Ідентифікацію глюкози в розчині для інфузій згідно ДФУ проводять за утворенням червоного осаду з реактивом (стр. 2 )

При проведенні випробування на чистоту субстанції гентаміцину сульфату згідно ДФУ визначають вміст домішки:

а) етанолу;

б) метанолу;

в) пропанолу;

г) бутанолу.

Визначення компонентного складу субстанції гентаміцину сульфату згідно ДФУ виконують методом:

а) газової хроматографії;

б) газо-рідинної хроматографії;

в) тонкошарової хроматографії;

г) рідинної хроматографії.

При проведенні хроматографічного визначення компонентного складу субстанції гентаміцину сульфату згідно ДФУ для кожного компонента визначають:

а) ширину піка;

б) максимум двох сусідніх піків;

в) висоту піка;

г) площу піка.

Визначення води у субстанції гентаміцину сульфату згідно ДФУ проводять напівмікрометодом. Для цього використовують реактив:

а) біуретовий;

б) йодсірчистий;

в) дитіолу;

г) йодплатинату.

Під час проведення випробування на вміст депресорних речовин в субстанції гентаміцину сульфату згідно ДФУ перевіряють чутливість піддослідних тварин на:

а) метіонін;

б) лейцин;

в) гістидин;

г) гістамін.

Ідентифікацію субстанції канаміцину моносульфату згідно ДФУ виконують, проводячи пробу:

а) нінгідринову;

б) біуретову;

в) мальтольну;

г) гідроксамову.

Антибіотики-аміноглікозиди після кислотного гідролізу дають позитивну реакцію на цукри. Для ідентифікації цукрової частини використовують розчин:

а) заліза (ІІІ) хлориду;

б) мідно-тартратний;

в) β-нафтолу лужний;

г) натрію нітропрусиду лужний.

Ідентифікацію залишку гуанідину в молекулі стрептоміцину сульфату можна провести за допомогою α-нафтолу в лужному середовищі та натрію гіпоброміту (реакція Сакагучі). При цьому утворюється забарвлення:

а) зелене;

б) синє;

в) малинове;

г) жовте.

З окисленим натрію нітропрусидом: Na[Fe(CN)5NO] + K3[Fe(CN)6] + NaOH (реактив Вебера) стрептоміцину сульфат дає забарвлення:

а) жовте;

б) оранжеве;

в) блакитне;

г) червоне.

При взаємодії цукрового компонента канаміцину моносульфату з концентрованою хлоридною кислотою утворюється 5-амінофурфурол, який можна визначити з орцином в присутності заліза (ІІІ) хлориду за утворенням продукту, забарвленого у колір:

а) червоний;

б) зелений;

в) жовтий;

г) оранжевий.

Вміст сульфатів у субстанції канаміцину моносульфату згідно ДФУ визначають комплексонометрично. При цьому використовують індикатор:

а) фталеїновий пурпуровий;

б) кислоту кальконкарбонову;

в) ксиленоловий оранжевий;

г) протравний чорний.

Спосіб проведення комплексонометричного визначення вмісту сульфатів у субстанції гентаміцину сульфату згідно ДФУ:

а) прямий;

б) непрямий;

в) зворотній;

г) за замісником.

Регламентований вміст сульфатів у субстанції канаміцину моносульфату згідно вимог ДФУ становить:

а) 32-35%; в) 31-34%;

б) 15-17%; г) 10-13%.

Метилтестостерон містить у положенні 3 кетогрупу, яку виявляють за допомогою реактиву:

а) оцтового ангідриду;

б) концентрованої сульфатної кислоти;

в) заліза (ІІІ) хлориду;

г) гідроксиламіну.

В контрольно-аналітичну лабораторію для аналізу надійшли ампули тестостерону пропіонату. Кількісне визначення згідно вимог АНД провізор-аналітик проводить за наступним методом:

а) хроматографічним;

б) ІЧ-спектрофотометричним;

в) УФ-спектрофотометричним;г) фотоколориметричним.

