Організація роботи в органах ДПС з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (стр. 4 )

Серед економічних особливостей, що сприяють відмиванню грошей можливо віднести наступне:

·  Висока частка неофіційних доходів населення та бізнесу і як наслідок існування “тіньової економіки”.

·  Недосконалість механізмів контролю і моніторингу за діяльністю фінансових інститутів, недотримання міжнародних стандартів регулювання фінансової діяльності, розроблених спеціалізованими міжнародними організаціями.

·  Обмежені можливості обміну фінансовою інформацією з іноземними правоохоронними органами.

·  Законодавче закріплення таємниці фінансових операцій.

·  Прорахунки у регулюванні валютнообмінних операцій і інших операцій з наявними коштами. Широке використання підприємствами та банками операцій із залученням офшорних компаній.

·  Доступ фінансових інститутів до міжнародних центрів торгівлі золотими злитками, торгівлі дорогоцінними каменями і коштовними металами.

Необхідно відзначити, що у розвинутих країнах, які вже досить довго ведуть боротьбу з відмиванням коштів поняття "тіньовий" капітал тісно зв'язаний з ухиленням від сплати податків. Так, наприклад, Кримінальний кодекс ФРН не дає чіткого визначення поняття "тіньовий капітал", однак, воно випливає зі ст. 73 КК ФРН, що регулює усі випадки позбавлення правопорушників матеріальних вигод, отриманих ними в результаті здійснення протиправних дій, а саме: крадіжок, обману, розтрат, утаювання фінансових коштів і т. д.

При характеристиці "брудних” грошей варто враховувати фактор таємності їхнього формування (утворення, нагромадження), що вони фактично втрачають у результаті "відмивання", після чого установити незаконне походження таких грошей буває дуже складно. Наприклад, якщо ці суми вкладені в акції, облігації, нерухомість, комерційні чи промислові підприємства, тобто якщо "брудні” гроші легалізовані і не відрізняються від матеріальних і фінансових ресурсів, що знаходяться в обороті на законних підставах.

Як показує практика роботи органів податкової міліції, при розслідуванні податкових злочинів нерідко приходиться стикатися і з фактами легалізації коштів і іншого майна, придбаних незаконним (злочинним) шляхом.

У цьому випадку для того, щоб розслідування було успішно закінчене, співробітникам правоохоронних органів необхідно довести, що гроші, отримані від незаконних дій (наприклад, від незаконного підприємництва, хабарництва і т. д.) були спрямовані на здійснення легальної діяльності (придбання нерухомості, виплата заробітної плати найманим робітникам, організація бізнесу і т. д.). При розслідуванні кримінальних справ пов‘язаних з відмиванням “брудних” коштів у органів дізнання та попереднього слідства будуть виникати певні складнощі, оскільки доказуванню підлягають такі положення, як:

(а) власність, залучена в механізм відмивання, була доходом від злочинної діяльності, тобто має місце доказування також попереднього злочину;

(б) відмивання грошей проводилося з визначеною метою, тобто для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності ;

(в) підозрюваний знав і не міг не знати про злочинний характер походження власності.

Аналіз податкових правопорушень і злочинів свідчить про те, що виникнення "брудних грошей" відбувається практично у всіх сферах господарської діяльності, зв'язаних з одержанням доходів: у промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі і т. д. Протиправні операції поширені як серед власників великих, так і середніх і дрібних підприємств: виробничих, транспортних, торгових, ремонтних, рекламних і т. п.

Можливо виділити деякі найбільш розповсюджені способи одержання неврахованих, "брудних", тобто прихованих від оподатковування коштів, а також основні етапи і механізми, властиві для відмивання злочинно отриманих доходів.

