Регіональна програма підвищення енергоефективності Волинської області на 2011 – 2015 роки (стр. 5 )

Загальні напрями, орієнтири та методологічні підходи щодо формування регіональної політики у сфері енергозбереження на підставі державної політики визначені з урахуванням сучасних тенденцій економічних, енергетичних, екологічних, наукових та інших процесів розвитку суспільства, а також з урахуванням перегляду завдань для підвищення енергоефективності галузей економіки, енергоефективності технологічних процесів виробництва та надання послуг.

Основні напрями формування енергоефективної економіки регіону :

- підвищення енергоефективності технологічних процесів шляхом удосконалення технологічного обладнання, використання енергозберігаючих технологій та матеріалів;

- впровадження новітніх технологій виробництва та використання ПЕР, використання когенераційних технологій, електричного теплоакумуляційного обігріву;

- виробництво та використання біопалива;

- розвитку вітроенергетики;

- модернізація систем тепло - та водопостачання;

- проведення структурної перебудови підприємств, спрямованої на зниження матеріало - та енергоємності виробництва;

- створення механізмів фінансового забезпечення реалізації проектів енергоефективності;

- удосконалення системи моніторингу та контролю за ефективним використанням ПЕР;

- створення мережі поширення інформації, консультативних центрів та підвищення кваліфікації персоналу з питань енергоефективності.

Проблеми зазначені у Програмі будуть розв’язуватися завдяки реалізації заходів наступного характеру:

- організаційного;

- технічного (технологічного);

- структурного.

4.1. Заходи організаційного характеру

Організаційно-правова база енергозбереження в регіоні формується на підставі рішення обласної ради та розпорядчим документом обласної державної адміністрації з урахуванням вимог Закону України “Про енергозбереження ” та нормативно-правових актів, що розкривають механізм реалізації його положень.

Основними організаційно-правовими заходами державної підтримки політики енергозбереження в області є:

- удосконалення системи регіонального управління енергозбереженням і координації формування та виконання Програми з енергозбереження з проведенням аналізу правових, економічних умов та усуненням виявлених перешкод за напрямком: облдержадміністрація – райдержадміністрації (міськвиконкоми) – суб’єкти господарської діяльності;

- внесення пропозицій щодо удосконалення правових та законодавчих основ реалізації енергозберігаючих проектів;

- сприяння організації у вищих і середніх спеціальних учбових закладах області підготовки спеціалістів - енергоменеджерів;

- проведення регіональних, галузевих і міжгалузевих семінарів та конференцій–виставок з питань підвищення ефективності енерговикористання у галузях економіки та побуті;

- організація роботи постійно діючих виставок енергозберігаючого обладнання та технологій.

4.1.2. Створення та застосування стимулюючих механізмів

у впровадженні заходів з енергозбереження

Аналіз виконання обласних програм енергозбереження протягом 2років та показника енергоємності загального обсягу промислового виробництва підтверджує, що значних змін та структурних перебудов в економіці області не відбулося, а впровадження енергоефективних технологій та обладнання не набуло достатнього рівня. Попит споживачів енергоресурсів на впровадження вітчизняних або іноземних енергоефективних технологій слабкий через відсутність механізму економічного стимулювання ощадливого споживання ПЕР.

Для прискорення процесу та розвитку ринку енергоефективних технологій вважається за необхідне удосконалення механізмів стимулювання енергозбереження на державному рівні. Це удосконалення слід розглядати, перш за все, в рамках виконання Програми енергозбереження, як важливий організаційний захід на забезпечення масового впровадження енергозберігаючих технологій за рахунок застосування механізму економічного стимулювання ощадливого споживання енергоносіїв. Для цього пропонується впровадження та удосконалення таких економічних механізмів енергозбереження:

- стимулювання притоку інвестицій;

- зниження інвестиційних ризиків для залучених в енергозбереження інвестицій;

- реформування податкової політики в напрямку стимулювання капіталовкладень в енергозбереження;

- розвиток інфраструктури ринку енергоносіїв та механізмів ціноутворення на базі рівноваги попиту та пропозиції;

- системне впровадження приладів обліку спожитих енергоносіїв;

- припинення безкоштовного відпуску енергоносіїв, що є причиною кризи платежів, боротьба з їх розкраданням та втратами;

