Ідентифікацію глюкози в розчині для інфузій згідно ДФУ проводять за утворенням червоного осаду з реактивом:
а) роданбромідним;
б) мідно-тартратним;
в) розчином срібла нітрату аміачним;
г) розчином калію тетрайодомеркуратом лужним.
Провізор-аналітик здійснює аналіз 10% розчину глюкози. Для кількісного визначення він використовує один з фізико-хімічних методів, вимірюючи показник заломлення препарату за допомогою:
а) рефрактометру;
б) УФ-спектрофотометру;
в) потенціометру;
г) поляриметру.
Тотожність лактози (молочного цукру) можна визначити:
а) спектрофотометричним методом;
б) за величиною питомого обертання 5%-ного розчину та з реактивом Фелінга;
в) за реакцією з гідроксиламіном;
г) за температурою плавлення.
Молярна маса еквіваленту глюкози в йодометричному методі кількісного визначення складає:
а) mE = 1/2 М. м.;
б) mE = 1/4 М.м.;
в) mE = М. м.;
г) mE =1/6 М. м.
Наявність якої функціональної групи в молекулі глюкози вказує утворення цегляно-червоного осаду при нагріванні з мідно-тартратним реактивом?
а) спиртових гідроксилів;
б) кетонної;
в) альдегідної групи;
г) складноефірного угрупування.
Для кількісного визначення вмісту глюкози в 10%-ному розчині використовують фізико-хімічний метод, вимірюючи кут обертання розчину, за допомогою приладу:
а) потенціометра;
б) поляриметра;
в) рефрактометра;
г) спектрофотометра.
Аналітик хімічної лабораторії отримав для аналізу субстанцію глюкози. Для визначення її доброякісності він скористався поляриметром. При цьому він вимірював:
а) кут обертання;
б) показник заломлення;
в) оптичну густину;
г) температуру плавлення.
Провізор-аналітик лабораторії Державної інспекції з контролю якості лікарських
засобів проводить ідентифікацію лікарської речовини "Глюкоза безводна" з
мідно-тартратним розчином. Осад якого кольору при цьому утворюється?
а) червоного;
б) блакитного;
в) чорного;
г) білого.
Для стабілізації ін’єкційних розчинів з глюкозою застосовують:
а) натрію хлорид, натрію гідроксид;
б) натрію хлорид, хлоридну кислоту;
в) натрію тіосульфат;
г) натрію метабісульфіт.
Продуктом реакції глюкози з аміачним розчином нітрату срібла є:
а) металеве срібло;
б) оксид срібла;
в) гідроксид срібла;
г) нітрит срібла.
З мідно-тартратним розчином при нагріванні червоний осад утворює:
а) глюкоза;
б) діазолін;
в) ізоніазид;
г) дибазол.
Для ідентифікації глюкози з реактивом Фелінга необхідно:
а) нагрівання;
б) кімнатна температура;
в) охолодження;
г) каталізатор.
Легке окислення глюкози обумовлює наявність в її молекулі:
а) альдегідної групи;
б) спиртових гідроксилів;
в) піранового циклу;
г) фуранового циклу.
Раціональна схема аналізу лікарської форми: розчину глюкози 5% - 100,0; кислоти аскорбінової 1,0:
а) глюкозу визначають рефрактометрично; кислоту аскорбінову - алкаліметрично;
б) глюкозу і кислоту аскорбінову визначають спільно йодометрично, глюкозу - рефрактометрично;
в) глюкозу визначають рефрактометрично; кислоту аскорбінову - йодометрично;
г) глюкозу визначають йодометрично; кислоту аскорбінову - алкаліметрично.
Щоб усунути аскорбінову кислоту, яка заважає ідентифікації глюкози, треба додати:
а) розчин їдкого натру;
б) пергідролю і прокип’ятити;
в) розведену хлоридну кислоту;
г) срібла нітрат.
Рефрактометрично в лікарській формі: розчину глюкози 5% - 100,0; натрію броміду 1,0; кислоти аскорбінової 0,5 визначають вміст:
а) кислоти аскорбінової;
б) суми кислоти аскорбінової і глюкози;
в) натрію броміду;
г) глюкози.
