Генеральна конституція Францисканського ордену світських (стр. 1 )

ГЕНЕРАЛЬНА КОНСТИТУЦІЯ

ФРАНЦИСКАНСЬКОГО ОРДЕНУ СВІТСЬКИХ

2007

Національна Рада ФОС України

З дозволу конференції духовних асистентів національної Ради ФОС України

Опрацювали: Білоконь Ніла, ФОС

Карбовський Віктор, ФОС

Коректор: бр. Гузік Казимір, ОFМ Сар, духовний асистент національної Ради ФОС України

Лист Конференції Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР

Дорога сестро Емануело,

Хай Бог обдарує вас миром!

Священна Конгрегація у справах Орденів і Світських інститутів видала 8 грудня 2000 р. Декрет, в якому схвалила Генеральну Конституцію Францисканського Ордену Світських, змінену та доповнену Генеральним Капітулом ФОС в Мадриді в жовтні 1999 р. і згодом підтверджену Президентом Конференції Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР.

Тепер від імені також інших Генеральних Міністрів я вручаю вам схвалений текст Конституції, а через вас усім братам і сестрам ФОС.

Спільним покликанням усієї Францисканської Родини, як з самого початку духовно розпізнали св. Франциск і св. Клара, є життя згідно Святого Євангелія. Конституція виступає як важливий засіб надання допомоги у реалізації цього покликання різноманітними формами і способами, скрізь і всюди, коли і куди б не послав нас Господь.

Генеральна Конституція - це не просто ще один документ або остаточний етап нашої подорожі, але є суттєвим і динамічним інструментом, який допомагає нам визначити нашу ідентичність і поступово, крок за кроком упорядковувати наше життя і наше покликання як францисканців. Та робота по перегляду, вивіренню та обговоренню Конституції, яку здійснили багато братів і сестер усього світу, та схвалення її Святою Матір'ю Церквою зобов'язують нас ставитись до Конституції як до головного дороговказу нашого життя за Сван гелієм.

Від імені Церкви та Генеральних Міністрів я висловлюю побажання для усіх світських францисканців: будьте переконливими свідками євангелічного вогню, який запалював усе єство Франциска і Клари з Ассизі і вчинив їх прикладом для тих, котрі цілковито посвятили себе життю за Євангелієм ї таким чином повністю реалізували своє покликання.

Подано у Римі, І січня 2001р., у день святкування урочистості Пресвятої Богородиці.

Ваш брат Джакомо Біні, ОFМ,

президент Конференції Генеральних Міністрів

Першого Францисканського Ордену і ТОР

ПОДАННЯ КОНСТИТУЦІЇ ТА НАДАННЯ ЇЇ ЧИННОСТІ

Доопрацьована Генеральна

Конституція, яка 8 грудня 2000р. була схвалена Декретом Священної Конгрегації у справах Орденів і Світських інститутів набирає чинності.

Дорогі брати і сестри!

Генеральна Конституція Францисканського Ордену Світських, яку потрібно було попередньо узгодити з оновленою Регулою 1978 року, була схвалена Священною Конгрегацією у справах Орденів і Світських інститутів Декретом від 8 вересня 1990 року на випробування терміном на 6 років. Перед закінченням цього терміну Президія Міжнародної Ради ФОС через Конференцію Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР попросила продовжити час проби Конституції, зважаючи на додатковий час, який був потрібний на переклад цього документу на інші офіційні мови Міжнародної Францисканської спільноти, а потім на мови кожної країни. Конгрегація прийняла прохання і погодилась продовжити термін доопрацювання Конституції ще на 3 роки.

Впродовж того часу Конституцію вивчали і апробовували в спільнотах ФОС на різних рівнях і мало-помалу вона набрала таких рис нашого Ордену, як світський характер, єдність, автономність. Не все було так легко, ще є деякі аспекти, які потрібно засвоїти і прийняти таким чином, щоб на світанку III тисячоліття ФОС насправді став «армією, яка може бути авангардом в Церкві і у світі в побудові більш гуманного і християнського суспільства», як цього у 1990 році побажав кардинал Хамер, префект Священної Конгрегації у справах Орденів і Світських інститутів.

