Формування ефективного ринку сільськогосподарської продукції (стр. 6 )

таблиця 2.24

Баланс молока та молочних продуктів в Україні

(тисяч тонн)

Показник	Рік	2007 р. до 1995 р.
1995	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Виробництво	17274	12658	13444	14142	13661	13710	13714	13287	12262	70,9
Зміна запасів на кінець року	-440	-394	-338	315	-106	-360	27	174	-72	-
Імпорт	58	50	100	59	74	80	112	150	199	343,6
Усього ресурсів	17772	13102	13882	13886	13841	14150	13799	13263	12533	70,5
Експорт	1420	1100	1900	925	1145	2126	1901	950	939	66,1
Витрачено на корм	3723	2203	1990	2092	1863	1296	1270	1326	1141	30,6
Втрати	80	10	5	10	6	3	3	7	5	6,3
Фонд споживання	12549	9789	9987	10859	10827	10725	10625	10980	10448	83,2

Розглядаючи питання збалансованості ринку сільськогосподарської продукції важливо відзначити, що надійне забезпечення країни продукцією сільського господарства, використання наявного експортного потенціалу агропромислового комплексу – важливі завдання загальнонаціонального масштабу. Цим зумовлюється особливе, стратегічне значення аграрної реформи в процесі реформування економіки країни у цілому.

У цілому досягнутий рівень самозабезпеченості основними видами продовольства в Україні у 2007 році характеризується показниками, наведеними на рисунку 2.9. Так, національне господарство України самозабезпечене зерном на 121,1 %, картоплею – на 100,3, овочами та продовольчими баштанними – на 100,8, плодами, ягодами та виноградом – на 74,2, м’ясом та м’ясопродуктами – на 89,7, молоком і молокопродуктами – на 105,8, яйцями – на 102,9 %

М’ясо та м’ясні продукти
Плоди, ягоди та виноград	Молоко та молочні продукти

 

Картопля

Зерно

Рис.2.9. Рівень самозабезпеченості основними видами продовольства в Україні у 2007 році (виробництво до внутрішнього використання на території України)

Відповідно до показників обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, рівня самозабезпеченості країни продуктами харчування, забезпечення збалансованості ринку продовольства, розвитку міжнародних економічних відносин та інших відповідних чинників, формувався рівень споживання основних продуктів харчування в Україні.

Встановлено, що у 2007 р. порівняно з 1990 р рівень споживання м’яса і м’ясопродуктів із розрахунку на душу населення зменшився на 62,4 %, молока – на 59,0, яєць – на 8,4, плодів, ягід і винограду – на 36,2 %. Все це дає підстави стверджувати, що структура харчування і добробут населення в цілому не відповідає необхідним стандартам, зокрема досягнутим у ЄС.

Таблиця 2.25.

Рівень рентабельності основних видів продукції

у сільськогосподарських підприємствах Волинської області у 2007 році, (%)

Показник	Рік
2000	2005	2006	2007
Зерно	86,9	–0,7	–7,3	16,6
Цукрові буряки (фабричні)	8,2	–0,7	1,2	–13,0
Картопля	15,8	–12,7	21,0	–4,2
Овочі відкритого грунту	13,9	32,1	42,2	64,5
Молоко	6,4	19,0	4,2	20,0
М’ясо: великої рогатої худоби свиней овець та кіз птиці	–35,0 –49,8 –20,0 –57,5	–20,2 6,8 –22,2 60,4	–41,1 –20,5 –40,2 22,5	–40,5 ––22,3 –73,1 19,0
Яйця	–37,3	12,9	–39,9	–40,2
Вовна	–84,3	–55,1	–15,2	23,8

Рівень ефективності ринку сільськогосподарської продукції визначають показники рентабельності виробництва. Проведений економічний аналіз по окремих галузях показує, що недостатні обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, занижені ціни, зокрема тваринницької, стали причиною низького рівня її окупності (додаток К.8). У цілому по аграрних підприємствах України спостерігається тенденція зниження ефективності сільськогосподарського виробництва (табл. 2.25). Більше як третина господарств закінчують господарську діяльність із збитками, що в умовах ринкових відносин неприпустимо (додаток К. 8, К. 9, К.10).

Як можна стверджувати з проведеного аналізу, сільське господарство має достатній ресурсний потенціал. Проте на даному етапі ще не розкрито всіх його можливостей для формування конкурентоспроможного ринку сільськогосподарської продукції у зв’язку з входженням до Світової організації торгівлі. Оптимальне поєднання прямого державного регулювання з ринковими методами може прискорити розвиток сільського господарства і сприяти ефективному функціонуванню ринку сільськогосподарської продукції в системі СОТ.

Висновки до ІІ розділу

1. З метою товарного наповнення ринку сільськогосподарською продукцією в Україні відбувається процес формування його основних елементів: маркетингової інфраструктури – товарних агропромислових бірж, агроторгових домів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, оптово-продовольчих ринків, аукціонів, ярмарок, виставок, фірмових магазинів роздрібної торгівлі та інших інфраструктурних елементів; фінансово-кредитної інфраструктури – банків, кредитних спілок, агропромислово-фінансових груп, страхових компаній; елементів інформаційно-консультаційної інфраструктури (інформаційно-консультаційні центри, дорадчі служби тощо).

2. В Україні зареєстровано 499 бірж, у тому числі 30 агропромислових. В структурі бірж найбільшу частку займають товарні і товарно-сировинні та універсальні.

У Волинській області функціонує 17 агроторгових домів на кооперативних засадах як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, основним завданням яких є організація локального аграрного ринку та забезпечення його взаємодії з регіональними, міжрегіональними та загальнодержавними оптовими ринками з біржових товарів.

3. До важливих елементів ринкової інфраструктури відноситься оптова торгівля сільськогосподарською продукцією. В її організації важливу роль відіграють оптові продовольчі ринки, які за своєю економічною суттю є суб’єктами підприємницької діяльності, що реалізовують мету прискорення і здешевлення просування товару від товаровиробника до кінцевого споживача з виключенням зайвих посередників у торговельному ланцюгу, забезпечення рівного доступу всіх товаровиробників і споживачів до немонополізованого ринку та кон’юнктурної інформації.

4. Стабільність і ефективність функціонування ринку сільськогосподарської продукції досягається збалансованістю попиту і пропозиції. Пропозиція ринку сільськогосподарської продукції задовольняється сільськогосподарськими підприємствами, частка яких у загальному обсязі виробництва становить – 40, %, у тому числі – 45 % продукції рослинництва і – 33,3 % продукції тваринництва. На фермерські господарства в структурі загального обсягу валового виробництва припадає – 4,3 %, у тому числі продукції рослинництва – 6,3, тваринництва – 0, 8 %. Частка господарств населення – відповідно 59,3, 55,0 та 66,7 %.

5. Враховуючи, що Україна має найродючіші у світі землі, при доведенні врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин до середніх показників ЄС, можна досягти, за тих же обсягів посівів і поголів’я корів, значного збільшення обсягів виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції. За умови реалізації сучасних технологій здійснення господарювання існує можливість у 2 рази збільшити виробництво продукції на одну особу і ввійти в число найсильніших учасників світового експорту сільськогосподарської продукції.

6. У виробницті продукції картоплярства та овочівництва провідну роль відіграють особисті господарства населення. Важливим каналом збуту картоплі є дрібнооптові посередники. Підвищити ефективність виробництва картоплі в аграрних підприємствах, може формування системи заготівлі картоплі з подальшим її транспортуванням до місць збуту.

7. В Україні недостатньо використовуються потенціальні можливості оптової біржової і небіржової торгівлі. Аналіз структури оптового товарного ринку зерна господарств України показує, що найбільша частка належить пшениці. Протягом двох останніх років цей показник становив 35,4 – 42,5 %. Майже третина в загальному обсязі товарної продукції припадає на ячмінь (29,1 – 32,2 %). Решту оптової товарної продукції складає кукурудза (15,8 – 21,8 %) та жито (3,3 – 5,3 %).

8. В Україні розбалансований ринок тваринницької продукції. У Волинській області найбільш стрімкого спаду зазнало виробництво яловичини, що негативно відобразилося на економіці реґіону, який спеціалізувався саме на виробництві та переробці яловичини. Головною причиною зменшення на ринку пропозиції тваринницької продукції є відсутність належної державної підтримки галузі.

9. Враховуючи об’єктивну реальність входження України в СОТ необхідно задіяти в аграрному секторі економіки всі важелі державного і ринкового регулювання для підвищення конкурентоспроможності і забезпечення ефективного функціонування ринку сільськогосподарської продукції.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1. Перспективи розвитку ринку сільськогосподарської продукції

Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України. Тут виробляється 11-15 % валової продукції, 12-16 % доданої вартості. В ньому зайнято майже третина працюючого населення, виробляється 95 % товарів масового вжитку, утримується сільська поселенська мережа з 15 млн жителів. Разом з іншими складниками АПК сільське господарство України забезпечує до 25 % валового внутрішнього продукту.

У складі ресурсного потенціалу сільського господарства найважливішу роль відіграє земля. Площа землі в обробітку (ріллі) в Україні становить 32,5 млн га (2,3 % загальносвітової площі), а частка чорноземних ґрунтів нашої країни у світовому масштабі досягає 6,7 % (тобто 26,56 млн га).

Незважаючи на досить високий показник виробництва зернових та зернобобових культур на одну особу у 2006 р. – 731 кг, який перевищує аналогічний показник Австрії (633 кг), Білорусі (712 кг), Об’єднаного королівства (385 кг), Іспанії (616 кг), Італії (409 кг), Китаю (317 кг), Німеччини (626 кг), Польщі (776 кг), Російської Федерації (549 кг), Україна характеризується надзвичайно низьким показником урожайності зернових – 26 центнерів з одного гектара (для прикладу: у Нідерландах цей показник становить 82,2 ц/га, у Франції та Великобританії – 67,1, у Швейцарії – 60,5, у Німеччині – 66,2, у Данії – 61,0, в Угорщині – 54,8 ц/га, причому в більшості цих країн природно-кліматичні умови менш сприятливі, ніж в Україні). Аналогічна ситуація спостерігається і за іншими видами сільськогосподарської продукції (табл.3.1).

На основі наведених даних можна стверджувати про неефективне використання Україною аграрного потенціалу при формуванні ринку сільськогосподарської продукції.

Таблиця 3.1

Порівняння основних показників сільськогосподарського виробництва України з іншими розвинутими країнами Європи ( середнє за 6 рр.)

Показник	Україна	Німеччина	Франція	Нідерланди
Площа ріллі, млн. га	32,5	11,8	18,5	0,9
Виробництво зерна, млн. т	35,7	46,4	26,5	1,8
на 1 га ріллі, т	1,1	3,9	1,4	2,0
Урожайність, ц/га: зернових культур цукрових буряків картоплі	21,1 212 118	65,1 469 407	68,0 736 415	78,0 590 435
Виробництво м'яса всіх видів (у забійній вазі), млн т	1,6	6,7	6,4	2,5
на 1 га ріллі, кг	49	568	307	2778
Виробництво молока всіх видів, млн. т	13,7	28,1	25,7	10,8
на 1 га ріллі, кг	422	2381	1389	12000
Річний надій молока від однієї корови, кг	3028	6390	6132	7287

Для оцінки рівня використання потенційних можливостей у формуванні ринку сільськогосподарської продукції вітчизняними регіонами було проведено порівняльний аналіз основних показників розвитку аграрного виробництва Волинської та інших областей Полісся України (табл.3.2).

Як показують наведені в таблиці 3.2 дані, Волинська область, в якій зосереджено 2,3% сільськогосподарських угідь України, виробляє 3,3 % валової продукції сільського господарства країни, у т. ч. 3,2 % цукрових буряків, 4,7 – картоплі, 3,7 – овочів, 4,1 – м’яса та 4,2 % молока. Серед областей поліської зони України, Волинська область виробляє найбільше валової продукції з розрахунку на одного жителя. Однак за окремими показниками, наприклад, за урожайністю зернових культур, цукрових буряків і картоплі дещо відстає від сусідніх областей, що засвідчує про наявні резерви підвищення ефективності використання аграрного ресурсного потенціалу.

Таблиця 3.2

Порівняльний аналіз показників розвитку сільського господарств

окремих областей Полісся України за 2007 р.

Показник	Область	Україна в цілому
Волинська	Рівненська	Житомирська
Площа с.-г. угідь, тис. га	856,2	842,1	1330,4	36754,7
Частка області, %	2,3	2,3	3,6	100
Урожайність, ц/га: зернових культур цукрових буряків картоплі овочів	22,7 279 134 224	24,2 333 166 174	23,1 309 177 204	21,8 294 131 152
Середньорічний надій молока на одну корову, ц	3467	3307	3456	3665
Виробництво з розрахунку на одного жителя, грн. : валової продукції сільського господарства зерна картоплі овочів мяса молока	2799 552 868 224 75,5 491	2459 493 915 148 46,4 409	275 565 793 145 34,9 488	1909 630 411 147 41,1 264
Питома вага регіонів у виробництві, % : валової продукції сільського господарства зерна цукрових буряків картоплі овочів м’яса молока	3,3 2,0 3,2 4,7 3,7 4,1 4,2	3,2 1,9 6,6 5,5 2,5 2,8 3,8	3,4 2,5 3,9 5,4 2,8 2,4 5,2	100 100 100 100 100 100 100

Комплексний аналіз існуючої економічної ситуації дав можливість виявити основні причини низького рівня використання аграрного потенціалу. До негативних тенденцій, які погіршують використання аграрного виробничого потенціалу і, відповідно, не сприяють розвитку ринку сільськогосподарської продукції України, слід віднести: зниження потенційної родючості сільськогосподарських земель, внаслідок відсутності належного державного контролю за використанням; низька мобільність та „старіння” сільського населення; високий рівень зносу сільськогосподарської техніки, зокрема, зменшення за останні 16 років кількості зернозбиральної техніки; надто низький рівень інвестування аграрного сектору, на який припадає лише 3,7 – 5,0 % усіх інвестицій в економіку країни; постійне зростання сукупного індексу витрат на виробництво продукції сільського господарства, яке за останній рік склало 119,8 % у тому числі 113,6 % росту припадає на матеріально-технічні ресурси промислового походження; зменшення частки сільськогосподарського виробництва у великих підприємствах і відповідно збільшення його частки в дрібних приватних господарствах, які не володіють прогресивною технікою і технологіями; зменшення за останні 16 років обсягів валової продукції сільського господарства в 15 разів.

З метою об’єктивної оцінки недовикористаних потенційних технологічних можливостей сільського господарства на прикладі вітчизняного тваринництва було проведено порівняльний аналіз з аналогічними зарубіжними виробниками.

Встановлено, що розведення м’ясних порід великої рогатої худоби, наприклад, у Німеччині відбувається головним чином на невеликих фермах, причому існує тенденція до зосередження на відгодівлі тварин м’ясного напряму. Господарства, які вирощують худобу м’ясних порід, мають поголів’я у кількості, що відповідає наявним потужностям. На першу стадію виробництва потрапляють тварини віком близько 3,5 місяців і масою 80-90 кг; після завершення п’ятої стадії (перед реалізацією) їхній вік становить 18-19 місяців, а маса – 625-650 кг.

Система виробництва яловичини в США складається з чотирьох основних стадій: базові племінні стада, вирощування телят, підготовча стадія та стадія завершення відгодівлі. У тваринництві домінує розведення великої рогатої худоби на яловичину. Деяка кількість телят молочних порід також проходить відгодівлю, але вони загалом використовуються для отримання білої та рожевої телятини.