потоку. Завданнями консультування є фор­мування відповідного загальним вимогам рівня знань у студентів про­грамного матеріалу з конституційного права.

9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес.

При вивченні даної дисципліни використовуються наступні  методи контролю: методи усного контролю, методи  письмового контролю, методи  практичного контролю, дидактичні тести, спостереження.

До методів усного контролю слід віднести: індивідуальне та фронтальне опитування, усний екзамен.

Письмовий контроль (контрольна робота, презентація, реферат, стаття) забезпечує глибоку і всебічну перевірку засвоєння, оскільки вимагає комплексу знань та умінь.

Основними методами контролю є:

- опитування;

- контрольна робота;

- тестові завдання;

- презентація;

- доповіді, повідомлення, реферати;

- колоквіум;

- ін. навчально-організаційні форми і методи контролю знань та навичок студентів;