Формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції (стр. 4 )

РОЗДІЛ 2. СТАН ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1. Аналіз розвитку інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції

Однією з найгостріших проблем товарного ринку в Україні на сучасному етапі яваляється формування цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах, яка була б здатна забезпечити скорочення витрат сільськогосподарської продукції, підвищити її якість, сприяти формуванню ринкових цін. Важливою умовою формування і ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції виступає наявність повноцінної його інфраструктури, яка виконує функції розподілу, нагромадження, маркетингову, комунікаційну тощо.

На данний час в Україні має місце нестабільна цінова ситуація на аграрному ринку через недостатній розвиток його інфраструктури зокрема, цивілізованих прозорих каналів просування сільськогосподарської продукції від виробника до кінцевого споживача на вигідних для всіх учасників процесу умовах, стабільних зв’язків у ланцюгу “виробник – оптовик – роздрібний продавець – споживач”.

Ситуація, що склалася, являється причиною великих цінових коливань на ринку сільськогосподарської продукції, призводить до неефективного використання ресурсів, звужує можливості щодо забезпечення населення якісною сільськогосподарською продукцією у широкому асортименті за доступною ціною, зумовлює додаткові витрати для виробників, переробників, споживачів, втрати державного та місцевих бюджетів.

На сучасному етапі розвитку зростає потреба розв’язання таких проблем, що особливо необхідно для адаптації аграрної сфери до вимог Світової організації торгівлі, оскільки зростаюча конкуренція може витіснити вітчизняну сільськогосподарську продукцію з уже освоєних ринків через її недостатню конкурентоспроможність.

Інфраструктура ринку сільськогосподарської продукції – це систематизована сукупність суб’єктів господарювання, метою діяльності яких являється забезпечення зв’язків між окремими аграрними ринками, що стимулюють вільний рух продукції, підтримують постійний процес існування сфери аграрного виробництва та отримання доходу від цієї діяльності або збільшення його для інших суб’ктів. Це сукупна діяльність, яка охоплює весь ланцюг просування продукції від товаровиробників до покупців і містить: транспортування, зберігання, сортування, та всі напрямки торгівлі.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Проведений аналіз обсягу й структури укладених угод на біржах України (табл.2.3) показує, що за період 2000 – 2007 рр. загальна сума товарних угод зросла в 7,9 раза, у тому числі сільськогосподарської продукції – в 9,7 раза. Тобто, серед різних товарних груп найбільшим є біржовий ринок сільськогосподарської продукції (34% від загального обсягу укладених угод).

таблиця 2.3

Обсяг укладених угод на біржах України

(мільйонів гривень)

Показник	Рік
2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Усього	3544,9	8211,5	9519,8	12742,2	15673,8	18962,1	24406,0	28092,9
Сільськогоспо-дарська продукція	989,7	4005,4	6526,5	8477,5	9098,4	10568,2	11905,2	9596,8
Продукти харчування	62,8	73,3	39,6	191,9	376,3	416,1	754,3	1228,5
Хімічна продукція	124,9	27,6	6,5	2,5	0,7	0,9	9,0	0,3
Цінні папери	1382,9	2951,8	249,3	350,5	2394,9	1937,3	1092,7	2032,9
Послуги	28,9	52,9	94,6	21,3	67,8	65,7	55,3	42,1
Нерухомість	380,9	294,6	221,4	208,7	255,5	694,5	457,6	343,0
Земельні ділянки	0,3	0,5	0,4	10,3	4,0	9,4	8,1	1025,2
Кредитні ресурси	—	—	—	—	0,1	—	—	—
Інші види	73,4	88,0	108,7	268,8	608,8	2225,6	1099,1	3185,6

За даними таблиці 2.3 зрозуміло, що обсяг укладених біржових угод в Україні збільшується, але частка біржової торгівлі на аграрному ринку продовжує залишатися невеликою. Низькою є кількість укладених форвардних угод (поставка продавцем реального товару за ціною, зафіксованою в контракті на момент його підписання та у зазначений термін), а здійснення ф’ючерсних операцій відсутнє (не передбачають зобов’язання сторін поставити або прийняти реальний товар у термін, обумовлений у контракті).