Перший. Злочинними угрупуваннями й іншими зацікавленими особами створюються так звані “фіктивні” фірми, що займаються конвертацією коштів за визначений комісійний відсоток. Аналіз діяльності цих організацій дозволяє виділити характерні риси їхньої реєстрації і функціонування:

·  найменування фіктивних фірм нерідко збігається з найменуванням державних підприємств («Техмонтаж», «Промавтоматика», «Укрспецмонтажналадка») або в них вказується назва конкретного виду діяльності - зовнішньоекономічна, виробнича, науково-дослідна і т. д.;

·  юридична адреса (як правило, ряд «конвертаційних» фірм вказують ту саму адресу для різних підприємств або неіснуючу адресу);

·  суперечливі дані про посадових осіб і засновників (серія і номер паспортів не відповідають реквізитам того регіону, де були видані);

·  бухгалтерський облік не ведеться, фіктивні договори, кошториси й акти приймання підписуються підставною особою. Зазначені документи видаються клієнтам у незаповненому виді. Найбільш розповсюдженими угодами, під якими проводяться операції по конвертації, є наступні:

-  надання транспортно-експедиційних послуг,

-  оплата послуг по зберіганню й оформленню вантажів,

-  експертні послуги,

-  виконання науково-дослідних робіт,

-  маркетингові дослідження і консультування,

-  торгово-закупівельна діяльність,

-  закупівля сільськогосподарської продукції,

-  надання ремонтних послуг,

-  здійснення ремонтно - оздоблювальних робіт,

-  надання науково-технічної продукції,

-  виконання науково-прикладної роботи;

·  відсутність у юридичній справі даних про телефони, як службових так і домашніх (нерідко вказується один номер);

·  відсутність даних про реєстрацію зазначеної фірми безпосередньо як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

·  інші відомості, у тому числі отримані шляхом аналізу оперативної інформації, зокрема наявність даних про протиправний характер діяльності зазначеної фірми.

Існування широкої мережі “фіктивних” фірм значно ускладнює криміногенну ситуацію як безпосередньо в кредитно-фінансовій і банківській системі, так і в інших сферах діяльності. Такі підприємства не тільки активно використовуються для прямого розкрадання кредитних ресурсів, бюджетних коштів, а також є основним способом повернення у своє особисте користування безготівкової грошової маси (шляхом її переведення в наявну, «конвертація» в іноземну валюту і т. д.), ухилення від сплати податків і інших обов'язкових платежів, контрабанди підакцизних товарів. Більш того, їх діяльність приводить до укриття всіх етапів руху коштів, що істотно ускладнює виявлення і розкриття таких злочинів, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, повернення викрадених коштів.

Таким чином, на першому етапі введення "брудних" коштів у легальний оборот істотно полегшується завдяки значному нелегальному наявному обороту між суб'єктами господарювання.

Введення в оборот "брудної" готівки може також здійснюватися через благодійні фонди й інші некомерційні організації, а також за допомогою контрабанди.

Другий. Незаконні доходи відокремлюються від джерела їхнього одержання за допомогою ряду фінансових операцій. Поширене створення офшорних підприємств, на рахунки яких по фіктивних експортно-імпортних контрактах спрямовуються гроші, акумульовані на рахунках “фіктивних” фірм.

Третій. Кошти "відмиваються" за допомогою експортно-імпортних операцій (як правило, складаються два контракти: один реальний і один фіктивний, із завищеною сумою, після чого гроші за фіктивним договором переводяться фірмі-посереднику, на рахунках якої залишається різниця між реальною і фіктивною ціною. Безмежні шляхи для відмивання грошей відкриваються за допомогою різного роду лотерей і через казино.

Отримані кошти вкладаються в нерухомість, у тому числі за рубежем, у найбільш дохідні сфери фінансово-господарської діяльності (участь у легальній господарській діяльності).

Четвертий. "Брудні” гроші злочинних промислів (оборот наркотиків, проституція, вимагання, злочини в сфері економічної діяльності) успішно легалізуються через приватизацію.

Власники незаконно придбаних коштів прагнуть їх використовувати таким чином, щоб не тільки не розкрити джерел утворення цих грошей, але й одержати нові доходи. Це дозволило співробітникам правоохоронних і податкових органів західних країн відзначити деякі способи легалізації ("відмивання") злочинного отриманих коштів і виділити в цьому процесі кілька стадій легалізації (відмивання).

На першій стадії, як правило, відбувається продаж неврахованого чи товару забороненого продукту (наприклад, наркотиків) і вкладення виручених грошей на банківський рахунок чи у легальний бізнес.