- застосування економічних санкцій до споживачів, що неефективно використовують ПЕР (за марнотратне використання та перевитрати понад встановлені питомі норми споживання ПЕР, використання документації та обладнання, які не відповідають вимогам діючих стандартів та нормативів енергоспоживання, відсутність їх обліку);

- розробку та періодичне оновлення енергетичних паспортів усіма господарчими споживачами паливно-енергетичних ресурсів;

- посилення контролю за виконанням вимог постанови Кабінету Мініст-рів України від 15 липня 1997 року № 000 «Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві» щодо встановлення та контролю за додержанням прогресивних норм питомих витрат енергоресурсів для енергоємного, термічного обладнання та котелень;

- визначення індивідуальних заходів з енергозбереження промислових,
сільськогосподарських, будівельних, транспортних та інших підприємств і
організацій та механізмів їх супроводження;

- популяризацію енергозбереження у промисловості. Підвищення вимог до раціонального споживання енергоносіїв на всіх ланках виробництва,
впровадження на підприємствах систем матеріального заохочення щодо
економічного використання паливно-енергетичних ресурсів;

- розробку механізму фінансування заходів з енергозбереження на
підприємстві за рахунок самофінансування шляхом створення цільових фондів енергозбереження;

- встановлення персональної відповідальності керівників підприємств за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів.

4.2. ЗАХОДИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

4.2.1. Енергоефективність та енергозбереження

у промисловому комплексі області

Узагальнюючи пропозиції, надані підприємствами, організаціями та установами області, пріоритетними заходами у промисловому комплексі визначено:

- підвищення ефективності використання палива як у промислових процесах, так і при виробленні теплової енергії. Розробку карт споживання палива та дотримання цих норм;

- використання альтернативних видів палива (газ різного походження, відходи деревообробки та сільськогосподарського виробництва тощо);

- утилізацію енергії за рахунок використання низькопотенційного тепла
охолоджувальної води, димових газів тощо;

- зниження рівня споживання реактивної потужності за рахунок встановлення компенсаційних засобів;

- впровадження систем та засобів обліку, контролю та управління
розподілом та використанням енергоносіїв на всіх ланках виробництва;

- зниження втрат палива та теплової енергії за рахунок:

- поліпшення герметизації термічного обладнання;

- ремонт теплоізоляції із застосуванням сучасних теплоізоляційних матеріалів;

- впровадження сучасних систем управління температурними режимами;

- заміну металевих труб на пластмасові у системах водо -, тепло - та газозабезпечення.

Найбільш високий потенціал енергозбереження господарюючих суб’єктів у структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів, мають технологічні процеси. За їх рахунок можливе значне скорочення споживання ПЕР, особливо при використанні наступних пріоритетних напрямів:

- заміна традиційних процесів термообробки на прогресивні з використанням концентрованих джерел електронагріву (лазерного, плазмового, високочастотної імпульсної індукції).

- впровадження таких енергоекономічних технологічних процесів у металообробці, як електролітичне шліфування, ультразвукова, електроіскрова й електрохімічна обробка металу; заміна механічної обробки на холодну штамповку та гарячу накатку тощо.

- заміна морально та фізично застарілих компресорних станцій на енергоекономні, децентралізація їх; впровадження автоматичних систем регулювання витрат та тиску повітря; підігрів стислого повітря вторинними енергоресурсами перед споживанням на 30−50°С.

- реконструкція котлів з переводом їх з парового на водогрійний режим роботи;

- оснащення котлів рекуператорами та автоматичними системами управління режимами горіння палива;

- реконструкція котлів з метою спалювання твердого палива у низькотемпературному киплячому шарі; підготовка води та додержання водного режиму котлів.

- зменшення матеріальних затрат на виробництво техніки, що виготовляється підприємствами галузі, за рахунок якісного її вдосконалення, обслуговування та ремонту, подовження терміну експлуатації.

Напрямами якісного вдосконалення продукції:

- зростання техніко-економічної ефективності нових видів машин та обладнання з розрахунку спожитої енергії і вартості на одиницю ваги;

- поширення енергозберігаючих технологій і видів техніки;

- розроблення і використання обладнання для замкнутих, маловідходних або безвідходних технологічних процесів;

- поступове впровадження і промислове використання устаткування для принципово нових технологічних процесів.

Програма виконуватиметься за допомогою організаційних, нормативно-правових, технічних та фінансово-економічних заходів, які дозволять господарчим суб’єктам постійно здійснювати впровадження енергозберігаючих технологій і заходів.

Організаційні заходи передбачають:

- розробку на підприємствах планів впровадження енергозберігаючих технологій і заходів;

- здійснення статистичного спостереження та звітності щодо виконання заходів показників, які визначають енергоефективність використання ПЕР (щоквартальна форма 12−Е3);

- системне внесення змін та доповнень до діючої Програми енергозбереження галузі відповідно до вимог ринку, пріоритетності енергозбереження та світових тенденцій розвитку технології виробництва;

- визначення планових обсягів показників енергоефективності підприємств, необхідних для виконання Програми.

Нормативно-правові заходи:

- дотримання запроваджених індикативних показників енергоефективності по галузі та здійснення контролю за ними облдержадміністрацією (середньогалузеві показники енергоємності за окремими видами продукції, рівень яких підприємства не повинні перевищувати);

- запровадження механізмів державного стимулювання процесу впровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах;

- вдосконалення оподаткування доходів суб’єктів господарювання, у т. ч. тих, що здійснюють енергозберігаючі заходи з високим економічним ефектом на виробництві.

Програма визначає, що оптимальним шляхом розв’язання проблеми підвищення енергоефективності у промисловості області є шлях інвестиційно-інноваційного розвитку, який забезпечує комплексний розвиток галузі за рахунок реалізації взаємопов’язаних завдань і заходів, спрямованих на технічне оновлення виробництва, використання науково-технічного потенціалу, формування високотехнологічного виробництва.

Енергоефективні заходи, що здійснюватимуться у промисловому секторі області протягом 2011 – 2015 років, наведені в Додатку 1.

4.2.2. Модернізація систем теплопостачання області

Демократизація суспільства і лібералізація економіки обумовили значне зростання недержавних установ комунально-житлового призначення, приватних торговельних установ та установ громадського харчування, медичних, освітніх та інших закладів. Поряд з цим кризовий стан економіки, зниження платоспроможності населення обумовили необхідність дійової державної підтримки населення у сплаті комунальних послуг.

Житлово-комунальне господарство України за обсягами споживання енергоносіїв займає 3 місце і щорічно споживає біля 10 млрд. кВт-год. електроенергії і майже 8 млрд. мЗ газу. У Волинській області частка спожитих енергоносіїв підприємствами житлово-комунального господарства в структурі паливно-енергтичного балансу області становить 17 відсотків

Використання енергоносіїв в сфері ЖКГ недостатньо ефективно. Аналіз свідчить про наявність резерву у сфері підвищення енергоефективності.

Питомі витрати палива на виробництво 1 Гкал тепла - в комунальній енергетиці країни становлять кг. у. п., а в розвинутих державах - кг у. п. В області на підприємствах теплопостачання середній показник витрати палива на виробництво 1 Гкал теплоенергії у 2010 році становив 164 кг у. п./Гкал, а електроенергії - 33,7 кВт-год/Гкал.

Через надмірну централізацію теплопостачання, експлуатацію малоефективного та зношеного обладнання, значні тепловтрати огороджуючих конструкцій житлових будинків втрачається майже 30-40% виробленої теплової енергії. Значна частина інженерних мереж перебувають в аварійному стані, що також призводить до неефективного використання теплової енергії.

Реальні втрати води в мережах водопостачання перевищують 30 %. Питома вага витрат паливно-енергетичних ресурсів в собівартості послуг теплопостачання становить не менше 70 %.

Питомі витрати енергоносіїв на підприємствах житлово-комунального господарства області наведені в таблиці 1 Додатку 2.

4.2.2.1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Мережа комунальних підприємств теплокомуненергетики включає 9 виробничих одиниць і являє собою великий теплогенеруючий комплекс. Він забезпечує постачання тепла та гарячої води близько 200 тисячам власників персональних рахунків в області.

Комунальні підприємства теплокомуненерго розташовані в наступних містах і районних центрах Волині:

1. м. Луцьк

2. м. Ковель

3. м. Володимир-Волинський

4. м. Нововолинськ

5. м. Рожище

6. м. Ківерці

7. смт Іваничі

8. м. Камінь-Каширський

9. смт Турійськ

В котельнях підприємств теплокомуненерго встановлено водогрійних і парових котлів типів ПТВМ, ТВГ, КЕ, ДКВР, КВГ, КВГМ, КС-Г, КБНГ, КСВ, ДЕ, КОЛВІ, Рівнетерм, АОГВ, КВм, НИИСТУ-5, Факел, Універсал, Мінськ, Тайга, ЕЛГА тощо тепловою продуктивністю від 0,5 до 100 Гкал/год. – 498 штук.

Базові витрати палива складають щорічно 140 млн. м3 природного газу, незначна кількість дров паливних (до 850 щільних м3) та 2,65 тис. тонн торфобрикетів і фрезерного торфу.

Понад 80 відсотків основного і допоміжного обладнання котелень зазначених підприємств замортизовано, тобто вичерпало допустимі терміни експлуатації і перевищує 20 років. В цих котельнях станом на 1 липня 2010 р. експлуатується 406 малоефективних котлів тепловою потужністю до 1 МВт. Це котли типу НИИСТУ-5, Мінськ, Універсал, Факел, Е-1/9, Тайга, ЕЛГА тощо. Котли працюють з низьким (70 – 80%) коефіцієнтом корисної дії. На котлах встановлені застарілі пальникові пристрої і автоматика, що не дає можливості економно використовувати дорогий природний газ. Перевитрата газу на цих котлах досягає 10-30% від рівня сучасних котлів і приводить до додаткового забруднення атмосфери. Застаріле обладнання знижує надійність теплопостачання та його якість.

Великі втрати тепла обумовлює низька надійність теплотрас через незадовільну теплову ізоляцію трубопроводів та розриви труб з витоками теплоносія.

Рентабельність теплопостачальних підприємств залежить крім стану обладнання, ще від економічних і організаційно-управлінських факторів, від ціни на паливо, тарифів на теплову енергію, від існуючої нормативно-правової бази та ін. Всі ці питання відносяться до державної програми реформування і розвитку систем теплозабезпечення об’єктів житлово-комунального господарства, так як їх не можна здійснити засобами регіональної програми.

4.2.2.2. Завдання і заходи

Основними завданнями Програми в частині модернізації систем теплопостачання області є:

- суттєве зменшення обсягів споживання природного газу та заміщення його альтернативними видами палива, зниження енергоємності виробництва теплової енергії, впровадження енергоефективних технологій та обладнання;

- зниження показник витрати палива на виробництво 1 Гкал теплоенергії до 159,5 кг у. п./Гкал, а електроенергії - 27 кВт-год/Гкал;

- запровадження використання місцевих видів палива (торф’яних видів палива, деревини, відходів рослинного походження, нетрадиційних видів енергетичної сировини, відновлюваних джерел енергії тощо), введення нових теплогенеруючих потужностей;

- підвищення ефективності і надійності функціонування комунальної енергетики регіону шляхом модернізації існуючого теплогенеруючого обладнання, залучення до енергобалансу вторинних джерел енергії та впровадження сучасних енергоефективних технологій і устаткування на засадах сталого розвитку;

- підвищення енергонезалежності конкретних об’єктів і цілого регіону за умови впровадження енергозберігаючих заходів на діючому енергообладнанні, введення нових потужностей;

- заміна застарілих котлів і реконструкція малоефективних котлів;

- впровадження новітніх технологій (когенераційних установок, теплових насосів, індивідуальних теплових пунктів);

- здійснення послідовної реконструкції тепломереж із запровадженням попередньо ізольованих труб.

За рахунок використання вищенаведених заходів необхідно забезпечити економію та заміщення імпортованих паливо-енергетичних ресурсів, в першу чергу, природного газу не менше, ніж на 20 відсотків відносно базової витрати (за базовий приймається 2008 рік). Виконання цього завдання повинно привести до зниження собівартості теплової енергії і до підвищення рентабельності підприємств комунальної теплоенергетики.

4.2.2.3. Шляхи і засоби розв’язання проблеми.

Основними засобами розв’язання проблеми є впровадження нових енергоефективних і екологічно чистих технологій, обладнання для комунальної теплоенергетики на основі фундаментальних і прикладних досліджень. В першу чергу це:

- застосування нових котлоагрегатів, впровадження сучасних технологій модернізації діючих котлів, оптимізація конвективної частини котлоагрегатів;

- утилізація теплоти викидів димових газів;

- використання нових ефективних пальників;

- впровадження нових ефективних видів теплоізоляції з екологічно чистих матеріалів;

- впровадження комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації);

- використання місцевих видів палива (торфу, деревини, соломи, відходів сільського господарства), в тому числі шляхом їх газифікації;

- використання надлишкової електроенергії в нічний час за пільговим тарифом для нагріву теплоносія і акумулювання теплоти;

- залучення нетрадиційних видів палива та енергії, вторинного скидного енергопотенціалу, низькокалорійного і композиційного палива (водовугільних емульсій тощо);

- використання сучасних приладів обліку теплоенергії; систем контролю за станом теплових мереж, контролю, управління і автоматизації теплогенеруючих об’єктів;

- використання систем контролю хімічного та механічного недопалу палива;

- впровадження індивідуальних теплових пунктів;

- створення оптимальних систем моніторингу і енергоаудиту об’єктів теплоенергетики;

- залучення механізмів спільного впровадження відповідно до Кіотського протоколу.

Новітні енергоощадні технології котельної техніки системи теплопостачання, перспективи заміщення природного газу нічним електропідігрівом води в системі теплопостачання, ефективність впровадження енергоощадних заходів в традиційних технологіях теплопостачання наведені в таблиці 2 додатку 2.

4.2.2.4. Визначення концептуальних чинників розвитку схеми теплопостачання

Традиційно проблеми теплопостачання розв’язувалися за рахунок джерел теплової енергії з мережами, але останнім часом намітилися тенденції впровадження ефективних енергозберігаючих заходів безпосередньо у споживачів теплової енергії, що відчутно впливає на черговість пріоритетів щодо шляхів оптимізації системи теплопостачання.

Представляє інтерес досвід комунальної енергетики Польщі, згідно з яким реконструкцію системи теплопостачання (джерело-мережа-споживач) в умовах розвиненої інфраструктури доцільно розпочинати зі споживача, а саме з будинків і будівель або навіть окремих квартир, шляхом впровадження низки енергозберігаючих заходів:

- утеплення будівлі зовнішнім утеплювачем (шар пінопласту, мінеральної вати або іншого сучасного теплоізоляційного матеріалу) за спеціальною будівельною технологією;

- заміна вікон і дверей старої конструкції на нові герметичні конструкції;

- перехід з однотрубної системи на двотрубну систему водяного опалення з можливістю унезалежнення квартирних систем одна від другої і відповідно поквартирного регулювання теплопостачання;

- встановлення поквартирних лічильників тепла;

- диспетчерський облік обсягів і параметрів теплоспоживання.

Впровадження згаданих заходів дозволяє зменшити в окремих випадках обсяг теплоспоживання на 20–30%, тобто зникає потреба у збільшенні потужності джерела теплової енергії та стає можливим розвантаження існуючих джерел з відповідним економічним і природоохоронним ефектом, пропорційним скороченню обсягів спалюваного газу.

Впровадження енергозберігаючих заходів доцільно розпочати з об’єктів бюджетної сфери з метою економії коштів на закупівлю природного газу, що стає надзвичайно актуальним в умовах значного його подорожчання. Однак, ці прогресивні рішення вимагають значних обсягів одноразових капіталовкладень і, що важливо, потребують законодавчого врегулювання.

Також до енергозберігаючих заходів у споживача умовно можна віднести реконструкцію центральних теплових пунктів (ЦТП) та індивідуальних теплових пунктів (ІТП), оскільки ці заходи стосуються групи споживачів. Сумарний економічний ефект від впровадження заходів може досягати 35-40%, тобто обсяг споживання тепла на опалення може зменшитися у 1,5 рази.

Для ілюстрації ефективності енергозберігаючих заходів у споживача варто порівняти вітчизняні норми річної витрати теплової енергії на опалення житлових будівель на 1 кв. м загальної площі (табл.7.1 КТМ 204 Україна 244-94):

1-2-поверхові будівлі 438 кВт х год./м2 х 1 рік, 3-4-поверхові будівлі
250 кВт х год./м2 х 1 рік, 5 і більше поверхові будівлі 162 кВт х год./м2 х 1 рік з сучасними закордонними нормативними показниками:

польськими 90-120 кВт х год./м2 х 1 рік

німецькими 60-80 кВт х год./ м2 х 1 рік

шведськими 30-60 кВт х год./м2 х 1 рік.

Таким чином, реальним є використання значного енергозберігаючого потенціалу від впровадження низки заходів у споживача теплової енергії, що разом з оптимізацією міської системи теплопостачання дасть значну економію коштів на потреби опалення зі супутнім природоохоронним ефектом.

Таким чином впровадження енергозберігаючих заходів у споживача слід враховувати для коректування теплових навантажень і можна вважати окремим концептуальним чинником оптимізації системи теплопостачання.

Пропонується як концептуальний чинник покласти можливо максимальний розвиток джерел теплової енергії, в т. ч. окремих котельних, на альтернативних до газу видів палива та способах підігріву мережної води. Такий підхід дозволить зменшити обсяги споживання дорогого природного газу, який гарантовано дорожчатиме в майбутньому зважаючи на його переважно імпортне походження. Одночасно буде забезпечене резервне теплопостачання від діючих комунальних котелень на газовому паливі, тобто збільшиться надійність теплопостачання.

4.2.2.5. Загальна характеристика систем теплопостачання

Схема забезпечення мешканців, підприємств, установ і організацій міст обласного значення тепловою енергією на потреби опалення, гарячого водопостачання базується переважним чином на централізованій системі теплопостачання і використовується традиційна східно - європейська модель системи централізованого теплопостачання. Виробництво теплової енергії здійснюється на потужних районних, квартальних, групових та індивідуальних котельнях. Транспортування теплоносія від потужних районних та квартальних котелень здійснюється відповідно розвинутими тепловими мережами. Приготування гарячої води на побутові потреби здійснюється централізовано в індивідуальних, групових та центральних теплових пунктах. Теплові пункти обладнані в основному трубчатими теплообмінниками.

Центральне регулювання відпуску теплової енергії здійснюється якісним способом по опалювальному графіку температур теплоносія. Витрата теплоносія для потреб опалення та приготування гарячої води регулюється підбором мережних насосів по їх продуктивності і напору та їх кількістю одночасної роботи в залежності від під’єднаного навантаження. Кількісний метод регулювання відпуску теплової енергії використовується в літній період при роботі системи централізованого гарячого з частковим відключенням споживачів. Кількісний метод регулювання відпуску теплової енергії здійснюється шляхом включення або відключення додаткових насосів.

Виробництво теплової енергії у м. Володимирі-Волинському здійснюється на 22 котельнях (в тому числі одна квартальна котельня), забезпечується опалення майже 60 відсотків житлового фонду.

Система теплопостачання міста Ковеля експлуатується комунальним підприємством теплових мереж „Ковельтепло”, яке надає послуги з теплопостачання приблизно 70 відсоткам (за корисною площею) будівель та споруд м. Ковеля. Частина багатоквартирних житлових будинків та громадських будівель міста забезпечується теплоенегією від централізованих джерел теплової енергії комунальної власності та котелень ВАТ «Ковельсільмаш» та ВП «Локомотивне депо Ковель».

Система централізованого теплопостачання міста Луцька характеризується оптимальним поєднанням централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного теплопостачання. Вказана система експлуатується комунальним підприємством теплових мереж „Луцьктепло”, яке надає послуги з теплопостачання для будівель та споруд міста приблизно на 70% (за корисною площею). Виробництво теплової енергії для мешканців Завокзального району здійснює ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія.

Системи центрального опалення споживачів приєднані до системи централізованого теплопостачання до теплових мереж в основному за залежною схемою. Споживачі, що розміщені в зоні незадовільного гідравлічного режиму в зоні дії ЦТП по вул. Молоді,4А під’єднані до джерела по незалежній схемі.