Організація роботи в органах ДПС з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (стр. 1 )

МОДУЛЬ 1.

1.2.2. Організація роботи в органах ДПС з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом

Ви будете вивчати:

ü  поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Механізми та способи відмивання грошей;

ü  основні нормативні документи, що регулюють в Україні діяльність по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

ü  кримінальну відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України;

ü  роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом

Мета:

ü  Поглиблення теоретичних знань в питанні боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

ü  Визначення завдань органів державної податкової служби щодо організації роботи в органах з питань боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Після вивчення теми Ви будете:

ü  знати основні нормативні документи, що регулюють в Україні діяльність по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом;

ü  вміти встановлювати походження «брудних» грошей;

ü  відслідковувати процеси і тенденції відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом;

ü  знати кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України;

ü  знати роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Контроль

Ø  Тести;

Ø  Практичне завдання

Література до модуля

1.  Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 000 - IІІ.

2.  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 ..

3.  Закон України від 28.11.02 „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

4.  Закон України від 05.10.95 № 000/95-ВР „Про боротьбу з корупцією”.

5.  Закон України від 12.07.2001 № 000-ІІІ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”.

6.  Закону України 07.12.2000 № 000-ІІІ “Про банки і банківську діяльність”.

7.  Указ Президента України від 22.06.2000 № 000 „Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподатковуваних доходів, а також відмивання доходів, одержаних незаконним шляхом”.

8.  Указ Президента України від 19.07.2001 № 000 „Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”.

9.  Указ Президента України від 10.12.2001 № 000 „Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

10.  Указ Президента України від 22.07.2003 № 000 „Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню терроризму”.

11.  Указ Президента України від 28.09.04 № 000 «Про Державний комітет фінансового моніторингу України».

12.  Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 000 «Про Єдину державну інформаційну систему у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню терроризму».

13.  Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 000 «Деякі питання Державного департаменту фінансового моніторингу».

14.  Постанова КМУ і Національного банку України від 21.10.2009 № 000 «Про затвердження плану заходів на 2010 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму».

15.  Наказ державної податкової адміністрації України від 22.05.2003 № 000 “Про затвердження Положення про банк даних про сумнівні фінансові операції”

Зміст

1.  Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2.  Міжнародні організації, які займаються боротьбою з відмиванням “брудних” грошей.

3.  Основні нормативні документи, що регулюють в Україні діяльність по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

4.  Кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК України.

5.  Національна система протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

6.  Роль та місце державної податкової служби України в національній системі протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

7.  Організація роботи спеціальних підрозділів по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, які функціонують в структурі ДПА України.

8.  Правові засади взаємодії ДПА України з Державним комітетом фінансового моніторингу, правоохоронними органами та міжнародними організаціями з питань протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом

Ключові слова до модуля:

ü  доходи - це будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній;

ü  суспільно небезпечне протиправне діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, - діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років (за виключенням діянь, передбачених статтями 207, 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України, та внаслідок вчинення якого є незаконно одержані доходи;

ü  фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:

-  внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу);

-  переказ грошей з рахунку на рахунок;

-  обмін валюти;

-  надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів;

-  надання або отримання позики або кредиту;

-  страхування (перестрахування);

-  надання фінансових гарантій та зобов'язань;

-  довірче управління портфелем цінних паперів;

-  фінансовий лізинг;

-  здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

-  надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів;

-  відкриття рахунку

ü  обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України;

ü  внутрішній фінансовий моніторинг - діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу по виявленню фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.

ü  легалізація (відмивання) доходів - дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами.

Вступ

Однією з найбільш актуальних проблем світового співтовариства у боротьбі з злочинністю є протидія легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки ці злочини по питомій вазі стоять на четвертому місці після наркобізнесу, торгівлі зброєю і нафтобізнесу.

Термін „відмивання” є синонімом терміна „легалізація” та історично пов’язаний з одним із перших та найбільш відомих способів легалізації злочинних доходів, який використовували кримінальні угрупування США у 20-30 роки минулого сторіччя. Отримуючи надприбутки від незаконної торгівлі горілчаними виробами під час дії „сухого закону”, вони показували їх як доходи здобуті через мережу пралень, яка належала їм, хоча насправді такого доходу від прання білизни не можна було отримати.

«Відмивання» грошей це операція, в процесі якої приховуються походження, призначення грошового платежу. «Відмивання грошей» - це конверсія, або "очищення" майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Процес відмивання «брудних» грошей несе загрозу для загальноекономічного розвитку територій та країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.

Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

1.  Поняття легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.02 у статтях 1 та 2 дає визначення поняття „легалізація (відмивання) доходів”, а саме, що це – вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами.

(З 21 серпня 2010 року цей Закон буде викладено

в новій редакції згідно із Законом України від

18 травня 2010 року N 2258-VI)

В документах прийнятих впливовими міжнародними організаціями даються такі основні поняття легалізації (відмивання) грошей:

Відмивання грошей (money laundering, blanchiment de capitaux, Geldwäsche) означає наступну поведінку, здійснену умисно:

–  зміна статусу або передача майна, знаючи, що це майно виникло з кримінальної діяльності чи з співучасті у такій діяльності, з метою приховування чи маскування незаконного походження майна чи допомоги будь-якій особі, яка втягнута у здійснення такої діяльності, для ухилення від правових наслідків своїх дій;

–  приховування чи маскування справжньої природи, джерела, місця перебування, розміщення, руху, права власності на майно, чи прав пов’язаних з ним, знаючи, що це майно виникло внаслідок кримінальної діяльності чи від співучасті у такій діяльності;

–  придбання, володіння чи використання майна, знаючи, на момент отримання, що це майно виникло внаслідок кримінальної діяльності чи від співучасті у такій діяльності;

–  участь, залучення для вчинення, спроби вчинити та допомога, сприяння, полегшення та консультування у вчиненні будь-яких дій, згаданих у попередніх параграфах

Знання, спроби чи прагнення, наявність яких вимагається як обов’язковий елемент зазначеної вище діяльності, можуть бути визначені з дійсних фактичних обставин.

Відмивання грошей має визнаватись таким навіть коли діяльність, яка породила майно, яке мало бути відмитим, була здійснена на території іншої держави-члена чи на території третьої країни.

Пункт (C) статті 1 Директиви Ради 91/308/ЄЕС від 19 червня 1991 року про запобігання використання фінансової системи з метою відмивання грошей (ОВ L166, 28.6.1991, С. 77), із змінами внесеними Директивою 2001/97/ЄС від 4 грудня 2001 року (ОВ L 344, 28.12.2001, С. 76).

Стадії відмивання грошей:

Розміщення (placement, placement) – перша стадія відмивання грошей, на якій особа, яка відмиває гроші, поміщає незаконні доходи у фінансову систему. Це може бути зроблено шляхом розбиття великих сум готівки на менш підозрілі маленькі суми, які пізніше депонуються безпосередньо на банківські рахунки, або шляхом купівлі серії грошових інструментів (чеків, грошових поштових переказів, і так далі), які пізніше збираються та депонуються на рахунках в іншому місці.

Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2.

Нашарування (layering, l’empilement) – друга стадія відмивання грошей, на якій особа, яка здійснює легалізацію, бере участь у великій кількості конвертацій або переміщень фондів для їх відмежування від їхнього джерела. Фонди можуть бути пропущені через купівлю та продаж інвестиційних інструментів, або особа, яка здійснює легалізацію, може просто провести фонди через ряд рахунків у різних банках по всьому світові. Таке використання широко розкиданих рахунків особливо домінує у тих юрисдикціях, які не приймають участі у співпраці з розслідування відмивання грошей. У деяких випадках особа може приховати трансферти як платежі за товари або послуги, таким чином надаючи їм правомірного вигляду.

Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2.

Інтеграція (integration, l’intégration) – третя стадія відмивання грошей, на якій фонди ре-інтегруються в офіційну економіку. Особа може обрати для інвестицій фондів нерухомість, предмети розкошу або ділову діяльність.

Огляд політики Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей, липень 1999 року, с. 2.

Основні способи відмивання грошей:

Вивіз готівкових коштів з країни за допомогою кур’єрів чи приховування їх в багажі, для їхньої наступної репатріації через іноземні банки. Багатократне зарахування готівкових коштів на розрахунковий рахунок різними фізичними особами. Заключення договорів з іноземними компаніями на виконання послуг інформаційного характеру. Заключення договорів з приводу купівлі-продажу товарів, яких фактично не існує. «Структурування» - штучне дроблення фінансової операції на декілька одиничних, з не великими сумами. При цьому грошові кошти переказуються використовуючи не тільки банківські установи, а використовуючи поштові відділення, ломбарди, тощо. В кінцевому підсумку кошти акумулюються на одному, чи декількох рахунках, з яких вони переказуються на цілком законній підставі в банк іншої країни. Фіктивні компанії – державна реєстрація таких компаній як правило відбувається використовуючи підробні, або загублені паспорти, потім на основі зареєстрованого підприємства відкривається банківський розрахунковий рахунок, на якому акумулюються кошти, які згодом переказуються на рахунок іншої компанії, або отримуються в готівковому вигляді. Альтернативні банківські системи – це «відмивання» коштів в так званому «золотому трикутнику» (Тайланд, Бірма, Лаос), гроші проходять складний ланцюг осіб які ведуть такий рід бізнесу із покоління в покоління. Така схема отримала назву hawala, при використанні такої схеми кошти взагалі не потрапляють до банківської системи, а отже їх не можливо відстежити. Fie chien схема яка існує в Китаї, інколи її називають «система записки», тобто клієнт надає гроші «банкіру» в обмін на які він отримує розписку, яку він може обміняти в іншого «банкіра». Псевдоперестрахування – це передання не існуючих ризиків перестраховикам.

2. Міжнародні організації, які координують роботу з протидії відмиванню злочинно отриманих доходів:

Проблема тінізації економічних відносин актуальна для всіх без винятку країн світу. Більше того, за даними іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення.

Провідним органом, створеним з метою протидії відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму в світі, є Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка була заснована в 1989 році на зустрічі керівників Великої Сімки в Парижі. Одним із перших завдань FАТF була розробка Рекомендацій (загальною кількістю 40). Розроблені FАТF у 1990 р. і переглянуті у 1996 та 2003 роках 40 рекомендацій, створили загальні засади діяльності держав у напрямі боротьби з відмиванням грошей. Документ охоплює такі сфери, як система кримінального та виконавчого законодавства; фінансова система та її нормативно-правова база, а також міжнародна співпраця. Усі країни-члени FАТF взяли на себе зобов’язання боротися з відмиванням грошей і будувати свої програми боротьби на основі 40 Рекомендацій.

(FATF) – це міжурядовий орган, завданням якого є розробка і сприяння стратегії боротьби з відмиванням грошей як на національному так і на міжнародному рівні. На сьогодні членами цієї групи є 31 країна і дві регіональні організації: Європейська Комісія та Рада по співробітництву країн Перської затоки. У якості спостерігачів беруть участь такі організації як Рада Європи, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд.

ФАТФ відслідковує процеси, вивчає способи і техніку відмивання грошей, розробляє превентивні та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.

В рамках Ради Європи у вересні 1997 року створено Спеціальний Комітет експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню грошей (МОНІВЕЛ), для здійснення оцінки заходів протидії відмиванню грошей держав, які не входять до ФАТФ.

Міжнародна організація, що об’єднує підрозділи фінансової розвідки 94 країїн світу має назву Егмонтська група. Основна мета цієї групи – не допустити злочинні елементи до використання законних фінансових систем для отримання вигоди від незаконної діяльності. Україна є членом Егмондської Групи з червня 2004 року.

3. Національна система протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Основними формами діяльності Групи FАТF є розробка та періодичний перегляд рекомендацій з протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - зазначених Сорока рекомендацій (які, поряд із Вісьмома спеціальними рекомендаціями FATF щодо протидії фінансуванню тероризму, були визнані Міжнародним валютним фондом та Світовим банком як міжнародні стандарти боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, а також складання "чорного списку" країн, які не протидіють відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом - тобто не впроваджують у національне законодавство та не керуються у регулюванні фінансової сфери зазначеними Сорока рекомендаціями - з наступним запровадженням проти них фінансових санкцій).

Загроза запровадження санкцій FATF проти України сприяла активізації заходів органів державної влади щодо протидії відмиванню злочинних доходів.

З 1 вересня 2001 р. набрав чинності новий Кримінальний кодекс, який передбачає кримінальну відповідальність за діяльність, пов’язану з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом (стаття 209 КК України).

Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”.

На розвиток правової основи протидії відмиванню брудних грошей спрямована і стаття 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” стосовно ідентифікації банками осіб, які здійснюють значні та/або сумнівні операції.

19 липня 2001 р. прийнято Указ Президента України № 000 "Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом". На виконання цього Указу 28 серпня 2001 р. Кабінет Міністрів і Національний Банк України прийняли спільну постанову, згідно якої на виконання Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, органам виконавчої влади, банківським та іншим фінансовим установам доручено керуватися у своїй діяльності Сорока рекомендаціями FATF.