Недостатня біржова активність зумовлена швидкою зміною вимог ринку до здійснення торгових операцій, зокрема законодавство, яке регулює діяльність бірж потребує оновлення. Та ринок продовжує розвиватися іншими шляхами, можливо мобільнішими й простішими на даному етапі та у кінцевому результаті така діяльність не стимулює загального економічного розвитку.

Низькі темпи біржових процесів негативо вплинули на загальну ситуацію у формуванні ринкового середовища країни: зростає вага бартерного обміну, непрозорість торгівельних відносин, погіршується фінансово-економічний стан підприємств аграрної сфери, розвивається криза неплатежів, зменшуються або не зростають на фоні інфляції ціни, продовжує існувати ціновий диспапаритет, що зменшує наповнення державного бюджету та платоспроможність населення.

На території Волинської області на даний момент здійснює діяльність лише Волинське регіональне відділення Аграрної біржі, яке було створене у 2006 році. Предметом її діяльності є: належна організація торгів (аукціонів) товарами та товарними деривативами; моніторинг кон'юнктури аграрного ринку та поширення інформації про кон'юнктуру аграрного ринку; представництво інтересів Аграрної біржі в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, що стосуються діяльності Аграрної біржі в межах наданих повноважень; організація біржових торгів з придбання та продажу об'єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву; надання послуг з реєстрації біржових контрактів внутрішніх та зовнішньоекономічних, предметом яких є сільськогосподарська продукція, реєстрації договорів купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та інше.

На даний час серед 15 регіональних відділень Аграрної біржи лише Волинське та Кіровоградське відділення Аграрної біржі функціонують за свій рахунок та являються прибутковими. Волинське регіональне відділення Аграрної біржі за 2007 рік уклало угод загальними обсягом – 37 млн грн, а у 2008 році – 56 млн грн., що на 51 % більше ніж у 2007 році. Основними об’єктами угод являються зерно, лісоматеріали, цукор, крупи, нерухомість тощо. Експортних угод заключено близько 1% від загального обсягу. Усі заключені контракти є спотовими, а форвардних контрактів не заключалося взагалі.

Таку низьку ділову активність можна пояснити тим, що пропозиція стандартних сільськогосподарських культур у Волинській області незначна. Оскільки за своїми природними умовами на її території вирощується мала кількість зернових культур, які найбільше використовуються у якості біржового товару. Попит також є низький тому, що наявність переробних та інших підприємств невелика, а кількість населення складає усього 1млн 50 тис осіб. Отже стан несприятливої кон’юнктури на ринку Волинської області та низька ціна на сільськогосподарську продукцію певною мірою спричинили малий обсяг укладених угод.

Дослідження засвідчують, що у регіоні ще не функціонує достатня кількість інфраструктурних елементів ринку сільськогосподарської продукції. З метою покращення обсягів реалізації сільськогосподарської продукції, якої вироблено близько 62% від загального обсягу у господарствах населення збільшується кількість заготівельних пунктів. Починаючи з 2000 р. їхня кількість зросла більше, ніж у 4 рази.

Велика частка в реалізації продукції сільського господарства на біржах припадає на зернові культури (пшениця 3-го і 4-го класу, жито, ячмінь пивоварний або фуражний), що можна пояснити їх здатністю до тривалого зберігання (табл. 2.4).

Вибір базисної ціни встановлюється у відповідності з так званими базисними умовами постачання (умови “Інкотермс”). За аналізом базисних умов постачання можна зробити висновки, що у торгівлі зерновими на даний момент найоптимальнішим для товаровиробників є базис франко-завод (Ex Works). Продукція вважається проданою після вивезення її зі свого підприємства покупцем. Усі витрати щодо транспортування, страхування, фрахту товару з підприємства до місця призначення здійснює покупець. Проте, на нашу думку, такі базиси поставок не стимулюють розвитку експорту сільськогосподарської продукції, оскільки являються складними для покупця продукціїї. На сучасному етапі для збільшення участі України у світовому валовому продукті та участі у світовій торгівлі необхідно витрачати більше зусиль на завойовування іноземних ринків збуту. Продукція сільського господарства не являється унікальною і Україна немає монопольного становища на цьому ринку, що повинно стимулювати до пошуку додаткових механізмів розширення ринків. Саме зміна базисів поставок (наприклад CIF, CPT, Paid To) може у цьому посприяти, що одночасно збільшить показник участі у світовій торгівлі.

Здійснивши аналіз функціонування товарних бірж можна зазначити, що низькі показники діяльності їх зумовлює низький попит через насиченність ринку подібними товарами;  недостатня технічна та організаційна оснащеність; відсутність гарантій виконання угод, особливо, тих, які будуть виконуватися у майбутньому періоді; мала платоспроможність покупців та можливість отримання ними більших прибутків від прямих контактів з продавцями або іншими посередниками; не налагоджені інформаційні зв’язки з суб’єктами господарювання; висока реалізаційна ціна для покупців та не виконання біржою функції виявлення орієнтовних майбутніх цін, відсутність можливості укладення ф’ючерсних угод та хеджування.

Таблиця 2.4

Обсяг і структура продажу зернових на біржах північно-західного регіону (на умовах „спот” і „форвард”, усі базиси поставок)

Товар	2000 р.	2006 р.
тонн	%	тонн	%
Пшениця: 3 клас 4 клас 6 клас	8 839,5	15,3	14 806,2	22,5
30 949,2	53,3	25 279,7	38,4
440	0,8	163	0,3
Жито	17 672,5	30,5	14 580,6	22,2
Кукурудза	-	-	2 780	4,2
Ячмінь	40,5	0,1	8 188,1	12,4
Усього продано зернових	57 941,70	100,0	65 797,60	100,0

Формування ринку сільськогосподарської продукції може відбуватися за умови системності трьох його складових. До неї входить: маркетингова інфраструктура, яка включає аграрні біржі, торгові доми, заготівельні пункти, спеціалізовані магазини, аукціони, виставки, оптові ринки і т. д.

Ефективне функціонування ринку сільськогосподарської продукції не можливе без взаємодії з фінансово-кредитною інфраструктурою, до якої належать комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні компанії, кредитні спілки і т. д.

Важливу координаційну роль виконує інформаційно-консультаційна інфраструктура, до якої відносяться спеціалізовані центри державних та місцевих органів влади, науково-дослідні інститути, служби дорадництва, інформаційно-консультаційні центри, аудиторські та консалтингові компанії тощо. Вся зазначена сукупність елементів інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції є організаційно самостійними структурами, які повинні регулярно взаємодіяти між собою та забезпечувати розвиток економіки.

Функціонування інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції неможливе без виробничої інфраструктури. Вона включає можливість та доступність авто, річкових, залізничних та авіа перевезень, консигнаційні послуги, приміщення для зберігання, доробки, сортування та пакування продукції тощо.

Аналізуючи функціональну роль інфраструктурних елементів ринку сільськогосподарської продукції слід зазначити, що агроторговий дім (АТД) – це інституція, яка найбільшою мірою наближена до товаровиробника. Серед засновників АТД підприємства АПК, як правило, у межах адміністративного району, які за їх допомогою намагаються здійснювати реалізаційні операції та сприяти покращенню забезпеченню матеріальними ресурсами. Співвласниками АТД товаровиробники стають з ціллю максимізування прибутків від продажу власного товару.

У 1995 році була прийнята Постанова КМ України “Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку”. Вона передбачала розробку “Типового положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім” та запровадила механізм взаємодії АТД з товарними біржами, що значно прискорило процес розвитку інфраструктури аграрного ринку на місцевих рівнях.

У процесі обгрунтування доцільності використання у процесі створення АТД різних організаційно-правових форм, зокрема господарських товариств, приватних підприємств, виявилося, що організація діяльності АТД як кооперативу має багато позитивів (табл. 2.5).

Мета створення АТД – це формування цивілізованого місцевого ринку сільськогосподарської продукції, який би організовував сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, дрібні господартва населення вихід на систематичні довгострокові відносини з оптовими ринками та біржами. Дрібні товаровиробники за їх допомогою можуть покращити й збільшити реалізацію власного товару та забезпечити себе матеріальними ресурсами за прийнятними цінами у період зниження їх вартості (паливо-мастильні матеріали). Ціни на які орієнтуються сільськогосподарські товаровиробники та покупці аграрної продукції формуються за спотовими, форвардними і ф’ючерсними угодами.

Таблиця 2.5

Організаційно-економічні характеристики діяльності АТД

на кооперативних та інших засадах

Організаційні елементи діяльності	АТД на кооперативних засадах	Інші організаційно-правові форми
Основне завдання	Зростання доходів співвласників	Отримання прибутку
Статус	Неприбуткова організація	Підприємницька організація
Власники	Засновники та інші члени, кількість яких не обмежується	Засновники та акціонери, кількість яких фіксується у момент створення
Споживачі послуг	Засновники та інші члени	Різні споживачами товарів або послуг
Джерело капіталу	Внески засновників та членів-клієнтів	Створюється засновниками та з прибутку
Менеджмент	Пропорційно: один член – один голос	Пропорційно до вкладеного капіталу
Розподіл доходу	Пропорційно обсягу отриманих від кооперативу послуг як кооперативні виплати	Прибуток розподіляється пропорційно частці у статутному фонді
Оподаткування	Доходи н е оподатковуються	Прибуток і дивіденди є об’єктом оподаткування

Агроторгові дома виконують посередницьку, виробничу; маркетингову; інформаційно-аналітичну та інші функції.

Отже, ціллю створення АТД було формування розвинутого ринкового середовища, прискорення реформи сільського господарствав України, розвиток товарно-грошових відносин, покращення реалізації виготовленої продукції, матеріально-технічного забезпечення тощо.

У Волинській області відповідно до вищенаведеної постанови було створено 11 АТД на кооперативних засадах як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Очікувалося, що їх діяльність забезпечить досягнення інтересів засновників тобто аграрних товаровиробників.

Проте, на жаль, створення агроторгових домів не принесло очікуваного результату. Серед основних можна вказати кілька причин: по-перше – при заснуванні необхідно вносити кошти, яких у сільськогосподарських підприємств не вистачає; по-друге – інформаційний дефіцит та брак висококваліфікованих кадрів; по-третє – агроторгові доми є неприбуткова організація, що суперечить позиції податкової інспекції.

Важливим елементом інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції являються оптові ринки. Потреба у їх створенні викликана великими ціновими коливаннями на сільськогосподарську продукцію (наприклад сезонні коливання), зростанням неправомірної торгівлі та тінізації обігу продукції, відсутністю контрактів на постачання продукції і стихійним характером економічних та торгівельних зв’язків, зниженням закупівельних цін, низькою спрямованістю пропозиції на вимоги споживача, великою кількістю дрібних неорганізованих товаровиробників, частка яких за певними видами товарів досягає 80 %.

Домінування на ринку сільськогосподарської продукції неорганізованих посередницьких структур, що монопольно встановлюють ціни, багаторазовий перепродаж товарів цими структурами призводять до втрат доходів виробників сільськогосподарської продукції та втрат споживачів через завищення роздрібних цін.

Діяльність оптового ринку сільськогосподарської продукції допоможе:

протягом цілого року задовольняти потреби споживачів у якості, кількості, асортименті сільськогосподарської продукції;

зменшити видатки населення;

захистити малих й середніх виробників та забезпечити їм рівний з великими виробниками доступ до ринку;

підвищити доходи селян-товаровиробників;

зменшити цінові коливання на ринку;

запровадити стандарти якості у виробництві;

забезпечити діяльність системи інформації про кон’юнктуру ринків продовольства;

вивести вітчизняну продукцію на світові ринки, оскільки наявність плодоовочевої продукції у великій кількості дає можливість створювати компанії, які спеціалізуються на експортній діяльності;