Реагент, що дозволяє диференціювати стероїдні гормони, є:

а) реактив Фелінга;

б) концентрована сульфатна кислота;

в) концентрована нітратна кислота;

г) розчин гідроксиламіну.

Супровідні домішки в субстанції тестостерону пропіонату згідно ДФУ визначають методом:

а) тонкошарової хроматографії;

б) рідинної хроматографії;

в) газової хроматографії;

г) газо-рідинної хроматографії.

При нормуванні вмісту супровідних домішок згідно ДФУ у субстанції тестостерону пропіонату визначають:

а) площу піка;

б) висоту піка;

в) ширину піка;

г) максимум піка.

Атом Силіцію вміщує наступний анаболічний стероїд:

а) метиландростендіол;

б) феноболін;

в) силаболін;

г) ретаболіл.

6. Для синтезу феноболіну використовують:

а) естостерон;

б) естрон;

в) прогестерон;

г) холестерин.

При взаємодії з концентрованою сульфатною кислотою метиландростендіол утворює забарвлення:

а) жовто-зелене з флюоресценцією;

б) оранжево-червоне з жовтувато-зеленою флюоресценцією;

в) темно-червоне;

г) жовто-оранжеве з флюоресценцією.

До антиандрогенів не відноситься:

а) феноболін;

б) фінастерид;

в) флютамід;

г) нілютамід.

На стероїдну систему проводять реакцію Боскотта. У випадку тестостерону пропіонату спостерігається:

а) оранжева флюоресценція;

б) блакитна флюоресценція;

в) жовта флюоресценція;

г) зелена флюоресценція.

Для фотоколориметричного визначення тестостерону пропіонату використовують реакцію утворення гідразону з ізоніазидом. Продукт забарвлений у колір:

а) оранжевий;

б) жовтий;

в) червоний;

г) оранжево-червоний.

Наявність фенольного гідроксилу в молекулі етинілестрадіолу підтверджують реакцією за утворенням продукту, для якого визначають характерну температуру плавлення. Цим реагентом є:

а) бензоїлхлорид;

б) гідроксиламін;

в) концентрована сульфатна кислота;

г) заліза (ІІІ) хлорид.

Встановлення масової частки синестролу в олійному розчині препарату після екстракції діючої речовини водним розчином натрію гідроксидом спеціаліст Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів проводить методом: а) ацидиметрії; ; б) нітритометрії;

в) броматометрії

г) алкаліметрії.

Для лікування злоякісних новоутворень використовують речовини синестрол і діетилстильбестрол. Кількісне визначення речовин у цих лікарських препаратах засноване на реакції одержання складних ефірів. Реагентом в реакції естерифікації є:

а) оцтовий ангідрид; ;

б) гідроксид натрію;

в) оцтова кислота

г) піридин.

В основі структури стероїдних гормонів лежить скелет циклопентан-пергідрофенантрену. Загальною реакцією на всі стероїдні гормони та їх синтетичні аналоги є реакція з кислотою:

а) розведеною сірчаною;

б) концентрованою соляною;

в) концентрованою сірчаною

г) концентрованою азотною.

Ідентифікацію гестагенних гормонів проводять, використовуючи інструментальний метод аналізу:

а) УФ-спектрофотометрії; ; б) фотоколориметрії;

в) поляриметрії

г) ІЧ – спектрофотометрії.

Проводять ідентифікацію стероїдних гормонів, що мають у положеннях 3 і 17 стероїдного циклу гідроксильні групи. Використовують реакцію утворення складних ефірів, для яких визначають:

а) температуру плавлення; б) показник утримування;

в) питомий показник поглинання;

г) питоме оптичне обертання.

Естрогенні гормони за хімічною будовою - стероїди. Особливістю їх хімічної будови в порівнянні з іншими стероїдними гормонами є наявність ароматичного кільця з замісником:

а) кетогрупою в положенні 3;

б) фенольним гідроксилом в положенні 3;

в) кетогрупою в положенні 2;

г) фенольним гідроксилом в положенні 2.