Методом кількісного визначення глюкози в лікарській формі: розчину глюкози 25% - 50,0 (для новонароджених!) є:
а) нітритометрія;
б) ацидиметрія;
в) комплексонометрія;
г) рефрактометрія.
Ідентифікацію глюкози безводної згідно ДФУ проводять методом тонкошарової хроматографії. У цьому випробуванні пластинку обприскують розчином, який містить:
а) резорцин;
б) формальдегід;
в) тимол;
г) фенол.
В субстанції глюкози безводної згідно ДФУ визначають домішку кальцію, вміст якої не повинен перевищувати 0,02%. Для цього використовують реактив:
а) аргентуму нітрат;
б) калію фериціанід;
в) винну кислоту;
г) амонію оксалат.
Перед тим, як визначати питоме оптичне обертання глюкози згідно методики ДФУ до розчину необхідно додати:
а) кислоту сульфатну розведену;
б) аміак розведений;
в) аміак концентрований;
г) кислоту хлоридну концентровану.
Домішку сульфітів у субстанції глюкози моногідрату згідно ДФУ визначають спектрофотометрично з додаванням розчину:
а) кислоти хлористоводневої;
б) натрію гідроксиду;
в) фенолфталеїну;
г) фуксину.
При проведенні ідентифікації для виявлення цукрової частини в молекулах серцевих глікозидів використовують реакцію конденсації з антроном в присутності концентрованої сульфатної кислоти. При цьому спостерігають забарвлення:
а) жовте;
б) оранжеве;
в) зелене;
г) червоне.
Для виявлення якого фрагменту молекули в препаратах глікозидів серцевої дії групи карденолідів хімік ВТК фармацевтического підприємства проводить реакцію з розчином натрію нітропрусиду у лужному середовищі:
а) п'ятичленний лактонний цикл ;
б) метильна група;
в) дигитоксоза
г) циклопентанпергидрофенантрен.
Домішки сторонніх глікозидів встановлюють в препаратах:
а) строфантині і целаніді;
б) строфантині і дигітоксині;
в) целаніді і дигітоксині;
г) нероліні і еризиміні.
Якісна реакція на стероїдну частину молекули кардіоглікозиду:
а) Лібермана-Бурхарда;
б) Пезеца;
в) Келлера-Кіліані;
г) Раймонда.
Специфічна дія серцевих глікозидів на серцевий м'яз зумовлена наявністю:
а) стероїдного циклу;
б) лактонного циклу;
в) 2-дезоксицукрів;
г) - СООН-групи в положенні
10. Якісна реакція на лактонне кільце молекули кардіоглікозиду:
а) Лібермана-Бурхарда;
б) Розенгейма;
в) Келлера-Кіліані;
г) Раймонда.
Строфантин-К не реагує з утворенням забарвлених продуктів з:
а) кислотою пікриновою;
б) заліза (ІІІ) хлоридом;
в) концентрованою сульфатною кислотою;
г) лужним розчином натрію нітропрусиду.
Для виявлення п'ятичленного лактонного циклу в молекулі серцевих глікозидів провізор-аналітик виконує реакцію:
а) Легаля;
б) Віталі-Морена;
в) Пелагрі;
г) Келлера-Кіліані.
У молекулі дигітоксину згідно ДФУ 1.1 наявність п'ятичленного лактонного кільця підтверджують реакцією:
а) Бальєта;
б) Кімури;
в) Легаля;
г) Раймонда.
Згідно ДФУ 1.1 у молекулі дигітоксину наявність цукрової частини підтверджують реакцією:
а) Пезеца;
б) Келлера-Кіліані;
в) Раймонда;
г) Лібермана-Бурхарда.
Супровідні домішки у дигітоксині згідно методики ДФУ визначають за допомогою методу:
а) фотоколориметрії;
б) флуориметрії;
в) тонкошарової хроматографії;
г) УФ-спектрофотометрії.
Кількісне визначення дигітоксину згідно ДФУ проводять методом: а) фотоколориметрії;
б) флуориметрії;
в) тонкошарової хроматографії;
г) УФ-спектрофотометрії.