Отриманий досвід показав суттєву обґрунтованість Генеральної Конституції 1990 року і лише деякі аспекти потрібно було доопрацювати. Президія Міжнародної Ради ФОС своєчасно розпочала роботу, яку потрібно було зробити, провівши багато консультацій, до яких підключились усі національні спільноти і міжнародні радники ФОС, а також Президія, деякі експерти від ФОС та особи, призначені Генеральними Міністрами.

На Генеральному Капітулі в Мадриді (23-31 жовтня 1999 р.) був запропонований текст Конституції, в якому були враховані усі пропозиції і прохання, а також були представлені альтернативні пропозиції у випадках, коли не було можливості прийняти остаточну редакцію серед того, що було представлене спільнотами.

Текст, представлений на Капітулі, відповідав наступним критеріям:

-  вірність спільному закону і закону ФОС;

-  повага до тексту, схваленому Апостольським

-  Престолом в 1990 році;

-  організаційна гнучкість (добра пристосованість до

-  різних умов);

-  врахування культурних і лінгвістичних особливостей.

Генеральний Капітул глибоко і уважно вивчив представлений текст з усіма усними та письмовими зауваженнями, зробленими під час його роботи. Результати дискусій і голосування кожної статті, включаючи кожну поправку, були представлені 21 грудня 1999 року Конференції Генеральних Міністрів Першого Францисканського Ордену і ТОР, яка, після остаточного перегляду експертами з Канонічного Права з боку 4-х Курій, 1 серпня 2000 року, висунула текст Конституції для ухвалення Священною Конгрегацією у справах Орденів і Світських інститутів. Конгрегація схвалила текст цієї Конституції Декретом від 8 грудня 2000 р, в свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

А тепер, брати і сестри, на кожному з нас лежить відповідальність забезпечення того, щоб Конституція була „духом і життям", знаряддям зміцнення, об'єднання та росту нашого Ордену, щоб ми на повних вітрилах (Duc in altum) з надією рухались вперед згідно повчання Святішого Отця для усіх християн, викладених у Апостольському Листі „Novo Millenio ineunte" на завершення Великого Ювілею 2000 року. Ми, світські францисканці, також покликані в новому тисячолітті бути свідками, тобто мучениками за Христа в прямому значенні цього слова.

Ми не випадково вибрали 6 лютого як дату набирання чинності виправленої Генеральної Конституції. В цей день ми вшановуємо пам'ять святих мучеників з Японії, свідків рег eх-сеllеnсе, котрі з 17-ма францисканцями терціяріями були розп'яті в Нагасакі разом з Петром Хрестителем, Павлом Мікі та їх товаришами. Ми знаємо дуже мало про цих далеких від нас братів, лише те, що вони мали непохитну волю і залишились стійкими у вірі та продовжували свідчити про Євангеліє своїм життям, як би дорого це їм не коштувало. У минулому столітті були також світські францисканці, котрі, закріплені у вірі, довели свою вірність обітницям хрещення та повстали проти зла, принісши в жертву своє життя.

Ми пам'ятаємо нашого брата Сеферіно Гіменес Малла, котрий став жертвою переслідування віруючих під час громадянської війни в Іспанії (). Його було винесено на вівтар 4 травня 1997 року.

Ми пам'ятаємо Слугу Божого Франтішека Носека, світського францисканця і політика з Болівії, котрий також став жертвою комуністичного насилля.

Ми також пам'ятаємо Ювенала Кабера, старшого спільноти ФОС в Кігамі, котрий був убитий під час масового винищення племен в Руанді. Це лише деякі приклади, але до тих братів можна віднести не так давно сказані Святішим Отцем слова: «саме завдяки відважному свідоцтву вірних мирян, і нерідко їх мучеництву, віра не зникла з життя усіх».

Можливо нам не доведеться складати свідоцтво, проливаючи свою кров, але ми повинні свідчити і залишатись послідовними і непохитними в виконанні обітниць хрещення, оновленими і ще більш зміцненими через складання обітниць в ФОС.