Етинілестрадіол входить до складу комбінованих пероральних гормональних контрацептивів. Кількісне визначення цього гормону в лікарських препаратах виконують методом:

а) алкаліметрії у водному середовищі;

б) алкаліметрії у неводному середовищі;

в) алкаліметрії за замісником;

г) ацидиметрії у неводному середовищі.

Синестрол містить фенольні гідроксили. При виконанні якісної реакції на дану функціональну групу забарвлення продукту буде:

а) зелене;

б) червоне;

в) фіолетове;

г) синє.

Для прегніну відмінною особливістю будови є наявність етинільної групи. Для виявлення її використовують реакцію з:

а) гідроксиламіном;

б) концентрованою сульфатною кислотою;

в) срібла нітратом;

г) оцтовим ангідридом.

Прегнін у таблетках згідно АНД визначають методом:

а) алкаліметрії за замісником;

б) УФ-спектрофотометрії;

в) гравіметрії;

г) фотоколориметрії.

Кількісне визначення прогестерону згідно АНД проводять ваговим методом за участю кетогрупи в положенні 3. Ваговою формою в цьому методі є:

а) семікарбазон;

б) ізонікотиноїлгідразон;

в) 2,4-динітрофенілгідразон;

г) оксим.

Прогестерон містить ацетильний фрагмент у положенні

Для його виявлення використовують реакцію утворення:

а) гідразону;

б) складного ефіру;

в) оксиму;

г) йодоформу.

В основі будови естрогенів лежить вуглеводень:

а)

б)

в)

г)

В основі будови гестагенів лежить вуглеводень:

а)

б)

в)

г)

Напівсинтетичним аналогом естрогенних гормонів є:

а) естрадіол;

б) етинілестрадіол;

в) естріол;

г) естрон.

Кортикостероїди, які містять α-кетольну групу, дають кольорову реакцію з трифенілтетразолію хлоридом в етанолі в лужному середовищі. При цьому з’являється забарвлення :

а) блакитне;

б) червоне;

в) жовто-зелене;

г) оранжеве.

Провізор-аналітик провів реакцію ідентифікації ДОКСА, в результаті якої утворилось вишнево-червоне забарвлення з зеленою флуоресценцією. Який реактив було додано?

а) реактив Фелінга;

б) концентрована сульфатна кислота;

в) заліза (ІІІ) хлорид;

г) хлороформ.

Кортизон взаємодіє з гідроксиламіном за рахунок:

а) стероїдного циклу;

б) α-кетольної групи;

в) кетогрупи в третьому положенні;

г) спиртового гідроксилу.

ДОКСА дає оранжево-жовтий осад з:

а) розчином гідроксиламіну;

в) оцтовим ангідридом;

б) концентрованою сульфатною кислотою;

г) реактивом Фелінга.

Гідроксамова проба може бути використана в аналізі:

а) дигітоксину;

б) ДОКСА;

в) дексаметазону;

г) прегніну.

Ідентифікуючи кортизону ацетат, фахівець КАЛ проводить реакцію з фенілгідразином. Поява жовтого забарвлення підтверджує наявність в молекулі:

а) кетогрупи;

б) стероїдного циклу;

в) складноефірної групи;

г) α-кетольної групи.

При ідентифікації дезоксикортикостерону ацетату лікарську субстанцію розчиняють у концентрованій сульфатній кислоті, в результаті з’являється вишневе забарвлення із зеленкувато-коричневою флюоресценцією. За допомогою цієї реакції ідентифікують:

а) кетогрупу в положенні 3 стероїдного циклу;

б) діоксиацетонову групу;

в) стероїдний цикл;

г) складноефірну групу в положенні 21 стероїдного циклу.

В контрольно-аналітичній лабораторії проводять ідентифікацію глюкокортикоїдних гормонів: преднізолону та гідрокортизону ацетату за допомогою реакції ідентифікації на діоксиацетонову групу. Це реакція з реагентом:

а) реактивом Фелінга;

б) реактивом Вагнера;

в) сульфатом фенілгідразину;