Уточнюйте значення слів і ви звільните людство від половини його помилок (стр. 10 )

Забезпеченість медичними працівниками — показник, якій характе­ризує рівень насичення регіонів чи інших адміністративно-терито­ріальних одиниць медичними кадрами.

Інтернатура — форма післядипломного навчання (стажування) лікарів-випускників вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації по визначеній спеціальності в клініках та лікарнях відповідного профілю.

Лікар — медичний працівник, який має диплом про. закінчення вищого медичного навчального закладу, одержав необхідну кваліфі­кацію і має ліцензію в разі здійснення приватної медичної практики з профілактики, діагностики, лікування і реабілітації хворих.

Лікар загальної практики — сімейний лікар — спеціаліст, який забез­печує надання кваліфікованої первинної медико-санітарної допомоги населенню за сімейно-територіальним принципом в обсязі квалі­фікаційної характеристики лікаря із спеціальності «загальна прак­тика — сімейна медицина» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома.

Лікар-спеціаліст — лікар, який пройшов спеціалізацію в області профілактики і лікування певної групи хвороб і частково чи повністю обмежує свою практику цією групою.

Медична освіта — процес навчання і підготовки, спрямований на набуття кваліфікації, яка дозволяє займатися медичною діяльністю.

Медична сестра — спеціаліст, що має середню медичну освіту за програмою базисного сестринського навчання, підтверджену відпо­відним дипломом і працює під керівництвом лікаря у лікувально-про­філактичному закладі за відповідним профілем (старша по клініці, операційна, палатна, дільнича тощо).

Медична сестра загальної практики - сімейної медицини — помічник лікаря загальної практики — сімейного лікаря у наданні первинної медико-санітарної допомоги населенню за сімейно-територіальним принципом в обсязі спеціальності «загальна практика — сімейна медицина» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу і вдома.

Медичний працівник — фізична особа, яка за основним місцем ро­боти професійно займається медичною діяльністю в установленому законодавством порядку.

Медичні і фармацевтичні працівники — особи, що допущені до ме­дичної і фармацевтичної діяльності у встановленому законодавством порядку та обіймають посади лікарів, провізорів, середнього медичного та фармацевтичного персоналу.

Молодший медичний персонал (медична сестра молодша) — пра­цівник лікувально-профілактичного закладу, який здійснює догляд за хворими. Підготовка здійснюється у навчальних медичних зак­ладах або на короткострокових курсах Червоного Хреста.

Ординатура - вища форма підвищення кваліфікації лікарів в навчальних закладах післядипломної освіти.

Посада — соціально-економічна сутність поняття «робоче місце».

Середній медичний персонал — об'єднує медичних працівників із спе­ціальною медичною підготовкою в середніх медичних закладах освіти, які виконують догляд за хворими в ЛПЗ, надаютьдолікарську допомогу, ведуть патронаж та профілактичні обстеження, нагляд за виконанням призначення лікаря. Окремі спеціалісти мають право самостійно надавати медичну допомогу та провадити лікувальні заходи, коли це передбачається кваліфікаційними характеристиками.

Сертифікат — це документ про підтвердження відповідності ме­дичної допомоги встановленим вимогам у вигляді нормативів (стан­дартів).

Спеціальність - базові медичні знання, необхідні для здійснення певних видів діагностики, профілактики і організаційної допомоги для певної групи населення або пацієнтів.

Типові штати — затверджений перелік медичних працівників по типам лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я в уза­гальненому вигляді з зазначенням нормативної кількості і спеціалі­зації медичних працівників, який є основою розробки штатних розк­ладів конкретних закладів охорони здоров'я.

Фармацевт — фахівець з фармацевтики, який має відповідну освіту, надає інформацію лікарям та зацікавленим особам (пацієнтам) сто­совно застосування лікарських засобів, їх дії та можливих побічних ефектів.

Штати — гранично допустимий чисельний склад працівників медичного закладу, який формується відповідно до штатного розкладу.

Штатний розклад — нормативний документ, яким визначається структура медичного закладу, перелік посад, їх чисельність по кож­ному найменуванню в конкретних підрозділах і в цілому по медич­ному закладу.