На другій стадії легалізації спочатку "відмиті" гроші використовуються їхніми власниками для розрахунків з клієнтами чи для вкладення в нову справу і т. д. У деяких сферах незаконного бізнесу, особливо в сфері наркобізнесу, відбувається двох-трьох і більш кратний переказ коштів на нові рахунки з одних банків в інші.

Міжнародна практика легалізації злочинно отриманих коштів, так само як і способи їхнього одержання, відображає деякі специфічні прийоми ведення фінансових справ з метою ухилення від податків у сфері приватного підприємництва.

При цьому, основними шляхами "відмивання" грошей є: використання можливостей банків, вкладення грошей у справу й інші способи, у тому числі за допомогою ігорних будинків.

Кожний з цих шляхів містить, у свою чергу, безліч варіантів. Наприклад, використання банків співвідноситься з вкладенням грошей у справу. Практикується вкладення частини нібито отриманих виграшів в ігорних будинках на рахунки в банках. На іншу частину "виграшу" скуповуються цінності, об'єкти нерухомості, твори мистецтва і т. п. Кожний з перерахованих шляхів має свої особливості.

Основними способами "відмивання" грошей через банки є:

-  здійснення багаторазових внесків відносно невеликими сумами, що не вимагають ідентифікації особистості вкладника,

-  одержання кредитів з наступним погашенням "брудними” грошима.

Перекази по електронних мережам залишаються найважливішим інструментом на всіх стадіях відмивання грошей і як і раніше продовжує провадитися депонування значних сум готівки:

1. Розміщення грошей в банках, а також кредитно-фінансові установах небанківського типу, що займаються переміщенням грошей у межах країни або за її межами.

2. Перетворення грошей у банківські чеки, облігації, цінні папери на пред‘явника.

3. Депонування грошей на банківські рахунки (один або декілька рахунків в одному або декількох кредитно-фінансових установах, як у вітчизняних, так і іноземних).

4. Обмін дрібних банкнот на купюри більш номіналу.

5. Обмін однієї валюти на іншу.

6. Об‘єднання злочинних прибутків із грошима, заробленими легальним шляхом.

7. Переказ грошей по телеграфу або електронними засобами з рахунку у вітчизняному банку на закордонній банківський рахунок або рахунок цінних паперів.

8. Переказ грошей електронним засобом із банківського рахунку "А" на банківський рахунок "Б", а потім на банківський рахунок "В" і т. д.

9. Переказ грошей із фірми "А" у фірму "Б", потім у фірму "В" і т. д.

10. Продаж, дісконтування або торгівля різноманітними видами фінансових інструментів, включаючи банківські чеки, векселя, платіжні доручення і т. п.

11. Заснування іноземних або спільних підприємств і відкриття їхніх рахунків у банку, а потім використання цього рахунку для маніпулювання грошима у виді надання позичок, оплати акредитивів, виплати гонорару за консультації, читання лекцій, здійснення платежів по фальшивих договорах або за фіктивні послуги, виплата зарплати або комісійних окремим особам або компаніям.

12. Депонування готівки на банківський рахунок фірми, щоб надати грошам вид прибутків від продажів

Навіть просте переміщення "брудних" грошей з одного банку в іншій ускладнює виявлення джерела їхнього походження у випадку перевірки. Досить часто цей спосіб використовується, коли мова йде про великі грошові суми. Гроші, що відмиваються, можуть вкладатися частинами не в один банк, а в два чи більш. Потім уже з цих рахунків можуть оплачуватися усілякі витрати.

Крім того, розповсюдженим способом "відмивання", при якому дуже складно перевірити й установити факт легалізації грошей є використання казино, з огляду на те, що в касі ігорного будинку грошові купюри можна обміняти на жетони і згодом після закінчення деякого часу за допомогою декількох невеликих ставок у гру протягом того ж вечора пред'явити їх у касу як виграш і перевести на особистий рахунок.