В основі спектрофотометричного методу кількісного визначення дигітоксину лежить реакція з розчином:
а) натрію пікрату лужним;
б) кислоти динітробензойної;
в) кислоти оцтової льодяної;
г) натрію нітропрусиду лужним.
Дигітоксин практично нерозчинний у воді. Питоме оптичне обертання визначають після розчинення препарату у:
а) піридині безводному; ;
б) хлороформі;
в) метанолі
г) етанолі.
Дигоксин практично нерозчинний у воді. Питоме оптичне обертання визначають після розчинення препарату у:
а) метанолі;
б) хлороформі;
в) піридині безводному;
г) метиленхлориді.
Для підтвердження наявності п'ятичленного лактонного циклу в молекулах серцевих глікозидів використовують лужний розчин 1,3,5-тринітрофенолу в метанолі (реакція Кімури). При цьому спостерігається забарвлення:
а) жовте;
б) червоне;
в) синьо-зелене;
г) рожеве.
Специфічною реакцією на строфантин К є взаємодія з резорцином у концентрованій сульфатній кислоті. При цьому спостерігається забарвлення: а) червоне;
б) синє;
в) зелене;
г) оранжеве.
Найбільшою біологічною дією на серцевий м'яз володіють такі кардіоглікозиди: а) монозиди;
б) біозиди;
в) тріозиди;
г) дія не залежить від кількості цукрових залишків.
Вільні цукри в молекулах серцевих глікозидів після розщеплення підтверджують за допомогою реактиву:
а) концентрованої сульфатної кислоти;
б) Фелінга;
в) заліза (ІІІ) хлориду;
г) льодяної оцтової кислоти.
Для первинної ідентифікації серцевих глікозидів використовують реакцію з 84% сульфатною кислотою на стероїдний цикл. Лабільність забарвлення специфічна. Ця реакція має назву:
а) Легаля;
б) Бальєта;
в) Лібермана-Бурхарда;
г) Рейхштейна.
Реакції стероїдного циклу серцевих глікозидів засновані на кольорових реакціях, зумовлених дегідратацією гідроксогруп і вони можливі в присутності: а) концентрованої сульфатної кислоти;
б) льодяної оцтової кислоти;
в) концентрованої фосфатної кислоти;
г) концентрованих розчинів лугів.
Наявність залишку гуанідину в молекулі стрептоміцину сульфату підтверджують реакцією з:
а) заліза (ІІІ) хлоридом;
б) натрію гідроксидом;
в) калію тетрайодомеркуратом;
г) барію хлоридом.
Який із перелічених антибіотиків можна ідентифікувати за реакцією утворення мальтолу:
а) доксициклінугідрохлорид;
б) стрептоміцину сульфат;
в) амоксицилін;
г) канаміцинумоносульфат.
Сіллю нітрогенвмісної органічної основи є:
а) феноксиметилпеніцилін;
б) цефалотину натрієва сіль;
в) оксациліну натрієва сіль;
г) стрептоміцину сульфат.
За хімічною будовою глікозидом є:
а) амікацину сульфат;
б) карбиніцилінудинатрієва сіль;
в) цефалексин;
г) феноксиметилпеніцилін.
Лікарська речовина, яка розчинна у воді, при нагріванні з їдким натром, і наступним додаванням кислоти хлоридної і заліза (ІІІ) хлориду утворює фіолетове забарвлення:
а) амоксицилінутригідрат;
б) бензилпеніциліну натрієва сіль;
в) карбиніцелінудинатрієва сіль;
г) стрептоміцину сульфат.
Для кількісного визначеннягентаміцину сульфату згідно з вимогами ДФУ застосовують:
а) мікробіологічний метод;
б) методспектрофотометрії в УФ-області;
в) рідинну хроматографію;
г) гравіметричний метод.
Гентаміцину сульфат згідно ДФУ ідентифікують методом ТШХ. Для цього хроматографічну пластинку обприскують розчином:
а) резорцину;
б) динітробензолу;
в) нінгідрину;
г) тимолу.
Субстанція гентаміцину сульфату з розчином барію хлориду утворює осад:
а) білий;
б) жовтий;
в) чорний;
г) не утворює.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 |