Завдяки обітниці Регула і її застосування, чим власне і є Генеральна Конституція, для кожного з нас є засобом перегляду нашого щоденного життя, починаючи з конкретного специфічного покликання і чітко визначеної ідентичності. І на цій основі нам потрібно чітко окреслити наше існування і визначити план нашого життя (францисканський євангелічний радикалізм) і місце в спільноті Церкви ( братерську спільноту), в якій би ми мали змогу «відкрити сенс і спосіб життя в любові і стражданні» (ГК ст.10). З цим побажанням Президія МР ФОС прийняла схвалену Генеральну Конституцію і передає її усьому Ордену, щоб як і Регулу, її вивчали, любили і нею жили.

Рим 6 лютого 2001 року. Національним Радам ФОС Міжнародним радникам ФОС

Емануела де Нунціо

Генеральний Міністр ФОС

ЧАСТИНА 1

ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ОРДЕН СВІТСЬКИХ

Стаття 1

1. Усі віруючі покликані до святості і мають право
слідувати, у єдності з Церквою, власним духовним шляхом (1).

2.  У Церкві існує багато духовних родин з різноманітними
харизмами. До цих родин належить і Францисканська Родина,
яка у всіх своїх чинах визнає святого Франциска Ассизького
своїм отцем, натхненником та взірцем (Рег. 1).

3.  Від самого початку Францисканський Орден Світських
у Францисканській Родині займав своє властиве місце. Він
утворився у результаті органічного об'єднання всіх братерських
католицьких спільнот, члени яких, натхнені Святим Духом,
зобов'язуються жити Євангслієм за прикладом святого
Франциска, у своєму світському стані, дотримуючись Регули,
ухваленої Церквою. (Рег.2), (2,3).

4.  У силу своєї приналежності до тієї ж самої духовної
родини, Апостольський Престол доручив пастирську опіку та
духовну асистенцію ФОС Першому Францисканському
Ордену та Третьому Ордену Регулярному (ТОР). Згідно з
Каноном 303 ЗКП (4), ці інституції здійснюють «Вище
керівництво» («Altus Moderamen»).

5.  Францисканський Орден Світських становить у Церкві
громадську організацію (5). Він поділяється на спільноти різних
рівнів: місцеві, регіональні національні та міжнародну. Кожна

з них зокрема становить у Церкві юридичну особу.

Стаття 2

1. Покликання ФОС - це специфічне покликання, яке
формує життя та апостольську діяльність своїх членів. Особи,
які через Обітниці пов'язані з іншими чернечими родинами,
не можуть бути членами ФОС.

2. ФОС відкритий для віруючих усіх станів:

-  світських;

-  дієцезіального духовенства (дияконів, священиків,
єпископів).

Стаття З

1. Духовність та апостольське життя членів ФОС носить
світський характер.

2. Світський характер апостольського служіння, в
залежності від їхнього стану, означає:

-  для світських - зведення Царства Божого через свою світську присутність та діяльність у сучасному світі (6);

-  для дієцезіального духовенства - віддавання себе служінню народу Божому, яке відбувається у єдності з Єпископом і кліром (7).

Як одні так і другі, натхненні євангелічним вибором святого Франциска Ассизького, долучаються до продовження його місії разом з іншими членами Францисканської Родини.

4.  Покликання до ФОС - це покликання до життя за
Євангелієм у братерському єднанні. З цією метою члени ФОС
об'єднуються у церковні спільноти, які називаються
братерськими спільнотами.

Стаття 4

1. ФОС керується як Церковним Правом, так і своїми власними: Регулою, Конституцією, Ритуалом та власними Статутами спільнот.

2. Регула визначає суть, мету та дух ФОС.

3. Рег. З. Конституція має на меті:

-  подати норми до практичного застосування Регули;

-  визначити конкретні умови, необхідні для приналежності до ФОС, його структуру та управління, організацію братерського життя у спільноті та офіційну адресу. (8)

Стаття 5

1. Рег. З. Достовірне роз'яснення Регули та Конституції
належить до компетенції Апостольського Престолу.

2.  Практичне роз'яснення Конституції з метою
узгодженого застосування її у різних регіонах та на різних
ступенях Ордену належить Генеральному Капітулу ФОС.

3.  Висвітлення специфічних пунктів, які потребують
термінового вирішення, належить до компетенції Президії
Міжнародної Ради ФОС. (див. ГК ст.71). Це роз'яснення дійсне
до наступного Генерального Капітулу ФОС.