Цей варіант вважається досить надійним, тому що особа, яка відмиває гроші, дійсно відвідувало казино, робила ставки, має свідків з числа персоналу закладу. Усе в даному випадку відповідає дійсності, крім суми виграшу.

Також досить простими та поширеними способами “відмивання” є маніпуляції з нерухомим (приватні будинки, квартири) та рухомим майном (автомобілі та інш.). Особа, яка має намір відмити свій злочинний доход, наприклад, купує квартиру, при цьому в угоді купівлі-продажу вказується ціна значно нижча ринкової. Основна частина коштів виплачується готівкою. Потім ця власність продається вже по ринковій ціні, а отримані кошти виглядають як доход від операцій з нерухомістю, тобто легальний доход.

Підсумовуючи викладене, необхідно відзначити, що розслідування фактів легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом є досить складним та специфічним і вимагає від оперативних співробітників високого рівня знань як чинного законодавства, що регламентує проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства, так і спеціальних нормативних актів, що регулюють різні питання оподатковування, здійснення валютних операцій, банківської, фінансово-господарської і зовнішньоекономічної діяльності (які, до того ж, постійно змінюються), тому необхідно організовувати систематичні вивчення змін зазначених законів, інших нормативних і підзаконних актів.

Практична робота слухача

1.Тестові завдання

№	Запитання	Варіанти відповідей	Відповідь
1.	Який законодавчий акт регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму?	1. Кримінальний кодекс України
2. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”	Вірна відповідь (ЗУ № 000-ІV)
3. Закон України «Про боротьбу з корупцією»
2.	Чи можуть гральні заклади і ломбарди бути суб'єктами первинного фінансового моніторингу?	1. так	Ст.4 (ЗУ № 000-ІV)
2. ні
3.	Суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання Закону „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” зобов'язаний:	1. проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу;
2. забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу;
3. співпрацювати зі спеціально уповноваженим органам виконавчої влади з питань фінансового моніторингу;
4. всі відповіді вірні	Ст.5 (ЗУ № 000-ІV)
4.	Хто встановлює, для суб'єктів фінансового моніторингу, порядок реєстрації фінансової операції, що відповідно до Закону підлягає фінансовому моніторингу (крім банків)?	1. Кабінет Міністрів України;	Ст.7 (ЗУ № 000-ІV)
2. Національний банк України;
3. спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу
5.	Які фінансові операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу?	1) якщо сума операції дорівнює чи перевищуєгрн., або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентугрн.;	Ст.11 (ЗУ № 000-ІV)
2) якщо сума операції дорівнює чи перевищує сумугрн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 50 000грн.
6.	Протягом якого часу суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен надавати центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу?	1. не пізніше ніж протягом двох робочих днів з моменту її реєстрації;
2. не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;	Ст.5 (ЗУ № 000-ІV)
3. не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;
7.	Які порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом відносяться до адміністративних?	1. Порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію;
2. порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
3. неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу,
4. всі відповіді вірні	Ст166(9) Кодекс про адмін. правоп.
8.	Яку кримінальну відповідальність несуть особи за вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів?	караються позбавленням волі на строк від 3 до 6 років;	Ст. 209 Кримінальн. кодекс
караються позбавленням волі на строк від 5 до 6 років;
караються позбавленням волі на строк від 6 до 12 років
9.	Чи зобов'язаний банк ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку?	1. так;	Гл.11 Ст.64 (ЗУ № 000-ІІІ)
2. ні
10.	У яких випадках ідентифікація особи, що здійснює фінансові операції не є обов’язковою?	1. укладення угод між банками, зареєстрованими в Україні;	Ст.6 (ЗУ № 000-ІV)
2. здійснення фінансових операцій між підприємствами
11.	Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:	1. держава, в якій зареєстровано іноземний банк, належить до держав, які беруть участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму
2. держава співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
3. дозвіл Національно банку України
4. вірно 1) і 2)	Гл.4 Ст.24 (ЗУ № 000-ІІІ)
12.	Чи зобов'язаний клієнт надавати банку документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану?	1. так;	Ст.18 (ЗУ № 000-ІІІ)
2. ні

[1] Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню.