б) нітропохідних;
в) йодпохідних;
г) гідроксаматів.
До загального методу кількісного визначення пеніцилінів і цефалоспоринів відносять:
а) алкаліметрію;
б) ацидиметрію;
в) йодометрію (зворотне титрування);
г) йодометрію (пряме титрування).
В основі будови цефалоспоринів лежать 7-АЦК та 7-АДЦК, які складаються з двох конденсованих кілець:
а) β-лактамного та тіазолідинового;
б) β-лактамного та дигідротіазинового;
в) β-лактамного та дигідроптеридинового;
г) β-лактамного та дигідропіримідинового.
Низьку антибіотичну активність має:
а) цефазолін;
б) цефалексин;
в) цефалоспорин С;
г) цефалотин.
Антибіотиком, похідним 7-АДЦК не є:
а) цефалексин;
б) цефазолін;
в) цефтріаксон;
г) цефапірин.
Хімік-аналітик виконує якісну реакцію на антибіотики-цефалоспорини з реактивом Маркі. При цьому утворюється світло-жовте забарвлення, яке переходить у темно-жовте. Досліджуваними цефалоспорином є:
а) цефалоспорин;
б) цефтріаксон;
в) цефуроксим;
г) цефотаксим.
Хімік-аналітик виконує якісну реакцію на антибіотики-цефалоспорини з реактивом Маркі. При цьому утворюється зеленкувато-жовте забарвлення, яке при нагріванні переходить у жовте. Досліджуваними цефалоспорином є:
а) цефалоспорин;
б) цефалотин;
в) цефтріаксон;
г) цефапірин.
Під час проведення якісної реакції з сумішшю сульфатної та нітратної кислот антибіотик-цефалоспорин дає жовте забарвлення. Досліджуваним цефалоспорином є:
а) цефалотин;
б) цефалексин;
в) цефотаксим;
г) цефазолін.
Під час проведення якісної реакції з сумішшю сульфатної та нітратної кислот антибіотик-цефалоспорин дає оливково-зелене забарвлення, яке переходить у червоно-коричневе. Досліджуваним цефалоспорином є:
а) цефуроксим;
б) цефтріаксон;
в) цефалексин;
г) цефалотин.
При внесенні цефотаксиму натрієвої солі у безбарвне полум’я пальника воно забарвлюється у колір:
а) жовтий;
б) фіолетовий;
в) цегляно-червоний;
г) зелений.
Згідно ДФУ випробування на чистоту цефалексину проводять спектрофотометрично. Для цього вимірюють:
а) показник заломлення;
б) кут обертання;
в) оптичну густину;
г) площу піку.
Ідентифікацію цефтріаксону-натрію згідно ДФУ проводять методом ТШХ. Розчин порівняння містить стандартний зразок:
а) цефотаксиму;
б) цефуроксиму;
в) цефазоліну;
г) цефрадину.
Цефалексин містить залишок аліфатичної амінокислоти, яку ідентифікують, використовуючи реагент:
а) гідроксиламін;
б) нінгідрин;
в) концентровану сульфатну кислоту;
г) кислоту пікринову.
Наявність амінокислотного залишку дає можливість ідентифікувати цефалексин за утворенням оливково-зеленого забарвлення в оцтовокислому середовищі. При цьому використовують реагент:
а) суміш 80% H2SO4 і 1% HNO3;
б) формальдегід і конц. H2SO4;
в) сіль міді (ІІ);
г) сіль заліза (ІІІ).
Методом кількісного визначення левомепромазину (тизерцину), рекомендованим B.Ph. є:
а) неводна ацидиметрія;
б) алкаліметрія;
в) броматометрія;
г) йодометрія.
Хімік-аналік виконує реакцію ідентифікації хлорпромазину гідрохлориду, додаючи до субстанції калію біхромат і сульфатну кислоту. Фільтрувальний папір, змочений розчином дифенілкарбазиду і піднесений до отвору пробірки, забарвлюється у фіолетовий колір. За допомогою даної реакції підтверджують наявність: а) фенотіазину;
б) N,N-диметильної групи;
в) хлоридів;
г) атома сірки.
У ДФУ включені препарати прометазину та хлорпромазину гідрохлориди. Спільним методом кількісного визначення цих препаратів згідно ДФУ є: а) аргентометрія;
б) меркуриметрія;
в) неводна ацидиметрія;
г) алкаліметрія.
Хлорпромазину гідрохлорид містить у положенні 10 фенотіазинового циклу наступний радикал: а) 3'-диметиламінопропіл;
б) 2'-диметиламінопропіл;
в) 4'-диметиламінопропіл;
г) 3'-диметиламіно-2'-метилпропіл.
Левомепромазин містить у положенні 10 фенотіазинового циклу наступний радикал: а) 3'-диметиламінопропіл;
б) 2'-диметиламінопропіл;
в) 4'-диметиламінопропіл;
г) 3'-диметиламіно-2'-метилпропіл.
Хімічна назва алімемазину – гідротартрат 10-(3'-диметиламіно-2'-метилпропіл) фенотіазіну. При взаємодії розчину препарату з калію хлоридом випадає осад, який має колір:
а) жовтий;
б) білий;
в) бурий;
г) чорний.
10-Ацилпохідні фенотіазіну ефективні при лікуванні серцево-судинних захворювань. Таким представником є:
а) нонахлазин;
б) аміназин;
в) дипразин;
г) пропазин.
Найбільш специфічним окисником фенотіазінів є бромна вода. Утворення світло-малинового забарвлення розчину свідчить про те, що досліджуваним препаратом є: а) пропазин;
б) етмозин;
в) хлорпромазин;
г) прометазин.
Найбільш специфічним окисником фенотіазінів є бромна вода. Утворення каламутного темно-вишневого розчину із зависсю свідчить про те, що досліджуваним препаратом є: а) пропазин;
б) етмозин;
в) хлорпромазин;
г) прометазин.
Найбільш специфічним окисником фенотіазінів є бромна вода. Утворення прозорого коричнево-червоного розчину свідчить про те, що досліджуваним препаратом є: а) пропазин;
б) етмозин;
в) хлорпромазин;
г) прометазин.
Найбільш специфічним окисником фенотіазінів є бромна вода. Утворення світло-бузкового забарвлення розчину, яке переходить в яскраво-фіолетове, свідчить про те, що досліджуваним препаратом є:
а) пропазин;
б) етмозин;
в) хлорпромазин;
г) прометазин.
При взаємодії препарату, похідного фенотіазіну, з концентрованою сульфатною кислотою утворюється малинове забарвлення. Це свідчить про те, що досліджуваним препаратом є: а) алімемазин;
б) левомепромазин;
в) хлорпромазин;
г) прометазин.
При взаємодії препарату, похідного фенотіазіну, з концентрованою сульфатною кислотою утворюється червоно-оранжеве забарвлення. Це свідчить про те, що досліджуваним препаратом є: а) етмозин;
б) пропазин;
в) хлорпромазин;
г) прометазин.
Фенотіазін з діалкіламіноалкільним замісником динезин з бромною водою утворює забарвлення:
а) червоне;
б) червоно-оранжеве;
в) малинове;
г) буре.
Нейролептичний лікарський засіб прохлорперазину малеат (метеразин) розчиняють в кислоті оцтовій льодяній і титрують розчином: а) кислоти хлорної;
б) натрію гідроксиду;
в) ртуті (ІІ) ацетату;
г) кислоти хлоридної.
Хімік-аналітик проводить реакцію ідентифікації прометазину гідрохлориду згідно ДФУ. Утворюється оранжеве забарвлення та випадає оранжево-червоний осад при взаємодії з реактивом:
а) концентрованою сульфатною кислотою;
б) бромною водою;
в) концентрованою нітратною кислотою;
г) сумішшю концентрованих сульфатної та нітратної кислот.
Лікарські препарати, похідні фенотіазину, кількісно визначають методами йодлметрії та цериметрії. Застосування методів окисно-відновного титрування засновано на наявності в молекулі фенотіазинів: а) замісника у положенні 10;
б) ароматичного кільця;
в) атома нітрогену;
г) атома сульфуру.
Кількісний вміст аміназину в розчині для ін’єкцій після попередньої мінералізації згідно АНД визначають методом: а) аргентометрії;
б) визначення азоту в органічних сполуках;
в) йодометрії;
г) неводної ацидиметрії.
Антипсихотичний засіб алімемазин (терален) ідентифікують за реакцією взаємодії із сумішшю формальдегіду і сульфатної кислоти (B.Ph.). При цьому утворюється забарвлення: а) яскраво жовте;
б) фіолетове;
в) пурпурове;
г) оранжево-червоне.
Лікарський препарат динезин застосовується в медицині як протипаркінсонічний засіб. При додаванні до розчину препарату срібла нітрату утворюється осад: а) білий;
б) жовтий;
в) оранжево-червоний;
г) бурий.
Нейролептиком, який містить у своїй будові піперидиновий замісник, є: а) тіетилперазин;
б) тіоридазин;
в) перфеназин;
г) прохлорперазин.
Атом флюору в молекулах флюоровмісних фенотіазінів відкривають за допомогою реакції з алізариновим червоним в присутності цирконію нітрату. В цій реакції забарвлення реактиву змінюється на:
а) безбарвне;
б) жовте;
в) фіолетове;
г) зелене.
Лікарський препарат трифлюорперазин нейролептичної дії містить гетеро атом нітрогену фенотіазинового циклу. З загально алкалоїдними реактивами цей лікарський засіб утворює осади, що може бути використано у методі кількісного визначення:
а) екстракційної фотометрії;
б) рефрактометрії;
в) нефелометрії;
г) спектрофотометрії.
Найбільш специфічним окисником фенотіазінів є бромна вода. Трифлюорперазин з бромною водою утворює забарвлення: а) червоне;
б) малинове;
в) темно-вишневе;
г) світло-бузкове.
Лікарський препарат трифлюорперазин мінералізують із сумішшю натрію карбонату та натрію нітрату. До залишку додають розчин барію хлориду і перевіряють наявність атома:
а) флюору;
б) хлору;
в) сульфуру;
г) нітрогену.
Фенотіазіном, який не вміщує атомів флюору в молекулі, є:
а) трифтазин
б) етмозин;
в) модитен;
г) флюназол.
Ідентифікацію трифлюороперазину гідрохлориду згідно B.Ph. проводять за утворенням червоного забарвлення, яке переходить в жовте, з реактивом : а) бромною водою;
б) формальдегідом і концентрованою сульфатною кислотою;
в) концентрованою сульфатною кислотою;
г) концентрованою нітратною кислотою.
Ідентифікацію флюфеназину гідрохлориду згідно B.Ph. проводять з кислотою сульфатною. Забарвлення, яке при цьому утворюється:
а) оранжеве;
б) жовте;
в) червоне;
г) синьо-фіолетове.
Ідентифікацію флюфеназиндеканоату згідно B.Ph. проводять з кислотою сульфатною. Забарвлення, яке при цьому утворюється:
а) оранжеве;
б) темно-червоне;
в) жовте
г) бузкове.
Флюоровмісним фенотіазіном, який вміщує ацильний замісник у положенні 10, є: а) флюфеназин;
б) трифлюорфеназин;
в) флюфеназиндеканоат;
г) фторацизин.
Лікарський препарат піроксикам, похідний 1,2-бензотіазину, застосовується в медицині як нестероїдний протизапальний засіб і містить в якості замісника гетероцикл: а) піперидин;
б) пірол;
в) піридин;
г) піримідин.
Діуретичний лікарський засіб гіпотіазид (дихлортіазид) є похідним гетероциклу: а) бензотіадіазину;
б) бензотіазину;
в) бензопірану;
г) бензодіазепіну.
Лікарський препарат пірацетам застосовується в медицині в якості ноотропного засобу. Кількісне визначення пірацетаму згідно Ph.Eur. проводять методом:
а) йодометрії;
б) кислотно-основного титрування;
в) К'єльдаля;
г) рідинної хроматографії.
Згідно вимог Державної Фармакопеї України, повідон-йод є комплексом йоду та повідону. У перерахунку на суху речовину, субстанція повинна містити:
а) не менше 9,0 % і не більше 12,0 % активного йоду;
б) не менше 10,0 % і не більше 20,0 % активного йоду;
в) не менше 1,0 % і не більше 9,0 % активного йоду;
г) не менше 7,0 % і не більше 15,0 % активного йоду.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 |