Стаття 6

1.  Міжнародна Рада ФОС має власний Статут, ухвалений
Генеральним Капітулом ФОС.

2.  Національні спільноти мають власні Статути, ухвалені
Президією МР ФОС.

3. Регіональні та місцеві спільноти можуть мати власні
Статути, ухвалені Радою вищого рівня.

Стаття 7

1. Всі розпорядження, які не відповідають поданій Конституції - відміняються.

Примітки до частини 1

1.  Див. Канон 210, 214 та Lumen Gentium.40.2. (LG)

2.  Також називався «Францисканське Братерство Мирян», або Терціярський Орден
Францисканський (ТОФ).Див. Регулу, ст. І. примітка І.

3.  Після Регули, ухваленої напою Миколаєм IV у 1289 р. та Регули, ухваленої папою
Левом XII у 1883 р., теперішня Регула ухвалена папою Павлом VI 24 червня 1978р

4.  Див. ГК ст.85,2.

5.  Див. Канон 116; 301,3; 312; 313.

6.  Див. Канон 225 та Звернення папи Йоана Павла II до ФОС 27 вересня 1982 р. у
журналі «I’Osservatore Romano» 28 вересня 1982 р.

7.  Див. Канон 275 сл. та Ргеs. Ordinis 12,14,15 сл. (PО)

8.  Див. Канон 304

ЧАСТИНА II

СПОСІБ ЖИТТЯ ТА АПОСТОЛЬСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Розділ 1

СПОСІБ ЖИТТЯ

Стаття 8

1. Світські францисканці зобов'язуються через складання
Обітниці євангелічного життя жити за Євангелієм згідно з
францисканською духовністю у своєму світському стані.

2. Вони намагаються поглибити у світлі віри цінності та
вибір євангелічного життя згідно з Регулою ФОС:

- шляхом постійного навернення та формації (Рег. 7);
- будучи відкритими на виклики суспільства та Церкви,

вони переходять від Євангелія до життя та від життя до Євангелія (Рег. 4,3);

- францисканці реалізують своє покликання як особисто,
так і у спільноті.

Стаття 9

1. Духовність світського францисканця – це, скоріше, спосіб
життя, сконцентрований на особі Христа та на наслідуванні
Його (1), ніж детальна програма для практичного застосування
(Рег. 5).

2. Світський францисканець, який зобов'язався
наслідувати приклад та науку Христа, повинен сам особисто
ревно і уважно вивчати Євангеліє та Святе Письмо. Спільнота
та відповідальні за неї нехай заохочують до любові до
Євангельського Слова та допомагають братам пізнати та
зрозуміти його так, як Воно за допомогою Святого Духа проголошується Церквою. (Рег. 4,1. (2))

Стаття 10

"Христос, Убогий та Розіп’ятий, Переможець смерті та Воскреслий"- найвищий прояв любові Бога до людини. Він є "книгою", з якої брати та сестри, наслідуючи Христа так само, як св. Франциск, навчаються для чого і як жити, любити та страждати. Через Нього вони відкривають цінність протистояння заради справедливості, сенс труднощів та хрестів щоденного життя. З Ним вони зможуть прийняти волю Отця навіть у найтяжчих обставинах і жити францисканським духом миру, відкидаючи всяке навчання, яке заперечує гідність людини (Рег. 10).

Стаття 11

Пам'ятаючи, що Святий Дух є джерелом їх покликання, натхненником братерського життя та місії, нехай світські францисканці намагаються наслідувати св. Франциска, виконуючи його нагадування - щоб над усе „прагнути насамперед Господнього Духа та Його святих дій" (3).

Стаття 12

1. Надихаючись прикладом та листами св. Франциска, а особливо благодаттю Святого Духа, нехай брати та сестри щоденно приймають з вірою цей великий дар, який приніс нам Христос: об'явлення Отця. Нехай свідчать про цю віру перед усіма:

-  у власній родині;

-  на праці;

-  у радості та стражданні;

-  у спілкуванні з усіма людьми, котрі є братами та сестрами у тому ж самому Отці;

-  у присутності та участі у житті суспільства;

-  у братерському ставленні до всіх творінь.

