Організація роботи в органах ДПС з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (стр. 3 )

- виявлення та розслідування фактів відмивання грошей (Рекомендації 23, 24, 26-32);

- міжнародне співробітництво (Рекомендація 30).

2. Участь у розробці та реалізації заходів Програми Уряду у сфері боротьби з відмиванням грошей.

3. Розслідування злочинів, віднесених статтею 112 КПК України до повноважень слідчих податкової міліції.

З встановленням кримінальної відповідальності за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 нової редакції Кримінального кодексу, який вступив в дію з 1 вересня 2001 року) та на виконання раніше вказаних Указів Президента України № 000 та 532 у складі органів державної податкової служби створено на центральному рівні – Департамент, а на регіональному рівні Управління (відділи) боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. В теперішній час зазначені підрозділи виведені із складу податкової міліції, комплектуються ревізорським складом і не наділені правом проведення оперативно-розшукової роботи та дізнання.

На зазначені підрозділи покладені завдання по забезпеченню виявлення фактів приховування або маскування незаконного походження доходів, виявлення їх справжнього характеру і джерел набуття, місцезнаходження, переміщення, розміру та використання, у тому числі для здійснення підприємницької, господарської, інвестиційної, страхової діяльності, розрахункових та кредитних операцій.

В основу роботи покладено міжнародний досвід організації роботи та викриття злочинів пов’язаних з відмиванням грошей.

Він полягає в отриманні інформації про сумнівні фінансові операції від Держфінмоніторингу, правоохоронних органів, а також підрозділів податкової служби, працівники яких займаються контрольно-перевірочною роботою. Зазначена інформація поступає до аналітичних підрозділів податкової служби, де вона обліковується та опрацьовується шляхом використання інформаційних масивів ДПА України. У подальшому забрані матеріали при наявності достатніх підстав передаються до ревізорських підрозділів, які спільно з оперативними працівниками з’ясовують всі обставини проведення підозрілих операцій і у разі встановлення складу злочину, передбаченого ст. 209 ККУ передають зібрані матеріали слідчим для порушення кримінальної справи. На підставі узагальнення результатів проведеної роботи розробляються методичні рекомендації щодо удосконалення документування та ліквідації схем відмивання грошей, вносяться пропозиції щодо законодавчого врегулювання цих питань

Довідково:

Злочинні доходи найчастіше здобуваються шляхом вчинення наступних (предикатних) злочинів:

n  при зловживанні владою або службовим становищем

n  привласненні або розкраданні майна службовому підроблені

n  порушенні порядку заняття господарською та банківською діяльністю

n  шахрайстві з фінансовими ресурсами

n  фіктивне підприємництво

n  шахрайстві

Серед загальної кількості порушених кримінальних справ за ст. 209 КК України відмивання „брудних” грошей найбільше здійснюється:

n  у зовнішньо-економічній діяльності

n  в агропромисловому комплексі

n  у кредитно-фінансовій сфері

n  в паливно-енергетичному комплексі

n  через конвертаційні центри

n  на ринку цінних паперів

Ефективність роботи залежить не лише від професіоналізму працівників, що є головною вимогою керівництва ДПА України, а й від плідної взаємодії з іншими правоохоронними та фінансовими органами.

ü  ДПА України бере участь у роботі Міжвідомчої робочої групи з дослідження методів та тенденцій у відмиванні грошей та інших доходів, одержаних злочинним шляхом.

ü  На центральному рівні співпрацює з Держфінмоніторингом України, Національним банком, Державними комісіями з цінних паперів та фондового ринку.

ü  З правоохоронними органами: Генеральною прокуратурою, МВС, СБУ, Держмитслужбою.

Особлива увага приділяється взаємодії з Держфінмоніторингом України, з яким

-  11 липня 2006 року підписано Угоду №5 про загальні засади співробітництва та взаємодію інформаційних систем,

-  Спільним наказом Держфінмоніторингу, ДПА, СБУ та МВС України від 28.11.2006 № 000/718/1158/755( із змінами та доповненнями внесеними наказом Держфінморніторингу, ДПА, МВС та СБУ від 29 січня 2009 року № 11/33/24/53) затверджено Порядок надання та розгляду узагальнених матеріалів Держфінмоніторингу щодо фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, та отримання інформації про хід їх опрацювання.

В рамках існуючої Угоди про інформаційне співробітництво з Держфінмоніторингом України та відповідно до Регламенту передачі інформації до підсистеми ЄДІС, щотижнево ДПА України готується та засобами прямого зв‘язку, з використанням серверу Держфінмоніторингу України, передається інформація стосовно суб‘єктів господарювання, в яких вбачається ознаки проведення сумнівних фінансових операцій.

На міжнародному рівні ДПА України, у рамках міжурядових конвенцій, працює з відповідними відомствами 55 країн світу.

Крім того ДПА України укладено робочі договори з компетентними органами Литви, Угорщини, Нідерландів, Естонії, Польщі, Словаччини, Азербайджану, Бельгії, у яких передбачено обмін податковою інформацією та з питань співробітництва в галузі боротьби з ухиленнями від оподаткування, з незаконними фінансовими операціями та іншими фінансовими злочинами, що дозволяє на відповідному рівні органам державної податкової служби забезпечити співробітництво у питаннях запобігання легалізації злочинних доходів.

Міжнародна співпраця здійснюється також через Інтерпол та торговельно-економічні місії, які працюють у складі дипломатичних представництв України за кордоном (згідно Указу Президента України № 000 від 22.09.2000 „Про внесення змін до Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва за кордоном”.

22 травня 2003 року видано наказ ДПА України від № 000 “Про затвердження Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції”, який визначає порядок збору, аналізу, зберігання та обміну інформацією про сумнівні фінансові операції ( в даний час розробляється проект нової редакції)

Основні положення цього наказу:

Сумнівна фінансова операція – це фінансова операція, що потребує посиленого контролю і відповідає хоча б одному з таких критеріїв:

1.  Обставини здійснення операції свідчать про відсутність об’єктивного зв'язку між операцією та характером діяльності хоча б одного з її учасників, здійснення операції при незвичних або невиправдано заплутаних умовах (за рядом ознак така операція істотно відрізняється від характерних операцій, що здійснюються суб'єктами господарювання у тих самих галузях і сферах діяльності з аналогічними групами товарів (робіт, послуг).

2.  Використання під час здійснення операції коштів без підтвердження джерела їх походження, або із приховуванням чи перекручуванням відомостей про походження коштів чи про їх власника.

3.  Наявність обґрунтованої підозри, що здійснювана операція суперечить вимогам законодавства або іншим чином наперед веде до завдання збитків державі, іншим суб’єктам правових відносин.

4.  Сума, на яку здійснено операцію, не відповідає фінансовому та майновому стану хоча б одного з її учасників.

5.  Здійснення операції у зовнішньоекономічній діяльності, за якою рівень цін не відповідає рівню цін на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги), що склався на світовому ринку.

6.  Перерахування суми коштів на рахунок особи, який відкрито у банку, зареєстрованому в офшорній зоні, або на рахунок анонімного власника за кордоном.

7.  Здійснення попередньої оплати за імпортними контрактами, предметом яких є імпорт товарів (робіт, послуг) нематеріального характеру на суму, що перевищує 30 відсотків вартості таких товарів (робіт, послуг).

8.  Зарахування протягом дня на відкритий клієнтом у банку рахунок коштів від кількох учасників ринку фінансових послуг, які того самого дня різними способами переводяться у готівку або переказуються на інший рахунок, унаслідок чого на кінець операційного дня на такому рахунку не залишається коштів або їх сума істотно зменшується.

9.  Зарахування на рахунок або списання з рахунка особи коштів в іноземній валюті за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), які фактично не виконуються.

10.  Списання з рахунка або зарахування на рахунок юридичної особи коштів у готівковій формі, не пов'язане з характером діяльності цієї юридичної особи.

11.  Здійснення операцій, за якими одні і ті самі корпоративні права, цінні папери та інші фінансові інструменти неодноразово продаються і викуповуються однією і тією особою.

12.  У разі придбання громадянами, які працюють не за місцем основної роботи у суб’єктів господарювання (роботодавців) товарно-матеріальних цінностей за ціною, нижчою ніж балансова вартість на день здійснення такої операції.

13.  При проведенні різного роду розіграшів, конкурсів, акцій із врученням призів, оформлення яких здійснюються у вигляді продажу таких виграшів за цінами, значно нижчими ніж їх ринкова вартість.

14.  Здійснення операцій за умови, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше наступних ознак:

1)  переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

2)  купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

3)  зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у зазначеній вище країні (території).[1]

4)  переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

5)  зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

6)  зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

7)  відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

8)  обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

9)  проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях, та придбання цінних паперів за готівку;

10)  виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

11)  виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

12)  розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбардах;

13)  дострокове погашення векселів з дисконтом 20 відсотків номіналу і більше за операціями з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) нематеріального характеру.

15. Інші обставини фінансово-господарської діяльності, коли є підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.

Банк даних про сумнівні фінансові операції – це сукупність відомостей інформаційних баз даних щодо фінансових операцій, які проводяться суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами і відповідають критеріям сумнівних. Метою формування банку даних про сумнівні фінансові операції є створення інформаційних масивів для здійснення комплексного аналізу відомостей щодо знаходження доходів у нелегальному обігу, виявлення тенденцій і механізмів, які використовуються у процесах легалізації злочинних доходів, та розробки заходів протидії таким проявам.

Інформаційні бази даних – це групи взаємопов’язаних задокументованих одиниць інформації, які об’єднані в автоматизованих інформаційних системах за певними ознаками, описують взаємовідносини та фінансово-майновий стан суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб. Така інформація належить до інформації з обмеженим доступом і має конфіденційний характер.

Збір інформації про сумнівні фінансові операції – це процес відбору даних про фінансові операції, перевірки їх на відповідність критеріям сумнівних операцій, документування та накопичення в автоматизованих інформаційних системах з метою:

·  виявлення фінансових операцій, які використовуються для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

·  запобігання використання суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб для легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом;

·  проведення аналітичної роботи та обміну інформацією.

Інформація про сумнівні фінансові операції – це систематизований виклад узагальнених результатів аналізу певного масиву відомостей з банку даних про сумнівні фінансові операції, який дозволяє робити висновки про можливе відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, та доцільність перевірки обставин здійснення зазначених операцій.

Моніторинг фінансових операцій – це процес відстеження послідовності фінансових операцій, відбору тих, що відповідають заздалегідь визначеним критеріям сумнівності (операцій, аномальних для масиву даних, які обробляється), та їх аналізу з метою встановлення тенденцій, прогнозування процесів, виявлення схем і механізмів відмивання, універсальних для різних сфер і галузей діяльності.

Аналіз інформації – це процес обробки певного масиву відомостей з банку даних про сумнівні фінансові операції з метою встановлення відносин та причинно-наслідкових зв’язків між суб’єктами, що склалися у процесі їх реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності і можуть свідчити про відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зберігання інформації – це комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих масивів даних про сумнівні фінансові операції, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.

Обмін інформацією – це контрольований процес передачі підрозділам державної податкової служби, в межах компетенції, вибіркових відомостей з інформаційних баз даних, а також передачі для розгляду та прийняття рішень інформаційно-аналітичних розробок про факти проведення сумнівних фінансових операцій з метою виконання завдань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

До обміну інформацією відноситься також циркуляція масивів відомостей інформаційних баз даних між Департаментом боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА України та підпорядкованими підрозділами з метою інформаційного забезпечення формування банку даних про сумнівні фінансові операції та проведення фінансових розслідувань, передача вибіркових відомостей та узагальненої інформації Уповноваженому органу з питань фінансового моніторингу, іншим державним органам виконавчої влади у сфері боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Порядок збору інформаціїпро сумнівні фінансові операції

Робота по збору даних про сумнівні фінансові операції здійснюється підрозділами державної податкової служби у наступному порядку:

1. Службові особи підрозділів податкової служби у процесі виконання своїх функціональних обов’язків, у тому числі під час проведення документальних перевірок суб’єктів господарської діяльності – фізичних і юридичних осіб у випадках виявлення фінансових операцій з ознаками сумнівних невідкладно інформують про це керівника податкового органу доповідною запискою (рапортом) для розгляду і прийняття рішення.

2. У 3 денний термін від моменту отримання доповідної записки (рапорту) керівник податкового органу направляє дані про виявлення сумнівної фінансової операції за формою в електронному вигляді або на паперових носіях на ім’я начальника УПМ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, який розглядає її і передає до управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, для первинної перевірки, внесення до баз даних і поглибленого аналізу.

3. У разі неподання (несвоєчасного подання) доповідної записки (рапорту) про виявлення фінансової операції з ознаками сумнівної, зволікання і бездіяльності, що призвели до порушення термінів проходження такої інформації, службові особи підрозділів державної податкової служби України, відповідальні за виконання зазначених процедур, притягаються до дисциплінарної відповідальності.

4. Співробітники управлінь боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, до функціональних обов’язків яких входить збір, реєстрація та збереження даних про сумнівні фінансові операції, проводять їх первинну перевірку і відбір щодо відповідності критеріям сумнівності, визначеним у розділі I цього Положення, з метою внесення до банку даних про сумнівні фінансові операції, та інформування Департаменту боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА України.

Механізми та способи відмивання грошей:

Злочини у сфері економічної діяльності (у тому числі податкові) вчиняються з метою одержання матеріальної вигоди, доходу (у переважній більшості випадків у грошовій формі). Отримані в такий спосіб доходи вкладаються, як правило, не тільки в розширення злочинної діяльності, а й інвестуються в нерухомість, рухоме майно, валютні цінності. Однак вкладення незаконно отриманих доходів у предмети розкоші не приносять дивідендів. Тому цілком зрозуміло прагнення власників таких коштів вкладати їх у різні сфери фінансово-господарської діяльності для того, щоб гроші "працювали" і приносили відповідно нові гроші.

Реалії криміногенної обстановки у нашій країні такі, що податкові злочини, на відміну від економічних злочинів пов‘язані з організованою злочинністю.

Власники незаконно придбаних коштів прагнуть їх легалізувати таким чином, щоб не тільки не розкрити джерела походження цих грошей, але і, як уже відзначалося, одержати нові доходи.

Організовані злочинні групи активно використовують існуючу систему розрахунків для відмивання добутих злочинним шляхом коштів через переведення безготівкових коштів у готівкові і їх «конвертацію» в іноземну валюту. З цією метою створюється мережа фіктивних підприємств, які не займаються передбаченою статутом діяльністю, оформляються на підставних осіб (по загублених або підроблених документах), або на ім'я реально існуючих осіб за матеріальну винагороду. На їх рахунках акумулюються значні кошти, що добуті злочинними шляхом (у тому числі за допомогою спеціально створених фіктивних фірм).

Зазначені кошти (від 500 тис. до 10 мільйонів гривень одночасно) перераховуються під виглядом взаєморозрахунків по фіктивних договорах з іноземними комерційними структурами на кореспондентські рахунки іноземних банків. Далі вони безперешкодно розміщаються на відкритих за межами України валютних рахунках юридичних і фізичних осіб, конвертуються в іноземну валюту і повертаються в розпорядження злочинних угруповань. Після здійснення такого роду операцій, фіктивні фірми припиняють свою діяльність. А для подальшого їх проведення створюються нові.

Відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом тісно пов‘язано з таким явищем, як “тіньова економіка”.

Під "тіньовою економікою" варто розуміти економіку, що має деструктивний, для суспільства характер, дає можливість одержувати незаконний доход, здійснювати приховування отриманих коштів від оподатковування держави.

Узагалі, "тіньову економіку" можна визначити як економіку, яка знаходиться поза сфери оподаткування.

Необхідно відзначити, що "тіньова економіка" прямо зв'язана з ухиленням від сплати податків, здійсненням забороненою законом діяльності. І якщо здійснення забороненої законом діяльності характерно для організованої злочинності, то ухилення від сплати податків характерно для більшості вітчизняних підприємців.