Штатні нормативи - нормативний документ, що регламентує структуру кадрів в розрізі потрібних професій, спеціальностей та ква­ліфікації.

Вчений — фізична особа, яка проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Наукова робота — дослідження з метою одержання наукового ре­зультату.

Науковий працівник — вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації.

Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фундамен­тальних або прикладних досліджень та зафіксоване на носіях нау­кової інформації у формі звіту, наукової праці, доповіді про науково-дослідну роботу.

Науково-дослідна установа т - юридична особа незалежно від фор­ми власності, створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною.

Науково-організаційна діяльність—діяльність, спрямована на мето­дичне, організаційне забезпечення та координацію наукової, науково-технічної та науково-педагогічної діяльності.

Науково-прикладний результат — нове конструктивне чи техно­логічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, які впроваджені або можуть бути впроваджені у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію тощо.

Науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержанням використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, атакож інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для прак­тичних цілей.

Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку.

Відмова від медичного втручання — право громадянина на відмову від медичного втручання або на його припинення, за винятком ви­падків, що допускають надання медичноїдопомоги (медичний огляд, госпіталізація, нагляд та ізоляція) без згоди громадян чи їх законних представників щодо осіб, які страждають захворюваннями, небез­печними для оточуючих, осіб, які страждають на тяжкі психічні роз­лади, або осіб, що скоїли суспільно небезпечні дії, на підставі і у вста­новленому чинним законодавством порядку.

Відповідальність медичних і фармацевтичних працівників за порушення прав громадян у сфері охорони здоров'я — відповідальність медичних і фармацевтичних працівників у випадку порушення прав громадян у сфері охорони здоров'я внаслідок недбалого виконання ними своїх професійних обов'язків, що завдало шкоди здоров'ю гро­мадян або стало причиною їх смерті.

Забезпечення справедливості в питаннях охорони здоров'я — надання однакових можливостей кожній людині досягнути повного потенціалу свого здоров'я без шкідливих для здоров'я впливів.

Згода на медичне втручання — інформована добровільна згода громадянина на медичне втручання.

Інформована згода — оформлена належним чином згода на медич­не втручання, яку дає пацієнт на основі отриманої від лікаря у зро­зумілій для нього формі вичерпної інформації про мету, характер і засоби медичного втручання, імовірний ризик, можливі медико-соціальні, психологічні та економічні наслідки цього медичного втру­чання.

Лікарська помилка — дії лікаря у випадках надання медичної допомоги, при яких повністю виключається умисел або необережність (недбалість, самовпевненість); ненавмисна помилка лікаря (дія чи бездія) внаслідок недосконалості сучасної медичної науки та методів

її дослідження, особливого перебігу хвороби у конкретного хворого, недостатнього рівня знань і браку досвіду лікаря або об'єктивних труднощів у роботі.

Лікарська таємниця — відомості про пацієнта, факт звертання за медичною допомогою, діагноз та інші відомості про стан його здо­ров'я і приватне життя, отримані у результаті обстеження талікування, які не підлягають розголосу.

Медичне право — сукупність нормативних актів, які визначають організаційні, структурні, загальноправові відносини при наданні лікувально-профілактичної допомоги людям, проведенні санітарно-епідеміологічних заходів та інших дій, пов'язаних з діяльністю по охороні здоров'я громадян.

Нещасний випадок у медичній практиці — несприятливий наслідок медичного втручання, пов'язаний з випадковими обставинами, які медичний працівник не може передбачити і попередити при умові повного виключення ймовірності професійного невігластва, неаку­ратності та недбалості.

Обов'язки пацієнта — комплекс заходів, спрямованих на збере­ження власного здоров'я та здоров'я інших громадян.

Права пацієнта — специфічні права, похідні від загальних громад­ських, політичних, економічних, соціальних та культурних прав людини, які реалізуються при отриманні медичної допомоги та пов'я­заних із нею послуг або у зв'язку з будь-яким медичним впливом по відношенню до громадян.