2.  Разом з Ісусом, слухняним аж до смерті, нехай
намагаються пізнати і виконувати волю Отця. Нехай дякують
Богові за дар свободи та об'явлення їм закону любові. Нехай
приймають допомогу для виконання Божої волі, яку за
посередництвом Церкви надають ті, які поставлені в Ній для
виконання її влади та співбрати. Нехай спокійно та рішуче
приймають на себе ризик сміливого вибору у суспільному
житті (Рег. 10).

3.  Нехай брати та сестри прагнуть синівської зустрічі з
Богом, "а молитву і споглядання вчинять душею свого життя
та своєї діяльності". Нехай намагаються відкривати присутність
Отця у своєму серці, природі, в історії людства та житті людей,
де здійснюється Його план спасіння. Споглядання цієї таємниці
нехай заохочує їх до співпраці у цьому задумі любові (Рег.8).

Стаття 13

1. Світські францисканці, які раніше називалися "братами
та сестрами від покути", вирішують жити у дусі постійного
навернення. Засоби для вдосконалення цієї характерної риси
францисканського покликання, як особисто, так і у спільноті,
наступні:

-  слухання Слова Божого та участь в Літургії;

-  перегляд свого життя;

-  духовні вправи та усамітнення;

-  допомога духовного наставника;

-  покутні богослужіння.

Нехай часто приступають до Таїнства сповіді, намагаючись здійснювати його як у братерській спільноті, так і з усім людом Божим (Рег. 7. (4)).

2. У тому ж дусі навернення та любові францисканці
повинні переживати відновлення Церкви, яке
супроводжується відновленням особистим та спільним. Плід

навернення, як відповідь на любов Бога - це вчинки милосердя у стосунках до братів та сестер (5).

3.  Покутні практики, такі як піст та стриманість, що увійшли до традиції францисканських покутників, нехай пізнаються, приймаються та виконуються згідно з загальними вказівками Церкви.

Стаття 14.

1.  Усвідомлюючи, що Бог запланував зробити з усіх нас
єдиний народ, а свою Церкву учинив універсальним Таїнством
Спасіння, нехай брати та сестри з вірою роздумують про
Церкву, про її місію у сучасному світі, про роль світських
францисканців у ній. Нехай приймають виклик суспільства та
беруть на себе ту відповідальність, яку ці розважання їм
відкриють.

2.  Свята Євхаристія є центром життя Церкви. В ній
Христос поєднує нас з Собою і один з одним у єдине Тіло.
Тому, нехай Євхаристія буде у центрі життя спільнот. Нехай
брати та сестри якнайчастіше беруть участь у Святій Євхаристії,
пам'ятаючи повагу та любов св. Франциска до Святої
Євхаристії, в якій він переживав всі таємниці життя Христа
(Рег. 8).

3.  Нехай приймають Таїнства Церкви, пам'ятаючи не
тільки про особисте освячення, але й сприяють зростанню
Церкви та поширенню Царства Божого. Нехай беруть активну
та свідому участь у богослужіннях у своїх парафіях і, зокрема, у
Таїнствах Хрещення, Миропомазання, Шлюбу, та
Єлеопомазання хворих.

4.  Нехай брати та сестри, а також спільноти виконують
вказівки Ритуалу щодо різних форм участі у літургійних
молитвах Церкви, надаючи перевагу молитві Літургії Годин (6).

5.  Для вірних шанувальників Отця завжди існує

можливість у будь-якому місці і в кожний час Йому молитися та віддавати шану; та нехай брати намагаються знайти час для тиші, мовчання та зосередження, щоб присвятити його виключно молитві.

Стаття 15

1.  Світські францисканці нехай намагаються жити духом
Нагорної Проповіді, а особливо у дусі убогості. Євангелічна
бідність вказує на довіру до Отця, дає внутрішню свободу та
спонукає до підтримання найбільш справедливого розподілу
багатств (Рег. 11).

2.  Світські францисканці, які мають своєю працею та
матеріальними речами утримувати власну сім'ю та служити
суспільству, повинні особливим чином жити євангелічною
бідністю. Щоб зрозуміти та реалізувати це покликання до
убогості, потрібні: міцне особисте зобов'язання та допомога
спільноти, яку можна отримати у молитві та діалозі, у спільно
проведеному перегляді життя, а також прислуховуючись до
вказівок Церкви та потреб суспільства.